СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3784/20

пр. № 2/759/788/21

01 лютого 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про захист авторських прав,

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2020 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд поновити його права шляхом припинення дій, що порушують авторські права та заборонити відповідача вчиняти дії, що порушують його авторське право, а саме: заборонити видавати (опубліковувати) та в будь-якій іншій формі використовувати підручник «ІНФОРМАЦІЯ_1» за редакцією ОСОБА_2 та ОСОБА_15 : СПД ОСОБА_16 2017. -620 с. ISBN НОМЕР_1; припинити розповсюдження підручника «ІНФОРМАЦІЯ_1» за редакцією ОСОБА_2 та ОСОБА_15 : СПД ОСОБА_16 2017. -620 с. ISBN НОМЕР_1; вилучити з цивільного обігу та знищити всі контрафактні примірників підручника «ІНФОРМАЦІЯ_1» за редакцією ОСОБА_2 та ОСОБА_15 : СПД ОСОБА_16 2017. -620 с. ISBN НОМЕР_1; вилучити обладнання, матеріали та інші предмети, призначених для виготовлення і відтворення примірників підручника «ІНФОРМАЦІЯ_1» за редакцією ОСОБА_2 та ОСОБА_15 : СПД ОСОБА_16 2017. -620 с. ISBN НОМЕР_1, стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 130000 грн 00 коп.; згідно з підпунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторські та суміжні права» стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у розмірі потроєної мінімальної авторської винагороди, яка була б сплачена, якби відповідач звернувся до позивача із заявою про надання дозволу на використання авторського права на твір позивача книгу «ІНФОРМАЦІЯ_2» у розмірі 37440 грн 00 коп.; зобов`язати відповідача не пізніше 30-денного строку з дня набрання чинності рішення суду, за власний рахунок опублікувати в офіційних друкованих виданнях повідомлення про допущене порушення авторського права та зміст судового рішення (рішень) щодо цього порушення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є заслуженим лікарем України, доктором медичних наук, полковником медичної служби, працює заступником начальника НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» - Головним терапевтом Міністерством оборони України, ним у 2015 р. було одноосібно створено та видано книгу «ІНФОРМАЦІЯ_2» (спеціальна частина), також у 2017 р. видавництвом СПД ОСОБА_16 , було видано підручник «ІНФОРМАЦІЯ_1» (К.: СПД ОСОБА_16 2017 - 620с. ISBN НОМЕР_1) за редакцією ОСОБА_2 та ОСОБА_15 , авторським колективом якої зазначено ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що у вказаному підручнику, а саме у розділах 2, 3, 7 в повному обсязі використано твір позивача, тобто його книгу «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка була ним видана у 2015 р., зазначене використання здійснено частково дослівно, а частково з незначними близькими до текст у змінами, проте у підручнику відсутнє посилання на позивача як автора «ІНФОРМАЦІЯ_1», також відсутня згода позивача або дозвіл на використання у підручнику належного йому твору, від позивача не отримувалося, що підтверджується висновками експертів №238/18 НДЦСЕ з питань інтелектуальної власності МЮУ за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 16.10.2018, яким виявлено, що деякі фрагменти тексту співпадають повністю, у деяких інших підпунктах, поряд із наявними текстуальними збігами, містяться розбіжності, які полягають у заміні синонімами та узагальнюючими поняттями тощо, внаслідок чого позивач вважає, що авторство зазначеного підручника вказано неправомірно, а дії відповідача з опублікування в цьому підручнику під своїм іменем матеріалів з вищезазначеної книги позивача становлять порушення авторського права, крім цього відповідач своїми діями порушив майнової та авторські права позивача на зазначений твір, відповідач таким чином завдав позивачу моральної шкоди, до того ж на думку позивача з урахуванням ст. 52 Закону України «Про авторські та суміжні права» відповідач повинен виплати позивачу компенсації, як паушальної суми винагороди таких елементів, як повоєнна, а у разі умисного порушення як потроєна сума винагороди на комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права у розмірі 37440 грн 00 коп.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 04.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 75 т. 1).

09.02.2020 позивач по справі звернувся до суду із клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів (а.с. 80-82 т. 1).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.07.2020 справу призначено у загальне підготовче провадження та одночасно залучено співвідповідачів у справі (а.с 86, 87 т. 1).

Ухвалою суду від 09.10.2020 залишено без розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_17 про забезпечення доказів (а.с. 192, 193 т. 1).

Ухвалою судді від 09.10.2020 позивачу повернуто зайво сплачені суми судового збору (а.с. 194 т. 1).

Ухвалою суду від 01.12.2020 задоволено заяву відповідача ОСОБА_17 про забезпечення доказів (а.с. 244, 245 т. 1).

Позивач у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, від представником позивача 01.02.2021 подано до суду заяву про слухання справи без участі позивача та представника на підставі наявних у справі документів, та просив ухвалити заочне рішення по справі (а.с. 31).

Представник відповідача який виступає в інтересах ОСОБА_2 01.02.2021 подав до суду заяву про відкладення розгляд справи на іншу дату з поважних причин (а.с. 28-30 т. 2)

Відповідачі у судове засідання не з`явилися повторно, про слухання справи повім лені належним чином, причини неявки суд не повідомили (а.с. 98-118, 196-214, 216 т. 1, 21-27 т. 2).

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки які належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Зі змісту п. 25 рішення Європейського суду з прав людини від 11.04.2011 у справі «Жук проти України», яке підлягає застосуванню відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їхнє право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11.09.1997, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, у разі не подання відповідачем відзиву, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є автором книги « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір, дата реєстрації 11.06.2018, посвідченого Державним секретарем МЕРТ України О.Ю. Перевезенцев (а.с. 13).

У 2017 р. видано підручник «ІНФОРМАЦІЯ_1» код автора НОМЕР_2, автор за ред.. ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ISBN: НОМЕР_1 , видавництво СПД ОСОБА_16 (а.с. 14).

Як вбачається із висновку експертів №238/18 за результатами проведення експертного дослідження інтелектуальної власності від 16.10.2018 НДЦСЕ з питань інтелектуальної власності встановлено, на дослідження якого було взято Твір №1 ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2. - К.: 2015. -256с. та Твір № 2 ІНФОРМАЦІЯ_1: підручник [за ред. ОСОБА_22, ОСОБА_23]. –К. : СПД ОСОБА_16 , 2017 - 620с.

Фрагменти тексту Твору №2 повністю співпадають зі значним по об`єму фрагментами Твору №1; фрагменти текст Твору №2 співпадають з фрагментами Твору №1 за виключенням незначних змін, а саме заміни синонімічними та узагальнюючими поняттями; у фрагментах Твору №2 у яких виявлено збіги з Твором №1 відсутні посилання на першоджерело (як у вигляді зносок, так і у вигляді належно оформленого посилання), отже в результаті дослідження виявлено, що деякі фрагменти тексту співпадають повністю. У деяких інших підпунктах, поряд із наявними текстуальними збігами, містяться незначні розбіжності, які полягають у заміні синонімічними та узагальнюючими поняттями тощо, а тому у тексті підручника «ІНФОРМАЦІЯ_1» 2017 року видання (автори ОСОБА_20 , ОСОБА_15 з співавторами) частково відтворено книгу «ІНФОРМАЦІЯ_2» видання 2015 року (автор ОСОБА_1 ) без дотримання правил належного цитування (а.с. 16-72).

Так, у ч. 6 ст. 106 ЦПК України міститься норма, яка визначає, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Таким чином, висновок експерта, отриманий у різному порядку, матиме однаковий процесуальний статус доказу, поданого до суду.

Згідно ч. 1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦК України об`єктами авторського права є твори, а саме: 1) літературні та художні твори, … . А ч. 2 цієї ж статті визначено, що твори є об`єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження. Вказані положення також закріплені у ст. 8 Законі України «Про авторське право і суміжні права».

Згідно з ч. 1 ст. 437 ЦК України авторське право виникає з моменту створення твору.

Відповідно до ч. 1 ст. 445 ЦК України автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

За змістом положень ч. 1 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ч. 1 ст. 435 ЦК України первинним суб`єктом авторського права є автор твору, фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

У абзаці 1 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» судам роз`яснено, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.

До майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме дозволяти або забороняти, зокрема розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і будь-який час за їх власним вибором (ст.ст. 440, 441 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до п. «а» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.ст. 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст.ст. 15, 39-41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст.ст. 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

У абзаці 5 ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що «виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом».

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 441 ЦК України використанням твору є, зокрема його продаж.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: твори образотворчого мистецтва.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав та їх майнові права є порушенням авторського права.

При порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право звертатися до суду за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав (ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до пункту «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визначаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об`єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об`єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об`єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені ст. 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат (пункт «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі (п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» №5 від 04.06.2010).

Відповідно до абз. 2 п. 44 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» особа, яка розповсюджує об`єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб`єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача.

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести виконання вимог Закону N 3792-XII при використанні ним об`єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (ст.ст. 614 та 1166 ЦК).

У судовому засіданні представник довів наявність у позивача авторського права на твір ОСОБА_21 зокрема висновком експертів №238/18, а також факт його порушення, оскільки позивач не надавав згоди на використання цього твору. Разом з тим, сторона відповідача не довела дотримання ними авторських прав позивача.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено, що відповідачі частоко ввідтворили книгу «ІНФОРМАЦІЯ_2 видання 2015 року (автор ОСОБА_1 ) без дотримання правил належного цитування, суд вважає, що у відповідачів не було законного права на використання цього твору. Враховуючи, що встановити розмір збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або розмір доходу, отриманого порушниками внаслідок порушення ними авторського права позивача, із зібраних судом доказів встановити не виявляється можливим, суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом стягнення на його користь з відповідачів передбачену законом компенсацію у розмірі 37440 грн 00 коп.

Крім цього позивач просив стягнути з відповідачі моральну шкоду у розмірі 130000 грн 00 коп., з приводу чого слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 40 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права у суміжних прав» згідно п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК пунктом «в» ч. 1 ст. 52 Закону N 3792-XII суб`єкти авторського права і або) суміжних прав можуть звернутись до суду з вимогою про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення цих прав. Моральна шкода полягає, зокрема: в приниженні гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, а її відшкодування здійснюється грішми, іншим майном або в інший спосіб (ст. 23 ЦК).

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням від слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Також згідно п. 6 постанови пленуму Верховного суду України N5 від 25.05.2001 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої коди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Отже судом встановлено, що саме неправомірними діями відповідачів по справі позивача було змушено хвилюватися, нервувати, оскільки такі порушення принизили його честь та гідність як автора і науковця, а також його ділову та професійну репутацію, яка створювалася протягом багатьох років, ці обставини завдали позивачу глибоких душевних (моральних) страждань, при цьому відповідачами не було доведено протилежного, що дає підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди оціненої у розмірі 130000 грн 00 коп.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Оскільки позивач відповідно до п. 10 та п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів підлягає до солідарного стягнення судовий збір на користь держави у розмірі 3356 грн 01 коп.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Законом України «Про авторське право і суміжні права», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», абз. 2 п. 44 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04.06.2010 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», п. 40 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права у суміжних прав», Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п. 6 постанови пленуму Верховного суду України N5 від 25.05.2001 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ст.ст. 418, 433, 435, 437, 441, 445, 614, 1166 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про захист авторських прав задовольнити.

Поновити права ОСОБА_1 шляхом припинення дій, що порушують авторські права та заборонити відповідачів вчиняти дії, що порушують його авторське право, а саме: заборонити видавати (опубліковувати) та в будь-якій іншій формі використовувати підручник «ІНФОРМАЦІЯ_1» за редакцією ОСОБА_2 та ОСОБА_15 : СПД ОСОБА_16 2017. -620 с. ISBN НОМЕР_1; припинити розповсюдження підручника «ІНФОРМАЦІЯ_1» за редакцією ОСОБА_2 та ОСОБА_15 : СПД ОСОБА_16 2017. -620 с. ISBN НОМЕР_1; вилучити з цивільного обігу та знищити всі контрафактні примірників підручника «ІНФОРМАЦІЯ_1» за редакцією ОСОБА_2 та ОСОБА_15 : СПД ОСОБА_16 2017. -620 с. ISBN НОМЕР_1; вилучити обладнання, матеріали та інші предмети, призначених для виготовлення і відтворення примірників підручника «ІНФОРМАЦІЯ_1» за редакцією ОСОБА_2 та ОСОБА_15 : СПД ОСОБА_16 2017. -620 с. ISBN НОМЕР_1,

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 130000 (сто тридцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі потроєної мінімальної авторської винагороди у розмірі 37440 (тридцять сім тисяч чотириста сорок) грн 00 коп.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 не пізніше 30-денного строку з дня набрання чинності рішення суду, за власний рахунок опублікувати в офіційних друкованих виданнях повідомлення про допущене порушення авторського права та зміст судового рішення (рішень) щодо цього порушення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в рахунок держави судовий збір по справі у розмірі 3356 (тритисячі триста п`ятдесят шість) грн 01 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 02.02.2021.