ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Черкаси  

справа № 711/3589/20 провадження № 22-ц/821/322/21 категорія на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Карпенко О.В., Єльцова В.О.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2

відповідачі: приватний виконавець Бурмага Євгеній Анатолійович,  ОСОБА_3

представник відповідача приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича - адвокат Весеньов Євген Володимирович

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича, ОСОБА_3 про зняття арешту з банківського рахунку.

в с т а н о в и в :

Описова частина

25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця Бурмаги Є.А., ОСОБА_3 про зняття арешту з банківського рахунку.

Під час розгляду справи, представник приватного виконавця Бурмаги Є.А. – ОСОБА_4 подав клопотання про закриття провадження у справі.

Клопотання обґрунтовано тим, що з позовом про зняття арешту з майна може звернутись інша особа, яка не є стороною у виконавчому провадженні. Крім того, ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 447 ЦПК України вже скористалася своїм правом на звернення зі скаргою до суду на дії приватного виконавця, скарга розглянута і 16 жовтня 2020 року з цього приводу постановлена ухвала суду.

Тому, враховуючи подання ОСОБА_1 позову, який не може розглядатися в позовному провадженні, просив закрити провадження у справі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 грудня 2020 року клопотання представника приватного виконавця Бурмаги Є.А. - адвоката Весеньова Є.В. задоволено.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Бурмаги Є.А., ОСОБА_3 про зняття арешту з банківського рахунку.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зі змісту пред`явленого ОСОБА_1 позову не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування, розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачена інша форма звернення та порядок вирішення вказаного питання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Топор А.І. просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 грудня 2020 року як незаконну та прийняти постанову, якою направити матеріали справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції закриваючи провадження та мотивуючи свої висновки тим, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачена інша форма звернення та порядок вирішення вказаного питання не звернув уваги на ту обставину, що предметом доказування цивільний позов та скарга на дії виконавця є абсолютно різними способами захисту прав особи, які застосовуються в залежності від наявності для них підстав.

Головною відмінністю подання скарги від позовної заяви в даному випадку є необхідність доведення неправомірності дій приватного виконавця. Суд не звернув увагу, що теоретично можливий варіант за якого дії приватного виконавця щодо накладення арешту є законними, а власне сам арешт – в площині прав боржника ні. Саме тому, ОСОБА_1 і подала до суду позовну заяву керуючись загальними нормами цивільного судочинства, які надають їй це право.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи клопотання представника приватного виконавця Бурмаги Є.А. – адвоката Весеньова Є.В. суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що зі змісту пред`явленого ОСОБА_1 позову не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування, розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачена інша форма звернення та порядок вирішення вказаного питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведено у ст. 16 ЦК України.

Положеннями ч. 1 ст. 19 ЦПК України регламентовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.ч. 3-5 ЗУ «Про виконавче провадження» в разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до абз. 5 п. 1 та 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 КАС України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 пред`являючи вимоги до приватного виконавця Бурмаги Є.А., ОСОБА_3 про зняття арешту з банківського рахунку посилалася на те, що арешт на банківський рахунок було накладено приватним виконавцем Бурмагою Є.А. в рамках виконавчого провадження № ВП 58206287, та пов`язаний зі стягненням заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування вартості автомобіля по виконанню виконавчого листа № 711/4732/16-ц, виданого 14 січня 2019 року Придніпровським районним судом м. Черкаси.

Вказаний виконавчий лист пред`явлений стягувачем до виконання.

ОСОБА_1 зверталася з письмовою заявою до приватного виконавця Бурмаги Є.А., в якій просила скасувати арешт, накладений на її банківські рахунки (зарплатний НОМЕР_1 та кредитні НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ), які були відкриті в АТ «Альфа-Банк», однак отримала лист приватного виконавця № 1688 від 24 квітня 2020 року, яким її було повідомлено про відмову у скасуванні арешту та зазначено, що арешт накладено постановою про арешт коштів боржника від 02 березня 2020 року.

Отже, із вище встановлених обставин вбачається, що ОСОБА_1 є боржником перед фізичною особою ОСОБА_3 і є відповідно стороною виконавчого провадження № ВП 58206287.

Судом першої інстанції правильно встановлено і дана обставина підтверджується матеріалами позовної заяви (а.с. 2-5), що вимога за предметом позову стосується визнання незаконною дії відповідача щодо накладення арешту на рахунок боржника в межах виконавчого провадження № ВП 58206287.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6 судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення виконавця в процесуальному порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України, оскільки накладення арешту є процесуальною дією виконавця та відповідно в цьому випадку виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та виконавцем.

Розділ VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності державного (приватного) виконавця в ході виконання рішень, у формі звернення до суду зі скаргою, тоді як ОСОБА_1 пред`явила позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування та розпорядження) на майно, на яке накладено арешт. І таке право позивача ніким не оспорюється, у зв`язку з цим є правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов не містить матеріально-правових вимог до відповідача, тому суд прийняв вірне рішення про закриття провадження у справі.

Крім того, під час перевірки правильності мотивів ухвали суду, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги про зняття арешту не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки в такому випадку ОСОБА_1 одночасно має бути й відповідачем, бо її майно арештовано приватним виконавцем і вона є боржником за виконавчим провадженням №  ВП 58206287, що є неможливим відповідно до вимог ст.ст. 42, 48, 175, 447 ЦПК України. Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 28 жовтня 2020 року під час розгляду цивільної справи № 204/2494/20 (провадження № 61-12505 св 20).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

 Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, на які посилається представник ОСОБА_1 – адвокат Топор А.І. в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують. При дослідженні матеріалів справи та встановленні характеру правовідносин між сторонами у справі, визначенні способу їх правового регулювання, судом першої інстанції були дотримані норми як матеріального так процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки про необхідність закриття провадження у справі.

Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції були всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні питання про відсутності спору про право, в зв`язку із чим ухвала підлягає залишенню без змін, як така, що постановлена з додержанням норм чинного законодавства і доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків районного суду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича, ОСОБА_3 про зняття арешту з банківського рахунку залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного  судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.  

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2021 року.

Головуючий                                                        В.Г. Бородійчук        

Судді                                                                        О.В. Карпенко        

                                                        В.О. Єльцов