Справа № 308/11433/20

1-кс/308/814/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б., за участю секретаря судового засідання Просяник В.С., прокурора Рак В.С., слідчого Гички І.В., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Діовші А.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області, майора поліції Гички І.В., погоджене в.о. начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури Вайда В.В. в межах кримінального провадження за № 42020070000000156 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не працюючого, із середньою освітою, який має на утриманні малолітніх дітей 2013 р.н. та 2014 р.н., раніше не судимого,-

встановив:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області, майор поліції Гичка І.В., за погодженням з в.о. начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури Вайда В.В., звернувся до слідчого судді з клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного за ч.3 ст.332 КК України ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто по 03.03.2021 року.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42020070000000156 від 01.04.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332 КК України.

Слідчий вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що організована злочинна група з числа мешканців Закарпатської області, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 та невстановленої досудовим розслідуванням особи (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), у період часу, щонайменше, з початку квітня 2020 року по 25 вересня 2020 року, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України задля отримання незаконного прибутку, будучи обізнаними про порядок перетину державного кордону України громадянами України та іноземними громадянами, а також про порядок та термін їх перебування на території України, які передбачені Законом України «Про державний кордон України», Законом України «Про прикордонний контроль», організували незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску.

ОСОБА_1 , діючи у складі організованої ним злочинної групи, разом із ОСОБА_2 , та невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), за попередньою змовою, будучи зорганізованими з метою незаконного збагачення з розподілом функцій кожного із учасників групи, згідно розробленого ним злочинного плану умисно, незаконно, з корисливих мотивів, здійснював організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску. Між членами вказаної злочинної групи існували міцні внутрішні зв`язки, засновані на знайомстві; стабільністю і згуртованістю членів групи, що виразилось у досягненні єдиного злочинного результату спільними зусиллями, тривалістю їх дій у період із початку квітня 2020 року по 25 вересня 2020 року; детальною організацією функціонування групи у вигляді чіткого виконання кожним відведеної йому ролі та вказівок організатора; обізнаністю всіх членів злочинної групи з планом злочинних дій, свідомого виконання своїх функцій кожним із них. Вказані особи налагодили стійкий процес незаконної переправки нелегальних мігрантів через державний кордон України поза пунктами пропуску.

За спільною узгодженістю та з метою недопущення викриття злочинних дій, члени злочинної групи застосовували заходи конспірації, яких повинні були дотримуватись всі члени групи, а саме у телефонних розмовах та особистих зустрічах ОСОБА_1 координував діями всіх інших членів групи, а саме: ОСОБА_2 та невстановленої досудовим розслідуванням особи (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження). Також в ході телефонних розмов вони не вживали своїх дійсних незаконних намірів, а вживали іншу зрозумілу для них лексику, при цьому всі учасники групи усвідомлювали протиправний характер своїх дій, свідомо їх вчиняли та прагнули досягти єдиного результату - отримання незаконного прибутку шляхом вчинення злочинів з незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Крім цього, до вчинення окремих епізодів злочинної діяльності, ОСОБА_1 , в різні періоди, як перевізників нелегальних мігрантів, залучив також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_4 . Однак, останні не були обізнані про всі плани злочинної діяльності групи організованої ОСОБА_1 ..

У клопотанні зазначається, що ОСОБА_1 , діяв як організатор, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, сприяв вчиненню злочинів іншим співучасникам порадами та вказівками щодо способів вчинення злочинів, займався підбором місць зустрічей, маршрутів доставки по території України та переправлення через лінію державного кордону України на транспортних засобах та пішими шляхами нелегальних мігрантів, забезпечував себе та інших учасників групи під час організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України певними заходами безпеки і конспірації, щодо нерозголошення дійсної незаконної діяльності, з метою недопущення виявлення злочинних дій групи сторонніми особами та працівниками правоохоронних органів, дотримуючись при цьому обумовлених правил поведінки при зустрічах із іншими членами групи та нелегальними мігрантами з метою не викриття їх незаконної діяльності.

Дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч. 3 ст. 332 КК України, тобто - організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинені щодо кількох осіб, організованою групою, з корисливих мотивів, про що його повідомлено про підозру.

Слідчий вважає, що обрати відносно ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов`язання є недоцільним та неефективним з огляду на те, що він вчинив тяжкий умисний злочин. Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин пов`язаний з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску, а також той факт, що останній ніде офіційно не працює, немає постійного джерела доходів, джерелом його доходу, як встановлено досудовим розслідуванням є злочинна діяльність, слідчий вважає, що обрати запобіжний захід у вигляді застави є не доцільно. Вказує, що обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не надається можливим, оскільки, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також те, що в матеріалах кримінального провадження № 42020070000000156 є відомості про те, що останній є непрацюючим, не має стійких соціальних чинників (мотивів), які б спонукали його не покидати місце свого проживання, а тому існують реальні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може покинути місце свого теперішнього проживання, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, який йому інкримінуються.

У клопотанні вказується, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, п.2 та п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду розуміючи невідворотність покарання за вчинений ним тяжкий злочин;

- знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які невстановлені органом досудового розслідування;

- незаконного впливати на свідків, тобто чинити на них психологічний тиск чи фізичний вплив щоб вони змінили або відмовились від своїх показів, або схиляти свідків до дачі неправдивих показань з обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто перешкодити явці свідків до органу досудового розслідування та в суд, для проведення слідчих дій та дачі показів;

- вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Сторона обвинувачення вважає, що оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк до 9 років з спеціальною кваліфікуючою ознакою - конфіскація майна, не працює, є молодий за віком, не має власного майна, не має постійного джерела доходу, а тому з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання виникнення указаним ризикам, до нього слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти наведеним вище ризикам та не буде ефективними.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів та просив задовольнити. Просив звернути увагу, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, за яке санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років. Підозрюваний не має офіційних джерел доходу. Зазначив, що наявні вказані у клопотанні ризики.

Слідчий клопотання підтримав та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник Діовші А.Я. в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, вважає, що ризики зазначені в клопотанні є необґрунтованими. Вказав, що як вбачається із клопотання злочин було вчинено в період з квітня по вересень 2020 року, відтак його підзахисний міг до часу розгляду даного клопотання здійснити вплив на свідків, проте не робив цього. Просив врахувати, що 03 березня 2021 року закінчуються строки досудового розслідування, що свідчить про те, що зібрана максимальна кількість доказів та слідчим не доведено, які речі зможе знищити його підзахисний. Крім цього, сторона захисту не погоджується із тим, що мало місце вчинення злочину організованою групою. Просив врахувати молодий вік підозрюваного, те що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні матір похилого віку та двох неповнолітніх дітей. Застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде мати негативні психологічні наслідки як для нього особисто, так і для його родини. Вважає, що подання даного клопотання є тиском на підозрюваного, спрямованим на надання ним викривальних показів. На підставі наведеного просив відмовити в задоволенні клопотання. Для гарантування уникнення будь-яких ризиків вважають за можливе застосувати до підозрюваного домашній арешт в нічний час доби, а саме з 20.00 год. до 08.00 год. наступного дня.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, просив врахувати, що на його утриманні перебуває мати похилого віку та двоє малолітніх дітей.

Заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42020070000000156 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Постановою в.о. начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури Вайда В.В. від 07.10.2020 року матеріали кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020070000000156 від 01.04.2020 року та №12020070080000596 від 03.09.2020 року, за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332 КК України, об`єднано в одне провадження, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42020070000000156.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2020 року (№308/11287/20, 1-кс/308/5008/20) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020070000000156 від 01 квітня 2020 року, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332 КК України, продовжено до шести місяців, тобто до 03 березня 2021 року.

23 лютого 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто - організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинені щодо кількох осіб, організованою групою, з корисливих мотивів.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.1. ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років та яке у відповідності до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: протоколи огляду місця події від 02.09.2020 року; протокол огляду від 12.09.2020 року; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 12.09.2020 року; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 22.01.2021 року; протокол за результатами негласних слідчих (розшукових) дій у формі зняття інформації з трансортних телекомунікаційних мереж від 25.09.2020 року вважаю, обгрунтованою пред?явлену ОСОБА_1 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 мають з`ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , передбачає виключно покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та конфіскацією майна). Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Крім того, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для застосування відносно особи запобіжного заходу, про який просить прокурор, проте, в сукупності з наведеними вище обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується слідчим суддею при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Ризик незаконного впливу на свідків, підтверджується тим, що ОСОБА_1 має реальну можливість спілкуватись із свідками і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження. Крім цього, в ході судового розгляду клопотання було встановлено, що свідок кримінальному провадженні ОСОБА_6 є знайомим із підозрюваним, у зв`язку із чим підозрюваний має реальну можливість впливати на нього.

Посилання сторони обвинувачення на наявність інших ризиків (знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, витини інше кримінальне правопорушення) слідчий суддя вважає безпідставними, вказані ризики носять неконкретизований характер та є необґрунтованими.

Таким чином стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.1та п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, злочин вчинено умисно, групою осіб, а також бере до уваги дані про особу підозрюваного, а саме, те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, розлучений, має на утриманні двох малолітніх дітей, проживає разом з матір?ю, яка також знаходиться на його утриманню, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків.

Також слідчий суддя враховує, що кримінальне провадження перебуває на завершальній стадії, строки досудового розслідування закінчуються 03.03.2021 року.

Разом з тим, під час розгляду клопотання прокурором та слідчим не наведено переконливих доказів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України,не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні, то слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання згаданим ризикам, враховуючи, що підозрюваний має постійне місце проживання, вважаю, що до останнього достатньо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце свого проживання), в певний час доби, а саме, з 20 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступної доби, та поклавши на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Ч. 6 ст. 181 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Застосовуючи запобіжний захід слідчим суддею враховується, що відповідно до ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2020 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020070000000156 від 01 квітня 2020 року продовжено до шести місяців, тобто до 03 березня 2021 року, а тому строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу слід встановити в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

У задоволенні клопотання - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, без застосування електронного засобу контролю, заборонивши йому залишати місце свого проживання - ( АДРЕСА_1 ), в певний час доби, а саме, з 20 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступної доби.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає ( АДРЕСА_1 ), без дозволу прокурора, слідчого або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному проваджені;

- здати на зберігання до територіального органу державної міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Встановити строк дії ухвали та строк дії запобіжного заходу - до 03 березня 2021року (включно).

Строк дії обов`язків, покладених судом, встановити до 03 березня 2021року (включно).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї обов`язків.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.

Ухвалу для негайного виконання надіслати в орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило