Справа № 414/205/20

Провадження № 22-ц/810/748/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року                                                     місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Стахової Н. В.,

суддів: Кострицького В. В., Назарової М.В.,

за участю секретаря

судового засідання: Сінько А.І.

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1

боржник – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 22 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Панчука М.В., в приміщенні того ж суду

у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового наказу Кремінського районного суду Луганської області від 31 січня 2020 року за нововиявленими обставинами

                                       в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що 31.01.2020 Кремінським районним судом Луганської області за заявою ОСОБА_1 було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки він не брав участі у справі, тому був позбавлений можливості подати докази, які спростовують факт його ухилення від сплати аліментів, а саме квитанції, які підтверджують сплату аліментів у добровільному порядку.

У зв`язку з викладеним просив скасувати судовий наказ.

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 22 вересня 2020 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано судовий наказ, виданий Кремінським районним судом Луганської області за № 414/205/20 (провадження № 2-н/414/5/2020) від 31 січня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору у розмірі 210 грн 20 коп. В іншій частині судовий наказ залишено без змін.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального  права,просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким судовий наказ Кремінського районного суду Луганської області від 31.01.2020 року скасувати в частині стягнення аліментів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що з липня 2019 року не проживає з ОСОБА_1 . Добровільно та систематично сплачує аліменти на утримання дитини, які перераховує на платіжну картку матері дружини – ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними квитанціями про перерахунок коштів, а також квитанціями про сплату аліментів дружині.

Боржник вважає, що судовий наказ в частині стягнення аліментів підлягає скасуванню, оскільки аліменти він сплачує добровільно, а тому підстав для їх стягнення у примусовому порядку немає.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання сторони не з`явилися, їх неявка відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи частково заяву  про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що доводи  ОСОБА_2  про сплату коштів як добровільних  аліментних зобов`язань не підтверджені  будь-якими доказами, оскільки у квитанціях  не зазначено призначення платежів,  тому судом не приймаються. Таким чином,  підстав для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами немає. Разом з тим, враховуючи наявність статусу учасника бойових дій у ОСОБА_2 , наявні підстави для скасування судового наказу в частині стягнення судового збору у розмірі 210,20 грн.

Луганський апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

Апеляційний суд, розглядаючи справу відповідно до вимог 367 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне перевірити правильність ухвали не в повному обсязі, а тільки в оскарженій ОСОБА_2 частині.

Про необхідність вчинення апеляційним судом таких дій свідчить також роз`яснення пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку про те, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Судом встановлено, що ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 31.01.2020 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів щомісячно на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 28 січня 2020 року і до досягнення повноліття дитиною.

Як на підставу вимог заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами,   ОСОБА_2 посилався на те, що він не був обізнаний про факт стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої доньки, тим самим був позбавлений права подавати заяви та клопотання з приводу стягнення аліментів. Крім того, він добровільно надає допомогу доньці, а тому просить заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами задовольнити, скасувати судовий наказ в частині стягнення аліментів та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину.

Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно з п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.8 ст.170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Так, згідно з п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Процесуальний порядок розгляду заяви про видачу судового наказу має спрощений спосіб прийняття судом рішення, а сам судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 ЦПК України.

Тобто, в порядку наказного провадження вирішуються безспірні вимоги, передбачені ст.161 ЦПК України, без перевірки обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті (п.7 ч.1 ст. 168 ЦПК України).

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що зазначені ОСОБА_2 у заяві обставини, за своєю природою не можуть бути віднесені до нововиявлених, а самі по собі ці обставини не є підставою для відмови у видачі судового наказу за правилами ст.165 ЦПК України.

Наведені скаржником обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції та не підлягають дослідженню під час вирішення питання про стягнення аліментів в порядку наказного провадження, а отже, не можуть вважатися нововиявленими обставинами.

Частиною першою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Частиною 2 цієї статті Кодексу визначено перелік підстав для перегляду рішення, постанови або ухвали суду у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин та нових доказів.

Так, новими доказами є фактичні дані, які не були з певних причин досліджені судом при розгляді справи, що є підставою для перегляду цього рішення в апеляційному чи касаційному порядку (постанова пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»).

Матеріали справи свідчать про те, що зазначенні боржником обставини не є нововиявленими, не спростовують факти, покладені в основу судового наказу.

Посилання скаржника на те, що він активно приймає участь у матеріальному забезпеченні своєї доньки, не може бути підставою для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку по утриманню неповнолітньої дитини встановлені ст. 181 СК України та відповідно визначаються за домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У відповідності до ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити розмір та строки виплати. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса.

ОСОБА_2 не надав суду доказів існування домовленості між ним та ОСОБА_1 , як батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , щодо способу виконання батьком обов`язку по утриманню дитини.

Посилання боржника на те, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу він був позбавлений можливості повідомити суд про те, що він матеріально утримує дитину, що є підставою для скасування судового наказу, - не приймається до уваги колегією суддів, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину в розмірі ј частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто з вимогою, яка чітко визначена ч. 1 п. 4 ст. 161 ЦПК України, і такий розмір аліментів на одну дитину відповідає закону.

В свою чергу посилання апелянта на те, що він в повній мірі добровільно виконує обов`язок по матеріальному утриманню доньки не звільняють його від обов`язку утримувати доньку у спосіб визначений вищенаведений судовим наказом.

Доводи заяви боржника про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами свідчать про його незгоду з судовим наказом, що не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.

Той факт, що згідно положень процесуального закону (ч.1 ст.167 ЦПК України) судовий наказ виданий без судового засідання і повідомлення сторін, і без урахування заперечень боржника проти стягнення аліментів, не дає підстав вважати такі заперечення нововиявленими обставинами.

При цьому колегія суддів враховує, що ЦПК України не передбачає можливості скасування судового наказу про стягнення аліментів, виданого відповідно до п.4 ч.1 ст.161 цього Кодексу. У випадку незгоди боржник вправі захистити своє право шляхом подачі позову про зменшення розміру аліментів (ч.7 ст.170 ЦПК України) в порядку ст. 192 Сімейного кодексу України.

Крім того апелянт не позбавлений можливості звернутись до державного виконавця із заявою про зарахування коштів, сплачених боржником добровільно на утримання дитини.

Відповідно до статті 376 Цивільного процесуального України підставами для зміни рішення є, зокрема: неповнота з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини.

Луганський апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права частково прийняті до уваги, проте вони не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення заяви.

       Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 22 вересня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 22 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2021 року.

Головуючий

Судді: