ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2021 р. Справа№ 910/2105/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 22.02.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020, повний текст якого складено 22.05.2020

у справі №910/2105/18 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

про стягнення 5 187 400 005,15 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач, Нафтогаз) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (надалі - відповідач, Укртрансгаз) заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2017 № 1701001564-ВТВ у сумі 5 187 400 005,15 грн, з яких: 2 048 403 667,77 грн - основний борг, 1 687 657 003,83 грн - пеня, 282 217 397,83 грн - 3 % річних, 1 169 121 935,72 грн - інфляційні втрати, за зобов`язаннями січня, лютого, березня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу природного газу перед позивачем щодо оплати поставленого природного газу, у зв`язку з чим позивач набув право на стягнення заборгованості з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

У ході судового розгляду збільшено розмір позовних вимог, зокрема позивач просив стягнути: 2 048 403 667,77 грн основного боргу, 1 687 657 003,83 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних і 1 362 616 215,26 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 910/2105/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" 2 048 403 667,77 грн основного боргу, 1 687 656 996,76 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних, 1 314 969 615,40 грн інфляційних втрат і 611 286,71 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судові рішення аргументовано тим, що АТ "Укртрансгаз" не доведео своєчасного здійснення розрахунків із позивачем за поставлений газ і відсутності заявленої позивачем до стягнення заборгованості. Водночас, суд виявив неправильне нарахування позивачем інфляційних втрат і пені, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок заявлених вимог і частково задовольнив позов у цій частині. Суд також відмовив у клопотанні відповідача про зменшення суми пені, зазначивши, що зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій призведе до порушення принципу рівності учасників господарських правовідносин. До того ж відповідач стверджував, що зазнав збитків у 2017 році, проте за висновком суду, це не свідчить про скрутний майновий стан відповідача на час прийняття рішення у справі № 910/2105/18.

Постановою Верховного Суду від 17.09.2019 касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" і Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 910/2105/18 у частині стягнення 1 687 656 996,76 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних і 1 314 969 615,40 грн інфляційних втрат скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 910/2105/18 залишено без змін.

Під час нового розгляду справи, 21.11.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 1 687 656 996,76 грн пені, 389 632 317,87 грн - 3 % річних і 1 504 640 480,96 грн інфляційних втрат, розрахованих станом на 19.11.2019.

05.12.2019 суд першої інстанції прийняв вказану заяву до розгляду, оскільки остання подана з дотриманням вимог ст. 46 ГПК України, подальший розгляд справи здійснювався з її врахуванням.

11.01.2020 через відділ документального забезпечення суду відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені до 1,00 грн.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/2105/18 за новим розглядом справи, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 687 657 003 грн 83 коп - пеню, 388 554 245 грн 07 коп - 3 % річних, 1 302 616 171 грн 93 коп. - інфляційних втрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 виправлено арифметичну помилку у п.п. 2 вступної та резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі № 910/2105/18 в частині суми інфляційних витрат, які підлягають стягненню з відповідача та правильно читати: "…1 302 616 171 грн 93 коп. інфляційних втрат". Дану ухвалу вважати невід`ємною частиною вступної та резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі № 910/2105/18.

Суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог у задоволеній частині. Частково відмоdляючи у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд вказав на те, що початковий період прострочення зобов`язання, який вказав позивач є невірним.

Враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, при новому розгляді справи, суд розглядав вимоги в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" щодо стягнення 1 687 656 996,76 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних і 1 314 969 615,40 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 17.06.2020 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/2105/18 в частині задоволених вимог скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору, понесені відповідачем при оскарженні судового рішення у даній справі покласти на позивача.

В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Укртрансгаз (відповідач) у доводах апеляційного оскарження наполягає, що позивачем неправильно розрахований розмір інфляційних втрат, оскільки розмір заборгованості на яку нараховано інфляційні втрати за кожен наступний місяць, помилково включає в себе крім розміру основного боргу також і суму інфляційних втрат за кожен місяць, що призводить до штучного завищення інфляційних втрат.

Крім того суд безпідставно не зменшив розмір штрафних санкцій, хоча боржник значною мірою виконав зобов`язання, а розмір пені є надмірним.

Також відповідач наголосив, що розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та не відповідають положенням чинного законодавства, оскільки позивачем неправильно визначено почтакий період нарахування з 25.02.2017, 25.03.2017, 25.04.2017, тобто помилково включено кінцеву дату погашення боргу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції з апеляційною скаргою також звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/2105/18 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 про виправлення арифметичної помилки) в частині відмови у стягненні 202 024 309,03 грн - інфляційних витрат, 1 078 072,8 грн - 3 % річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю та стягнути з АТ "УКРТРАНСГАЗ" на користь НАК "Нафтогаз України" 202 024 309,03 грн - інфляційних витрат, 1 078 072,8 грн - 3 % річних.

Нафтогаз (позивач) у скарзі наголосив, що розрахунок інфляційних втрат мав здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожний місяць, при цьому для розрахунку щодо кожного наступного періоду необхідно зазначити суму боргу, збільшену на індекс інфляції попереднього місяця, а тому судом помилково відмовлено в частині стягнення інфляційних втрат у заявленому розмірі.

Також у апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на п. 5.1 договору вказує, що останнім днем виконання зобов`язання є 25 число місяця, наступного за звітним. Крім того зазначає, що коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено, наприклад «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов`язання буде 1 серпня 2014 року, відтак, суд припустився помилки при частковому задоволенні 3 % річних, здійснюючи розрахунок, починаючи з 26 числа місяця.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 поновлено Акціонерному товариству "УКРТРАНСГАЗ" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/2105/18. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 10.08.2020 о 15:00 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 05.08.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 05.08.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 поновлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/2105/18. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Об`єднано апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в одне апеляційне провадження. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 10.08.2020 о 15:00 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 05.08.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 05.08.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

В подальшому склад колегії суддів змінювався та у розгляді даної справи неодноразово оголошувалась перерва, у зв`язку із задоволенням поданих сторонами клопотань про відкладення розгляду справи/оголошення перерви, для надання сторонам додаткового часу для врегулювання спору мирним шляхом.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5240/20 від 14.12.2020, у зв`язку з перебуванням судді Попікової О.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2105/18.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 та витягу передачі справи раніше визначеному складу суду від 14.12.2020, апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/2105/18 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Владимиренко С.В. Розгляд справи здійснено в раніше призначеному судовому засіданні 14.12.2020 о 15:20 год.

Надалі, у судових засіданнях від 14.12.2020, від 18.01.2021, від 03.02.2021 оголошено перерву до 22.02.2021.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 22.02.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

Клопотання.

В процесі апеляційного перегляду справи сторони неодноразово просили відкласти розгляд даної справи з посиланням на вчинення дій щодо врегулювання спору мирним шляхом та укладення мирової угоди.

23.11.2020 скаржником - Укртрансгаз подано клопотання про закриття провадження у справі відповідно п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України. У клопотанні відповідач вказав, що Додатковою угодою № 6 від 17.11.2020 до договору від 31.01.2017 сторони внесли зімни у п. 5.1 договору. Посилаючись на зазначене, відповідач вказує про те, що сторони змінили строки оплати за договором, у зв`язку із чим, строк оплати відповідачем залишку заборгованості позивачу не настав, відповідно підстави стягнення боргу та стягнення штрафних санкцій, які розглядаються в межах даної справи відсутні.

Нафтогаз 15.01.2021 подав пояснення, у яких також акцентував, що Додатковою угодою №6 від 17.11.2020 до договору від 31.01.2017 сторони доповнили п. 5.1 договору, яким змінено строки виконання зобов`язань. Відтак, позивач вважає подане відповідачем клопотання про закриття провадження обґрунтованим та підтримав його.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх представника позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

31.01.2017 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) 31 січня 2017 року укладено договір про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ від 31.01.2017 (далі - Договір).

Позивач зобов`язується передати відповідачу у власність у січні - квітні 2017 року газ природний, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору (п. 1.1 Договору).

Приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу згідно п. 3.2 Договору оформлюється актом приймання передачі газу. Підписаний акт приймання-передачі газу підтверджує виконання позивачем своїх зобов`язань в частині поставки природного газу у відповідному місяці в обсязі, зазначеному в акті приймання-передачі газу.

Вартість газу визначена п. 4.1 Договору який встановлює, що ціна за 1000 куб. м газу становить 6 979,0 грн. без ПДВ, в подальшому ціна газу неодноразово змінювалась сторонами у додаткових угодах.

Оплата за газ здійснюється відповідачем, відповідно до пункту 5.1 Договору, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок позивача на підставі акту приймання-передачі газу до 25 числа наступного за звітним.

Після укладення договору сторони неодноразово коригували ціну газу, про що було укладено відповідні додаткові угоди.

На виконання умов договору позивачем передано у власність відповідача природний газ у загальному обсязі 1 517 900, 54 тис. куб. м. на суму 13 397 963 858, 06 грн., що підтверджується актом приймання- передачі газу від 31.01.2017 року - обсяг газу 731 439,744 тис. куб. м., на суму 6 125 661 568,06 грн.; актом приймання передачі газу від 28.02.2017 року - обсяг газу 643 105,799 тис. куб. м., на суму 5 919 145 774,00 грн. та актом приймання-передачі газу від 31.03.2017 року - обсяг газу 143 355,0 тис. куб. м., на суму 1 353 156 516,00 грн.

Наявні у справі акти приймання-передачі газу від 31.01.2017, від 28.02.2017 та від 31.03.2017, підписані обома сторонами без будь-яких зауважень, підтверджують поставку позивачем природного газу відповідачеві на виконання умов договору у загальному обсязі 1 517 900,54 тис. м3 на суму 13 397 963 858,06 грн.

Як підтвердженоя матеріалами справи, АТ "Укртрансгаз" отримало від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на виконання умов договору від 31.01.2017 №1701001564-ВТВ газ у загальному обсязі 1 517 900,54 тис. м3 на суму 13 397 963 858,06 грн.

АТ "Укртрансгаз" лише частково розрахувався з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що призвело до виникнення заборгованості у сумі 2 048 403 667,77 грн.

АТ "Укртрансгаз" не надало доказів здійснення розрахунків із позивачем у порядку та строки, визначені у договорі, та не довело відсутності боргу у зазначеній сумі.

Відповідальність сторін визначено у розділі 7 договору, за змістом пунктів 7.1, 7.2 якого за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором. За порушення строку розрахунку, визначеного у пункті 5.1 договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 910/2105/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" 2 048403667,77 грн основного боргу, 1 687 656 996,76 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних, 1 314 969 615,40 грн інфляційних втрат і 611 286,71 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.09.2019 касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" і Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 910/2105/18 у частині стягнення 1 687 656 996,76 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних і 1 314 969 615,40 грн інфляційних втрат скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі №910/2105/18 залишено без змін.

Згідно ч. 4. ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 910/2105/18 є чинним та набрало законної сили в частині стягнення 2 048 403 667,77 грн основного боргу.

Таким чином, факт, встановлений у зазначеному вище рішенні Господарського суду міста Києва щодо наявності у відповідача перед позивачем 2 048 403 667,77 грн основного боргу за договором про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ від 31.01.2017 не доказується при розгляді даної справи та має обов`язкову силу для вирішення даної справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом розгляду даної справи, враховуючи вказівки Верховного Суду викладені у постанові, є стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання за договором.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 зазначив, що вирішуючи спір по суті та, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення частини інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що розрахунок інфляційних втрат має здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду слід зазначати суму боргу збільшену на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, отже суди дійшли хибного висновку щодо правильності обрахунку інфляційних втрат, які належить стягнути.

Водночас, відповідно до пункту 5.1 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2017 №1701001564-ВТВ оплата за газ здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок продавця на підставі акта приймання передачі газу до 25 числа наступного за звітним.

Суд касаційної інстанції зауважив, що задовольняючи позовні вимоги частково, а саме стягнувши з АТ "Укртрансгаз" 1 687 656 996,76 грн пені, 332 389 257,03 грн - 3 % річних і 1 314 969 615,40 грн інфляційних втрат, суди не надали оцінки доводам АТ "Укртрансгаз" щодо дати з якої виникає зобов`язання з оплати поставленого газу.

Зокрема, суди не спростували заперечення відповідача, що останнім днем виконання зобов`язання є 25 число місяця, наступного за звітним. Внаслідок наведеного, суди також не врахували відповідних доводів скаржника стосовно визначення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, які належить стягнути.

В той же час, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести у рішенні свій розрахунок. Це процесуальний обов`язок суду.

Частиною 5 статті 310 ГПК України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, а також, досліджуючи аргументи скаржників, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 цього Кодексу).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 1 687 657 003,83 грн - пеню, 3 % річних в розмірі 389 362 317,87 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 504 640 480,96 грн за зобов`язаннями січня, лютого, березня 2017 року.

Досліджуючи заявлений позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, слід встановити момент з якого виникає зобов`язання з оплати поставленого газу.

Як з`ясовано судом, оплата за газ здійснюється відповідачем, відповідно до пункту 5.1 Договору, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок позивача на підставі акту приймання передачі газу до 25 числа наступного за звітним.

Виходячи з означених умов договору, суд першої інстанції обґрунтовано встановив дату з якої виникає зобов`язання з оплати поставленого газу, зокрема, першим днем прострочення оплати за актом приймання-передачі газу від 31.01.2017 є 26.02.2017, за актом приймання-передачі газу від 28.02.2017 - 26.03.2017, за актом приймання-передачі газу від 31.03.2017 - 26.04.2017.

Щодо визначення розміру пені, яку належить стягнути з АТ "Укртрансгаз", колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення строку розрахунку, визначеного в пункті 5.1.Договору, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Також, судом враховано, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що він не є вірним, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення.

Враховуючи умови пункту 5.1 Договору, а також дату з якої виникає зобов`язання з оплати поставленого газу, за перерахунком суду, розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем, проте суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку задовольнити вказані вимоги відповідно до розрахунку позивача в сумі 1 687 657 003,83 грн.

Стосовно часткового задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% судом встановлено, що він є неправильним, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення. Здійснивши перерахунок 3% з врахуванням встановленого початку періоду виникнення зобов`язання, судом встановлено, що розмір 3% складає 388 554245,07 грн. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

З приводу заявлених до стягнення інфляційних втрат суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 10.02.2021 у справі № 910/14257/19.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо його необґрунтованості, так як позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим за розрахунком суду розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача є 1 302 616 171,93 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Позивач - Нафтогаз у апеляційній скарзі, посилаючись на п. 5.1 договору вказує, що останнім днем виконання зобов`язання є 25 число місяця, наступного за звітним. Крім того зазначає, що коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено, наприклад «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов`язання буде 1 серпня 2014 року.

Відповідач - Укртрансгаз у доводах апеляційного оскарження зазначає про те, що розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та не відповідають положенням чинного законодавства, оскільки позивачем неправильно визначено почтакий період нарахування з 25.02.2017, 25.03.2017, 25.04.2017, тобто помилково включено кінцеву дату погашення боргу.

Суд апеляційної інстанції, названі аргументи скаржників відхиляє. При цьому зазначає, що цим доводам була надана належна правова оцінка судом першої інстанції при новому розгляді справи. Враховуючи п. 5.1 договору, останнім днем виконання зобов`язання є 25 число місяця, наступного за звітним, відтак початковим періодом прострочення зобов`язання є наступний день. Отже, суд першої інстанції вірно встановив дату з якої виникає зобов`язання з оплати поставленого газу, зокрема, першим днем прострочення оплати за актом приймання-передачі газу від 31.01.2017 є 26.02.2017, за актом приймання-передачі газу від 28.02.2017 - 26.03.2017, за актом приймання-передачі газу від 31.03.2017 - 26.04.2017. При перевірці заявленого розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, які належить стягнути, вказані періоди було враховано судом.

Позивач - Нафтогаз серед іншого у скарзі послався на те, що розрахунок інфляційних втрат мав здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожний місяць, при цьому для розрахунку щодо кожного наступного періоду необхідно зазначити суму боргу, збільшену на індекс інфляції попереднього місяця.

Відповідач - Укртрансгаз наполягає, що позивачем неправильно розрахований розмір інфляційних втрат, оскільки розмір заборгованості на яку нараховано інфляційні втрати за кожен наступний місяць, помилково включає в себе крім розміру основного боргу також і суму інфляційних втрат за кожен місяць, що призводить до штучного завищення інфляційних втрат.

Колегія суддів названі аргументи відповідача відхиляє та зазначає, що розрахунок інфляційних втрат має здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду слід зазначати суму боргу збільшену на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, також зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Отже, на переконання колегія суддів, суд першої інстанції, перевіряючи розрахунок інфляційних втрат з врахуванням суми боргу збільшену на індекс інфляції попереднього місяця, дійшов обгрунтованого висновку щодо обрахунку інфляційних втрат, які належить стягнути.

Серед іншого, 11.01.2020 через відділ документального забезпечення суду відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені до 1,00 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши аргументи та докази названі відповідачем, дійшов висновку відмовити у його задоволенні. Суд вказав, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем. При цьому судом враховано й інтереси позивача, який здійснює власну господарську діяльність та, уклавши договір на поставку газу, розраховував на своєчасне отримання оплати за поставлений відповідачу товар.

Скаржник - Укртрансгаз наполягає, що суд першої інстанції безпідставно не зменшив розмір пені, не врахував, що боржник значною мірою виконав зобов`язання, а розмір пені є надмірним. Водночас, суд не взяв до уваги скрутний майновий стан АТ "Укртрансгаз", зумовлений тим, що замовники своєчасно не оплачують наданих їм послуг, а також факт, що стягнення пені призведе до зменшення надходження коштів, необхідних для закупівлі достатньої кількості газу, що може вплинути на здійснення АТ "Укртрансгаз" суспільно важливих і стратегічних функцій.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 905/1742/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В той же час, відповідачем в порядку визначеному процесуальним законом, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді справи, не надано належних та допустимих доказів про наявність істотних та виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки.

При цьому, надані докази, зокрема, копія звіту про фінансові результати за 9 місяців 2019 року, не свідчать про виключність зазначених обставин та про вжиття будь-яких заходів відповідачем для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов`язання з оплати газу.

Крім того, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Відповідач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

У даному випадку судом враховано й інтереси позивача, який здійснює власну господарську діяльність та, уклавши договір на поставку газу, розраховував на своєчасне отримання оплати за поставлений відповідачу товар. Відповідач в свою чергу уклавши договір погодився зі строками здійснення поставки газу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів наявність зазначених у вказаній статті обставин, суд вважає, що підстави для зменшення визначеної судом пені при встановленому та підтвердженому факті прострочення зобов`язання відсутні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем в даному випадку не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків сплати товару.

Посилання Укртрансгазу в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано його інтереси та особливі обставини його діяльності; матеріалами справи підтверджується важкий фінансовий стан; відсутність у законодавстві вичерпного переліку виняткових випадків за яких може бути зменшено пеню в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, - не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами.

Що стосується поданого 23.11.2020 скаржником - Укртрансгаз клопотання про закриття провадження у справі відповідно п. п. 2, 7 ч.1 ст. 231 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Як було зазначено, в процесі апеляційного перегляду даної справи, розгляд даної справи неодноразово відкладаввся у зв`язку із задоволенням поданих сторонами клопотань від 10.08.2020, від 08.09.2020, від 09.09.2020, від 05.10.2020, від 02.11.2020, від 23.11.2020, від 14.12.2020, від 18.01.2021, від 03.02.2021 про відкладення розгляду справи/оголошення перерви, для надання сторонам додаткового часу з метою врегулювання спору мирним шляхом та укладення мирової угоди.

В подальшому, 23.11.2020 скаржником - Укртрансгаз клопотання про закриття провадження у справі. У клопотанні відповідач вказав, що Додатковою угодою №6 від 17.11.2020 до договору від 31.01.2017 сторони доповнили п. 5.1 договору другим абзацом наступного змісту: «Покупець здійснює оплату залишку заборгованості за Договором на користь продавця протягом 5 (п`яти) робочих днів після виконання АТ «Магістральні газопроводи України» зобов`язання, передбаченого розділом 3 договору від 22.11.2019 №1911000192 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за рахунок сум, отрманих на виконання договору від 22.11.2019 №1911000192».

Посилаючись на зазначене, відповідач вказує про те, що сторони змінили строки оплати за договором, у зв`язку із чим, строк оплати відповідачем залишку заборгованості позивачу не настав, відповідно підстави стягнення боргу та стягнення штрафних санкцій, які розглядаються в межах даної справи відсутні. Тому відсутній предмет спору.

В подальшому, 14.12.2020 відповідач подав пояснення, у яких підтримав викладене клопотання, наголосив, що сторони усвідомлюють правові наслідки зміни строків виконання зобов`язання. Відповідно до внесених Додатковою угодою №6 від 17.11.2020 змін, строк оплати залишку заборгованості не настав, а відповідно і позивач втратив право на нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Відтак, на переконання відповідача, наявні правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України та відповідно до положень ч.1 ст. 278 ГПК України судове рішення підлягає скасуванню.

У клопотанні відповідач зауважив, що закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Відповідач вказав, що до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04.

Нафтогаз, в процесі апеляційного перегляду справи підтримував назване клопотання про закриття провадження через відсутність предмету спору. Крім того, 15.01.2021 подав пояснення, у яких також акцентував, що Додатковою угодою №6 від 17.11.2020 до договору від 31.01.2017 сторони доповнили п. 5.1 договору, яким змінено строки виконання зобов`язань. Відтак, позивач вважає подане відповідачем клопотання про закриття провадження обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач повідомив суд, що 09.12.2020 відповідач сплатив основний борг у розмірі 2 048 403 667,77 грн, що підтверджується долученою банківською випискою.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п. 2 ч. 1). Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо).

Наведена правова позиція також відображена у пунктах 57, 58 постанови Верховного Суду Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Як було зазначено, сторони Додатковою угодою №6 від 17.11.2020 до договору від 31.01.2017 доповнили п. 5.1 договору, яким зімнили строки виконання зобов`язань, у зв`язку з чим наполягають, що строк виконання зобов`язання не настав, тому предмет спору у справі відсутній.

Метою апеляційного суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно.

В той же час, згідно з частинами першою та четвертою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Цю додаткову угоду сторони уклали - 17.11.2020, в процесі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, яке було прийнято - судом 21.05.2020. Отже, суд першої інстанції додаткову угоду в своєму розпорядженні не мав, правову оцінку їй не надавав.

Відтак, сама по собі обставина, за якої, як наполягають сторони, предмет спору припинив існування (зміна строку виконання зобов`язань), виникла не в процесі розгляду справи у суді першої інстанції, а під час апеляційного перегляду судового рішення.

Водночас, посилаючись на те, що строк виконаная зобов`язання не настав, у зв`язку із укладенням додаткової угоди та зміною строку виконання зобов`язань, а тому відсутній предмет спору, сторони не використали своє право відповідно до ст. 274 ГПК України та у суді апеляційної інстанції не уклали мирову угоду з врегулюванням даного питання. Так само позивач не використав свого права та не відмовився від позову у відповідній частині (зокрема пені, 3 % річних, інфляційних втрат, які були предметом апеляційного перегляду справи). Відповідні дії позивача та сторін на стадії апеляційного провадження у справі, у випадку відсутності заперечень з боку учасників справи, враховуючи положення ст.ст. 231, 274, 278, ГПК України мали б наслідком закриття провадження у справі.

Між тим, скаржники, враховуючи положення ч.4 ст. 266 ГПК України так само не подавали відмов від апеляційних скарг.

Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, щодо наявності правових підстав закриття у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на неподібність правовідносин у даній справі №910/2105/18 та у справі №13/51-04. У справі №13/51-04 ключовим було вирішення питання щодо закриття проваження у справі з підстав п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, та підстави щодо припинення існування предмета спору досліджувались та виникли у суді першої інстанції, а не на стадії апеляційного перегляду, та фактично у зв`язку з укладанням змін до договору на інших умовах (строк виконання зобов`язань), як у цій справі.

Крім того, що стосується погашення основного боргу, колегія суддів зазначає, що самий лише факт сплати боргу у розмірі 2 048 403 667,77 грн на стадії апеляційного провадження, на виконання судового рішення господарського суду про стягнення заборгованості, не може свідчити, що між сторонами відсутній предмет спору, що має наслідком закриття провадження у спарві з підстави п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Колегія суддів з цього приводу роз`яснює, що добровільна сплата боргу після подачі позову та після прийняття судового рішення у справі судом першої інстанції, може бути врахована за заявою сторін у процесі виконання судового рішення на стадії виконавчого провадження або в порядку, визначеному ст. 330 ГПК України.

З огляду на викладене, у даному випадку підстав для закриття провадження у справі з підстав п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України колегія суддів не вбачає. Інших обставин закриття провадження у справі сторонам не доведено.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржниками не наведено. Аргументи апеляційних скарг вищенаведених висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки обставин зазначених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вказівки суду касаційної інстанції взяті до уваги та усім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.

Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційних скарг, покладаються на скаржників.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/2105/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 01.03.2021, після виходу суддів Корсака В.А. з відпустки по сімейним обставинам.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.В. Владимиренко