Справа 2- 3070 /2010    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

    5 травня  2010 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

                головуючого судді Марченко Л.М.

                при секретарі Кривошеєнко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченого соціального підвищення як «дитині війни», -

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до УПФУ у м. Краматорську, ГУ ДКУ у Донецькій області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як «дитині війни» за період з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 2892,30 грн.

    Враховуючи те, що позивачем фактично розраховані за роками суми недоплат та в позовних вимогах заявлено про їх виплату на його користь, а також сплачені судові витрати як за матеріальним позовом (51 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного розгляду справи) суд розуміє такі позовні вимоги як вимоги про стягнення недоплачених сум на користь позивача.

Згідно позову, ОСОБА_1  має статус «дитини війни», у зв’язку з чим відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає, що при нарахуванні такої допомоги відповідач повинен враховувати положення законів України про Державний бюджет України на відповідні роки та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, яким поновлена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходити з відповідності мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про держбюджет. З огляду на те, що відповідач проводить виплату соціальної допомоги в менших сумах, просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною, стягнувши з нього недоплачену соціальну допомогу як «дитині війни» в розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 2892,30 грн.

    У судовому засіданні позивач ОСОБА_1  позов підтримав та просив його задовольнити.

У судове засідання представник відповідача УПФУ у м. Краматорську начальник управління Бобров М.М. не з’явився, однак надав письмові заперечення на позов, а також просив провести судовий розгляд справи у його відсутність.

Згідно письмових заперечень відповідача, на 2007 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» була зупинена та відповідно до ст.111 зазначеного Закону передбачено підвищення до пенсії «дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі цього з 01.01.2007 року «дітям війни» виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 19 грн., з 01.04.2007 року – 20,30 грн., з 01.10.2007 року – 20,55 грн.  09.07.2007  року Конституційним Судом України ухвалено Рішення №6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.12.ст.71 Закону України «Про  Державний бюджет України на 2007 рік». Однак, оскільки ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» видатки на підвищення «дітям війни» не передбачено, то і після рішення Конституційного Суду України вище наведене підвищення не виплачувалося. Підпунктом 2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена в новій редакції, а саме закріплено право на отримання підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Така надбавка згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 наведені зміни були визнані неконституційними, у зв’язку з чим нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» втратила чинність. Однак ні зазначеним Рішенням Конституційного Суду України, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції. Для врегулювання цієї ситуації, 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22.05.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80 грн. Таке підвищення у 2008 році позивачу виплачувалося.Ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Щомісячна надбавка «дітям війни» виплачувалася у розмірі 49,80 грн., розмір якої протягом 2009 року та 2010 року законами України не змінювався. На підставі наведеного, позовні вимоги позивача УПФУ у м. Краматорську вважає необґрунтованими. Просить в позові відмовити.

    Суд, дослідивши вимоги та обґрунтування позову, доводи заперечень, надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

    Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1  народився ІНФОРМАЦІЯ_1  року, що вбачається з його паспорту громадянина України, має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Позивач вимагає поновлення йому прав на отримання щомісячної соціальної допомоги як дитина війни за період з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року.

Зазначені позовні вимоги заявлені в межах строку загальної позовної давності згідно ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема стаття 6 цього Закону викладена в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких  поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

    Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями  колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу  в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Зазначені зміни в законодавстві були підставою для пенсійного фонду провадити виплату підвищення «дітям війни» саме у вищезазначеному розмірі у період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року.

    Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначені положення, які визнані неконституційними, втрачають чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

    Таким чином, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року була поновлена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, за якою «діти війни» мають право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Саме в такій редакції наведена норма закону перейшла як діюча на 2009 рік.

Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року № 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З наведених підстав, а також за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходе до висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачці застосуванню підлягають ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , а не наведена відповідачем постанова КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Аналогічно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосуванню підлягає й у січні-березні 2010 року, оскільки розмір щомісячного підвищення дітям війни законами України не змінювався.

При визначенні мінімальної пенсії за віком слід виходити з положень абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року №1646-VІ, згідно яким мінімальна пенсія за віком з 01.04.2007 року – 481 грн., з 01.07.2008 року – 482 грн., з 01.10.2008 року – 498 грн., з січня по жовтень 2009 року – 498 грн., з 01.11.2009 року – 573 грн., з 01.01.2010 року – 695 грн.

Як вбачається з заперечень УПФУ у м. Краматорську на позовну заяву фактично щомісячна надбавка «дітям війни» позивачу з січня 2008 року виплачувалася в розмірі 47 грн., з квітня 2008 року – 48,10 грн., з липня 2008 року – 48,20 грн., з жовтня 2008 року – 49,80 грн., протягом 2009 року та у січні-березні 2010 року – в розмірі 49,80 грн., тобто в меншому розмірі, ніж визначено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

    На підставі наведеного та в межах пред’явленого позову, суд вважає необхідним визнати бездіяльність відповідача неправомірною та стягнути з відповідача за рахунок коштів державного бюджету України недоплачене позивачу підвищення до пенсії як «дитині війни» -

-   з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 715,23 грн.

(за травень – 481грн. х 30% / 31 х 10 днів – 48,10 грн. / 31 х 10 днів = 31,03 грн.,

за червень – 481 грн. х 30% - 48,10 грн. = 96,20 грн.,

за липень, серпень, вересень – (482 грн. х 30% - 48,20 грн.) х 3 = 289,20 грн.,

за жовтень, листопад, грудень  – (498 грн. х 30% - 49,80 грн.) х 3 = 298,80 грн.,

разом – 31,03 + 96,20 + 289,20 + 298,80 = 715,23 грн.

-   за 2009 рік в сумі 1240,20 грн.

(498 грн. х 30% х 10 місяців = 1494 грн.;   573 грн. х 30% х 2 міс. = 343,80 грн.;   1494 + 343,80 = 1837,80 грн.

49,80 грн. х 12 міс. = 597,60 грн.;   1837,80 грн. – 597,60 грн. = 1240,20 грн.)

-   за січень-березень 2010 року в сумі 476,10 грн.

(695 грн. х 30% х 3 міс. = 625,50 грн.; 49,80 грн. х 3 міс. = 149,40 грн.;  625,50 грн. – 149,40 грн. = 476,10 грн.)

З огляду на позовні вимоги, де позивач за 2008 рік просить стягнути недоплату в розмірі 726,10 грн., за 2009 рік просить стягнути недоплату в розмірі 1471,20 грн. та за три місяці 2010 року – 695,60 грн., суд вважає, що в такому розрахунку позивача мається арифметична помилка, у зв’язку з чим, враховуючи, що позов по суті своїх вимог ґрунтується на законі, на користь позивачки слід стягнути недоплату остаточно розраховану судом.

Відповідно до ст.88 ЦПК України у зв’язку з обґрунтованістю пред’явленого позову, судові витрати в розмірі 171 грн., що сплачені позивачем в граничних сумах, визначених законом (а.с.1,2), слід відшкодувати останньому за рахунок держави, оскільки відповідач  УПФУ у м. Краматорську на підставі п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито», ст.81 ч.4 п.5 ЦПК України від сплати судових витрат звільнений.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" , суд –

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченого соціального підвищення як «дитині війни», - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області по невиплаті ОСОБА_1  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з  22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік та з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  недоплачене підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 715,23 грн., за 2009 рік в розмірі 1240,20 грн., за січень-березень 2010 року в розмірі 476,10 грн., а всього 2431,53 грн. (дві тисячі чотириста тридцять одну гривну 53 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  судові витрати в розмірі 171 грн. (сто сімдесят одну гривню 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження  не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але  апеляційна  скарга  не  була  подана  у   строк, встановлений  статтею  294  ЦПК України,  рішення  суду набирає законної сили  після  закінчення  цього  строку.  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом Донецької області. Заяву  про  апеляційне  оскарження  рішення  Краматорського міського суду  може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на  рішення  суду  подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються  Апеляційному  суду  Донецькій області через  Краматорський міський суд.

Суддя

Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя