Головуючий суду 1 інстанції - Золотарьов В.Є.

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 437/5773/13-ц

Провадження № 22-ц/810/788/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Луганської В.М.

суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.

за участю секретаря: Сириці Є.І.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 09 вересня 2013 року ухвалене судом у складі судді Золотарьова О.Ю.

за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»звернулося до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування яких вказало, що 07 травня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Родовід Банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» та ОСОБА_1 уклали договір № Ск-830-000609/5-2008, згідно умов якого банк відкрив Відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 з оформленням платіжної картки Visa Electron № НОМЕР_2 та надав відповідачці споживчий кредит у розмірі 23999,80 грн строком до 07 травня 2010 року включно.

Відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, заборгованість в повному обсязі не погасив, внаслідок чого станом на 19 лютого 2013 pоку, заборгованість відповідача за кредитним договором складається з простроченого кредиту в розмірі 22393,25 грн, пені за прострочення кредиту в розмірі 131493,15 грн, 3% річних за прострочення кредиту в розмірі 673,90 грн, прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 2748,36 грн, пені за прострочення процентів за користування кредитом у розмірі 16138,39 грн, 3% річних за прострочення процентів в розмірі 82,69 грн, простроченої плати за обслуговування кредиту в розмірі 11458,00 грн, пені за прострочення плати за обслуговування кредиту в розмірі 67281,39 грн, 3% річних за прострочення плати за обслуговування кредиту в розмірі 344,79 грн та остаточно становить 252540,72 грн.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» (далі - ПАТ «Родовід банк») заборгованість за кредитним договором в розмірі 252540,72 грн, судовий збір в розмірі 2525,41 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 09 вересня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 252540,72 грн, судовий збір в розмірі 2525,41 грн.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 18 лютого 2019 року відновлено частково втрачене судове провадження в частині рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 09 вересня 2013 року.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 20 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 09 вересня 2013 року залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 09 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати заочне рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 09 вересня 2013 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при винесенні заочного рішення від 09.09.2013 року, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, склав висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Скаржниця посилається на те, що 07.05.2008 року між нею та ПАТ «Родовід Банк» був укладений договір № Ск-83 0-000609/5-2008, відповідно до умов якого банк відкрив картковий рахунок з оформленням платіжної картки та надав споживчий кредит у розмірі 23 999,80 грн строком до 07.05.2010 року. Нею своєчасно поверталися запозичені грошові кошти та своєчасно виконувалися зобов`язання за кредитним договором.

Вимоги позивача про стягнення плати за обслуговування кредиту в розмірі 11 458,00 грн, пені за прострочення плати за обслуговування кредиту в розмірі 67 281,39 грн, 3% річних за прострочення плати за обслуговування кредиту в розмірі 344,79 грн, не відповідають вимогам закону.

Оскаржуваним рішенням стягнуто пеню у розмірі 131 493,15 грн, що майже в 6 разів перевищує суму простроченого платежу.

ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з вказаним позовом після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови в його задоволенні вимог. Строк позовної давності, щодо кредитного договору № Ск-830- 000609/5-2008 від 07.05.2008 року сплив на момент звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Ухвала Ленінського районного суду міста Луганська про відкриття провадження у справі відповідачці надіслана не була, що є порушенням ст. 190 ЦПК України. Про проведення якого-небудь судового засідання, вона також належним чином не повідомлялась, а про оскаржуване рішення, вона дізналась лише 10.08.2020 року, коли на банківський рахунок було накладено арешт державним виконавцем. Через відсутність під час розгляду справи вона, як відповідач, не мала можливості заявити про застосування строків позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» зазначає, що апеляційна скарга не містить посилань на обставини, які мають значення для вирішення справи та скаржник долучає будь-яких доказів на доведення своєї позиції.

Скаржником не обґрунтовано застосування строку позовної давності, заява про застосування строку позовної давності не заявлялась в суд першої інстанції, в апеляційній скарзі не зазначено істотних обставин, які б унеможливили подання такої заяви до суду першої інстанції.

Обставини неможливості сплати кредиту надумані із врахуванням того, що оскаржуване рішення винесено 09 вересня 2013 року, а окупація м. Луганська розпочалася в 2014 році.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року матеріали відновленого втраченого судового провадження у цивільній справі № 437/5773/13 за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості було направлено до Сватівського районного суду Луганської області для відновлення втраченого судового провадження відповідно до вимог ЦПК України в частині позовної заяви ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, кредитного договору № Ск-830-000609/5-2008, доказів застави майнових прав на грошові кошти, які надходять на картковий рахунок № НОМЕР_3 , розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем станом на 19.02.2013 року у сумі 252540, 72 грн, виписок з відповідних рахунків банку за кредитним договором №№ 3739, 2203, 2207,2208, 2209, 3578, 3579.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 23 грудня 2020 року відновлено частково втрачене судове провадження по цивільній справі № 437/5773/13-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині копії кредитного договору № СК-830-000609/5-2008 від 07.05.2008 року, укладеного між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 , копій матеріалів кредитної справи ОСОБА_1 , а саме: заяви про відкриття карткового рахунку, комісії платіжної картки, надання споживчого кредиту від 07 травня 2008 року; заяви анкети клієнта від 07 травня 2008 року; детального розпису сукупної вартості СК; детального розпису сукупної вартості максимального розміру кредиту наданого у формі КЛ та КР; інформаційного листа про орієнтовну вартість кредиту; копії паспорту ОСОБА_1 , ухвали Ленінського районного суду міста Луганська від 21 травня 2013 року про відкриття провадження у цивільній справі № 437/5773/13-ц за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

04 січня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») надійшло клопотання про залучення товариства в якості правонаступника ПАТ «Родовід Банк».

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 18 січня 2021 року залучено до участі у справі ТОВ «Вердикт Капітал» в якості правонаступника позивача ПАТ «Родовід Банк» у справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 18 січня 2021 року витребувано у ПАТ «Родоваід Банк» копію позовної заяви, розрахунок заборгованості станом на 19 лютого 2013 року.

01 лютого 2021 року від ПАТ «Родовід банк» на виконання ухвали Луганського апеляційного суду від 18 січня 2021 року повідомило про неможливість надання позовної заяви та розрахунку заборгованості.

17 лютого 2021 року ТОВ «Вердикт капітал» на виконання ухвали Луганського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року повідомило про неможливість надання позовної заяви та розрахунку заборгованості.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала посилаючись на доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник ТОВ «Вердикт Капітал» не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що судом були встановлені обставини, що 07 травня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Ск-830-000609/5-2008, згідно умов якого банк відкрив відповідачці картковий рахунок НОМЕР_1 з оформленням платіжної картки Visa Electron № 4870180000 та надав відповідачці споживчий кредит у розмірі 23999,80 грн строком до 07 травня 2010 року.

ОСОБА_1 зобов`язалася повністю повернути споживчий кредит до 07 травня 2010 року включно, щомісяця, сплачувати нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 7 процентів річних та плату за обслуговування споживчого кредиту в розмірі 2,35 процента від суми наданого споживчого кредиту згідно з встановленим графіком, у разі порушення строків (термінів) погашення споживчого кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом та/або плати за обслуговування споживчого кредиту - сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6 % від суми простроченого платежу.

Відповідачка прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, станом на 19 лютого 2013 pоку заборгованість за кредитним договором складається з простроченого кредиту в розмірі 22393,25 грн, пені за прострочення кредиту в розмірі 131493,15 грн, 3% річних за прострочення кредиту в розмірі 673,90 грн, прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 2748,36 грн, пені за прострочення процентів за користування кредитом у розмірі 16138,39 грн, 3% річних за прострочення процентів в розмірі 82,69 грн, простроченої плати за обслуговування кредиту в розмірі 11458,00 грн, пені за прострочення плати за обслуговування кредиту в розмірі 67281,39 грн, 3% річних за прострочення плати за обслуговування кредиту в розмірі 344,79 грн. та остаточно становить 252540,72 грн. Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог позивача.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає вимогам закону та встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 07 травня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № Ск-830-000609/5-2008.

Згідно п.1.1.5 вказаного договору банк надав відповідачці споживчий кредит у розмірі 23999,80 грн зі сплатою сім процентів річних строком до 07 травня 2010 року.

Відповідно до договору № Ск-830-000609/5-2008 від 07 травня 2008 року відповідачка зобов`язалася повністю повернути споживчий кредит до 07 травня 2010 року, щомісяця, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, частково погашати суму заборгованості за споживчим кредитом, сплачувати нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 7 процентів річних та плату за обслуговування споживчого кредиту в розмірі 2,35 процента від суми наданого споживчого кредиту згідно з встановленим графіком, у разі порушення строків (термінів) погашення споживчого кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом та/або плати за обслуговування споживчого кредиту - сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1,6 % від суми простроченого платежу.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату процентів на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк до 07 травня 2010 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 07 травня 2010 року позичальник мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

04 липня 2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №23 про відступлення прав вимоги від 04 липня 2019 року (т.с.1 а.с.195-201).

Відповідно до умов вказаного договору ПАТ «Родовід Банк» відступив на користь нового кредитора ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до позичальників , зазначених в додатку №1 до цього договору, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № Ск-830-000609/5-2008 від 07 травня 2008 року.

Як зазначалося вище, ухвалою Луганського апеляційного суду від 18 січня 2021 року залучено до участі у справі ТОВ «Вердикт Капітал» в якості правонаступника позивача ПАТ «Родовід Банк» у справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 19 лютого 2013 pоку заборгованість відповідача за кредитним договором складається з простроченого кредиту в розмірі 22393,25 грн, пені за прострочення кредиту в розмірі 131493,15 грн, 3% річних за прострочення кредиту в розмірі 673,90 грн, прострочених процентів за користування кредитом в розмірі 2748,36 грн, пені за прострочення процентів за користування кредитом у розмірі 16138,39 грн, 3% річних за прострочення процентів в розмірі 82,69 грн, простроченої плати за обслуговування кредиту в розмірі 11458,00 грн, пені за прострочення плати за обслуговування кредиту в розмірі 67281,39 грн, 3% річних за прострочення плати за обслуговування кредиту в розмірі 344,79 грн. та остаточно становить 252540,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Скаржником до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів того, що нею належно виконувалися зобов`язання за договором № Ск-830-000609/5-2008 від 07 травня 2008 року та не спростовано розрахунок заборгованості, який було надано позивачем до суду першої інстанції, стосовно суми простроченого кредиту у розмірі 22393, 25 грн та прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 2748, 36 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідачки суми простроченого кредиту у розмірі 22393, 25 грн та прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 2748, 36 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки в цій частині не спростовані відповідачкою належними доказами.

Після закінчення строку кредитування, після 07 травня 2010 року, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти закінчилося.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який - прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає захистом майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних затрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2129цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідачки3% річних за прострочення кредиту в розмірі 673,90 грн, 3% річних за прострочення процентів в розмірі 82,69 грн.

Позовні вимоги банку про стягнення на його користь із відповідачки 11458, 00грн. плати за обслуговування кредиту, пені за несвоєчасне погашення плати за обслуговування кредиту у розмірі 67281,39 грн, 3 % річних від суми простроченої плати за обслуговування кредиту у сумі 344, 79 грн не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положенням абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 07 травня 2008 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб.

Як вбачається із змісту укладеного сторонами договору (пункт 2.14) за обслуговування кредиту встановлюється плата у вигляді щомісячної плати у розмірі 2,35 % від суми виданого кредиту.

Встановлена кредитором у договорі щомісячна плата за обслуговування кредитором не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону «Про захист прав споживачів».

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення простроченої плати за обслуговування кредиту, суд першої інстанції не звернув уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної плати за обслуговування кредиту, кредитор не зазначив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. При цьому позивач нараховував, а відповідач сплачував плату за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позичальника, що є незаконним.

Такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Отже, заявлена до стягнення сума заборгованості в частині простроченої плати за обслуговування кредиту в розмірі 11458,00 грн, а з цих підстав і похідні вимоги Банку про стягнення на його користь 67281, 39 грн пені за несвоєчасне погашення плати за обслуговування кредиту, 3 % річних від суми простроченої плати за обслуговування кредиту у розмірі 344, 79 грн є незаконними і задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до кредитного договору № Ск-830-000609/5-2008 від 07 травня 2008 року кредитні кошти надавалися строком до 07 травня 2010 року.

Згідно оскаржуваного рішення, позивач надав розрахунок заборгованості станом на 19 лютого 2013 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що пеня нарахована позивачем поза межами строку кредитування. Ці обставини ТОВ «Вердикт Капітал" не спростовані належними та допустимими доказами.

З урахуванням правового висновку, який викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 131493, 15 грн не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги заяву скаржника про застосування строку позовної давності, оскільки в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідачка в судове засідання не з`явилася, про місце та час судового розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Вказані обставини ОСОБА_1 не спростовані належними доказами.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню відповідно до п.п.1, 4 ч.1ст.376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк»правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № Ск-830-000609/5/2008 від 07 травня 2008 року у сумі 25898, 20 грн, яка складається:

простроченого кредиту у сумі 22393, 25 грн; 3% річних за прострочення кредиту у розмірі 673,90 грн; прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 2748, 36 грн; 3 % річних за прострочення процентів в розмірі 82, 69 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

В ч. 1ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, скаржником при подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3787, 50 грн (а.с.98). Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково то, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 388, 41 грн.

Керуючись ст. ст.259,367,374,376,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 09 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749 заборгованість за кредитним договором № Ск-830-000609/5/2008 від 07 травня 2008 року у сумі 25898 (двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн 20 коп, яка складається з:

простроченого кредиту у сумі 22393 (двадцять дві тисячі триста дев`яносто три) грн. 25 коп;

3 % річних за прострочення кредиту у розмірі 673 (шістсот сімдесят три) грн. 90 коп;

прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 2748 (дві тисячі сімсот сорок вісім) 36 коп;

3 % річних за прострочення процентів в розмірі 82 (вісімдесят дві) грн 69 коп.

Стягнути з ТовариствА з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 388 (триста вісімдесят вісім) грн 41 коп.

В задоволенні інших позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови

Дата складання повного тексту постанови 01 березня 2021 року

Головуючий

Судді