Справа № 2-905/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 року

               Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді:                          Мамаєвої О.В.,

                                        при секретарі           Гевак С.М.,

з участю прокурора Філіппова А.Г.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим цивільну справу за позовом Красноперекопського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, треті особи Пенсійний фонд України та Державне казначейство України,

ВСТАНОВИВ :

Красноперекопський міжрайонний прокурор 14.04.2010 р. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 просить суд визнати противоправною його бездіяльність щодо не виплати ОСОБА_1 як дитині війни, пенсії у розмірі, передбаченому ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, та зобов’язати відповідача нарахувати йому, відповідно до вказаного Закону, щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 15.04.2007 року по 15.04.2010 року у розмірі 3478,10 грн, оскільки така допомога, в порушення вимог чинного законодавства України та рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року і від 22.05.2008 року, йому не нараховувалася та не виплачувалася.

        У судовому засіданні прокурор Філіппов А.Г. підтримав заявлені в інтересах ОСОБА_1 вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Позивачка не з’явилася, просить розглянути справу за її відсутність, при цьому підтримала заявлені вимоги і наполягає на їх задоволенні.

        Представник відповідача в суд не з’явився, при цьому начальником УПФУ в Красноперекопському районі Яресько З.В. 30.04.2010 року направлено до суду лист у якому вона просить розглянути справу у відсутності представника управління та заперечує проти позову, посилаючись на наступні обставини.

        Так, відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1У від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.    

            Разом з тим, п.12 ст.71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік” дія норми ст.6 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни» була зупинена на 2007 рік.

        Також, ст.111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

        Дійсно, рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 року визнано, що п.12 ст.71 та ст.111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» не відповідає Конституції України, однак дана норма Закону втратила силу лише від дня прийняття рішення.

        Також, Верховною Радою України, на виконанні рішення суду, не були внесені відповідні зміни у вказаний Закон, внаслідок чого, на виплату щомісячної соціальної допомоги, розмір якої визначений ч.1 ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не були виділені бюджетні кошти.

        Крім того, з письма представника відповідача витікає, що у 2007 році був відсутній механізм реалізації положень ч.1 ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

        Пунктом 41 розділу 2 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни до статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до яких, вона викладена в новій редакції, зокрема, встановлено, що дітям війни встановлюється державна соціальна допомога у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 1.01.2008 року.

         Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнано, що п.41 розділу 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не відповідає Конституції України, однак дана норма Закону втратила силу лише від дня прийняття рішення.

        Таким чином, на думку представника відповідача, виплати позивачки у період з 1 по 21 травня 2008 року проводилися відповідно до вимог чинного законодавства України.

        Однак і після ухвалення даного рішення суду, Верховною Радою України не були внесені відповідні зміни у вказаний Закон, внаслідок чого, на виплату щомісячної соціальної допомоги, розмір якої визначений ч.1 ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не були виділені бюджетні кошти.

        З урахуванням викладеного, Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року про “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” були встановлені щомісячні надбавки до пенсії дітям війни у таких розмірах – з 22.05.2008 року – 48,10 грн, з 1.07.2008 року – 48,20 грн та з 1.10.2008 року  по теперішній час – 49,80 грн (п.8), яки, як вважає представник відповідача, за відсутністю іншого порядку визначення розміру підвищення пенсії, слід враховувати у якості механізму реалізації положень ст.6 «Про соціальний захист дітей війни».

   Представники 3-х осіб – Пенсійного Фонду України та Державного казначейства України в суд не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи, при цьому представник Державного казначейства України Щипакіна Н.В. просить суд розглянути справу за її відсутність.

      Суд, вислухавши прокурора Філіппова А.Г., дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне  позов задовольнити.

 Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Бахчисарай АР Крим, є громадянином України  /а.с.14/.

Згiдно вiдомостей Управлiння працi та соцiального захисту населения Красноперекопської міської ради /а.с.10/ та вiдповiдно до ст.1 ЗУ «Про соцiальний статус дiтей вiйни», він є дитиною вiйни та має право на державну допомогу у випадках i на умовах, передбачених цим Законом та iншими законами України.

Вiдповiдно до ч. 1 ст.6 ЗУ «Про соцiальний статус дiтей вiйни», дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дiя ЗУ «Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту) пенсiї або щомiсячне довiчне грошове утримання чи державна соцiальна допомога, що виплачується замiсть пенсiї, пiдвищується на 30 вiдсоткiв мiнiмальної пенсiї за вiком.

Статтею 58 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсiйне страхування» на Пенсiйний фонд покладено керiвництво та управлiння солiдарною системою, збiр, акумуляцiя та облiк страхових внескiв, призначення пенсii та пiдготовка документiв для її виплати, забезпечення своєчасного i в повному обсязi фiнансування та виплати пенсiй, допомоги на поховання, здiйснення контролю за цiльовим використання коштiв Пенсiйного фонду, вирiшення питань, пов’язаних з ведениям облiку пенсiйних активiв застрахованих осiб на накопичувальних пенсiйних рахунках, здiйснення адмiнiстративного управлiння накопичувальним фондом та iншi функцiї, передбаченi Законом i статутом Пенсiйного фонду.

Положенням про управлiння Пенсiйного фонду України в районах, мiстах i районах у мiстах, затвердженого Правлiнням ПФУ вiд 30.04.2002 року, вiдповiдно до п. 1.1 Роздiлу 1 Положення про головнi управлiння ПФУ в АР Крим, областях, мiстах Києва та Севастополя, затвердженого Постановою ПФ України вiд 27.06.2002 року, згiдно яких, управлiння Пенсiйного фонду України в Красноперекопськом районi є органом виконанчої влади та суб’єктом владних повноважень, встановлено, що до основних завдань управлiння входять забезпечення своєчасного i в повному обсязi фiнансування та виплата встановлених законодавством пенсiй, допомоги на поховання та iнших виплат, якi згiдно iз законодавством здiйснюються за рахунок коштiв Фонду та iнших джерел, визначених законодавством.

Згiдно ст.7 ЗУ «Про соцiальний статус дiтей вiйни», фiнансове забезпечення державних соцiальних гарантiй, передбачених дим Законом, здiйснюсться за рахунок коштiв державного бюджету України.

Разом з тим, п. 12 ст. 71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рiк” дiя норми ст.6 ЗУ «Про соцiальний статус дiтей вiйни» була зупинена на 2007 рiк.

Також, ст.111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рiк» встановлено, що у 2007 роцi пiдвищення пенсiї або щомiсячного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, яка виплачусться замiсть пенсiї, вiдповiдно до ст.6 ЗУ «Про соцiальний статус дiтей війни», виплачусться особам, якi є iнвалiдами, у розмiрi 50 вiдсоткiв вiд розмiру надбавки, встановленої для учасникiв вiйни.

Рiшенням Конституцiйного суду України вiд 9.07.2007 року визнано такими, що не вiдповiдають ст.ст.1,3,6,8,19,21,22 Конституцiї України, у тому числi i норми ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рiк» - п.12 ст.71 та ст.111 Закону.

Згiдно до ч.2 ст.73, ст.74 ЗУ «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремi положення визнаються такими, що не вiдповiдають Конституції України, вони втрачають чиннiсть з дня прийняття Конституцiйним Судом України рішення про їх неконституцiйнiсть, що має преюдиціальне значення для судiв загальної юрисдикдiї при розглядi ними позовiв у зв’язку з правовiдносинами, якi виникли внаслiдок дії положень статтей вищезазначених законiв, якi визнанi неконституиiйними.

Пiдпунктом 2 пункту 41 роздiлу 2 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рiк та про внесения змiн до деяких законодавчих актiв України” були внесенi змiни до статгi 6 ЗУ “Про соцiальний захист дiтей вiйни”, вiдповiдно до яких, вона викладена в новiй редакцiї, зокрема, встановлено, що дiтям вiйни встановлюється державна соцiальна допомога у виглядi надбавки до пенсiї у розмiрi 10 % прожиткового мiнiмуму для осiб, якi втратили працездатнiсть.

Рiшенням Конституцiйного Суду України вiд 22.05.2008 року визнано, що п.п.2 п.41 роздiлу 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рiк  та внесення змiн до деяких законодавчих актiв України» не вiдповідає Конституцiї України.

Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

Статтею 1 Конституції України, Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії, що  визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року , відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, фактично вимога позивача є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їм.

Таким чином, будь-які закони та нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закони України “Про Державний бюджет України на 2007 р.”, "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", постанова КМУ від 28.05.2008р. “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, мають відповідати вимогам Конституції та Закону України «Про соцiальний статус дiтей вiйни». Крім того, встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України ЗУ «Про соцiальний статус дiтей вiйни», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Позивач наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання державної соціальної допомоги. Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання, тобто, між   позивачем   і  державою  встановлено   певний   правовий  зв'язок  у  визначеній  сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадянам України, яким встановлено статус “дітей війни”.

Отже, встановлення Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", постановою КМУ від 28.05.2008р. “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” розміру виплат державної допомоги в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом.

Враховуючи викладене рiшенням Конституцiйного суду України вiд 09.07.2007 року визнано такими, що не вiдповiдають ст.ст.1,3,6,8,19,21,22 Конституції України, у тому числi i норми ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рiк» - п.12 ст.71 та ст.111 Закону, та рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року визнано, що п.п.2 п.41 роздiлу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення  змін  до деяких законодавчих актiв України» не відповідає Конституції України.

Суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку не надання вказаної, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки .

Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем прав позивача.

Оскільки на час розгляду справи у суді мінімальний розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми, мiнімальний розмiр пенсiй за вiком встановлюється у розмiрi прожиткового мiнiмуму для осiб, якi втратили працездатнiсть.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, має застосовуватись розмір мінімальних пенсії за віком, який визначений ст. 28  ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про Державний Бюджет України на 2007р.” встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Статтею 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України» встановленi розмiри прожиткового мiнiмуму для осiб, які втратили працездатність, з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 01.10.2008 року — 498 грн. Статтею 54 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2009р.”, встановлено, що у 2009 р. прожитковий мінімум  на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, встановлений у розмірах, що діяли у грудні 2008 р.

З 01.11.2009 р. розмір прожиткового мiнiмуму для осiб, які  втратили  працездатність становить  573 грн., з 01.01.2010 р. –  695 грн., з 1 квітня - 706 гривень, що передбачено Законом  України  від 20.10.2009 р. № 1646-VI  «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».

Таким чином, щомiсячна державна соціальна допомога дiтям війни відповідно до Закону  за період з 15 квітня 2007 р. по 15 квітня 2010 р., що підлягала  виплаті позивачу, складає 4682 грн., виходячи з наступного розрахунку:

З 15 квітня 2007р. по 01 жовтня 2007р. по 121,80 грн. (406,00 грн.х30%) х 5місяців 15 днів = 609,00+60,9 грн. = 669,9 грн.

З 01 жовтня 2007р. по 01 січня 2008р. по 123,3 грн. (411,00х30%)х 3 місяці =369,9 грн.

З 01 січня 2008р. по 01 квітня 2008р. по 141,00 грн. (470,00х30%)х 3 місяці =423,00 грн.

з 01 квітня 2008р. по 01 липня 2008р. по 144,3 грн. (481,00х30%)х 3 місяці =432,9 грн.

з 01 липня 2008р. по 01 жовтня 2008р. по 144,6 грн. (482,00х30%)х 3 місяці =438,8 грн.

з 01 жовтня 2008р. по 01 листопада 2009р. по  149,4 грн. (498,00х30%)х 13 місяців =1942,20 грн.

з 01 листопада 2009 р. до 01 січня 2010 р. по 171,90 грн. (573 грн. х 30%) х 2 м-ці =343,80 грн.;

з 01 січня 2010 р. по 01 квітня 2010р. по 208,50 грн. (695 грн. х 30%)х 3 місяці =625,5 грн.

з 01 квітня 2010р. по 15 квітня 2010р. по 211,8 грн. (706 грн. х30%)х 15 днів =105,9 грн.

Загальна  сума  становить  4682 грн.

На пiдставi п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008 р. «Про деякi питания соцiального захисту окремих категорій громадян», позивачу, як дитинi війни, вiдповiдачем були встановленi та виплаченi надбавки до пенсії, виходячи із періоду з 01.01.2008р. по 15 квітня 2010р. у розмірі 1351,20 грн. /а..с 29/: з січня 2008р. по квітень 2008р. по 47,00 грн., з квітня 2008р. липень 2008р. по 48,10 грн., з липня 2008р. по жовтень 2008р. по 48,20 грн., з жовтня 2008р. по травень 2010р. по 49,80 грн. Таким чином, загальний розмiр щомiсячних надбавок, визначених судом, які пiдлягають  виплатi позивачеві,  становить  3330,08 грн.  (4682,00 – 1351,20).

Крiм того, суд не приймає до уваги доводи представника вiдповiдача про необхiднiсть застосування положень Постанови КМУ вiд 28.05.2008 року «Про деякi питання соцiального захисту окремих категорiй громадян» для визначення розмiру соцiальної допомоги дітям війни у перiод з 22.05.2008 року, оскiльки визначений в ній розмiр даної допомоги суперечить вищевказаним положениям ст.6 ЗУ «Про соцiальний захист дiтей війни».

З урахування викладеного, а також вимог ст.113 Конституцiї України, суд вважає за необхiдне застосувати для визначення розмiру соцiальної допомоги позивачки, як дитинi вiйни, вищевказану норму дiючого на той час ЗУ «Про соцiальний захист дiтей війни».

Відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати по справі повинні бути понесені відповідачем.

Керуючись ст.ст. 1, 6, 7 Закону  України  «Про соцiальний захист дiтей війни» (у редакції Закону України від  18.11.2004 року),  ст. 62 Закону України “Про Державний Бюджет України на 2007р.”, ст..58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України», ст. 54 Закону  України  «Про Державний бюджет України на 2009р.», Законом  України  від 20.10.2009 р. № 1646-VI  «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст.ст. 28, 58 Закону  України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішеннями  Конституційного Суду України вiд 09.07.2007 року, 22.05.2008 року, ст.113 Конституції України,  ст.ст. 10,11,60,88,212-215, 218 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов  Красноперекопського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1  задовольнити частково.

Зобов’язати Управлiння Пенсiйного фонду України в Красноперекопському районi АР Крим нарахувати i виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині вiйни, вiдповiдно до ст.6 Закону України «Про соцiальний захист дiтей війни», в розмiрi 30 вiдсоткiв мiнiмальної пенсiї за вiком, що обчислюється з урахуванням встановленого прожиткового мiнiмуму для осiб, які втратили працездатнiсть, згiдно  до ст. 62 Закону України “Про Державний Бюджет України на 2007р.”, ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рiк та про внесения змiн до деяких законодавчих актiв України» та ст.1 Закону України від 20.10.2009 р. “Про встановлення прожиткового мінімуму” за перiод  з 15.04.2007 року по 15.04.2010 року, у розмiрi 3330,80  грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопськом районі АР Крим у дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн, а також 120 грн – за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу Красноперекопським міськрайонним судом АР Крим.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красноперекопський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя :