Справа № 2-768

2010 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді                             Ільченко В.М.

при секретарі                                         Вербі Н.О.

за участю позивача                               ОСОБА_1

представника відповідача                     П’яткової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирці цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства “Нафтопроммаш”  про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

встановив:

21.04.2010 року відкрито провадження в справі. Позивач свої вимоги, в послідуючому уточнені, мотивує тим, що з 20.01.1993 року по 02.04.2010 року працював слюсарем ремонтником на ВАТ «Нафтопроммаш». За час роботи на підприємстві грубо порушувалися вимоги законодавства про працю, оскільки заробітна плата останнім часом взагалі не виплачувалася, тому позивач був вимушений звернутися до суду з позовом, який був частково задоволений. Не була виплачена заробітна плата і після звільнення. Відповідач ігнорує неодноразові звернення позивача з приводу виплати заробітної плати. Такими діями відповідачем було завдано моральних страждань, розмір яких позивач оцінює у 1000 грн. Тому він просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 4674,20 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а також судові витрати.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав і суду пояснив, що протягом тривалого часу йому не виплачують заробітну плату, внаслідок чого він вимушений брати кошти в борг, щоб придбати необхідні речі, продукти харчування, сплатити за комунальні послуги. Тому просив позов задовольнити та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, зазначивши, що  підприємством дійсно допущена заборгованість по заробітній платі внаслідок скрутного фінансового становища і не лише перед позивачем. Підприємство визнає борг у зазначеному розмірі, однак вважає, що вини підприємства у невиплаті заробітної плати немає, так як загальний борг підприємства по заробітній платі досить значний і на даний час збільшується. У підприємства немає можливості сплатити заборгованість з об’єктивних підстав, а тому просить відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди. Судові витрати просить розподілити між позивачем та відповідачем пропорційно задоволеним вимогам.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення сторін, дослідив письмові докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

    Сторони не оспорюють, що позивач працював у ВАТ “Нафтопроммаш” з 20.01.1993 року по 02.04.2010 року.

     Згідно ст. 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно – ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з положеннями ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Згідно з положеннями ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

Як вбачається з довідки про заборгованість по заробітній платі № 165/1-юр від 30.04.2010 року, що видана ВАТ «Нафтопроммаш» та позивачем не оспорена, заборгованість підприємства перед позивачем складає 4674,20 грн.

Таким чином, судом встановлено, що невиплатою заробітної плати порушується право позивача, тому є підстави для його захисту та задоволення вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі.

    Суд приймає до уваги доводи позивача щодо спричинення йому відповідачем моральної шкоди в зв’язку з невиплатою заробітної плати, однак заявлена до стягнення сума, враховуючи об’єктивні обставини справи, встановлені судом, є завищеною і повною мірою позивачем не доведеною, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог та стягнення з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 400 гривень, на підставі положень ст. 237-1 КЗпП України .

    Оскільки судові витрати позивачем не понесені, вони підлягають стягненню з відповідача в прибуток держави.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 115, 116, 237-1 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 10, 11, 58-60, 202, 203, 215-218, 88 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопроммаш» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 4674,20 грн. ( чотири тисячі шістсот сімдесят чотири гривні двадцять коп.) та моральну шкоду у розмірі 400 ( чотириста ) гривень, а всього стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопроммаш» на користь ОСОБА_1 5074,20 грн. (п’ять тисяч сімдесят чотири гривні двадцять коп.).

В задоволені решти вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопроммаш» держмито в прибуток держави у розмірі 59,50 ( п’ятдесят дев’ять грн. 50 коп. )

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопроммаш» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 ( сто двадцять ) гривень, які зарахувати на рахунок: Держбюджет  м. Охтирка 22050000 ОКПО 23635347 банк ГУ ДКУ у Сумській області МФО: 837013, розрахунковий рахунок 31211259700006.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайсуд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання зазначеної заяви, або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області                                 В.М. Ільченко

З оригіналом згідно: