ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1188/19 пров. № А/857/4107/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

          головуючого судді Довгополова О.М.,

          суддів  Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області    про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – Микуляк П.П.,

час ухвалення рішення: 13:31:05,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення не вказана,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, яким просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18.07.2019 року № 1421 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора СРПП № 4 Виноградівського ВП ОСОБА_1 » - в частині звільнення зі служби в Національній поліції України інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 30.07.2019 року № 160 о/с «По особовому складу» - в частині звільнення зі служби в Національній поліції України інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ; поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області від 18 липня 2019 року № 1421 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Виноградівського відділення поліції ОСОБА_1 ” - в частині звільнення зі служби в Національній поліції України інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області від 30 липня 2019 року № 160 о/с “По особовому складу” - в частині звільнення зі служби в Національній поліції України інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 (середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 липня 2019 року по 19 лютого 2020 року в розмірі 47 678,88 грн. (сорок сім тисяч шістсот сімдесят вісім грн. 88 коп.). Рішення в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 7128,46 грн. допущено до негайного виконання.

Рішення мотивоване тим, що звільнення працівника поліції зі служби в Національній поліції України з підстав вчинення ним кримінального правопорушення вважатиметься законним лише в разі встановлення такого факту судовим рішенням у кримінальній справі, яке набрало законної сили, яким визнано таку особу винним у вчиненні відповідного кримінального правопорушення. Враховуючи відсутність на час звільнення позивача зі служби в Національній поліції України на підставі п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» вироку суду, який би набрав законної сили та яким визнано його винним у вчиненні кримінального правопорушення, звільнення останнього на підставі матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції вважає незаконним.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності. Також скаржник наводить ряд доводів на підтвердження вчинення позивачем кримінального правопорушення.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на неї в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, висновком про результати службового розслідування за відомостями, викладеними у зверненні гр. ОСОБА_2 від 15.03.2019р., яким спростувати чи підтвердити відомості у зверненні гр. ОСОБА_2 , щодо спричинення йому тілесного ушкодження працівниками поліції у ході службового розслідування не видалося можливим.

Вирішено матеріали службового розслідування направити до ТУ ДБР ( м. Львів) для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 12018070080001267; заходи дисциплінарного впливу на працівників Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП прийняти у разі доведення вини другим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР (м. Львів).

Висновком про результати службового розслідування за фактом оголошення підозри інспектору СРПП №4 Виноградівського ВП ОСОБА_1 від 10.07.2019р. на підставі факту оголошення підозри та відомостям, що згадуються в підозрі було встановлено вину та підтверджено скоєння вчинку, що компрометує його як поліцейського. Вирішено – звільнити ОСОБА_1 із служби в поліції. Стосовно інших працівників поліції вирішено - заходи дисциплінарного впливу на працівників Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП прийняти у разі доведення вини в скоєнні кримінального правопорушення №12018070080001267 другим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР (м. Львів).

В оскаржуваному Наказі Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18.07.2019 року № 1421 та Висновку про результати службового розслідування за фактом оголошення підозри інспектору фактично наведені діяння, які на даний момент тільки інкримінуються позивачу по даній справі в кримінальному провадженні № 12018070080001267. Вирок суду відсутній. Вина позивача не встановлена.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Закону).

За змістом ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», вступаючи на службу в поліції, особа складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) дотримувати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно ч. 1 ст. 19 наведеного Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

За змістом п. 6 ч. 1 статті 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України 15 березня 2018 року № 2337-VIII, визначено, що службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Отже, порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов`язків, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII та статтею 1 Дисциплінарного статуту.

Колегія суддів зазначає, що поведінка поліцейського повинна відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Визначення дисциплінарного проступку наведене у статті 12 Дисциплінарного статуту та означає протиправну винну дію чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 року № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893). Наказ прийнятий відповідно до частини десятої статті 14, частини сьомої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни.

Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

За змістом п. 4 розділу VI Порядку № 893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; - вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; - запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування (пункт 5 розділу VI Порядку № 893).

Зазначені положення узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.

Таким чином, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Крім того, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, є окремими підставами для звільнення із органів внутрішніх справ, не пов`язаними (не зумовленими) із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, вчинення працівником органів внутрішніх справ діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення з органів внутрішніх справ. Проте це інші підстави і їх не слід ототожнювати з підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Щодо ряду доводів вчинення позивачем кримінального правопорушення до яких зводиться апеляційна скарга, то колегія суддів зазначає, що адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння особи чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження.

Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим особою діянням.

Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987       року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Таким чином, відсутність обвинувального вироку в кримінальній справі відносно позивача не впливає на наявність чи відсутність у його діянні складу дисциплінарного проступку.

Згідно вимог Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинення дисциплінарного проступку, сутність якого полягає у порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 13.06.2019 до ГУНП в Закарпатській області надійшла інформація (рапорт) із Закарпатського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про те, що 12.06.2019 другим слідчим відділом (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі ТУ ДБР) у кримінальному провадженні від 11.12.2018 за №12018070080001267 відкритому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, інспектору сектору реагування патрульної поліції (СРПП) №4 Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень).

Висновком про результати службового розслідування за фактом оголошення підозри інспектору СРПП №4 Виноградівського ВП Товт М.М. від 10.07.2019р. на підставі факту оголошення підозри та відомостям, що згадуються в підозрі, було встановлено вину та підтверджено скоєння вчинку, що компрометує його як поліцейського. Вирішено – звільнити ОСОБА_1 із служби в поліції. Стосовно інших працівників поліції вирішено - заходи дисциплінарного впливу на працівників Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП прийняти у разі доведення вини в скоєнні кримінального правопорушення №12018070080001267 другим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР (м. Львів)

А відповідно до результатів службового розслідування наказом ГУНП в Закарпатській області № 1421 від 18.07.2019 року позивача звільнено зі служби. (а.с. 36-42)

В наказі №1421 від 18.07.2019 року „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" підставою звільнення позивача зазначено порушення ним вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1,12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилося у порушенні етики поведінки поліцейського, скоєнні вчинку (перевищенні влади або службових повноважень), який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію у цілому, проявленні нещирості в ході службового розслідування.

В самому наказі міститься посилання на те, що 12.06.2019 року Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, повідомило ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, в кримінальному провадженні № 12018070080001267, в якому вже нібито встановлений факт неправомірних дій ОСОБА_1 , який 02.12.2018 року безпідставно, перевищуючи свої службові повноваження, без надання законної вказівки про припинення будь-яких протиправних дій, попередження в голос про застосування фізичної сили та спеціальних засобів, умисно застосував щодо громадянина ОСОБА_2 фізичну силу та спеціальний засіб «Терен 4» (балончик із речовинами сльозогінної та дратівливої дії), який розпилив останньому в очі, продовжуючи незаконні дії, які виходили за межі наданих прав і повноважень та супроводжувались насильством, перебуваючи на прилеглій до вищевказаного кафе території, перевищуючи владу, без надання законної вказівки про припинення будь-яких протиправних дій, попередження в голос про застосування фізичної сили та спеціальних засобів, умисно наніс один удар спеціальним засобом ПР-73 (гумовим кийком) по голові громадянину ОСОБА_2 , від чого останній упав на землю. Після цього, продовжуючи протиправні дії наніс громадянину ОСОБА_2 ще один удар спеціальним засобом ПР-73 (гумовим кийком) по спині та без законних підстав, умисно із застосуванням сили, коліном та частиною ноги утримував останнього на землі в лежачому положенні. Внаслідок неправомірних дій громадянин ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали службового розслідування не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, оскільки у висновку службового розслідування відсутні обґрунтування, в чому полягає вчинене позивачем порушення та які його наслідки, а також чи наявний причинний зв`язок між встановленими порушеннями та спричиненими внаслідок їх вчинення наслідками, так як немає вироку, що набрав законної сили, відносно позивача.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ Головного управління національної поліції Закарпатської області №1421 від 18.07.2019 року „Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині звільнення зі служби в Національній поліції України інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та наказ Головного управління національної поліції Закарпатської області від 30.07.2019 року №160 о/с «По особовому складу» - в частині звільнення зі служби в Національній поліції України інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 є протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про скасування наказів.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З довідки відповідача про нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення слідує, що розмір заробітної плати за два фактично відпрацьовані місяці - червень 2019 року - 8305 грн (30 календарних днів) та липень 2019 року – 5951,93 (31 календарних днів), відтак, середньомісячний розмір заробітної плати складає 7128,46 грн (14256,93 грн/2), середньоденний розмір заробітної плати складає 233,72 грн (14256,93 грн/61 календарні дні) (47678,88грн/204 календарні дні).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що стягненню на користь позивача підлягає виплата середнього заробітку у розмірі 47 678,88 грн. (233,72 грн*204 календарні дні)

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.  

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд –                              

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 260/1188/19 залишити без змін.

 Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов

судді Л. Я. Гудим

Н. В. Ільчишин

Повне судове рішення складено 26.02.2021 року