Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 травня 2010 року Єнакіївській міський суд Донецької області у складі головуючого судді Куція Є.М.
при секретарі Макаренко В.С.
з участю адвокатів ОСОБА_1
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Єнакієве справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним шлюбу,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним шлюбу який було зареєстровано між його батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 16 жовтня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 545 .
В обґрунтування своїх позовних вказав, що він є єдиним сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 9 лютого 2009 року, у виці 74 роки. Його батьки розірвали шлюб у 1959 році, коли він був малолітньою дитиною, і з цього часу мешкали окремо. Причиною припинення їхніх родинних відносин були тяжкі психічні розлади у батька.
Після того, як він став дорослим, довідавшись про те, що фізичний та психічний стан батька не покрашується, відновив з ним відносини й на протязі усього свого життя навідував його в місцях його проживання та перебування, уділяв йому можливу увагу та надавав матеріальну та моральну допомогу.
Останні роки батько проживав в м.Єнакієве Донецької області, а він в м.Донецьку, де мав роботу та свій бізнес. Враховуючі його стан, свою роботу, відносини взагалі та той факт, що на побутовому рівні батько міг сам про себе піклуватись, приділяв достатньо уваги постійному лікуванню, відвідуванню лікарів та періодичному, самостійному зверненню до умов психіатричного стаціонару, - його відвідини відбувались із нерегулярною періодичністю, а саме: інколи раз на місяць, а інколи через 2 місяці. При цих відвідинах він дізнавався про його справи та стан, впевнювався, що він має усю можливу для нього якість життя. Батько не завжди міг чітко орієнтуватись та не усі його слова відповідали дійсності, але він із задоволенням ділився з ним реальними подіями свого життя: побутові надбання, співвідносини з оточуючими із описом подій. Якби батько зустрів жінку, з якою схотів би жити чи зустрічатись, то обов’язково сказав би про то йому: йому кортіло чимось ділитись.
Востаннє він бачив батька приблизно 10-15 жовтня 2008 року. Він приїхав до нього із харчовим набором, зайшов до квартири на його запрошення, поговорив на побутові теми та про загальний його стан і життя. Враження, що йому стало гірше не було, але він наговорив йому якихось грубих слів та відправив додому, лише прийнявши допомогу. В квартирі не було жодних ознак проживання чи відвідування жінки: не було жіночого порядку, готових гарячих страв, випрасуваних речей та запасів продуктів харчування. Жодних слів про плани одружитися батько не сказав, навпроти, напочатку спілкування пожалівся, що не має майбутнього й життя закінчується.
В той день він поїхав, впевнившись, що його життя стабільне на доступному йому рівні та вирішивши зробити трохи більшу перерву у спілкуванні.
Більше він його не бачив а ні живим, а ні мертвим.
Його батько був тяжко та невиліковно, психічно хворою людиною, що підтверджується довідкою міської психіатричної лікарні м.Єнакієве, згідно з якою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з 1967 року з діагнозом «параноидная шизофрения, непрерывный тип течения, стабильный психопатодобный дефект, параноидный синдром», витягом з історії хвороби за № 283, згідно з яким батько знаходився на лікуванні у ДС МПЛ з 30 червня 2008 по 30 серпня 2008 року, встановлений діагноз: «параноидная шизофрения, непрерывный тип течения, со стабильным психопатодобным дефектом, параноидный синдром». У цьому витягу надається історія батькового життя та хвороби з 1959 року і вона не є повною, витягом із історії хвороби за № 591, згідно з якою батько знаходився на лікуванні в ДС МПЛ з 29 жовтня 2008 року по 26 листопада 2008 року, встановлений діагноз: «параноидная шизофрения, непрерывный тип течения, со стабильным психопатодобным дефектом, параноидный синдром». Лікарі відмічають, що 29 жовтня 2008 року він сам прийшов до лікаря-психіатра із скаргами на погіршення стану протягом тижня, біль в голові, страх смерті, безсоння та слабкість, з власного бажання був спрямований на стаціонарне лікування, в цьому витягу з’являється дружина його батька, яка повідомляє лікарів що він відмовляється від ліків . А також з’являються
фізичні ушкодження на його обличчі, що були зафіксовані лікарями при
госпіталізації. А ще з’являється фіксація того факту, що хворий якому рекомендоване стаціонарне лікування, був виписаний з відділення на вимоги дружини; витягом з історії хвороби № 1824, згідно з якою 26 листопада 2008 року, тобто в той же день, коли був виписаний із відділення на вимогу дружини, - госпіталізований у ту ж лікарню. При цьому, в анамнезі життя вказують із слів батька, що він проживає разом із співмешканкою, а в анамнезі захворювання із слів дружини, що 24 листопада 2008 року в нього сталося погіршення вдома, вона викликала «Швидку допомогу» і 26 листопада 2008 року доставила чоловіка на лікування до стаціонару. Встановлений діагноз: «параноидная шизофрения, непрерывный тип течения, стабильный психопатодобный дефект, параноидный синдром».
В грудні 2008 року батька виписали з лікарні і вже 9 лютого 2009 року він помирає. Причини смерті йому невідомі, оскільки їх зараз не вказують у свідоцтві про смерть, а лікарського висновку він не має та не бачив його.
Про сам час смерті та поховання він довідався випадково, з’явившися провідати свого батька 14-15 лютого 2009 року до нього додому. Двері йому відкрила невідома жінка, яку до цього він ніколи не бачив, не чув про неї від батька та не знав про її існування.
Ця жінка - відповідачка по справі ОСОБА_4 повідомила його, що вона є удовою його батька та його спадкоємицею, оскільки 16 жовтня 2008 року вони уклали шлюб, зареєструвавши такий у відділі реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції Донецької області, при цьому вона відмовилась надати йому якісь пояснення, в тому числі, чому від нього було укрито факт смерті батька і ніхто не повідомив про час його смерті та день поховання.
ОСОБА_4 дозволила йому взяти в квартирі батька його особисте листування (в тому числі і з ним), телефонний довідник, документи на квартиру, в яких зберігалась
також інформація про нього та його адреса й телефони. Після цього вона заборонила йому з’являтися до її квартири, яку вона спадкує після смерті його батька та відмовилась надати йому підтвердження наявності банківських рахунків батька, де він зберігав свої збереження.
Йому відомо, що батько отримував гарне пенсійне забезпечення, оскільки був інвалідом 1 групи ОСОБА_6, але майже не витрачав його, а накопичував у різних банках. Він був хворим чоловіком і вів скромне життя, мало витрачаючи та харчуючись переважно тими харчами, що він регулярно завозив йому. Але йому невідомо де саме та скільки грошей батько назбирав.
Вважає, що цей шлюб має визнати недійсним відповідно до ст.ст.40-45 Сімейного кодексу України, оскільки є очевидним та доведеним, що реєстрація шлюбу відповідачки та його батька є реєстрацією шлюбу з особою, яка з причин наявності тяжких психічних захворювань не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, шлюб зареєстровано без вільної згоди чоловіка, оскільки згода особи не вважається вільною, оскільки в момент реєстрації шлюбу ОСОБА_5 вже 4 років страждав тяжким психічним розладом, відповідачка та його батько фактично не проживали однією родиною, оскільки за час з миті реєстрації шлюбу до смерті батька є загальний строк 4 місяці і за цей час більше 2 місяців він знаходився в психіатричній лікарні, батько не усвідомлював, що він уклав шлюб із відповідачкою, що прямо витікає із його пояснень лікарю в психіатричній лікарні про те, що він проживає із співмешканкою, а не дружиною і це зафіксовано в історії хвороби № 1824.
Вважає, що необхідно врахувати в якості інших обставин, які мають істотне значення при визнанні шлюбу недійсним наступне: батько ніколи не відмовлявся від лікування і на своєму рівні розуміння мав чітку установку на те, що він має регулярно відвідувати лікаря, приймати ліки та при погіршенні лягати до стаціонару для курсу лікування. Саме після того, як невідомо звідки з’явилася відповідачка в якості його дружини в історії хвороби з’являється фіксація факту тілесних ушкоджень його обличчя та свідчення дружини про його начебто відмову лікуватись. Батько ніколи не скаржився на поганий стан здоров’я і для свого віку був здоровою людиною, за винятком психічних розглядів. Сам факт його смерті через лічені тижні після реєстрації шлюбу викликає здивування на фоні записів в витягах історій хвороб, очевидного погіршення якості його життя.
Вважає необхідним звернути увагу на те, що уклавши шлюб із відповідачкою 16 жовтня 2008 року, вже 29 жовтня 2008 року скаржився на погіршення стану вже протягом тижня, біль в голові, острахи смерті,планів на майбутнє не має.
Він є ріднім сином ОСОБА_5 і спадкоємцем по закону першої черги.
Він є суб’єктом звернення до суду за захистом порушенних законних права та
охоронюваних законом інтересів в порядку ст..42 СК України, оскільки цей шлюб
порушує його права: людсько-моральні, оскільки він картає себе за цей перерив у спілкуванні з батьком, за який його скривдили, а він нічим йому не зарадив та тим дозволив погіршити останні дні його життя та не захистив; спадкоємця, оскільки невідомо звідки взята дружина, зареєструвавши шлюб із батьком без його вільної на то згоди, на сьогодні претендує на 50% права власності на квартиру та 100% батькових грошових збережень, які зберігаються на банківських рахунках, письмові докази чого відповідачка протиправно утримує.
Просить визнати недійсним шлюб, зареєстрований між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 Георгієвной, зареєстрований 16 жовтня 2008 року відділом управління актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції Донецької області, номер актового запису № 545 - з дня його державної реєстрації.
У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі посилаючись на те, що доводи наведені у позовній заяві не відповідають дійсності, а брак між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був зареєстрований з вільної згоди чоловіка та жінки.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається .
Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з
інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними,
має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу. |
Відповідно до ст. 37 Сімейного Кодексу України шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених ч.1-3 статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду.
Відповідно до ст.40 Сімейного Кодексу України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.
Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Відповідно до ч.2 ст.41 Сімейного Кодексу України при вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення .
Відповідно до приписів ст. 42 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу .
Відповідно до ст.43 СК України розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.
Відповідно до ст.ст.44,45 Сімейного кодексу України у випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації,
шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України».
В судовому засіданні було встановлено, що дійсно між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відділом реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції 16 жовтня 2008 року було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 545, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя.
ОСОБА_5 дійсно знаходився на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з 1967 року з діагнозом: параноїчна шизофренія, непереривний тип лікування, параноїчний синдром, стабільний психопатоподібний дефект. У 2008 році ОСОБА_5 знаходився на лікуванні в Міській психіатричній лікарні м. Єнакієве з 30 червня по 30 серпня 2008 року та з 29 жовтня по 26 листопада 2008 року, відвідуючи денний стаціонар у супроводі ОСОБА_4, з 26 листопада по 10 грудня 2008 року проходив стаціонарне лікування в відділенні № 2 міської психіатричної лікарні.
9 лютого 2009 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Однак, суд вважає, що докази надані позивачем не є достатніми та належними доказами того, що брак, який зареєстрований між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, був зареєстрований без вільної згоди ОСОБА_5, як з особою яка в момент реєстрації браку страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними.
Згідно довідки КЛПУ МПЛ м. Єнакієве № 224 від 25 травня 2009 року пацієнт ОСОБА_5 ніколи не був оглянутий на предмет оцінки його дієздатності, в судовому порядку йому не була обмежена дієздатність, він не був визнаний недієздатним.
Допитана судом у якості спеціаліста лікар-психіатр КЛПУ МПЛ м. Єнакієве ОСОБА_7 пояснила що лікувала ОСОБА_5 в стаціонарному відділенні № 2 міської психіатричної лікарні з 26 листопада по 10 грудня 2008 року, вважає що погіршення стану хворого відбулося на підставі супутніх соматичних проявів (цукровий діабет, підвищений тиск), після нормалізації яких його психічний стан прийшов до норми. Вважає хворого дієздатним в рамках захворювання, дружину визнавав, був контактним, розумів де знаходиться та що з ним. Захворювання не зуживало коло його інтересів, необхідна частота лікування залежить від течії захворювання. Хворі з діагнозом ОСОБА_5, яких вона лікує, не мають ніяких обмежень, працюють, мають дітей. ОСОБА_4 постійно відвідувала хворого, купувала необхідні ліки. Також пояснила, що лікування на денному стаціонарі відбувається за вільним графіком. Хворий з’являється для лікування та залишає заклад у зручний для себе час. Також пояснила, що перевід хворого із денного стаціонару на повний не проводиться, необхідно хворого виписати з денного стаціонару, а потім прийняти у повний стаціонар.
По показанням свідка, дільничного лікаря психіатричної лікарні м. Єнакієве ОСОБА_8, ОСОБА_5 великий термін страждав психічним захворюванням та регулярно проходив амбулаторне та стаціонарне лікування. Захворювання мало епізодичну течію, коли хворий постарів йому стало тяжко себе обслуговувати. На лікування приходив сам, із-за склерозу чи прийому ліків у нього тряслись руки, що заважало йому взяти в руки ложку, розписатися. Між лікуванням, достатньо добре міг собою піклуватися. Питання дієздатності не входить до компетенції дільничного лікаря, але якби вона помітила у хворого ознаки недієздатності то обов’язково готувала би необхідні для визнання недієздатним документи. Вона може бути ініціатором підготовки процедури визнання недієздатним. У ОСОБА_5 таких ознак не було.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що працює бухгалтером ЖРУ № 2 24 роки, та ОСОБА_5 знала давно. Він «бомжевав», квартира була в незадовільному стані. Звертався до неї за допомогою відновити пільги. Просив взяти його під опіку. Зимою ходив босоніж. Сусіди скаржились. Приходили працівники ЖРУ виносити сміття. З ОСОБА_4 прожив півтора роки, після чого він її прописав у квартирі. Став зовсім другий, доглядений, став займатися з ОСОБА_4 ремонтом у квартирі. Боявся, що ОСОБА_4 від нього піде. Казав, що у нього нікого немає, що його всі покинули. Після того, як став спів- мешкати з ОСОБА_4 скарг від сусідів не було, вона їм піклувалася. ОСОБА_4 поховала ОСОБА_5 сама, боргу по квартплаті не має.
Свідки ОСОБА_10 (паспортист ЖРУ № 2), та ОСОБА_11 (юрист ЖРУ № 2) дали подібні пояснення, доповнивши, що ОСОБА_5 в серпні 2008 року привів до них в ЖРУ ОСОБА_4, та самостійно подав заяву про її реєстрацію у його квартирі. Мав задоволений вигляд, був чисто вдягнутий, підстрижений, мав поголене обличчя. ОСОБА_12, раніш допомагала відновити ОСОБА_5 паспорт, домову книгу, які у нього вкрали. Вважають, що ОСОБА_5 значно змінився у кращу сторону після того, як став проживати з ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що ОСОБА_5 був її чоловіком з 1957 по 1965 рік. Жив у м.Єнакієве, вона зараз проживає у м.Андріївка. 19 років нічого про неї не знав. В 2007 році він хворів і син був з ним, також син часто відвідував батька, це їй відомо з слів самого сина. Жив один. Раніш причинив знайомим тяжкі тілесні ушкодження, засуджений не був. Останній раз бачила його чотири роки тому.
Свідок ОСОБА_14, помічник керівника МЧП м.Донецька пояснила, що бачила ОСОБА_5 позаторік, минулою весною. Її запросив позивач за гроші прибрати у квартирі батька. Квартира була в запушеному стані, унітаз був розбитий, знаходився на цеглинах. Вона з ОСОБА_5 не спілкувалася, підмела и виложила речі, помила посуд. Позивач виклав харчі на кухні. Було видно, що батько його чекав, однак вони швидко уїхали.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що проживає в своїй квартирі більше 30 років і весь цей термін знала ОСОБА_5, оскільки є сусідкою. Позивача ніколи не бачила у них в домі та не знала, що у ОСОБА_5 є син. ОСОБА_5 довгий час проживав сам і став виглядати все гірше та гірше, харчувався в сухом’ятку. У нього в квартирі було багато тарганів, які розбігалися по всьому дому. В травні 2007 року вона вперше побачила ОСОБА_4, яка стала співмешкати з ОСОБА_5 ОСОБА_4 вигребла все сміття з квартири, все убрала. ОСОБА_5 став ухожений, поголений, чистий, преобразився, ходив з нею під ручку. ОСОБА_4 водила його до бані. Всі сусіди знали, що він зареєстрував брак з ОСОБА_4, він сам про це казав.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що мешкає у одному будинку з ОСОБА_5 і коли ОСОБА_5 жив один, то жив дуже погано. Як сусід бачив, через відтворені двері тільки стежку в квартирі, а з обох сторін сміття. ОСОБА_5 ходив не важно, взуття різне, їв всухом’ятку. Казав, що хоче знайти собі жінку, щоб його доглядала. Хворобливого стану за ним не помічав. Знайшов собі жінку, відразу привели до порядку квартиру. Сміття виносили кілька днів, зробили ремонт, відновили комунікації, вивели тарганів. Ремонт стали робити відразу, не бачив як робили, але бачив як приходили робітники. Про те, що ОСОБА_5 зареєстрував брак з ОСОБА_17, знав. Бачив їх весь час разом. Проживає ОСОБА_4 в квартирі більше 2-х років. Про те, що в нього є син, ОСОБА_5 казав, але він його за 30 років, що мешкає в домі, не бачив.
Свідок ОСОБА_18, суду пояснила, що вона реєструвала шлюб. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приходили до РАГСу двічі, коли писали заяву та через місяць у день реєстрації шлюбу. ОСОБА_5 власноруч поставив підпис на заяві та в реєстровому записі. ОСОБА_5 виглядав задоволеним, казав, що дуже щасливий.
Допитаний у судовому засіданні представник територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради ОСОБА_20 пояснювала, що ОСОБА_5 не був одиноким, оскільки мав сіна ОСОБА_3, на обліку у територіальному центрі не знаходився, однак йому один раз у рік згідно рішення Єнакіївського виконкому надавалася матеріальна допомога 22 серпня 2007 року та 28 серпня 2008 року у розмірі по 100 гривен, та також 3 вересня 2007 року видавалося 15 талонів на горяче харчування на суму 75 гривен. Більш ОСОБА_5 ні жодного разу до територіального центру не звертався і ніяка допомога, крім вказаної, йому не надавалася.
Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 пояснила, що має додатковий заробіток на ринку м.Єнакієве, де ОСОБА_5 також торгував залізяками та інколи підходив до неї. Їй казали, що він шукає жінку, яка б про нього піклувалася. Вдягнутий був погано, без шкарпеток, але вона відчувала у нього добру душу. В грудні 2006 року вона поховала сина і на ринок не виходила. З березня 2007 року вона знов стала виходити до ринку і ОСОБА_5 став до неї підходити частіше, а потім запропонував ним піклуватися. Казав, що в нього нікого немає. Вони стали проживати разом, однією сім’єю, вона піклувалася про ОСОБА_5, купувала йому речі, купала, готувала їжу, за спільні гроші зробили в квартирі ремонт, він став оживати. В серпні 2008 року він зареєстрував її в своїй квартирі, 15 вересня вони подали заяву до РАГСу, а 16 жовтня зареєстрували брак. Вона супроводжувала його до психіатричної лікарні де він лікувався на денному стаціонарі, а коли йому стало гірше, наполягла на його лікуванні в стаціонарному відділенні. Купувала всі необхідні ліки ,список яких їй давав лікар, кожен день відвідувала, міняла одяг, годувала. Коли ОСОБА_5 помер, вона його поховала, що підтверджується: лікарським свідоцтвом про смерть № 35, свідоцтвом про поховання № 13262, витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання. Позивача вперше побачила 4 травня 2009 року, він сказав, що є сином ОСОБА_5 і не знав, що батько помер. Вона поїхала з ним на кладовище, показала могилу батька. 16 червня 2009 року позивач приїхав з жінкою, яку представив, як адвоката. Позивач з жінкою насміхались над нею, погрожували їй, і вона сприймаючи ці погрози, як реальні звернулася з заявою до міліції, але до позивача ніяких засобів застосовано не було, так як ніхто з сусідів не знав де його знайти.
Вважає, що її брак с батьком позивача, був зареєстрований на підставі вільної згоди, як її так і чоловіка. ОСОБА_5 свідомо бажав реєстрації браку, та наполягав щоб вони обов’язково зареєстрували свої фактичні сімейні відносини. ОСОБА_5 сповна усвідомлював значення своїх дій і самостійно керував своїми діями.
Згідно акту КП ЖРУ № 2 з липня 2007 року сумісно з власником квартири ОСОБА_5 проживала ОСОБА_4 без реєстрації, на підставі особистої заяви ОСОБА_5 ОСОБА_4 було зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 12 серпня 2008 року та під час проживання у квартирі однією сім’єю з ОСОБА_5 ОСОБА_4 здійснювала догляд за ОСОБА_5, зробила у квартирі поточний ремонт, а саме встановила нову сантехніку (унітаз, ванну, умивальник у ванній комнаті, раковину у кухні), провела заміну водопровідних металевих труб на пластикові, відновила постачання електроенергії, яке раніш було відсутнім, пофарбувала двері, поклеїла шпалери на стіни, поклала лінолеум у коридори та кухні.
Згідно положень ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положення ст.ст. 58, 59 ЦПК України передбачують, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказуван ня.
При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач не довів суду, належними та допустимими доказами, що його батько ОСОБА_5 зареєстрував брак з відповідачкою без власної згоди, позивач не довів суду, що його батько, який страждав тяжким психічним розладом, в момент реєстрації браку не усвідомлював сповна значення своїх дій і (або) не міг керувати ними.
Суд вважає, що надані позивачем письмові докази підтверджують лише хворобливий стан його батька, його потребу в постійному догляді, але ніяким чином не підтверджують те, що тяжка хвороба не дозволяла ОСОБА_5 усвідомлювати сповна значення своїх дій у момент реєстрації шлюбу і що він не міг керувати своїми діями. Допитані судом спеціаліст ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_21, які наглядали за станом здоров’я ОСОБА_5, та безпосередньо займались його лікуванням, спростували твердження позивача про недієздатність батька.
Також суд вважає, що свідчення свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_22 не підтверджують доводи позивача, у зв’язку з тим, що ці свідки постійно мешкають в інших містах, ОСОБА_13 не бачила ОСОБА_5 чотири роки, ОСОБА_22 по її свідченням бачила ОСОБА_5 один раз задовго до реєстрації шлюбу та не спілкувалась з ним .
Натомість, судом встановлено, що відповідачка з батьком позивача ОСОБА_5 мали фактичні сімейні відносини з травня 2007 року, мали спільний бюджет, який витрачали на спільні потреби, зробили ремонт у квартирі. Відносились один до одного як до подружжя, піклувались один про одного, ОСОБА_5 зареєстрував відповідачку в своєму помешканні у серпні 2008 року, що свідчить про його намір закріпити свої відносини з відповідачкою. ОСОБА_5 самостійно двічі приходив до відділу РАГСу, для подачі заяви і для реєстрації браку та зареєстрував брак з відповідачкою з власної волі, усвідомлюючи значення своїх дій і самостійно керуючи ними.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження пояснення позивача про його близькі відносини з батьком, про його піклування батьком, який був тяжко хворий і вимагав постійного стороннього догляду і ці пояснення спростовуються у судовому засіданні поясненнями свідків, які безпосередньо на протязі великого терміну спілкувалися з ОСОБА_5, за місцем його постійного мешкання, наглядали за його станом здоров’я, займались його лікуванням, надавали йому допомогу та піклувалися ним.
Керуючись ст..ст.10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.24, 40 - 45 Сімейного кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_4 про визнання недійсним шлюбу, зареєстрованого між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 16 жовтня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 545 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.
. Суддя