Справа  № 2-26/2010 рік

Р І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 лютого 2010 року  

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого – судді:                               Войтуна О.Б.,

при секретарі:                                           Костинян І.М.

за участю

представника позивача:                           ОСОБА_1

представника відповідача:                     Баршакова О.В.

                розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Чернівецький цегельний завод №3», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В:

    В лютому 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ «Чернівецький цегельний завод №3», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, посилаючись на те, що 20 серпня 2005 року приблизно о 21 годині по вул. Галицький шлях в м. Чернівцях водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем ЗІЛ-431410, реєстраційний номер НОМЕР_2, з причіпом, який належить ВАТ “Чернівецький цегельний завод №3”, залишив технічно несправний причіп ГКБ-819, реєстраційний номер НОМЕР_1 на проїжджій частині дороги, який не був обладнаний світловою сигналізацією. Внаслідок цього сталося зіткнення  автомобіля марки ВАЗ-21213 реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5 з вказаним причіпом. В подальшому з цих же підстав мали зіткнення вже з автомобілем ВАЗ-21213 д/н НОМЕР_3 автомобіль марки “Хонда” н/з НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 та зіткнення з автомобілем позивача, автомобіля марки “БМВ-520” д/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_6,  при цьому автомобіль під керуванням ОСОБА_3  зазнав технічних пошкоджень, чим спричинено йому матеріальну шкоду.

    Позивач в позові зазначає, що відповідно до висновку №26-07-82 спеціаліста автотоварознавця від 24.12.2005 року сума збитку внаслідок пошкодження автомобіля становить 11352 грн. 80 коп.

    Вказує, що крім матеріальних збитків йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що йому було вкрай неприємно керувати автомобілем, який суттєво втратив товарний вигляд, він нервував через відсутність готівкових коштів, необхідних для ремонту автомобіля, при цьому винна особа не вжила жодних засобів для добровільного відшкодування збитків, він змушений був провести декілька днів на станціях техобслуговування та в експертному бюро, а потім виконувати свою роботу у вечірній час та вихідні дні. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 3000грн.

У зв’язку з вищевикладеним, просить суд стягнути з відповідача завданні матеріальні збитки в розмірі 11352грн. 80коп., моральну шкоду у сумі 3000грн., 150грн. витрат на правову допомогу та  сплачене державне мито.  

    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення аналогічні позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив суду, що причинного зв’язку між дорожньо транспортною-пригодою за участю позивача та першим зіткненням з автомобілем під керуванням водія ОСОБА_5 немає. Також вказав, що він не вбачає винність водія Чернівецького цегельного заводу у вчиненні даного ДТП. Просив суд в позові відмовити.

ОСОБА_4, що по даній справі є третьою особою в судове засідання не з’явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача надано суду докази на підтвердження своїх доводів щодо завдання відповідачем майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу.

Судом встановлено, що 20 серпня 2005 року приблизно о 21 годині по вул. Галицький шлях в м. Чернівцях водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем ЗІЛ-431410, реєстраційний номер НОМЕР_2, з причіпом, який належить ВАТ “Чернівецький цегельний завод №3”, залишив технічно несправний причіп ГКБ-819, реєстраційний номер НОМЕР_1 на проїжджій частині дороги, який не був обладнаний світловою сигналізацією. Внаслідок цього сталося зіткнення  автомобіля марки ВАЗ-21213 реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5 з вказаним причіпом. В подальшому з цих же підстав мали зіткнення вже з автомобілем ВАЗ-21213 д/н НОМЕР_3 автомобіль марки “Хонда” н/з НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 та зіткнення з автомобілем позивача, автомобіля марки “БМВ-520” д/н НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_6 По даному факту працівниками ДАІ УМВС була оформлена адміністративна справа відносно ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст..124 КпАП України.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, а саме з постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 липня 2007 року водій ОСОБА_4 був визнаний винним у вчинені  адміністративного правопорушення передбаченого ст..124 КпАП України, дана постанова набрала законної сили. /а.с.79,80/. В мотивувальній частині даної Постанови зазначено, що з протоколу про адміністративне правопорушення встановленого внаслідок залишення ОСОБА_4 на проїзній частині несправного причіпу без встановлення знаку аварійної зупинки чи миготливого ліхтаря, тобто порушення вимог п.9.11,15.14 Правил дорожнього руху України сталась дорожньо-транспортна пригода, що спричинила пошкодження транспортних засобів потерпілих. Протокол містить власноручно вчинений ОСОБА_4 запис про відсутність заперечень та доповнень до протоколу що свідчить про погодження із його змістом. Протоколом огляду місця ДТП від 20.08.2005 року підтверджується, що видимість конкретної перешкоди-причіпа, залишеного ОСОБА_4. складала для водія автомобіля»Нива» 16 метрів. Вина ОСОБА_4 у скоєнні правопорушення підтверджується також схемою пригоди від 20.08.2005 року,

З п.1 висновку №2461 від 08.09.2006 року судової автотехнічної експертизи, проведеної Львівським НДІ судових експертиз встановленого дії ОСОБА_4. який залишив несправний причіп на проїзній частині дороги, не встановив позаду причіпа знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар, не відповідають вимогам п.п.9.10.б, 9.11.6,15.14 Правил дорожнього руху України.

З п.2.3.1 та 4.2.1. зазначеного висновку вбачається, що при обставинах, встановлених по справі - не встановлення ОСОБА_4 знаку аварійної зупинки, настання видимості причіпа  для ОСОБА_5 з віддалі до 20м,-водій ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути наїзду на причіп шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування. У його діях будь-яких невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України експертом не встановлено.

П.5.1 та 5.2. висновків експертизи підтверджується, що водії ОСОБА_3 та ОСОБА_6 при зазначених вище обставинах, встановлених судом, не мали технічної можливості уникнути наїзду. Порушень Правил дорожнього руху у діях вказаних водіїв експерт не вбачає.

Вищевикладені обставини в постанові суду спростовують в судовому засіданні заперечення представника відповідача про те, що відсутній причинний зв'язок між діями ОСОБА_4 та завданою шкодою позивачу.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що автомобіль марки Хонда” н/з НОМЕР_5 належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується копією свідоцтва про власність  /а.с.17-21/.  

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З копії ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2006 року, по справі за позовом ОСОБА_5 до ВАТ «Чернівецький цегельний завод №3», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, видно, що ОСОБА_4, під час ДТП, що відбулась 20.08.2005р. перебував в трудових відносинах з ВАТ «Чернівецький цегельний завод №3», причіп є власністю відповідача /а.с.75-78/.

Відповідно до ч.1 ст.1187  ЦК України, - джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно п.1 ч.1 ст.1188 цього Кодексу, - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищенної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

    Відповідно до п.1.10 Правил Дорожнього руху України, причіп є транспортним засобом, тобто джерелом  підвищеної небезпеки. Відповідно до вимог вищевказаних норм, діяльність пов’язана  з його утриманням і зберіганням, є джерелом підвищеної небезпеки.  

В частині 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.  

У абз.2,3 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за №6 від 27.03.1992р. з подальшими змінами роз’яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Як вбачається з висновку спеціаліста з автотоварознавчого дослідження за №26/0782 від 24 грудня 2005 року, вартість матеріальних збитків, заподіяного власнику автомобіля марки «Хонда», в наслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді становить 11352грн. 80коп.  /а.с.6-16/.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що судом встановлено винність ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди, а також причинний зв’язок між його діями та спричиненою шкодою позивачу. Також враховуючи те, що судом встановлено, що дану шкоду завдав працівник відповідача під час виконання ним своїх трудових обов’язків, оскільки доказів того, що ОСОБА_4 неправомірно заволодів транспортним засособам, або став володільцем джерела підвищеної небезпеки із підстав, передбачених законом, і саме він має відповідати за цим позовом, представник відповідача  в супереч вимог ст..60 ЦПК України, не надав і на них не зіслався, а згідно вимог ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків, суд вважає, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом до ВАТ «Чернівецький цегельний завод №3» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і він підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Також у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України ”Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 13.03.1995р. з подальшими змінами роз’яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з якими діяв заподіювач шкоди тощо).

Суд встановлено, що позивач отримав стрес під час дорожньо-транспортної пригоди в наслідок пошкодженням автомобіля, довгий час був позбавлений можливості використовувати транспортний засіб, для власних цілей, також погіршився товарний вигляд автомобіля та відповідно зменшилась його вартість. Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позивачу було спричинено моральну /немайнову/ шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яку враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд оцінює у сумі 300грн. і цю суму моральної шкоди належить стягнути з відповідача.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Згідно вимог ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволенні частково, суд вважає, що необхідно стягнути  з відповідача витрати позивача по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 116грн. 80коп. та 150грн. витрат на правову допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст..15-16,22-23,1166-1167,1187-1188 ЦК України, ст.ст.3-4,57-61,64,79,88,130,208-209,212-215,218,223,294-295 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Чернівецький цегельний завод №3» на користь ОСОБА_3 заподіянні матеріальні збитки  в сумі 11352грн. 80коп., 300грн. моральної шкоди, 150грн. витрат на правову допомогу та  116грн. 53коп. сплаченого державного мита  

Рішення суду набирає  законної сили  після закінчення строку  подання  заяви про  апеляційне оскарження, якщо заяву  про апеляційне оскарження  не було подано

Рішення  може бути  оскаржене  в апеляційному  порядку  до  апеляційного суду  Чернівецької області  через  Першотравневий  районний суд м. Чернівці шляхом  подачі  в 10-денний строк з дня проголошення  рішення  заяви про апеляційне  оскарження і поданням     після  цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку  ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:                                                  Войтун О.Б.