Судове рішення #92295230

Ухвала

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 338/139/20

провадження № 61-2074ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована на АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованого бетонного фундаменту та паркану протяжністю 25 м, а також дерев`яної споруди прямокутної форми типу « Шопа ».

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником домоволодіння та користувачем земельної ділянки площею 0,1800 га, які знаходиться на АДРЕСА_1 . По сусідству проживає ОСОБА_1 , яка чинить їй перешкоди у користуванні ділянкою. Зокрема, самовільно змістивши межу між господарствами встановила на її земельній ділянці бетонний фундамент та паркан протяжністю 25 метрів. Також встановила на її земельній ділянці біля літньої кухні дерев`яну споруду прямокутної форми типу « Шопа ». З приводу таких дій відповідачки вона зверталася до Старобогородчанської сільської ради та Богородчанського ВП ГУНП в Івано-Франківській області. За результатами проведеної перевірки земельною комісією сільської ради складено акт, яким встановлено факт зміщення паркану в її сторону на 2,15 м. Оскільки добровільно усунути перешкоди ОСОБА_1 відмовляється, вона змушена звернутися до суду. Посилаючись на вказані обставини просила задовольнити позов.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2020 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою на АДРЕСА_1 шляхом знесення розташованих на ній самочинно збудованого бетонного фундаменту та паркану протяжністю 25 м, а також дерев`яної споруди прямокутної форми.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2020 року - залишено без змін.

09 лютого 2021 року ОСОБА_1 направила на електронну пошту Верховного Суду, із застосуванням електронного цифрового підпису, касаційну скаргу на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у вказаній вище справі, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Предметом спору у даній справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинного збудованого бетонного фундаменту та паркану протяжністю 25 метрів, та дерев`яної споруди прямокутної форми типу « Шопа ».

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький



  • Номер: 22-з/4808/67/20
  • Опис: Полєк Ганна Миколаївна до Дидич Наталія Василівна про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 338/139/20
  • Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
  • Суддя: Литвиненко Ірина Вікторівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 03.12.2020
  • Дата етапу: 03.12.2020
  • Номер: 22-з/4808/25/21
  • Опис: Заява про ухвалення додаткового рішення, по справі за позовом Полєк Ганна Миколаївна до Дидич Наталія Василівна, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 338/139/20
  • Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
  • Суддя: Литвиненко Ірина Вікторівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.04.2021
  • Дата етапу: 28.04.2021
  • Номер: 22-ц/4808/1152/21
  • Опис: Полєк Ганна Миколаївна до Дидич Наталії Василівни, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 338/139/20
  • Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
  • Суддя: Литвиненко Ірина Вікторівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.07.2021
  • Дата етапу: 26.07.2021
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація