У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - М’ясоєдової Т.М.,
- Даніла Н.М.,
при секретарі - Комаренко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, припинення права спільної сумісної власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
в листопаді 2008 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, припинення права спільної сумісної власності, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі державного акту на право загальної сумісної власності на земельну ділянку, реєстраційний № IV-КМ № 020330 від 25.10.2001 року йому сумісно з відповідачами належить на праві спільній сумісній власності земельна ділянка, загальною площею 0,1004 га. для обслуговування житлового будинку та господарських будов по АДРЕСА_1 в м. Алушта АР Крим. До теперішнього часу домовленості про користування між співвласниками земельної ділянки не досягнуто. На підставі ст. 89 ЗК України, ст.ст. 364, 370 ЦК України, збільшивши свої позовні вимоги, просив виділити йому в натурі 1/7 частку земельної ділянки, що знаходиться у спільній сумісній власності та розташована за адресою: м. Алушта, АДРЕСА_1 та припинити право спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку, також виділити в натурі 1/7 частку квартири 2а по АДРЕСА_1 в м. Алушта.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 02 грудня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_8, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що суд не врахував його право на виділ частки з спільного сумісного майна та помилково вважав спірну земельну ділянку приналежністю до квартири 2а по АДРЕСА_1 в м. Алушта.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є співвласниками квартири 2а по АДРЕСА_1 в м. Алушті, де їх частки є рівними.
Рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 895 від 14.09.2001 року земельна ділянка, яка розташована під зазначеним будинком та біля нього, передана у спільну сумісну власність сторонам по справі як співвласникам квартири 2а по АДРЕСА_1 в м. Алушті для обслуговування зазначеного жилого будинку.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.10.2001 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка, загальною площею 0,1004 га. для обслуговування будинку та прибудинкової території, що розташована за вищезазначеною адресою.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини розповсюджується дія ст. 89 ч.ч. 4, 5 ЗК України, відповідно до яких, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом та того, що спірна ділянка є річчю, що призначена для обслуговування іншої головної речі – квартири, що знаходиться у спільній сумісній власності сторін, пов’язана з нею спільним призначенням, частка кожного з співвласників не визначена, виділ частки земельної ділянки неможливий без виділу частки квартири, про що позовні вимоги не заявлені.
А також того, що за висновком експертизи № 1751 від 21.09.2009 року, поділ квартири та земельної ділянки неможливий, оскільки земельна ділянка має високу густину забудов, порядок користування квартирою та ділянкою між власниками квартири не встановлювався, виділ в натурі 1/7 частки квартири з технічної точки зору неможливий. Наданий експертом варіант виділу у користування ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 143,3 кв.м. на 1/7 частку не передбачає можливості виділу ділянки, що знаходиться під квартирою, чим порушуються права співвласників нерухомого майна використовувати ділянку за призначенням – для обслуговування будинку та господарських споруд.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів та вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки наслідки неможливості виділу частки з майна , що є у спільній частковій власності передбачені ст. 364 ч. 2 ЦК України, про що позовні вимоги ОСОБА_2 не заявлені.
Висновки суду першої інстанції відповідають і роз’ясненням, наданим Пленумом Верховного Суду України в пп. „е” п. 18 Постанови № 7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”.
Згідно з ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України.
Судді: