ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року                                                        

м.Суми

Справа №587/402/20

Номер провадження 22-ц/816/236/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів -          Собини О. І. ,  Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Гриценка Бориса Миколайовича

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 30 листопада 2020 року в складі судді Степаненка О.А., ухвалене в м. Суми,

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 травня 2017 року за усним договором позики він передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США, при фактичному отриманні яких останній надав розписку. Відповідно до розписки ОСОБА_2 зобов`язався повернути кошти до 29 червня 2017 року, однак до теперішнього часу борг не повернув, тим самим не виконавши взяті на себе зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, просив стягнути з нього борг за договором позики 10 000 доларів США та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 827 доларів 67 центів США, а також судові витрати.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 30 листопада 2020 року позов ОСОБА_3 задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 000 доларів США боргу, 23 555 грн 49 коп. – 3 % річних та 5 000 грн витрат на правову допомогу.

В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 – адвокат Гриценко Б.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В доводах апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм ЦПК України в частині прийняття протокольної ухвали про відмову ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про проведення експертизи.

Також вказує, що зі змісту розписки від 29 травня 2017 року неможливо встановити, що розписка була написана позивачу, так як в розписці вказано лише прізвище, ім`я та по батькові особи, але неможливо ідентифікувати, що ОСОБА_1 є саме тією особою, яка давала грошові кошти, що свідчить про відсутність існування між сторонами правовідносин за договором позики.

Крім того зазначає, що дана розписка не містить посилання на те, що ОСОБА_2 отримав в борг грошові кошти, що свідчить про відсутність укладення договору позики.

На думку апелянта, оскільки розписка не підтверджує факт надання коштів позивачем відповідачу у борг і виникнення у нього обов`язку з їх повернення на вимогу кредитора, тобто існування між сторонами договірних правовідносин за договором позики, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Також в апеляційній скарзі відповідач не погоджується з розміром стягнутих витрат на правову допомогу та зазначає, що розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 400 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Гриценка Б.М. про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки явка сторін не є обов`язковою, а позиція відповідача є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Марченка І.І., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2017 року між сторонами було укладено договір позики, згідно якого позивач ОСОБА_1 передав, а відповідач ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, в якому зазначався термін повернення боргу – до 29 червня 2017 року. Договір був укладений у простій письмовій формі, шляхом написання розписки (а.с. 6).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки грошове зобов`язання за позикою від 29 травня 2017 року з кінцевим терміном виконання до 29 червня 2017 року залишається невиконаним, що порушує майнові права позивача як позикодавця, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у сумі 10 000 доларів США та три процента річних від простроченої суми в розмірі 827 доларів 67 центів, що станом на 30 листопада 2020 року згідно курсу НБУ становить 23 555,49 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника.

Досліджуючи боргову розписку чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

З розписки від 29 травня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 10 000 доларів США, зобов`язувався повернути до 29 червня 2017 року.

Вказаний договір позики у вигляді розписки ОСОБА_2 від 29 травня 2017 року, за якою позичальник зобов`язався повернути борг до 29 червня 2017 року, недійсним у встановленому законом порядку відповідачем не визнавався.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Таким чином, установивши, що укладений сторонами письмовий договір позики є не лише фактом укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами боргового зобов`язання.

При цьому, наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 березня 2020 року у справі № 355/1301/18.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань за розпискою від 29 травня 2017 року.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що відповідач у визначені договором позики строки позику позивачу не повернув, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у зв`язку з невиконанням зобов`язань, у позивача виникло право на стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми в валюті України, а не в доларах США, врахувавши судову практику, відповідно до якої три відсотки річних мають бути визначені та стягнуті саме у валюті України, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в цій частині.

Посилання в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції норм ЦПК України в частині прийняття протокольної ухвали про відмову ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про проведення експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦПК України одним із видів судових рішень є ухвали.

Частиною 2 ст. 258 ЦПК України встановлено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відповідно до ч. 5 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити не виходячи до нарадчої кімнати.

Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання (протокольні ухвали).

Чинним ЦПК України не встановлено обов`язку оформлювати ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про проведення експертизи саме як окремий документ. Отже, місцевим судом не було допущено порушення норм ЦПК України, відмовляючи ОСОБА_2 в задоволені клопотання про проведення експертизи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що зі змісту розписки від 29 травня 2017 року неможливо встановити, що розписка була написана позивачу, так як в розписці вказано лише прізвище, ім`я та по батькові особи, але неможливо ідентифікувати, що ОСОБА_1 є саме тією особою, яка давала грошові кошти, що свідчить про відсутність існування між сторонами правовідносин за договором позики, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не надав жодних доказів того, що грошові кошти в сумі 10 000 доларів США надав йому інший ОСОБА_1 . Крім того, саме у позивача знаходиться оригінал розписки. Отже, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що дана розписка не містить посилання на те, що ОСОБА_2 отримав в борг грошові кошти, що свідчить про відсутність укладення договору позики, є безпідставними, оскільки наявна в матеріалах справи розписка від 29 травня 2017 року свідчить про існування під ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносин позики, а також є доказом передання грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США ОСОБА_2 .

Посилання апелянта на те, що розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 400 грн, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Гриценко Б.М., в апеляційній скарзі не зазначає у чому саме, на його думку, полягає завищеність витрат на професійну правничу допомогу та неспівмірність таких витрат із складністю справи.

Стягуючи з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував складність справи, кількість проведених судових засідань, об`єм складених та поданих до суду процесуальних документів та клопотань та прийшов до вірного висновку про стягнення даних витрат у вищевказаному розмірі. Розмір витрат на правничу допомогу підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а тому апеляційний суд вважає, що підстави для зменшення розміру судових витрат відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду щодо встановлених обставин справи.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Гриценка Бориса Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 30 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 02 березня 2021 року.

Головуючий -                                                                В.І. Криворотенко

Судді:                                                                        О.І. Собина

                                                                        С.С. Ткачук