Провадження № 11-кп/4820/89/21 

Справа № 677/597/19     Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  

Категорія: ч.2ст.286КК України                            Доповідач                 ОСОБА_2  

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

головуючого-судді          ОСОБА_2 ,

суддів                  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря          ОСОБА_5 ,

прокурора                  ОСОБА_6 ,

потерпілих                 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 

представника потерпілого  ОСОБА_9 ,

захисника                  ОСОБА_10 ,             

обвинуваченого           ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2020 року,        

в с т а н о в и л а :

Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2020 року,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар`янівка Хмельницького району Хмельницької області, українця, громадянина України, одруженого, з середньою спеціальною освітою, працюючого водієм в ПП « ОСОБА_13 », на утриманні одна малолітня дитина, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого:

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. 

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання. 

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради задоволено. 

Постановлено стягнути з ОСОБА_11 на користь Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації для зарахування в бюджет Комунального некомерційного підприємства «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради (р/р НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ банку 14360570, код банку 315405), МФО 815013, ЄДРПОУ/ДРФО 02004717) 40235 грн. 17 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину. 

Цивільний позов ОСОБА_14 задоволено частково.

Постановлено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» на користь ОСОБА_14 45165 грн. 76 коп. витрат, понесених на лікування потерпілої, та 16692 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_14 128308 грн. моральної шкоди. 

В решті позову відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено. 

Постановлено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» на користь ОСОБА_8 16692 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 183308 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Постановлено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» на користь ОСОБА_7 12155 грн. витрат на поховання, та 16692 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 83308 грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_11 на користь держави 2288 грн. процесуальних витрат за проведення експертизи. 

Застосований ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2019 року захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту автомобілів «ВАЗ 217130», д.н.з. НОМЕР_2 , та «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_3 , скасовано.

    Питання речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Як вбачається з вироку,  ОСОБА_11 17 січня 2019 року близько 08 год. 05 хв., керуючи автомобілем «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_15 , рухаючись автодорогою Н-03 Житомир-Чернівці неподалік с. Берегелі Красилівського району Хмельницької області, в напрямку від м.Хмельницький до м. Старокостянтинів, на відстані близько 195 м від краю містка через річку Бужок зі сторони м. Хмельницький, на порушення вимог п.10.1 та п.12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила) та вимог лінії горизонтальної розмітки 1.1 Правил, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, не вибрав у встановлених межах безпечної швидкості та не врахував дорожню обстановку: стан дорожнього покриття (ожеледиця), щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, будучи заздалегідь попередженим дорожнім знаком 1.1 «Небезпечний поворот праворуч», не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у разі виникнення перешкоди, пересік суцільну лінію 1.1 дорожньої горизонтальної розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, та виїхав на зустрічну смугу руху, допустивши зіткнення передньою лівою частиною автомобіля «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_3 , із передньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ 217130», д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 належить ОСОБА_16 , який під керуванням останнього рухався у зустрічному напрямку відносно автомобіля «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 217130», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_17 , яка сиділа на пасажирському сидінні позаду водія, отримала тілесні ушкодження у вигляді рани лівої половини обличчя, перелому верхньої та нижньої щелеп, крововиливу під м`які мозкові оболонки із забоєм речовини головного мозку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 ; закритого перелому лівої лопатки, який має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та в прямому причинному зв`язку із настанням смерті не перебуває; саден лівого коліна, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, шо в причинному зв`язку із настанням смерті не перебувають.

Причиною вищевказаноїДТП сталопорушення водієм ОСОБА_11  п.10.1 та п.12.1 та вимог лінії горизонтальної розмітки 1.1 Правил дорожнього руху, якими передбачено: 

- п.10.1  перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; 

- п.12.1. - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- горизонтальна розмітка 1.1  вузька суцільна лінія, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінію 1.1 перетинати забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Вищевказані порушенняПравил дорожнього руху, допущені водієм ОСОБА_11 , знаходяться в прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодоюта їїнаслідками -спричиненням смертіпотерпілій ОСОБА_17 . 

В апеляційній скарзі, з доповненнями до неї, обвинувачений ОСОБА_11 просить вирок суду першої інстанції змінити. В частині призначеного покарання  пом`якшити та призначити йому покарання з встановленням іспитового терміну. В частині вирішення цивільних позовів: витрати в сумі 40235 грн.17 коп. на лікування потерпілої на користь Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації в бюджет Комунального некомерційного підприємства «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради  стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна»; зменшити розміри морального відшкодування визначеного судом першої інстанції з 200000 грн. до 100000 грн. на кожного із потерпілих.

Вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі обставини ДТП. Зазначає, що призначене покарання є несправедливим та суворим, має постійне місце роботи, позитивно характеризується за місцем роботи і за місцем проживання, одружений, щиро розкаявся, вину визнає, частково відшкодував заподіяну шкоду, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на утриманні неповнолітня дитина, на обліках в диспансерах не перебуває та згідно досудової доповіді органу пробації щодо нього рівень повторного вчинення кримінального правопорушення низький.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просить вирок суду змінити та звільнити ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, а призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що суд не врахував всіх обставин, які пом`якшують покарання, а основним мотивом призначення саме такого покарання, суд вказав, на думку потерпілих, які наполягали на призначенні обвинуваченому суворого покарання у виді реального позбавлення волі. Вказує, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував всі обставини справи, які мають враховуватися при призначенні покарання, тим самим суд допустив неповноту судового розгляду, а висновки суду не ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника в підтримання доводів поданих апеляційних скарг, потерпілих та їх представника, які заперечували проти поданих апеляційних скарг, прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини  ОСОБА_11  у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст.286 КК України, тобто у вчиненні злочину, за який він засуджений, при наведених в вироку обставинах підтверджуються зібраними в справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, ніким з учасників провадження не оскаржуються, тому вирок суду в цій частині відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України не переглядається.

Дії  ОСОБА_11  суд першої інстанції вірно кваліфікував за ч. 2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.

   Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

   Призначаючи покарання  ОСОБА_11 , суд першої інстанції, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, належним чином умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, які характеризують обвинуваченого.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Обираючи вид та строк покарання  ОСОБА_11 , суд вірно врахував ступінь тяжкості злочину, який є тяжким злочином, вчиненим з необережності, обставини, що пом`якшують його покарання, особу винного, думку потерпілих  ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ,які просилисуворо покаратиобвинуваченого. Обставинами, що пом`якшують покарання  ОСОБА_11 , суд визнав повне визнання вини та щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданих злочином збитків.

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого судом першої інстанції не встановлено.

Суд врахував, що обвинувачений  ОСОБА_11  має постійне місце роботи, позитивно характеризується як за місцем роботи так і за місцем проживання, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, на момент вчинення злочину в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Врахувавши вищевикладені обставини, в сукупності з даними досудової доповіді органу пробації щодо низького ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання, достатнє для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Всі встановлені судом обставини, в їх сукупності, давали суду підстави для призначення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, фактично в мінімальних межах передбачених санкцією частини статті, у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки, яке слід відбувати реально. 

При призначенні покарання суд першої інстанції в повній мірі врахував всі обставини, в тому числі і ті, які зазначаються в апеляційних скаргах. 

За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з твердженням обвинуваченого  ОСОБА_11 в апеляційнійскарзі тайого захисникав апеляційномусуді про призначення обвинуваченому судом явно несправедливого покарання внаслідок його суворості. Призначене судом покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав для пом`якшення призначеного покарання та звільнення  ОСОБА_11 від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України, колегія суддів не вбачає.

Доводи обвинуваченого,що данінадані дляпроведення експертизиє суперечливими,а томувисновок №10.4/10.1-0041:19від 26березня 2019року неможе вважатисьдостовірним таобґрунтованим,є безпідставними.Даний висновок комплексної судовоїінженерно-транспортноїтранспортно-трасологічноїекспертизи таекспертизи обставинта механізмуДТП №10.4/10.1-0041:19від 26березня 2019року узгоджується з іншими доказами по справі, які у своїй сукупності підтверджують фактичні обставини справи, яким суд першої інстанції надав вірну оцінку про наявність причинного зв`язку між діями обвинуваченого, які проявилися у порушенні Правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом та наслідком у виді смерті потерпілої. 

Також не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги, з доповненнями до неї, обвинуваченого в частині вирішення цивільних позовів, а саме стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна» на користь Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації в бюджет Комунального некомерційного підприємства «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради витрати в сумі 40235 грн. 17 коп. за лікування потерпілої; та зменшення розміру морального відшкодування з 200000 грн. до 100000 грн. на кожного із потерпілих. 

Відповідно до положень ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. 

Відповідно до роз`яснень, даних у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 року № 11 ''Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат'' питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з ''Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання'', затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року (далі Порядок). 

Згідно п.4 вищезазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

При вирішенні цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради, яке є правонаступником Хмельницької обласної лікарні, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_11 витрати на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 40235 грн. 17 коп., оскільки такі витрати підтверджуються належними та допустимими доказами.

Судом першої інстанції вірно оцінені докази, які підтверджують заподіяння потерпілим матеріальної та моральної шкоди, а тому, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості розмір такої шкоди є співрозмірним та обґрунтованим.

Перевіривши доводи обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі, та його захисника в апеляційному суді, колегія суддів дійшла висновку, що вони не знайшли свого підтвердження. Всі докази судом, досліджені у повному обсязі, їм надано вірну правову оцінку, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок ухвалений у відповідності до вимог ст.ст. 373, 374 КПК України, підстав для зміни чи скасування вироку в межах поданої апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

П о с т а н о в и л а :

Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2020 року щодо ОСОБА_11  залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11  без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційномупорядку безпосередньодо Касаційногокримінального судуВерховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді