Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #92326225

У Х В А Л А

28 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/170/20

Провадження № 11-405заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянувши у письмовому провадженні заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік Олени Миколаївни від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправною відмову у наданні інформації на запит та зобов`язання надати інформацію на запит,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2020 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву, в якій зазначив, що 28 травня 2020 року на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» він звернувся до ВРП із запитом, у якому просив:

- надати електронні копії пояснень судді ОСОБА_2. та документів, які були створені самою ВРП, а також отримані ВРП при вчиненні дій з метою перевірки обставин та отримання відповіді на питання, які 21 вересня 2017 року стали підставою відкладення розгляду питання про внесення подання Президенту України про призначення ОСОБА_2 суддею Верховного Суду;

- повідомити перелік дій, які вчиняла ВРП з метою перевірки обставин та отримання відповіді на питання, які 21 вересня 2017 року стали підставою для відкладення розгляду питання про внесення подання Президенту України про призначення ОСОБА_2 суддею Верховного Суду;

- надати електронну копію протоколів засідання ВРП від 21 вересня 2017 року та 9 листопада 2017 року у частині розгляду питання щодо кандидатури ОСОБА_2 .

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 28 жовтня 2020 року задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 :

1) визнав протиправною відмову ВРП щодо надання інформації на запит ОСОБА_1 від 28 травня 2020 року;

2) зобов`язав ВРП повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 28 травня 2020 року, відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (із застосуванням правила про «трискладовий тест»), у частині надання:

- електронних копій пояснень ОСОБА_2. та документів, які були створені самою ВРП;

- документів отриманих ВРП при вчиненні дій з метою перевірки обставин та отримання відповіді на питання, які 21 вересня 2019 року стали підставою для відкладення розгляду справи про внесення подання Президенту України про призначення ОСОБА_2 суддею Верховного Суду;

- електронної копії протоколу засідання ВРП від 21 вересня 2017 року та 9 листопада 2017 року при розгляді питання щодо кандидатури ОСОБА_2 . У решті позовних вимог відмовив.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ВРП подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм права, неповне дослідження доказів та обставин у справі, порушує питання про скасування цього рішення та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 2 грудня 2020 року відкрила апеляційне провадження у справі, а від 21 грудня 2020 року призначено справу до розгляду на 28 січня 2021 року.

Суддя Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) подала заяву про самовідвід від участі в розгляді справи № 9901/170/20. Заява мотивована тим, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 вважав та поширював інформацію, що написання нею заяви про виключення квартири, наданої у користування зі складу службових, свідчить про намір протиправно приватизувати це майно, не надаючи жодних доказів про наявність таких намірів. На думку судді, у ОСОБА_1 могло скластися негативне враження щодо неї, його дії дають підстави вважати, що він має сумнів у неупередженості судді Ситнік О. М.

Перевіривши наведені суддею Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М. на обґрунтування заяви про самовідвід доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Головна мета відводу - гарантувати безсторонність суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігти будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

У рішенні від 9 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Наведені суддею Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М. обставини щодо наявності підстав для самовідводу судді, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС, не дає підстав для висновку про упередженість судді стосовно позивача, її зацікавленість в певному рішенні у цій справі, чи про необ`єктивне ставлення до учасників справи.

За вказаних обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М.

Керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Відмовити у задоволенні заяви про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік Олени Миколаївни від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною відмову у наданні інформації на запит та зобов`язання надати інформацію на запит.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко

Судді:Т. О. АнцуповаГ. Р. Крет

В. В. БританчукЛ. М. Лобойко

Ю. Л. ВласовК. М. Пільков

І. В. Григор`єва В. В. Пророк

М. І. ГрицівЛ. І. Рогач

Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік

Л. Й. КатеринчукІ. В. Ткач

В. С. КнязєвС. П. Штелик



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація