ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
15.08.06 Справа № 5/2030-7/285
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бонк Т.Б.
суддів: Марко Р.І.
Бойко С.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу приватного підприємства «Три корони»
на рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2006 року
у справі № 5/2030-7/285 (суддя Б.О.Білоус)
за позовом приватного підприємства «Три корони»
до відповідача державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за участю представників сторін:
від позивача –Олексин Л.В. –представник (дов. у справі)
від відповідача –Мельничук В.А. –представник (дов. у справі).
Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено права та обов’язки сторін, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України, а також підстави та мотиви відводу у відповідності до ст.20 цього Кодексу. Відводу не заявлено.
Згідно клопотання представника позивача у судовому засіданні було здійснено фіксацію судового процесу.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2006 року у справі № 5/2030-7/285 у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Три корони»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про відшкодування матеріальної та моральної відмовлено повністю.
Господарський суд Львівської області, мотивував своє рішення, зокрема тим, що у даному випадку суд не вбачає безпосередньої прямої залежності між економічними збитками в ході здійснення господарської діяльності ПП «Три корони»та проведенням податковою інспекцією планової перевірки підприємства з питань дотримання податкового законодавства. Також суд прийшов до висновку, що ні винесення податкових повідомлень-рішень, які в подальшому визнані недійсними рішенням господарського суду, ні вилучення документів бухгалтерського обліку, ні порушення податкового законодавства, на які вказує позивач, жодним чином не принижують ділової репутації ПП «Три корони», не посягають на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, не пов’язані з розголошенням комерційної таємниці, не спрямовані на заниження престижу чи підрив довіри до діяльності підприємства. За результатами прийняття вказаних рішень не було поширено ніякої інформації в засобах масової інформації, яка б зашкодила іміджу ПП «Три корони», мала б на меті зниження довіри до підприємства з боку покупців чи контрагентів.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, ПП «Три корони»подало апеляційну скаргу № 8 від 06.04.2006 року та додаток до неї № 12 від 15.05.2006 року, в яких просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що працівники органів державної податкової служби несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю, в межах встановлених законом. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.
Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржене рішення таким, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для його скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що абсолютно очевидним є те, що податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом, жодним чином не принижують ділової репутації позивача, не посягають на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, не пов’язані з розголошенням комерційної таємниці, не спрямовані на заниження престижу чи підрив довіри до діяльності юридичної особи, тому відшкодування матеріальної шкоди є безпідставним. Також покликається на те, що з тверджень скаржника не вбачається жодного причинного зв’язку між винесенням спірних податкових повідомлень-рішень та заподіянням моральної шкоди позивачеві. Позивач ніяк не обґрунтовує розмір визначеного ним відшкодування моральної шкоди, та не вказує на залежність розміру цього відшкодування від тих дій, в яких він вбачає заподіяння моральної шкоди. Вважає, що обставини, якими позивач обґрунтовує неправомірність винесених податкових повідомлень-рішень, вже викладені ним у позові про визнання рішень недійсними, а тому не можуть бути предметом розгляду у позові про відшкодування моральної шкоди.
У поданих запереченнях № 14 від 07.06.2006 року на відзив ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, приватне підприємство «Три корони»не погоджується з доводами відповідач, та зазначає, що при вирішенні спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди, слід мати на увазі, що винна у заподіянні цієї шкоди особа може бути звільнена від обов’язку відшкодування тільки за умови, якщо вона доведе відсутність своєї вини, проте, позивач доводить лише факт заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, а не наявність у цьому вини останнього. Моральна шкода є супутньою шкодою будь-якого правопорушення, сам факт скоєння правопорушення є доказом зазнання моральної шкоди позивачем при порушенні його прав. Також покликається на те, що моральна шкода, завдана підприємству незаконними діями податкового органу полягає у порушенні нормального режиму роботи, безпідставній затримці документа про результати документальної перевірки, видачі вкрай необхідних документів бухобліку та податкового обліку після закінчення перевірки 17.06.2002 року. Також посилається на те, що підприємство понесло матеріальні збитки, упущена вигода в одержанні доходів, очікуваний і неотриманий дохід.
У своєму відзиві, податковий орган зазначає, що в даному випадку відсутня пряма залежність між економічними збитками в ході здійснення господарської діяльності ПП «Три корони»та проведенням податковою інспекцією планової перевірки підприємства з питань дотримання податкового законодавства. Крім того, відповідач вважає, що ні винесення податкових повідомлень-рішень, які в подальшому визнані недійсними рішенням господарського суду, ні вилучення документів бухгалтерського обліку, ні порушення податкового законодавства, на які вказує позивач, жодним чином не принижують ділової репутації ПП «Три корони», не посягають на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, не пов’язані з розголошенням комерційної таємниці, не спрямовані на заниження престижу чи підрив довіри до діяльності підприємства. За результатами прийняття вказаних рішень не було поширено ніякої інформації в засобах масової інформації, яка б зашкодила іміджу ПП «Три корони», мала б на меті зниження довіри до підприємства з боку покупців чи контрагентів.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова коштів в сумі 50 000 грн. моральної та 85 000 грн. матеріальної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що шкода завдана йому внаслідок неправомірних дій відповідача, зокрема, вважає, що шкода заподіяна внаслідок ненадання протягом 30 календарних днів ПП «Три корони»акту перевірки, який, на його думу, складений на основі перекручених даних, неналежного розгляду податковими органами скарг підприємства; винесення щодо підприємства податкових повідомлень-рішень, які визнані недійсними в судовому порядку; вилучення документів податкової звітності та несвоєчасне їх повернення. Внаслідок вказаних дій, позивач не отримав дохід в сумі 18 040 грн. у ІІІ кварталі 2002 року, 89 271 грн. –у ІV кварталі 2002 року, 333 036 грн. за 2003 рік, 333 036 грн. за 2004 рік, 333 036 грн. за 2005 року, що становить на загальну суму 1106419грн. Також, позивач стверджує, що на підставі ст.11-2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізму реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку та гідність особи, правову допомогу, захист)»від 12.01.2005 року № 2322-ІV, ПП «Три корони»має право на отримання компенсації в сумі позову.
Позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно довідки № 2448, наявної у матеріалах справи (а.с.43), є юридичною особою, форма власності –приватне підприємство, форма фінансування –госпрозрахунок, види діяльності (ЗКГНГ) –торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації, оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації. Середньо –облікова численність працюючих в 1999-2000-2001 роках –4 чоловіки. Згідно даних бухгалтерського та податкового обліку обсяг річного валового доходу (з ПДВ) становив : 1999 рік –358,0 тис.грн., 2000 рік –530,0 тис.грн., 2001 рік –505,7 тис.грн. Система оподаткування –загальна (довідка № 19 від 03.10.2005 року а.с.44).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття державною податковою інспекцією у Шевченківському районів м.Львова податкових повідомлень-рішень (а.с.26, 27, 29) № 0005742320/0/12565/23-2 від 01.08.2002 року на суму 16 125 грн. з податку на прибуток, № 0005752320/0/12569/23-2 від 01.08.2002 року на суму 8 436 грн. з податку на додану вартість, № 0005882320/0/134483/23-2 від 01.08.2002 року на суму 195 012 грн. штрафних санкцій, було, на думку податкового органу, порушення, зафіксоване у акті (а.с.12-24) № 23-220/735 від 19.07.2002 року, проведеної податковим органом комплексної документальної перевірки ПП «Три корони»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період ІІ півріччя 1999 року –2001 рік, а саме : збільшення податку на прибуток 3,42/9,48/0 тис.грн., збільшення податку на додану вартість 0,4/6,3/0 тис.грн.
Матеріалами справи також встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0005882320/0/134483/23-2 від 01.08.2002 року на суму 195 012 грн. штрафних санкцій скасовано податковим органом внаслідок адміністративного оскарження позивачем, а податкові повідомлення-рішення від 01.08.2002 року № 0005742320/0/12565/23-2 на суму 16 125 грн. з податку на прибуток та № 0005752320/0/12569/23-2 на суму 8 436, визнані недійсними у судовому порядку рішенням господарського суду Львівської області від 26.06.2005 року у справі № 5/395-12/75 та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2005 року дане рішення суду залишено без змін. За результатами розгляду рішення ДПА України від 25.04.2003 року № 6768/7/25-0215, яким скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова від 19.08.2003 року № 0005882320/0/13483/23-2, прийняте до ПП «Три корони», на підтвердження факту вжиття заходів по притягненню до відповідальності посадових осіб, які проводили перевірку ПП «Три корони»наказом № 62 по ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 02.06.2003 року Мигулу Р.М. зменшено розмір премії по результатах роботи за травень 2003 року.
Одночасно, позивачем наводяться факти порушень податкового законодавства зафіксованих в ході проведення перевірки та винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень, які полягають у затримці на чотири дні прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень та винесення їх на підставі неіснуючого акту перевірки. При вирішенні питання щодо відкриття кримінальної справи роти посадових осіб ПП «Три корони»за ознаками злочину, передбаченого ст.212 КК України, як покликається позивач, матеріали документальної перевірки разом з вилученими документами згідно постанови від 17.06.2002 року передані в УПМ ДПА у Львівській області, у зв’язку з чим, бухгалтерські документи та документи податкового обліку протягом трьох місяців не поверталися позивачу до винесення 12.09.2002 року постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора ПП «Три корони»Граніна Ю.Г. у зв’язку з чим, позивач вважає, що йому завдано матеріальну шкоду, яка полягає в упущеній вигоді, так як ним не отримано по його розрахунку дохід в розмірі 1 106 419 грн., а отже, вимагає відшкодування моральної та матеріальної шкоди у розмірі заявлених позовних вимог.
Нормами Цивільного кодексу України, зокрема, ст.1166 та ст.1173, передбачено, що шкода завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі як деліктна відповідальність, для настання якої необхідна наявність складу правопорушення –наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини. Шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини.
Під час визначення упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті заходи позивачем для отримання цих доходів, а також ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум. Позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами розрахунки про можливі доходи з урахуванням розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося, на його думку, порушення права.
Наявність безпосереднього причинного зв’язку між шкодою, завданою юридичній особі та протиправним рішенням, діями чи бездіяльністю органу, є однією є необхідних та основних умов відшкодування майнової шкоди, в тому числі завданої органом державної влади. Проте, не можна вважати безпосередньою прямою залежністю між економічними збитками в ході здійснення господарської діяльності позивача та проведенням податковим органом перевірки з питань дотримання податкового законодавства.
Вирішуючи питання наявності причинного зв’язку, слід визначити, що справді було причиною настання шкідливого результату, а також ролі поведінки відповідальної особи. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов’язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку і, відповідно, за межами юридично значимого зв’язку.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивача не було позбавлено можливості користуватися належними йому коштами, вилучення книги обліку-придбання та інших документів податкового обліку не перешкоджало позивачу проведенню господарської діяльності.
Доказів вчинення будь-яких інших дій, які б перешкоджали здійсненню ПП «Три корони»підприємницької діяльності в результаті винесення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова спірних податкових повідомлень-рішень позивачем не наведено, а судом не добуто. Понесення матеріальних збитків в господарській діяльності не є безпосереднім прямим наслідком проведеної податковим органом перевірки, а є лише можливим результатом здійснення підприємницької діяльності на свій страх і ризик.
Обговорюючи питання відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, так як і судом апеляційної інстанції, не встановлено доказів наявності шкоди, втрат нематеріального характеру, що настали б у зв’язку з приниженням ділової репутації юридичної особи, а також вчинення дій спрямованих на заниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Позивач покликається на ту обставину, що відшкодування моральної шкоди ґрунтується на скасуванні незаконних податкових повідомлень-рішень ДПА України, визнання рішень податкового органу недійсними господарським судом Львівської області, а тому позивач має право стверджувати, що моральна шкода заподіяна підприємству протиправними діями, бездіяльністю працівників ДПІ у Шевченківському районі м.Львова; розмір моральної шкоди безмежний, але якщо навести його в грошовому виразі, то він має компенсувати витрати, пов’язані з відновленням господарської діяльності та становить 50 000 грн.
Проте, судова колегія вважає, що шляхом визнання недійсними рішень податкового органу відновлене по суду порушене право позивача, а тому інших додаткових способів захисту порушеного права в даному випадку суд не вбачає.
Отже, є доцільним та обґрунтованим положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України та Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року (із змінами), висновок суду першої інстанції, що ні винесення податкових повідомлень-рішень, які в подальшому визнані недійсними рішенням господарського суду, ні вилучення документів бухгалтерського обліку, ні порушення податкового законодавства, на які вказує позивач, жодним чином не принижують ділової репутації ПП «Три корони», не посягають на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, не пов’язані з розголошенням комерційної таємниці, не спрямовані на заниження престижу чи підрив довіри до діяльності підприємства. За результатами прийняття вказаних рішень не було поширено ніякої інформації в засобах масової інформації, яка б зашкодила іміджу ПП «Три корони», мала б на меті зниження довіри до підприємства з боку покупців чи контрагентів. Окрім цього, не завдано позивачу фізичного болю та страждань, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; не завдано душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім»ї чи близьких родичів; душевних страждань , яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниження честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень відповідача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2006 року у справі № 5/2030-7/285 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 98, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Львівської області від 28.03.2006 року у справі № 5/2030-7/285 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства «Три корони»- без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Суддя Марко Р.І.
Суддя Бойко С.М.