Справа № 743/35/21

Провадження №2-о/743/9/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Яхно Ю.Л., при секретарі Довбенко О.М.,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Територіальна громада в особі Любецької селищної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту її проживання та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті останнього, починаючи з 01.03.1996.

Заява мотивована тим, що вона є спадкоємицею за законом четвертої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки з 01.03.1996 постійно проживала з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та з його матір`ю, ОСОБА_3 . До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 входить, у тому числі, спадщина, яку він за життя фактично прийняв після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері, ОСОБА_3 , адже постійно проживав з нею на час відкриття спадщини, але не встиг її оформити. Звернувшись до нотаріуса з метою оформлення спадщини, заявниці було роз`яснено, що, оскільки між нею та ОСОБА_2 за життя не було зареєстровано шлюб, їй необхідно надати відомості, що підтверджують факт їх проживання однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Враховуючи наведене, встановлення даного факту потрібно заявниці для реалізації її права на спадкування, що є неможливим у позасудовому порядку.

У судове засідання заявниця не з`явилася, надавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, заявлену вимогу визнає у повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право (ст. 293, 315 ЦПК України)

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.04.2003, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до заповіту, складеного 25.03.2003 та зареєстрованого в реєстрі за № 26, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона на законом матиме право ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , заявниці у справі, у рівних частинах.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЧН № 010750 від 17.039.2002 ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 1,55 га, розташована на території Малинівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На день смерті ОСОБА_3 цивільні правовідносини щодо спадкування регулювалися положеннями Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР).

Згідно із ст. 524, 525, 529 ЦК УРСР, чинного на день смерті спадкодавці ОСОБА_3 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З довідки Малинівського старостинського округу Любецької селищної ради Чернігівської області № 1 від 04.01.2021 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 її син, ОСОБА_2 та його співмешканка ОСОБА_1 обробляли город на прибудинковій ділянці, користувалися житловим будинком та господарськими будівлями.

Довідкою виконкому Малинівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області № 416 від 25.09.2017 підтверджується, що на день смерті ОСОБА_3 та протягом шести місяців після її смерті, її син, ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де за життя була зареєстрована та постійно проживала ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_2 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_3 вважається таким, що прийняв спадщину після її смерті.

Згідно рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13.08.2020, ОСОБА_1 також прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , фактично вступивши в управління та володіння її спадковим майном.

Ст. 560 ЦК УРСР було передбачено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

У свою чергу, з витягу зі Спадкового реєстру № 60844585 від 08.07.2020, вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Отже, ні заявниця, ні ОСОБА_2 не реалізували своїх прав на отримання свідоцтв про право на спадщину на майно, що успадкували після смерті ОСОБА_3

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24.01.2005.

З витягу зі Спадкового реєстру № 63661875 від 23.02.2021, вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

За змістом ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1264 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Так, з довідки Малинівського старостинського округу Любецької селищної ради Чернігівської області № 1 від 04.01.2021 також вбачається, що ОСОБА_1 дійсно без реєстрації місця проживання з 01.03.1996 по 31.10.2005 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 , з яким вели спільне господарство, доглядали за престарілою матір`ю останнього, ОСОБА_3 .

Оцінивши вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт проживання заявниці та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті останнього, починаючи з 01.03.1996.

Враховуючи те, що від встановлення зазначеного факту залежить виникнення, зміна або припинення спадкових прав заявниці, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 258, 259, 265, 268, 315-319 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), заінтересована особа: Територіальна громада в особі Любецької селищної ради (вул. Добринінська, буд. 60, смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ: 04412478) про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті останнього, починаючи з 01.03.1996.

Повне рішення суду складено 01 березня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю.Л. Яхно