ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 615/986/20                                        Головуючий суддя І інстанції Токмакова А. П.

Провадження № 22-ц/818/1803/21                                        Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: що виникають з договорів оренди

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року                             м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів:                 -Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря : Семикрас О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення  Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року, ухвалене у складі головуючого судді Токмакової А.П., по цивільній справі за позовом  керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання наказів незаконними, договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави,

встановив:

03 вересня 2020 року прокурор звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про визнання наказів незаконними, договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави.

Позовна заява мотивована тим, що в ході дослідження правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Валківського району, Валківським відділом Дергачівської місцевої прокуратури встановлено, що наказами ГУ Держземагенства у Харківській області №№ 3046-СГ, 3048-СГ, 3049-СГ від 12.11.2014 року відповідачу ОСОБА_1 з порушенням діючого законного порядку було надано в оренду 8 земельних ділянок площею 122,0832 га (10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га), кадастрові номери 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01:000:0644, розташованих за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

На виконання зазначених наказів між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 22.12.2014 року укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В подальшому 29.01.2015 року ОСОБА_1 одноособово створив фермерське господарство «Агрофортуна», основним видом діяльності якого визначено - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Не дивлячись на це, наказом ГУ Держгеокадастру від 27.09.2016 року №10176-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку №6321255400:03:000:0703, площею 13,8640 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

На виконання зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 05.10.2016 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2016 року за №16823677.

Відповідно до п.2 вищевказаного договору оренди земельної ділянки, в оренду передаються земельні ділянки державної власності, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п. 14). Цільове призначення земель - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

ОСОБА_1 після укладення спірного договору оренди земельної ділянки з ГУ Держгеокадастру, не створив фермерське господарство, як це вимагає Закон.

Враховуючи вимоги ст.ст.1,5,7,8 ЗУ «Про фермерське господарство», ст.ст.124,134 ЗК України, на думку прокурора, звертаючись до ГУ Держгеокадастру із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 не мав на меті створювати нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого фермерського господарства «Агрофортуна», засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого він виступає, при цьому без проведення земельних торгів, як того вимагає Закон, оскільки у вказаного фермерського господарства вже перебували земельні ділянки, якими ОСОБА_1 користувався на праві оренди.

Крім того, вивченням наданих ГУ Держгеокадастру матеріалів щодо наявності підстав для надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, прокурором встановлено ряд істотних порушень, зокрема, ст.ст.116,118,121,123,134 ЗК України, ст.ст.7,12 ЗУ «Про фермерське господарство» що в свою чергу також мають наслідком необхідність визнання незаконним і скасування наказу та недійсним спірного договору, та як наслідок - похідного від нього договору земельної ділянки.

В порушення вимог ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство» Діжиченко О.М. належним чином не обґрунтував розміру земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману у користування землю, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, а також досвід для ефективного обробітку землі.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Крім того, ОСОБА_1 при зверненні із заявами про надання в оренду земельної ділянки не підтвердив наявність в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

З цих підстав прокурор вважає, що наказ ГУ Дежгеокадастру щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства необхідно визнати незаконним та скасувати як такий, що виданий в порушення ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство».

Враховуючи, що наказ ГУ Дежргеокадастру визнається незаконним, укладений на підставі нього договір оренди землі має бути визнаний недійсним зі внесенням запису про скасуванням його державної реєстрації у відповідності до ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Правовими наслідками визнання правочину недійсним, відповідно до ст.216 ЦК України прокурор вважає подвійну реституцію, коли кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Щодо строків позовної давності прокурор вказує, що лист від ГУ Держгеокадастру разом з копіями документів щодо виділення земельних ділянок ОСОБА_1 у користування надійшов до Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області лише 29.11.2017 року, після чого прокурор довідався про порушення інтересів держави у вказаній сфері суспільних відносин, що полягає в ігноруванні сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

За таких обставин, строк позовної давності для реалізації права прокурора на звернення до суду з позовом на захист інтересів держави за даним фактом закінчується 29.11.2020 року, тому позов, на думку прокурора, подано з дотриманням вимог ст.257 ЦПК України.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року позов задоволено.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, відшкодувати сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 керівник Дергачівської місцевої прокуратури Пієв С. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін.

На обґрунтування вказав, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними.

Вказав, що посилання у скарзі на правову позицію касаційного суду є безпідставним з огляду на те, що підстави представництва прокурора у даному випадку є іншими і тому правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 18.08.2020 (справа №914/1844/18) не може бути взята Харківським апеляційним судом до уваги.

Зазначає про безпідставність тверджень відповідача про необхідність повернення йому орендної плати в порядку застосування ст. 216 ЦК України, оскільки в даному випадку відповідач сплативши орендну плату за землю, отримав прибуток від її використання за призначенням.

Звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності встановленої ст. 257 ЦК України, оскільки позовна давність починає відраховуватися з часу, коли прокурор дізнався про 29.11.2017.

У письмовому відзиві ГУ Держгеокадастр у Харківській області підтримало доводи скарги та просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, за відсутності учасників судового засідання, які повідомлялись судом апеляційної інстанції відповідно до ст.ст. 128, 131 ЦПК України, що згідно ст. 372 України не перешкоджає її подальшому розгляду, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що наказами ГУ Держземагенства у Харківській області №№3046-СГ, 3048-СГ, 3049-СГ від 12.11.2014 року ОСОБА_1 надано в оренду 8 земельних ділянок загальною площею 122,0832 га (10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га), кадастрові номери 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01:000:0644, які розташовані за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10176-СГ від 27.09.2016 року, затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку №6321255400:03:000:0703, площею 13,8640 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

На виконання зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 05.10.2016 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2016 року за №16823677.

Відповідно до п.2 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка державної власності з кадастровим номером №6321255400:03:000:0703, площею 13,8640 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.14). Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

В п.5 Договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки складає 378 324,44 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадським формувань №1006893248 від 13.07.2020 року, ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником селянського (фермерського) господарства «Агрофортуна»

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст.188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Згідно статті 5 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Постанови КМУ №15 від 14.01.2015 року зі змінами і доповненнями внесеними Постановами КМУ №482 від 22.07.2016 року та №917 від 23.11.2016 року «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Відповідно до п.5-1 зазначеної Постанови КМУ посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Тобто, Держгеокадастр та його територіальні органи законодавець не наділив повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними наказів щодо розпорядження землями, договорів оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію права на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельних ділянок.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством не визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель з повноваження щодо звернення до суду з позовом про повернення земельних ділянок, наданих з порушенням закону, прокурор пред`являє цей позов в інтересах держави як самостійний позивач, тобто захистив публічний інтерес.

Таким чином, прокурор звернувся до суду з позовом самостійно в інтересах держави, виступаючи за процесуальним статусом позивачем у даній справі, що узгоджується з вимогами процесуального закону, наведені з цього приводу доводи скарги є безпідставними, а наведена у скарзі практика касаційного суду – не релевантною за підставами представництва прокурором.

Ст.152 ЗК України визначено, що одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч.2,3 ст.134 цього Кодексу.

Однак до такого випадку згадані норми ч.ч.2, 3 ст. 134 ЗК України даний спір не належить.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 під час звернення до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, кадастровий номер 6321255400:03:000:0703, площею 13,8640 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області вже був засновником та керівником (головою) Фермерського господарства «Агрофортуна» та відповідно займався фермерським господарством.

Можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог ст.8 ЗУ «Про фермерське господарство», без проведення земельних торгів, згаданими нормами ЗК України не передбачена.

З огляду на викладене, оскільки судом встановлено факт порушення передбаченої ЗК України процедури отримання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) кадастровий номер 6321255400:03:000:0703, загальною площею 13,8640 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання недійсними та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області №10176-СГ від 27.09.2016 року, такий висновок відповідає обставинам справи та згаданим нормам права і доводами скарги не спростовується.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підставою для виникнення права оренди у ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6321255400:03:000:0703, загальною площею 13,8640 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області є згаданий наказ ГУ Держземагенства у Харківській області, який з огляду на порушення законного порядку надання земельної ділянки фермеру поза конкурсною процедурою є недійсним з цих же правових підстав.

В зв`язку з незаконністю вищевказаного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016 року є таким, що укладений з порушенням зазначених положень закону, що може мати наслідком визнання їх недійсними на підставі ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України, з подальшим скасуванням всіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та її повернення у державну власність.

Позовна давність у відповідності до ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи наведені правові норми, суд не вбачає жодних правових підстав для застосування позовної давності, оскільки обчислення строків позовної давності починається з 29.11.2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом 03.09.2020 року, тобто до спливу строку позовної давності.

Твердження представника відповідача ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими позивачем доказами, які суд визнає належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення по суті.

Що стосується твердження представника відповідача ОСОБА_1 про порушення позивачем встановленого чинним законодавством строку позовної давності, суд приходить до наступного висновку.

На виконання зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 05.10.2016 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2016 року за №16823677.

       Відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» прокуратура з 25 жовтня 2014 року втратила право здійснювати функцію загального нагляду, а відомості щодо порушення публічних інтересів прокурор має можливість отримати лише в межах нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, ст. 25 згаданого Закону України «Про прокуратуру».

Як встановлено судом Лист від ГУ Держгеокадастру разом з копіями документів щодо виділення земельних ділянок ОСОБА_1 у користування надійшов до Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області лише 29.11.2017 року, після чого прокурор довідався про порушення інтересів держави у вказаній сфері суспільних відносин, що полягає в ігноруванні сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

       При цьому згідно Положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого Постановою КМ України від 14 січня 2015 року № 15 Головного управління Держгеокадастру в Харківській області не має право звертатися до суду з таким позовом в інтересах держави. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор у даному випадку є самостійним позивачем на захист публічних інтересів, які полягають у створенні конкурентного економічного середовища та найбільш ефективного орендаря земельних ділянок, які перебувають у віданні державних органів (у даному випадку - Головного управління Держгеокадастру в Харківській області) та згідно ст. 13 Конституції України є об`єктами права власності Українського народу.

Колегія суддів погоджується з тим, що лише з отриманням згаданого листа прокурор дізнався про порушення закону щодо неконкурентного надання в оренду земельної ділянки, і тому відповідно до вищевказаної норми ч. 1 ст. 261 ЦК України трирічний строк позовної давності, який почав спливати з 30.11.2017 на день звернення до суду з цим позовом ще не сплив і тому порушене право власності народу України на землю має бути захищено судом. При цьому відповідач не позбавлений права отримати спірну земельну ділянку відповідно до передбаченої у ЗК України конкурсної процедури.

Такий порядок втручання у право оренди відповідає закону, є пропорційним та відповідає суспільним інтересам.

При цьому посилання суду першої інстанції на порушення ст.ст. 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» та відповідну постанову касаційного суду є зайвим та помилковим, оскільки на день виникнення спірних правовідносин вказані норми Закону України мали іншу редакцію, і доводи скарги в цій частині знайшли своє підтвердження. Однак, у даному випадку відбулося порушення конкурсного порядку надання земельної ділянки в оренду, що є достатньою підставою для забезпечення позову і тому таке порушення норм матеріального права є формальним і таким, що не вплинуло на остаточну законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду.

З огляду на викладене, судом відповідно до наявних у справі доказів правильно встановлено факт порушення передбаченої ЗК України процедури отримання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) кадастровий номер 6321255400:03:000:0703, загальною площею 13,8640 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, позовна вимога про визнання недійсними та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області №10176-СГ від 27.09.2016 року є обґрунтованою та такою, що відповідає обставинам справи.

Доводи скарги ОСОБА_1 , що прокурор, який не є стороною оспорюваного правочину, не має права визнавати його недійсним у відповідності до ч.3 ст.215 ЦК України, колегія суддів також відхиляє, з огляду на наступне.

Правовою підставою для виникнення права оренди у ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6321255400:03:000:0703, загальною площею 13,8640 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області є відповідний наказ ГУ Держземагенства у Харківській області.

У відповідності до ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо наказ ГУ Дежргеокадастру визнається незаконним, укладений на підставі нього договір оренди землі має бути визнаний недійсним зі внесенням запису про скасуванням його державної реєстрації.

В зв`язку з незаконністю вищевказаного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016 року є такими, що укладений з порушенням зазначених положень закону, що має наслідком визнання їх недійсними на підставі ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України, з подальшим скасуванням всіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та її повернення у державну власність.

Згідно із ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950р. кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Інтереси суспільства для втручання у захищене вказаними гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції право на мирне володіння майном (у даному випадку у вигляді легітимних очікувань орендаря на отримання орендної плати) у даній справі полягають у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у державній власності, в оренду, а також – у отриманні до національного бюджету коштів від передбаченого для таких загальних випадків земельного аукціону, що не відбулося внаслідок дій відповідача, які свідомо діяли у своїх приватних інтересах з використанням спрощеного порядку отримання земельної ділянки, передбаченого у ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство».

Таким чином, недобросовісна поведінка відповідачів, які з позиції стороннього добросовісного спостерігача внаслідок надання земельної ділянки поза конкурсної процедури об`єктивно діяли всупереч згаданим інтересам суспільства щодо конкурентного та ефективного господарювання на землі і тому повернення земельних ділянок до держави є пропорційним втручанням у захищене ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції право на мирне володіння майном у формі легітимних очікувань відповідачів на отримання доходу від використання земельних ділянок.

Щодо доводів скарги ОСОБА_1 про те, що позивач підміняє повноваження органу суб`єкта владних повноважень, який самостійно має повноваження на вирішення спору, як в позасудовому, так і в судовому порядку. Прокурор не попередив відповідного суб`єкта владних повноважень про представництво ним інтересів суспільства або держави в суді, то колегія суддів їх відхиляє виходячи з наведених вище висновків про те, що прокурор у даному випадку є самостійним позивачем, що передбачено у нормі ч. 5 ст. 56 ЦПК України, а саме:

-у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, ухвалив рішення відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 01 березня 2021 року.

Головуючий                                                                        В.Б.Яцина.

Судді колегії                                                          І.В.Бурлака.

О.М. Хорошевський.