ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/20057/20Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.

Провадження № 11-кп/817/123/21 Доповідач - Тиха І.М.

Категорія - запобіжний захід

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Тиха І.М.

Суддів -  Галіян Л. Є., Коструба Г. І.,

з участю прокурора – Пащенка В.В.,

захисника – Бойка В.Р.,

обвинуваченої – ОСОБА_1 ,

законного представника підозрюваної - ОСОБА_2 ,

при секретарі — Ліщинському Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження № 11-сс/817/123/21 за апеляційними скаргами законного представника обвинуваченої ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та захисника Бойка В.Р. на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3.02.2021 року про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Тернополя, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

                                       ВСТАНОВИЛА:

       Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 лютого 2021 року задоволено прокурора відділу прокуратури Тернопільської області Пащенка В.В. та продовжено обвинуваченій        у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України ОСОБА_1 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 лютого 2021 року.

       В апеляційній скарзі законний представник обдвинуваченої ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просить змінити ухвалу судщу, визначивши її доньці менший розмір застави.

Вказує на те що лише тяжкість підозри не може слугувати єдиним обгрунтуванням застосування найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає ризики наведені в ухвалі суду надуманими та необгрунтованими. Зазначає про те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, вона виховує її одна, а також здійснює догляд за тяжко хворою свекрухою. Посилається на те, що визначений судом розмір застави є для неї непомірним, оскільки її донька навчається у вищому навчальному закладі та не має власних джерел доходу, а її зарплатні не вистачає для придбання елементарних засобів для існування.

       Захисник обвинуваченої адвокат Бойко В.Р. просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Мотивує скаргу тим, що клопотання прокурора є необгрунтованим оскільки відсутні докази не підвердження вчинення його підзахисною інкримінованого їй правопорушення. Вказує на те, що тяжкість покарння не може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачену, її законного представника та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній мотивів, прокурора, який проти задоволення скарг заперечив, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що їх слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення суду прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Тернопільським міськрайонним судом розглядається кримінальне провадження №120020210000000210 від 09 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Органом досудового розслідуванняТрач ОСОБА_3 обвинувачується у тому що 09 травня 2020 року приблизно о 03:00 годині знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 разом з громадянином Республіки Конго ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході раптово виниклих неприязних відносин в ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ).

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нанесла потерпілому один удар невстановленим слідством гострим предметом в ділянку тулуба, спричинивши ОСОБА_4 ) тілесне ушкодження, яке призвело до масивної крововтрати, від якої останній помер на місці події.

09 травня 2020 року відповідно до ч. 2 ст. 208 КПК України ОСОБА_1 було затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

10 травня 2020 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05 липня 2020 року із визначенням суми застави в розмірі 315 300 гривень та із покладенням на неї відповідних обов”язків у випадку її внесення.

Ухвалами слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області неодноразово продовжувався підозрюваній ОСОБА_1 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.

Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону судом дотримані в повному обсязі.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 направлено до суду та призначено підготовче судового засідання.        

Питання доведеності чи недоведеності вини ОСОБА_1 є прерогативою суду, який розглядатиме справу по висунутому обвинуваченню та буде встановлювати вказані обставини при розгляді справи по суті.

Під час розгляду клопотання, як того вимагає закон, суд встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий продовжують існувати що підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Такими ризиками він визнав те, що ОСОБА_1 може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілу у кримінальному провадженні, а відтак перешкодити повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.

Крім того, врахував, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі, офіційно не працює, незаміжня, не має на утриманні дітей та осіб похилого віку, тому застосування щодо неї більш м`якого запобіжного заходу не зможе попередити ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Отже, продовжуючи строк тримання під вартою, суд, оцінивши обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, та врахувавши при цьому характеризуючі дані обвинуваченої , переконливість наявних ризиків, тяжкість покарання, що загрожує їй у випадку визнання винною у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінуються, дійшов вірного висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_1 та запобігти викладеним вище ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання щодо неї міри запобіжного заходу та продовжують існувати, прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі “Летельє проти Франції”).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту в апеляційній скарзі та у судовому засіданні не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які свідчать про відсутність ризиків.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження її права на свободу.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг щодо відсутності обставин, які підтверджують продовження існування ризиків, встановлених ст.177 КПК України та можливості застосування до обвинуваченої менш суворого запобіжного заходу є непереконливими. Судом при розгляді клопотання були повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою, а тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 309, 407 ч. 3 п. 1, ч.1 418, 422 КПК України, колегія суддів ,-

                                       УХВАЛИЛА:

       Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3.02.2021 р. про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін, а апеляційні скарги законного представника обвинуваченої ОСОБА_1 - Трач М.З. та захисника Бойка В.Р. - без задоволення.

       Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді