КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

22 лютого 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого: судді Новова С.О.,

суддів: Мосьондза І.А., Трясуна Ю.Р.,

секретаря судового засідання - Мариняк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Тесленко Т.В. на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року, у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села В`язівок Городищенського району Черкаської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін провадження:

прокурора - Здрака С.В.,

захисника - Тесленко Т.В.,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року продовжено відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів тобто до 02 квітня 2020 року, включно.

Цією ж ухвалою призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12020100000000788 від 22.08.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у відкритому судовому засіданні на 14 годину 30 хвилин 11 лютого 2021 року.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, виходив із того, що на теперішній час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. На даний час запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Тесленко Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та застосувати відносно нього інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушення вимог кримінального процесуального законодавства.

Зокрема, як вважає апелянт, до клопотання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого прокурором 02.02.2021, із порушенням ст. 199 КПК, безпосередньо в день засідання, взагалі не надано доказів, які б підтверджували обґрунтованість такого запобіжного заходу.

При цьому, як зазначається у скарзі, досудове розслідування, в якому ОСОБА_1 приймав активну участь та всіляко сприяв встановленню обставин завершено та призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту щодо нього.

Крім цього, захисник звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_1 пропонував допомогу потерпілим, має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, а тому тримання його під вартою не може бути визнано обґрунтованим, оскільки жоден ризик, передбачений ст. 177 КПК України, не доведений.

Незважаючи на вказані обставини, суд першої інстанції, на думку апелянта, не перевірив відповідність клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вимогам ст. 184 КПК України та приймаючи рішення про його задоволення, не обґрунтував його тим, які з доказі, які в принципі відсутні, що надані прокурором, підтверджують наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або вчинення іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, як зазначає захисник у своїй скарзі, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

У зв`язку з цим захист зазначає, що ОСОБА_1 позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки сам обвинувачений намагався допомогти у їх встановленні під час досудового слідства, що підтверджується його показаннями, як підозрюваного.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, як вважає захисник, на даний час не має підстав стверджувати про наявність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яких спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника обвинуваченого, яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого та просив залишити її без задоволення; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Тесленко Т.В., не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Тесленко Т.В. на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов`язує можливість як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали, відсутні.

З огляду на це, посилання захисника обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що ухвала суду про продовження застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наведених в апеляційній скарзі підстав, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року, оскільки суд апеляційної інстанції вважає її законною та обґрунтованою.

При цьому, незважаючи на доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мотивував свої висновки та не навів обґрунтування існування жодного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, як вважає сторона захисту, матеріали кримінального провадження не містять, а у клопотанні прокурора не наведено доказів на підтвердження заявлених ризиків, колегія суддів не може погодитися з тим, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без достатніх на те підстав або без вмотивованого рішення суду, з огляду на таке.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, на практику якого посилається апелянт, зазначається не лише про те, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя, не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, а й про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно вимог, передбачених ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, суд першої інстанції, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а не тільки обставини, що характеризують особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я.

При цьому, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_1 вже висунуто обвинувачення та призначено судовий розгляд у суді першої інстанції, питання, пов'язані з оцінкою доказів його винуватості чи невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення з точки зору їх належності, допустимості та достатності, можуть бути вирішені лише за результатами судового розгляду, а не на стадії підготовчого провадження, на якій наявність передбачених законом ризиків може бути перевірена лише на підставі наданих сторонами, зокрема прокурором, матеріалів про певну ступінь ймовірності того, що обвинувачений може ухилитися від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків або вдатися до вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, в тому числі незаконно впливати на потерпілих чи свідків або перешкоджати кримінальному іншим чином.

Таким чином, вирішуючи питання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, приймаючи до уваги ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , дані про його особу та інші обставини, наведені у клопотанні прокурора про, цілком правомірно виходив з того, що на даній стадії провадження не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, у зв`язку з чим суд визнав недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою.

Посилання захисника в апеляційній скарзі про те, що клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було подано прокурором 02.02.2021, з порушенням вимог, передбачених зокрема ч. 1 ст. 199 КПК України, не може бути визнане обґрунтованим, оскільки до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а саме ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року, відповідно до якої обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08 лютого 2021 року включно, залишалось більше ніж п`ять днів

Наведені в апеляційній скарзі захисника дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_1 пропонував допомогу потерпілим, має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується, а також про те, що останній всіляко сприяв встановленню обставин справи, самі по собі або в сукупності не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу.

Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

У зв`язку з вищенаведеним, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Тесленко Т.В. - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 та 422-1, КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Тесленко Т.В. залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року, відповідно до якої суд продовжив обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02 квітня 2021 року, включно, - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: _____________ _____________ _____________

(Новов С.О.) (Мосьондз І.А.) (Трясун Ю.Р.)

Номер справи: 755/18152/20

Номер провадження: 11-кп/824/1877/2021

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Старовойтова С.М.

Доповідач - суддя Новов С.О.