ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/96/20 Номер провадження 22-ц/814/55/21Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря Кальник А. М.

розглянув в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2020 року у складі судді Стрюк Л. І.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1  звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому з урахуванням уточнених 06.03.2020 позовних вимог, просив суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментах за період часу з 08.10.2014 по 01.11.2016 та за період часу з 01.07.2018 по 02.02.2019 у розмірі 23 132,55 грн та стягнути з  ОСОБА_2  на його користь понесені судові витрати.

Позов мотивовано тим, що з 23.07.2005 по 05.04.2017 він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого вони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2014 року, яке набрало законної сили 19.12.2017, стягнуто з нього аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08.10.2014 і до досягнення дітьми повноліття.

Протягом всього часу, з дня призначення аліментів та до листопада 2016 року він проживав разом з відповідачкою та дітьми за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , дітей утримував, доглядав, піклувався про них, виконував свій батьківський обов`язок.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05 квітня 2017 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано, а рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року визначено місце проживання малолітніх дітей разом з матір`ю - ОСОБА_2 .

Після припинення фактичних шлюбних відносин, у квітні 2017 року відповідачка пред`явила виконавчий лист до виконання, за яким 12.04.2017 Полтавським РВ ДВС ГТУЮ у Полтавської області відкрито виконавче провадження № 53729768.

У зв`язку із непред`явленням стягувачем ОСОБА_2 вказаного виконавчого листа до виконання до квітня 2017 року та неповідомлення його про ухвалення судом заочного рішення про стягнення аліментів у нього виникла заборгованість за аліментами за попередні роки.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 травня 2019 року його було звільнено від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_2 за період часу з 01 листопада 2016 року по 01 липня 2018 року у розмірі 16 223,79 грн.

Посилаючись на вказані обставини, вважав, що є підстави для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами від дня їх призначення - 08.10.2014 по 01.11.2016.

Крім того, з липня 2018 року по 02.02.2019 року під час трудових відносин з ТОВ «Системи модернізації складів» здійснювались відрахування з його заробітної плати на сплату аліментів. З 10.01.2019 він працює в ТОВ «Долфі-Україна», де також здійснюються відрахування по аліментах із його заробітної плати, тому він має бути звільнений від сплати заборгованості за аліментами за цей період.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 4200 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано достатніх, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тієї обставини, що у період з 08.10.2014 по 01.11.2016 діти проживали з ним та перебували на його утриманні, а за період з 01.07.2018 по 02.02.2019 аліменти утримувались із заробітної плати та ним сплачувались і заборгованість відсутня.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1  подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що обставини проживання дітей з ним та перебування на його повному матеріальному утриманні до липня 2018 року підтверджуються рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05.04.2017 про розірвання шлюбу, а також встановлені рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11.05.2018, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26.07.2018, постановою Полтавського апеляційного суду від 07.05.2019, тому відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, а згідно розрахунку заборгованості по аліментам головного державного виконавця Масич С. заборгованість станом на 30.06.2018 становить 20 871,84 грн.

Також вказує на необґрунтованість стягнення з нього на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 4200 грн, оскільки до матеріалів справи не додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правничої допомоги, копії акту приймання-передачі наданих послуг та оригіналу квитанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Процай В. М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що з 23 липня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Полтавського районного суд Полтавської області від 05 квітня 2017 року.

Сторони є батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Полтавського районного суд Полтавської області від 01 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу (заробітку), але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 08 жовтня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 26 липня 2018 року, визначено місце проживання неповнолітніх дітей з ОСОБА_2

07 квітня 2017 року ОСОБА_2 подала виконавчий лист № 2/545/1760/14 від 01.12.2014 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей до виконання.

Постановою державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у полтавській області від 12.04.2017 відкрито виконавче провадження ВП № 537229768 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2019 року звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_2 за період часу з 01 листопада 2016 року по 01 липня 2018 року в розмірі 35 863,57 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 травня 2019 року рішення Полтавського районного суд Полтавської області від 24.01.2019 року скасовано в частині визначення розміру заборгованості по аліментам за спірний період та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та його звільнено від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_2 за період часу з 01.11.2016 року по 01.07.2018 року в розмірі 16 223,79 грн.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що з 01 листопада 2016 року по 01 липня 2018 року діти проживали разом з батьком ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою про доходи ТОВ «Системи модернізації складів» від 02 квітня 2019 року із заробітної плати ОСОБА_1 з травня по грудень (включно) 2018 року відраховано 16 437,98 грн. на сплату аліментів.

Відповідно до довідки ТОВ «Долфі-Україна» із заробітної плати ОСОБА_1 здійснювались утримання у січні 2019 року у розмірі 1 475,16 грн та у лютому 2019 року у розмірі 1 936,16 грн.

Крім цього, згідно з наданими квитанціями ОСОБА_1 добровільно сплачував аліменти на утримання дітей: 12 лютого 2019 року - 2 030 грн; 11 березня 2019 року - 2 665 грн; 14 травня 2019 року - 23 200 грн.

Із складеного державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 18.09.2018 вих. № 15694 вбачається, що станом на 01.11.2016 заборгованість за аліментами ОСОБА_1 становить 20 871,84 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову платника аліментів про звільнення від сплати заборгованості за період з 08.10.2014 по 01.11.2016 та з 01.07.2018 по 02.02.2019, суд першої інстанції виходив з факту відсутності заборгованості у період з 01.07.2018 по 02.02.2019, що підтверджується утриманням аліментів із заробітної плати позивача та розрахунком державного виконавця, а також не доведення позивачем обставин, визначених частиною другою статті 197 СК України, зокрема, факту його окремого проживання з дітьми у період з 08.10.2014 по 01.11.2016 та їх повного матеріального забезпечення. Спільне проживання сторін однією сім`єю не є підставою для звільнення від аліментного обов`язку батьків, оскільки стягувач аліментів, з якою також проживають діти, має бути впевнена у стабільності матеріального утримання дітей, що захищається судовим рішенням.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими, разом з тим звертає увагу на неправильне застосування судом норм матеріального права в частині підстав звільнення платника аліментів від сплати заборгованості, що виникла за період з 08.10.2014 по 01.10.2016.

По справі встановлено та не заперечується сторонами, що виконавчий лист № 2/545/1760/14, виданий Полтавським районним судом Полтавської області 01.12.2014, було пред`явлено до виконання стягувачем ОСОБА_2 лише 07.04.2017, поважних причин непред`явлення виконавчого документа до виконання на протязі майже 2,5 років суду не доведено.

Відповідно до частини третьої статті 197 СК України, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред`явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Вказана норма діяла до 05.10.2016, коли набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», підпунктом 6 пункту 3 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого внесено зміни до Сімейного кодексу України та виключено частину третю статті 197.

За правилами статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже на час виникнення заборгованості ОСОБА_1 за аліментами, починаючи з 08.10.2014 по 01.10.2016, діяла норма Сімейного кодексу, що дає підстави для звільнення платника аліментів від сплати заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасного пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання без поважних причин - частина третя статті 197 СК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Пред`являючи позов, платник аліментів ОСОБА_1 посилався на обставини пред`явлення стягувачем ОСОБА_2 виконавчого листа до виконання лише у квітні 2017 року, наслідком чого було виникнення вказаної заборгованості, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув, не застосував закон, який діяв на час виникнення такої заборгованості та підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що потягло ухвалення помилкового судового рішення.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами за період з 08.10.2014 по 01.10.2016, що відповідно до розрахунку державного виконавця від 18.09.2018 вих. № 15694 складає 19 875,84 грн, є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наведених вище підстав.

Вирішуючи питання судових витрат та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4200 грн, суд першої інстанції вказав, що заявлена відповідачкою сума є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, починаючи з лютого 2020 року, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.  

Відповідно до статей 77, 141, 264 ЦПК України склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.  

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статей 12, 81 ЦПК України подання відповідних доказів є процесуальним обов`язком сторони, яка заявляє про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, що відповідачем ОСОБА_2 по справі не виконано.

Матеріали справи не містять доказів детального опису правових послуг, виконаних (наданих) адвокатом Процай В. М. робіт при розгляді справи в суді першої інстанції відповідно до умов договору, їх вартості, розрахунку витраченого ним часу, що унеможливлює визначення реальності адвокатських витрат, встановлення їх дійсності та необхідності, а також розумності розміру таких витрат з огляду на конкретні обставини справи.

За відсутності належного обґрунтування витрат на правничу допомогу адвоката Процай В. М., суд першої інстанції безпідставно поклав на позивача ОСОБА_1 обов`язок компенсації відповідачці витрат у розмірі 4 200 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах за період з 08.10.2014 по 01.10.2016 та розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката Процай В. М. в сумі 4 200 грн з ухваленням в цій частині нового судового рішення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарги позивача, апеляційним судом не вбачається.

Згідно частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення в частині позовних вимог, апеляційний суд відповідно змінює розподіл понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви - 840 грн та подання апеляційної скарги - 1 261,21 грн, а всього 2 101,21 грн та покладає їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах за період з 08.10.2014 по 01.10.2016 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 4200 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 2/545/1760/14, виданим 01.12.2014 Полтавським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу, за період з 08.10.2014 по 01.11.2016 у розмірі 19 875, 84 грн.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 у сумі 4200 грн - відмовити.

В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2020 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 804,93 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя                                                                С. Б. Бутенко

Судді                                                                                О. І. Обідіна

               О. В. Прядкіна