СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2021 р. Справа № 913/3/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І. , суддя Терещенко О.І.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області (вх. № 2910 Л/1)

на рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2020 (суддя Смола С.В.)

у справі № 913/3/20

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікод", м. Луганськ;

2. ОСОБА_1 , м. Луганськ

про стягнення 363 330, 63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" м. Київ в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області, звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою, якою просило стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікод" та ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором кредитної лінії № 12 від 08.12.2011 станом на 01.11.2019 у сумі 363 330,63 грн., в тому числі: проценти за користування кредитом за період з 18.12.2015 по 31.10.2019 у сумі 162112,20 грн., 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 18.12.2015 по 31.10.2019 у сумі 25 868,98 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 18.12.2015 по 31.10.2019 у сумі 15840,21 грн., інфляційні втрати банку з січня 2016 року по жовтень 2019 року за прострочення сплати кредиту у сумі 102 908,37 грн., інфляційні втрати банку з січня 2016 року по жовтень 2019 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 56 600,87 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.10.2020 у справі №913/3/20 позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікод", та відповідача-2 - ОСОБА_1 , задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікод" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м. Київ в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області 3% річних за прострочення сплати кредиту в сумі 25 868 грн. 98 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту в сумі 102 551 грн. 98 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікод" на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",м. Київ в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області судовий збір у сумі 963 грн. 16 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"м. Київ, в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області судовий збір у сумі 963 грн. 16 коп.

У решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", м. Київ в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду; скасувати частково рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2020 у справі №913/3/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" в частині солідарного стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом за період з 18.12.2015 по 31.10.2019 в сумі 162 112,20 грн., трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 18.12.2015 по 31.10.2019 в сумі 15 840,21 грн., інфляційних втрат банку з січня 2016 року по жовтень 2019 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 56 600,87 грн. та судових витрат задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що кредитним договором було визначено проценти за користування кредитом у розмірі 18,8 % річних, які згідно з п. 2.7.2. кредитного договору нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Оскільки позичальник не виконав зобов`язання щодо погашення кредиту та своєчасної сплати процентів за користування кредитом, що було підтверджено виписками по рахункам позичальника, то зобов`язання за кредитним договором не припинилось і Банком правомірно, з посиланням на п. 2.7.2. Кредитного договору, нараховано проценти за період з 18.12.2015 по 31.10.2019 у сумі 162 112 грн., проте судом безпідставно залишено позовні вимоги в цій частині без задоволення. Також апелянт зазначає, що три проценти річних та інфляційні втрати банку за несплату кредиту та несплату процентів за користування кредитом є збитками банку, які виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору та неотримання доходів, котрі могли бути отримані, якби зобов`язана сторона виконала свої обов`язки належним чином в порядку, передбаченому договором. Заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10.02.2017 року у справі № 426/425/16-ц та рішення Господарського суду Луганської області від 24.02.2016 року у справі №913/59/16 відповідачами не виконані, що підтверджується виписками по рахунках позичальника. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. З урахуванням викладеного, апелянт наголошує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення також необгрунтовано прийшов до висновку щодо відмови в задоволенні вимог позивача стосовно стягнення процентів за користування кредитом та 3 % річних по прострочених процентах за період з 18.12.2015 по 31.10.2019 у сумі 15 840,21 грн. та інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з січня 2016 року по жовтень 2019 у сумі 56 600,87 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 поновлено Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України", м. Київ в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2020 у справі № 913/3/20 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2020 у справі №913/3/20. Встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу в порядку, визначеному статтею 263 Господарського процесуального кодексу України. Зупинено дію рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2020 у справі №913/3/20.

Після проведення підготовчих дій, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2020 у справі №913/3/20 на 22.12.2020 об 11:45.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Гетьмана Р.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Склярук О.І.,Терещенко О.І.

У судовому засіданні 22.12.2020 оголошувалася перерва до 26.01.2021 о 12:00 год., про що сторін було повідомлено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 913/3/20.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 913/3/20 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18.02.2021 о 12:30 год. Явку представників у судове засідання визнано необов`язковою.

Сторони не скористалися правом участі представника у судових засіданнях апеляційної інстанції, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися шляхом надсилання процесуальних документів по справі на адреси, що містяться у справі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ухвали суду оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень; повідомлення про розгляд справи та судові засідання розміщені на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу «Судова влада України у підрозділі «Повідомлення для учасників судового процесу».

Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України, участь представника у судовому засіданні є правом учасника справи, а не його обов`язком.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Згідно з приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 08.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", яке у подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рікод" (Позичальник) укладений договір кредитної лінії №12 (далі - договір №12), у відповідності до п.п.2.1,2.2. якого банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 07.12.2014 року.

За змістом п.2.3 договору №12 сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1 600 000,00 грн.

Сторонами погоджено збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з таким графіком ( п.2.3. договору):

ПеріодДіючий ліміт кредитування, (валюта)

З 08.12.2011 по 31.05.2014 (включно)1 600 000

З 01.06.2014 по 30.06.2014 (включно)1 400 000

З 01.07.2014 по 31.07.2014 (включно) 200 000

З 01.08.2014 по 31.08.2014 (включно)1 000 000

З 01.09.2014 по 30.09.2014 (включно) 800 000

З 01.10.2014 по 31.10.2014 (включно) 600 000

З 01.11.2014 по 30.11.2014 (включно) 400 000

З 01.12.2014 по 07.12.2014 (включно) 200 000

З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоді діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період. У разі якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення попередньої заборгованості за договором.

Кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів (п.2.4. договору № 12).

Згідно з п.2.7 договору №12 за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним: проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки у розмірі 18,8 процентів річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором (пп.2.7.1 п.2.7 договору №12); проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором (пп.2.7.2 п.2.7 договору №12); нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п.2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше п`ятого числа місяця наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту (пп.2.7.3 п.2.7 договору №12 в редакції додаткового договору від 27.08.2012 №1).

У відповідності до пп.3.1.1 п.3.1 договору №12 банк відкриває позичальнику кредитний рахунок (рахунки) для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку та згідно з чинним законодавством. Банк проводить надання кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів, наданих позичальником або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням кредиту, визначеним п.2.4 цього договору.

Виконання позичальником зобов`язання за цим договором (у тому числі і додатковими договорами до нього) забезпечується: іпотекою (адміністративні будівлі), що знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.Херсонська, буд.31, літера А-2, а, а1,а2,а3, Б-1, загальною площею 1 053,7 м2, що надається в іпотеку ТОВ "Рікод" (пп.4.1.1 п.4.1 договору №12); порукою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 (пп.4.1.2 п.4.1 договору №12); заставою (іпотекою) іншого рухомого і нерухомого майна (активів), порукою та іншими видами забезпечення на підставі правочинів, що можуть бути укладені в майбутньому між сторонами та/або між банком та третіми особами відповідно до умов цього договору та чинного законодавства (документи забезпечення) (пп.4.1.3 п.4.1 договору №12).

Відповідно до п.9.1 договору №12 сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України до 3 років для всіх грошових зобов`язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.

Разом з цим, 08.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", яке у подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" ( Кредитор), ОСОБА_1 (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рікод" (Позичальник) укладений договір поруки №12/31, відповідно до п.1.1 якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Кредитним договором, за змістом розділу «Терміни та їх тлумачення» договору поруки, визначено договір кредитної лінії № 12 від 08.12.2011, укладений між Кредитором та Позичальником, а також усі додаткові договори, угоди, додатки, тощо.

Згідно з п.2.1 договору №12/31 сторони передбачили, що у разі порушення позичальником виконання зобов`язання або будь-якої його частини кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов`язання позичальника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору, в порядку, передбаченому цим договором.

Після отримання від позичальника письмового повідомлення щодо неможливості вчасного виконання ним (позичальником) зобов`язання або будь-якої його частини по кредитному договору, поручитель зобов`язаний не пізніше настання строку виконання зобов`язання або будь-якої його частини сплатити кредитору суму боргу шляхом перерахування її на рахунок кредитора. При цьому моментом виконання зобов`язання поручителем є дата надходження грошових коштів на рахунок кредитора ( п.2.3 договору №12/31).

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання за кредитним договором(п.4.1. договору).

Як свідчать матеріали справи та відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Луганської області від 24.02.2016 у справі №913/59/16 за позовом ПАТ "Ощадбанк" до ТОВ "Рікод" про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії від 08.12.2011 №12 у сумі 753 628 грн 38 коп., позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ «Рікод» на користь позивача прострочений борг у сумі 222 745 грн 40 коп., прострочені відсотки по кредиту в сумі 57 710 грн 13 коп., прострочену комісію за резервування коштів в сумі 2 366 грн 78 коп., 3% річних по простроченому основному боргу в сумі 6 878 грн 53 коп., 3% річних по прострочених відсотках в сумі 1 214 грн 55 коп., інфляційні втрати по простроченому основному боргу в сумі 103 768 грн 78 коп., інфляційні втрати по прострочених відсотках в сумі 358 944 грн 21 коп., судовий збір в сумі 11 304 грн 43 коп.

Заочним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 10.02.2017 у справі №426/425/16-ц за позовом ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ТОВ "Рікод", про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії позов задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії від 08.12.2011 №12 у розмірі 753 628 грн 38 коп., у т.ч. борг по кредиту з 01.12.2014 по 17.12.2015 у сумі 222 745 грн 40 коп., борг за відсотками по кредиту з 06.08.2014 по 17.12.2015 у сумі 57 710 грн 13 коп., комісія за резервування з 06.08.2014 по 17.12.2015 у сумі 2 366 грн 78 коп., 3% річних по простроченому основному боргу з 01.12.2014 по 17.12.2015 у сумі 6 878 грн 53 коп., 3% річних по прострочених відсотках з 06.08.2014 по 17.12.2015 у сумі 1 214 грн 55 коп., інфляційні нарахування по простроченому основному боргу з 01.12.2014 по 30.11.2015 у сумі 103 768 грн 78 коп., інфляційні нарахування по прострочених відсотках з 06.08.2014 по 30.11.2015 у сумі 358 944 грн 21 коп.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з цим, факти, встановлені вищевказаними судовими рішеннями, зокрема, щодо видачі кредиту та тривалого невиконання відповідачами зобов`язань за кредитним договором, мають вже доведений характер та не підлягають доказуванню позивачем у справі.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов`язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов`язань.

Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором відповідачами погашено не було, позивач продовжив нараховувати проценти за користування кредитом, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду та просив стягнути солідарно з ТОВ "Рікод" та ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредитної лінії № 12 від 08.12.2011 станом на 01.11.2019 у сумі 363 330,63 грн., в тому числі: - проценти за користування кредитом за період з 18.12.2015 по 31.10.2019 у сумі 162 112, 20 грн., - 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 18.12.2015 по 31.10.2019 у сумі 25 868,98 грн., - 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 18.12.2015 по 31.10.2019 у сумі 15 840,21 грн., - інфляційні втрати банку з січня 2016 року по жовтень 2019 року за прострочення сплати кредиту в сумі 102 908,37 грн., - інфляційні втрати банку з січня 2016 року по жовтень 2019 року за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 56600,87 грн.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

За умовами статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою Договір кредитної лінії №12 від 08.12.2011, є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Отже, в контексті зазначених норм договір кредитної лінії №12 від 08.12.2011 є належною підставою для виникнення грошових зобов`язань, визначених умовами договору.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Остаточним терміном повернення кредиту, п.2.2. договору № 12 визначено - «не пізніше 07.12.2014», отже, ТОВ «Рікод» зобов`язано було повернути кредит не пізніше 07.12.2014, але в порушення умов договору №12 не здійснило погашення.

Факт наявності заборгованості відповідача-1 за Договором № 12 підтверджено рішенням Господарського суду Луганської області від 24.02.2016 у справі №913/59/16.

Доказів виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося, на забезпечення виконання грошових зобов`язань за договором № 12 між сторонами укладено договір поруки № 12/31, відповідно до якого відповідач-2 (Поручитель) зобов`язався перед Кредитором відповідати за своєчасне і повне виконання Боржником зобов`язань за кредитним договором, укладеним між Кредитором та Боржником.

За змістом статей 553-554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Поручителем заборгованість за кредитним договором № 12 перед позивачем не погашалась. Факт наявності заборгованості відповідача-2 за Договором № 12 на підставі договору поруки № 12/31 підтверджено рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 10.02.2017 у справі №426/425/16-ц.

Доказів виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачів подальших процентів за користування кредитом за період з 18.12.2015 по 31.10.2019 у сумі 162112,20 грн., слід зазначити наступне.

Право кредитора (позикодавця) на отримання процентів за користування кредитом передбачено ст.1048 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Великою Палатою Верховного суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, у розділі "Висновки про правильне застосування норм права" зазначено наступне.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 Цивільного кодексу України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведений правовий висновок неодноразово висловлений Великою Палатою Верховного суду, у т.ч. і у постанові Великої Палати Верховного суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, аргументи апелянта про його право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом, є помилковими, оскільки зі спливом строку кредитування у кредитора право нараховувати проценти за кредитом припиняється.

Виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги, що кінцевий строк повернення кредиту обумовлений сторонами "не пізніше 07.12.2014", судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування кредитом у сумі 162112,20 грн за період з 18.12.2015 по 31.10.2019, тобто після 07.12.2014

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наведеною статтею передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Таким чином, плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Наведені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Наведений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, який в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховується при виборі і застосуванні норм права.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів (боргу) фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Враховуючи, що рішеннями Господарського суду Луганської області від 24.02.2016 у справі №913/59/16 та Сватівського районного суду Луганської області від 10.02.2017 у справі №426/425/16-ц підтверджено факт невиконання відповідачами прийнятих на себе зобов`язань та визначено суму коштів, що становить зміст цього зобов`язання, яке не припинилося, позивач має право на нарахування та отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Отже, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 18.12.2015 по 31.10.2019 у сумі 25868,98 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту за період з січня 2016 року по жовтень 2019 року в сумі 102908,37 грн. господарським судом вірно зазначено про невірність визначення позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України) і стягненню підлягає сума у розмірі у розмірі 102551,98 грн.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обгрунтованість рішення господарського суду Луганської області щодо солідарного стягнення з відповідачів 3% річних за прострочення сплати кредиту в сумі 25868,98 грн., інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту в сумі 102551,98 грн. та відмови у стягненні процентів за користування кредитом у сумі 162112,20 грн за період з 18.12.2015 по 31.10.2019.

Разом з цим, колегія суддів зауважує на помилковості висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних, що нараховані Банком за невиконання відповідачами зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитом, які стягнуті рішеннями суду.

З Розрахунку заборгованості, який доданий до позовної заяви вбачається, що Банком, за період з 18.12.2015 по 31.10.2019, окремо розраховані 3% річних у сумі 6 702,28 грн., а також - інфляційні у сумі 26 662,08 грн. за період січень 2016 - жовтень 2019, на проценти у сумі 57 710,13 грн. за користування кредитом, які стягнуті рішеннями суду у справі № 913/59/16 та у справі №426/425/16-ц.

Доказів виконання рішення Господарського суду Луганської області від 24.02.2016 року у справі №913/59/18 та рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10.02.2017 року у справі № 426/425/16-ц матеріали справи не містять.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірних зобов`язань, відкриття виконавчих проваджень за цим рішенням, вчинення інших процесуальних дій по виконанню рішення суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання (добровільного чи примусового) не є підставою для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не

виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене та перевіривши надані розрахунки, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість вимог позивача та стягнення солідарно з відповідачів 3% річних у сумі 6702,28 грн. ( за період з 18.12.2015 по 31.10.2019) та інфляційних у сумі 25 568,06 грн. (за період січень 2016 - жовтень 2019) за прострочення сплати процентів у сумі 57 710,13 грн. за користування кредитом.

За результатами апеляційного провадження, Східним апеляційним господарським судом встановлено нез`ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст.277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2020 у справі № 913/3/20 в частині відмови в позові щодо стягнення солідарно 3% річних у сумі 6 702,28 грн. та інфляційних у сумі 25568,06 грн. за прострочення сплати процентів у сумі 57710,13 грн. за користування кредитом та прийняття нового рішення про задоволення вимог в цій частині.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2020 у справі № 913/3/20 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі № 913/3/20 покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2020 у справі № 913/3/20 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2020 у справі № 913/3/20 скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікод» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» 3% річних у сумі 6 702,28 грн. та інфляційних у сумі 25568,06 грн. за прострочення сплати процентів у сумі 57710,13 грн. за користування кредитом та прийняти нове рішення про задоволення вимог в цій частині.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2020 у справі № 913/3/20 в наступній редакції:

«Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікод» (м.Луганськ, ідентифікаційний код 21828499) та ОСОБА_1 (м.Луганськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( м. Київ, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код ВП 09304612) 3% річних за прострочення сплати кредиту у сумі 25 868,98 грн., інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту у сумі 102 551,98 грн, 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 6702,28 грн., інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 25 568,06 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікод» ( м.Луганськ, ідентифікаційний код 21828499) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(м.Київ, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код ВП 09304612) судовий збір у сумі 1205,19 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (м.Луганськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (м.Київ, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк»( м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код ВП 09304612) судовий збір у сумі 1205,19 грн.

У решті позову відмовити.».

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2020 у справі № 913/3/20 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікод»(м.Луганськ, ідентифікаційний код 21828499) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (м.Київ, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код ВП 09304612) витрати по сплаті судового збору у сумі 363,04 грн. за звернення з апеляційною скаргою.

Стягнути з ОСОБА_1 (м.Луганськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( м.Київ, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код ВП 09304612) витрати по сплаті судового збору у сумі 363,04 грн. за звернення з апеляційною скаргою.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.03.2021

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук

Суддя О.І. Терещенко