Справа № 2 – 479 / 2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 квітня 2010 року       Самбірський міськрайонний суд Львівської області

                             у складі:    головуючого судді  Казана І.С.

                                                при секретарі  Павлику В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням посилаючись на те, що він є власником житлового будинку в селі Роздільне Самбірського району Львівської області на підставі Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок. У 1996 році за його згодою в будинок була прописана відповідач ОСОБА_2 в зв’язку з одруженням із сином позивача ОСОБА_5. Від цього шлюбу них народилося двоє дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У наступному рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12.06.2007 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано. За станом на сьогодні відповідачі більше семи років фактично не проживають у вказаному будинку, так як в тому числі перед розірванням шлюбу відповідач ОСОБА_2 разом із дітьми переїхала проживати у житло в АДРЕСА_1 Самбірського району Львівської області. Оскільки ОСОБА_1 несе витрати по утриманню житла за відповідачів, які формально залишились зареєстрованими, а в дійсності проживають постійно в окремому житловому будинку в іншій місцевості, то просить у судовому порядку визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_2 Львівської області.

У судовому засіданні ОСОБА_1 в підтримання позовних вимог посилався на обставини, викладені в позовній і пояснив, що згідно свідоцтва на право власності, яке видане на підставі рішення Вощанцівської сільської ради від 11.02.1993 року, він є власником спірного будинку. Позивача внуки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом із матір’ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 Самбірського району Львівської області, де і мали б бути зареєстрованими, - тому просив прийняти рішення про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомленими про час і місце розгляду справи; а тому суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду ствердили, що відповідачі дійсно більше одного року не проживають за спірною адресою; окрім цього пояснили, що ОСОБА_2 разом з дітьми періодично виїжджає за межі України на тимчасові роботи; на житло у позивача ОСОБА_1 відповідачі претендувати не можуть, оскільки свої кошти в нього не вкладали; тривалий час не проживають і не появляються в будинку, а лише формально були та залишились зареєстрованими.

Представник служби у справах дітей Самбірської районної державної адміністрації Лях М.І. позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як діти повинні бути забезпеченими житлом.

З’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням на будинок АДРЕСА_2 Львівської області слід задовольнити з наступних підстав:

Судом установлено, що будинок АДРЕСА_2 Львівської області перебуває у власності ОСОБА_1 Дане підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на житловий будинок від 21.04.1993 року, виданого на підставі рішення виконкому Вощанцівської сільської ради від 11.02.1993 року №4.

Згідно рішення Самбірського міськрайонного суду від 12.06.2007 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишились на утриманні матері та, як установлено у судовому засіданні, разом з матір’ю проживали і проживають у АДРЕСА_1 Самбірського району Львівської області. За законодавством України і судовою практикою складено так, що діти залишаються як правило на утриманні матері. Згідно із ст. 160 Сімейного кодексу України за батьками мається право на визначення місця проживання дитини, що фактично сторонами в справі було вирішено після розірвання шлюбу в червні 2007 року. На час розгляду даної цивільної справи такого спору щодо місця проживання малолітніх дітей між матір’ю та батьком у відповідності до ст. 161 СК України не порушено, а в судовому засіданні встановлено, що батько дітей перебуває на тимчасових робота в Сибірі Російської Федерації, а мати періодично з дітьми виїжджає також за межі України.

Відповідно до житлового законодавства при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №2 від 12.04.1985 року “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу” з наступними змінами, необхідно з’ясувати причини відсутності понад встановлені строки. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім’ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання втратившими право на користування ОСОБА_2 та її дочками ОСОБА_3, ОСОБА_4 жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_2 Львівської області підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, ст. 405 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 особами, що втратили право на користування житловим приміщенням АДРЕСА_2 Львівської області.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                               підпис                           І.С.Казан

Згідно з оригіналом

Суддя                                     І.С. Казан.