УХВАЛА

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 932/6933/20

провадження № 61-287ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Розділено майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з: 1-коридор, 2-житлова, 3-кухня, 4-житлова, 5-санвузол, житловою площею 27,5 кв. м, загальною площею 45,3 кв. м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з: 1-коридор, 2-житлова, 3-кухня, 4-житлова, 5-санвузол, житловою площею 27,5 кв. м, загальною площею 45,3 кв. м.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

04 січня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: для надання оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційної скарги.

У лютому 2021 року до суду надійшла уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 , якою недоліки скарги не усунуто.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд вказав на те. що скаржнику необхідно надати до суду касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України щодо належного зазначення підстав касаційного оскарження.

Надаючи до суду уточнену касаційну скаргу, ОСОБА_3 не виконав вимог ухвали Верховного Суду від 21 січня 2021 року виходячи з таких підстав.

Так скаржник як на підставу касаційного оскарження, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, а також відхилив клопотання про витребування, дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, при цьому суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що призвело на думку скаржника до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції.

Такі посилання скаржника відповідають пункту четвертому частини другої статті 389 ЦПК України, яка містить відсильну пунктам 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Проте, обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Скаржник не зазначає та не обґрунтовує підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, скаржник посилається на те, що обставини у справі встановлені на підставі недопустимих доказів, проте, не перераховує такі докази та не обґрунтовує того, в чому полягає їх недопустимість.

Таким чином, скаржник не виконав в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

Верховний Суд наголошує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. Такий висновок висловив Європейський суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України».

Такий принцип лежить і в основі визначеної законодавством процедури щодо дотримання форми касаційної скарги, зокрема, в частині належного зазначення підстав касаційного оскарження, оскільки направлений на виправлення допущених судами попередніх інстанцій помилок, але не покликаний вкотре переглядати справу по суті.

За правилами статей 185, 393 ЦПК України якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

Оскільки станом на 25 лютого 2021 року недоліки касаційної скарги не були усунуті, тому касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню заявнику.

Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року повернути скаржнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш