донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

17.08.2006 р.                                                                                    справа №4/269

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Величко  Н.Л.

суддів

М'ясищева  А.М., Скакуна  О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача:

не з"явились,

від 1 відповідача    від 2 відповідача    від 3 відповідача    від 4 відповідача    від 5 відповідача    від третьої особи

не з"явились, не з'явились не з"явились Мандич І.А. –за дов. Мандич І.А. –за дов. не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкрите акціонерне товариство "Сніжнянський завод хімічного машинобудування" м.Сніжне

на рішення господарського суду

Донецької області

від	30.05.2006 року

по справі

№4/269

за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Завод хімічного машинобудування "Сніжнянськхіммаш"  м.Сніжне

до	Відділ державної виконавчої служби міського управління юстиції м.Сніжне

про	стягнення шкоди у сумі 43185,28 грн.

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду

    13.05.2004р. Відкрите акціонерне товариство “Сніжнянський завод хімічного машинобудування” м.Сніжне, звернулося  з позовом  до Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції м.Сніжне   за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Відділу державного казначейства Сніжнянського міського виконавчого комітету м.Сніжне, про стягнення  шкоди у сумі 43 185грн.28коп., заподіяної внаслідок невиконання рішення арбітражного суду Донецької області від 16.10.2000р. у справі  № 4/316.

Рішенням  господарського суду від 07.07.2004р. у справі №4/269 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства “Сніжнянський завод хімічного машинобудування” м. Сніжне у повному обсязі та стягнуто з Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції м. Сніжне на користь Відкритого акціонерного товариства “Сніжнянський завод хімічного машинобудування” м.Сніжне збитки у сумі 43 185грн.28коп.

Зобов’язав Державне казначейство Сніжнянського міського виконавчого комітету м.Сніжне  вчинити дії, спрямовані на перерахування стягувачу коштів стосовно відшкодування збитків, спричинених ВДВС  з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету України в передбаченому діючим законодавством.

  Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2004р.  рішення господарського суду від 07.07.2004р. залишено без змін та виключено з резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2004р. у справі №4/269 абзац третій.

  Постановою Вищого господарського суду Донецької області від 19.10.2004р. рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2004р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2004р.   скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області у зв’язку з тим, що судовими інстанціями не з достатньою повнотою встановлено обставини, що входять до предмету доказування з цієї справи, а саме необхідність встановлення конкретного розміру шкоди –вартість наявного у боржника майна на час відкриття виконавчого провадження, чи закінчено виконавче провадження у справі та за яких підстав.

          Рішенням господарського суду Донецької області від 16.05.2005р. у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Сніжнянський завод хімічного машинобудування” м.Сніжне про стягнення шкоди у сумі 43 185грн. 28коп. було відмовлено, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2005р.  залишено без змін.

  Постановою Вищого господарського суду Донецької області від 22.12.2005р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2005р.   та рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2005р. у справі 4/269 скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області у зв’язку з тим, що   місцевий суд при розгляді справи не визначив особу, яка здійснює розпорядження коштів бюджету за вимогами, які ставляться в позовній заяві та не забезпечив її участі у справі як сторони та вирішив спір без врахування її позиції по справі, чим були порушені норми процесуального права ,а саме ст. 24 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.01.2006 року справа № 4/269 прийнята до провадження суддею Подколзіною Л.Д. (том3,л.с.1).

Ухвалою від  15.02.2006р господарський суд Донецької області. до участі у справі у якості відповідачів були залучені Державне казначейство України та   Міністерство фінансів України (том3,л.с.19-20).

Ухвалою від 04.04.2006р. господарський суд  залучив до участі у справі в якості відповідачів Департамент державної виконавчої служби України м. Київ, який діє у складі Міністерства юстиції України та  Державну виконавчу службу у Донецькій області м. Донецьк.

 Рішенням від 30.05.2006р. у справі № 4/269 господарський суд Донецької області (суддя Подколзіна Л.Д.) у позові Відкритому акціонерному товаристві “Сніжнянський завод хімічного машинобудування” відмовлено.

 Провадження у справі  за  позовом Відкритого акціонерного товариства “Сніжнянський завод хімічного машинобудування” м.Сніжне до  Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції м.Сніжне про стягнення  шкоди у сумі 43 185грн. 28коп.  припинено, в зв'язку з ліквідацією. Загальний строк розгляду справи становив 2 роки 17 днів.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення

              Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, з проханням скасувати рішення господарського суду від 30.05.2006р. та прийняти нове рішення про стягнення з держави шкоди, заподіяної невиконанням судових рішень на користь Відкритого акціонерного товариства “Сніжнянський завод хімічного машинобудування” м.Сніжне.

               Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення порушені норми матеріального і процесуального права.

          Суд відмовив застосувати закон, який підлягав застосуванню та застосував закон, який не підлягає застосуванню.

          Зазначає, що суд не бажаючи задовольнити позов, робить посилання на  неможливість виконання рішення на ч.4 ст.47 Закону України "Про державний бюджет на 2004 рік", ч.4 ст.33 Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік", ч.4 ст.35 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік", із змісту яких вбачається, що законами затверджений порядок відшкодування шкоди тільки громадянам у межах бюджетних асигнувань.

          При цьому суд не помічає, що у цих статтях присутня ч.1-3 з яких випливає, що виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких враховуються кошти державного бюджету, здійснюється державним казначейством України з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України. Такі рішення передаються у держказначейство, яке здійснює списання грошових коштів у порядку черговості надходження рішення за рахунок бюджетних коштів. Вважає, що механізм стягнення розроблений та підлягає виконанню.

          Зазначає, що невірні висновки суду у частині заборонних заходів, передбачених ст.176 ЦК України. Суд вказує у рішенні на те, що держава не відповідає по зобов'язанням юридичних осіб, а останні по зобов'язанням держави. Суд забув, що ні органи казначейства, ні органи ДВС України юридичними особами не є, оскільки представляють установи державної влади. Тому, на думку позивача, вимоги ст.176 ЦК України у даній частині недоречні.

          Зазначає, що суд застосував закон, який не підлягає застосуванню, так як  погодився з законністю вимог позивача у частині дії ст.1173 та ст.1174 ЦК України, із змісту яких вбачається, що держава несе відповідальність за незаконні акти, прийняті органами влади та їх посадовими особами. Зі ст.4  Закону України “Про виконавче провадження” вбачається, що працівник державної виконавчої служби є представником державної влади.

          Посилається на те, що однією з підстав відмови у задоволенні позову суд вказує на факт ліквідації Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції без правонаступника. При цьому суд проігнорував той факт, що колишній міністр юстиції Зварич перевищив свої повноваження, видаючи наказ № 1482/к від 19.08.2005р., так як відділи державної виконавчої служби були створені на підставі закону, та ліквідовані можуть бути тільки шляхом внесення змін у закон, а не вольовим рішенням посадової особи. Зазначає, що зі змісту наказу № 1482/к можна дійти висновку, що фактично, відбулася не ліквідація відділів, а реорганізація шляхом перетворення у частині підпорядкованості.      

          Вважає, що незалежно від того, ліквідовані ВДВС та ОПІР, або ні, відповідальність за спричинену шкоду, несе держава у особі Департамента ВДВС України, який через держказначейство зобов’язаний відшкодувати втрати, які поніс позивач.

          Зазначає, що при аналізі доказів суд відступив від рівності сторін та у основу рішення проклав тільки доводи відповідачів, з яких він прийшов до висновку, що відповідач виконав всі дії по виконанню рішень. На думку позивача, у даному випадку суд перевищив свої повноваження.

          Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти встановлені господарським судом при розгляді однієї справи, не доказуються знову при розгляді інших спорів. Зазначає, що ним були приєднанні до позовної заяви копії ухвал господарського суду Донецької області від 09.12.2003р. та 03.03.2004р. зі змісту яких вбачається, що Відділом державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції не були здійсненні заходи щодо виконання рішення. Вказівки суду про виконання заходів щодо виконання рішень. Відділ державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції проігнорував, постанову про поновлення  виконавчого провадження не виніс, чим порушив ст.41  Закону України “Про виконавче провадження”.

          Посилається на те, що представник Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції приєднав до матеріалів справи документ –відповідь Сніжнянської ОДПІ від 01.03.2004р. № 2994/10/17-213, зі змісту якого вбачається, що у відношенні СПД Карпанай Л.М. проводиться процедура ліквідації її як суб’єкта господарської діяльності.

               Вважає, що відповідно до п.7 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний був направити виконавчий документ ліквідатору: виконкому Сніжнянського міської ради.

          Зазначає, що зі змісту ст.86 Закону України “Про виконавче провадження” вбачається, що збитки стягуються, якщо втрачена можливість виконання рішення. До матеріалів справи приєднана копія постанови господарського суду Донецької області у якій зазначено, що 05.12.2005р. СПД Карпанай Л.М. визнана банкрутом по справі № 42/169б, відповідно можливість виконання рішення про стягнення з неї боргу втрачена з вини ВДВС.      

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Відповідачі, Департамент Державної виконавчої служби м. Київ та Державна виконавча служба Донецької області надали спільні заперечення згідно з якими вважають рішення суду таким що не підлягає зміні з наступних підстав:

Судами встановлено ,що виконавчі документи по стягненню зСПД Карпанай Л.М. на користь ВАТ „Сніжнянський завод хімічного машинобудування загальної суми боргу знаходився на виконанні у відділі державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції.

Державним виконавцем відповідно до вимог ст.. 24 ЗУ „ Про виконавче провадження своєчасно виносилися постанови про відкриття виконавчих проваджень та згідно зі ст.. 3.5.6.7 цього закону вживалися заходи щодо виявлення у боржника грошових коштів, розрахункових рахунків в банківських установах, нерухомого майна та автотранспорту.

З січня 2001р. боржниця надавала до ДПІ декларації про відсутність доходів, а 31.10.2003р. подала заяву про зняття з податкового обліку. З урахуванням того, що боржниця виїхала на постійне місце проживання в м. Євпаторія та відсутністю майна, які належать боржнику у м. Сніжне, 5.05.2003р. державним виконавцем згідно зі ст.. 20,37 ЗУ „ Про виконавче провадження „ винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Наказом Міністра юстиції від 19.08.2005 р. № 1482\к „ Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції” відділи державної виконавчої служби районних, районних у містах, міських, міжрайонних, обласних управлінь юстиції ліквідовано без правонаступника. Державним реєстратором виконкому Сніжнянської міської ради 13.12.2005 р. внесено запис про припинення державної реєстрації юридичної особи –відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції.

          Третя особа, надала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України відповідно до ст. 35 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", та ст.25. Бюджетного кодексу України. Відповідно до ст. 35 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" безспірне списання коштів з рахунку державного бюджету здійснюється виключно органами Державного казначейства України за черговістю надходження рішень за рахунок і в межах відповідних бюджетних асигнувань. На виконання частини четвертої статті 35 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" та відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

21.12.2005 року № 1232 затверджено Порядок виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів.

Цією ж статтею установлено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства,  прокуратури,  а  також  судів,  у  2006  році   за  приписом  Державної виконавчої служби України здійснюється в межах бюджетних призначень затверджених у Державному бюджеті України на цю мету, в такому порядку:

Державне казначейство України у терміни, визначені у приписі, списує у безспірному порядку на користь зазначеної фізичної особи встановлену до відшкодування суму коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України;

відшкодовані суми обліковуються Державним казначейством України та відображаються у звітності про виконання державного бюджету;

у разі потреби у таких видатках понад обсяг бюджетних призначень в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо виділення коштів з резервного фонду державного бюджету або внесення змін до закону про Державний бюджет України.

 Ст. 25 Бюджетного кодексу України передбачено списання коштів реєстраційних рахунків бюджетних установ, з вини яких виникли відповідні        зобов'язання.   При   цьому   безспірне   списання   коштів  з   рахунків,   на  яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунок погашення зобов'язань таких бюджетних установ не допускається.          

У відділенні Державного казначейства у місті Сніжному на ім'я відповідача, по справі - міського відділу Державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції Донецької області немає відкритих рахунків. Згідно із наказом Департаменту Державної виконавчої служби від 26.10.2005 р. № 46/к було зареєстровано у мережі відділення Державну виконавчу службу у м. Сніжному.

Примусове стягнення коштів з реєстраційних рахунків за платіжними вимогами виконується відповідно до Порядку примусового списання (стягнення) коштів   з   рахунків  установ   і   організацій,   відкритих   в   органах   Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.10.2001р. № 175.

02.08.2006р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов лист Відділу державного казначейства у м.Сніжне, в якому просило розглянути справу без участі його представника.

Відповідачі, Державне казначейство України м.Київ та Міністерство фінансів України м.Київ, відзиви на апеляційну скаргу не надали, своїх представників у судове засідання не направили.    

4.Доводи апеляційної інстанції при прийнятті постанови:

         Згідно з Конвенцією про захист  прав і основних свобод людини (ст1) високі Договірні  Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією , права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом   

         Згідно з практикою Європейського суду право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Проте затримка з виконанням судового рішення на період, який є конче необхідним для розв'язання проблем публічного характеру, може, за певних обставин, бути визнана обґрунтованою (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 69). Суд дотримується думки, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом п'ятнадцяти місяців становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява N 60750/00). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (див. серед інших рішення у справі "X і Y проти Нідерландів" від 26 березня 1985 року, пп. 22 - 23, Серія A N 90, с. 11)., ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (див., mutatis mutandis рішення у справі "Лопез Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, п. 55, Серія A N 303-C, с. 55), навіть у справах, де судове провадження стосується приватних осіб або підприємств (див. справу "Совтрансавто-Холдинг проти України" N 48553/99, п. 96, ЄСПЛ 2002-VII). Це значить, що держава, зокрема, має обов'язок забезпечувати, щоб процедура, закріплена у законодавстві про виконання рішень, що набрали законну силу, і про провадження у справі про банкрутство, були підконтрольними.

        Таким чином, згідно з практикою Європейського суду позитивним обов’язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

        Стаття 124 Конституції України передбачає "... Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України".

        Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року  виконання рішень судів покладався на Державну виконавчу службу. Відповідно до статті 85 Закону стягувач може оскаржити дії чи бездіяльність державної виконавчої служби шляхом подання скарги до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду за місцезнаходженням відповідного відділу державної виконавчої служби. Стаття 86 Закону надає стягувачу право звертатися до суду з позовом про неналежне виконання чи невиконання судового рішення юридичною особою, на яку законом покладено обов'язок виконання судового рішення, та отримати компенсацію.

        Стаття 11 Закону України "Про Державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року передбачає відповідальність державних виконавців за неналежне виконання їх обов'язків, таку як компенсація за шкоду, завдану виконавцем під час виконання рішення суду. Відповідно до статті 13 цього Закону дії та бездіяльність виконавців можуть бути оскаржені до вищої посадової особи або до суду.

          Таким чином, законодавство України передбачає відповідальність держави за невиконання його позитивного обов’язку щодо забезпечення ефективного виконання рішень суду на території України з вини державних органів на які покладено виконання цих функцій.  Однак ні міжнародними договорами, до яких приєдналася Україна, ні національне законодавство не покладає на державу відповідальність за неможливість виконання рішень судів відповідними державними органами, у випадках відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення у встановленому порядку у рахунок погашення присудженої таким рішенням компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи 13.06.01р. ВАТ "Сніжнянський завод хімічного машинобудування”  м. Сніжне звернувся до Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції м.Сніжне  для примусового виконання наказу господарського суду № 4/316 від 28.05.2001р.   

ВДВС 14.06.2001р. відкрив виконавче провадження  за наказом № 4/316 виданим 28.05.2001р. про стягнення  з ПП Корпанай Л.М. на користь ВАТ “Сніжнянський завод хімічного машинобудування”  м.Сніжне 14 055грн.  77коп. шляхом звернення стягнення на майно ПП Корпанай Л.М.

В матеріалах справи є акт опису та арешту майна  від 05.09.2001р., згідно якого державним виконавцем встановлено, що квартира за адресою м.Сніжне, вул. Совєтська, 108/18 пуста, майна, що підлягає опису, в квартирі не має.

Наказ №4/316 від 20.09.2001р. про звернення стягнення на майно ПП Корпанай Л.М. на суму 29 009грн. 51коп. на користь Відкритого акціонерного товариства “Сніжнянський завод хімічного машинобудування”  м. Сніжне  за заявою стягувача від 05.10.2001р. надійшов для виконання до Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції м.Сніжне 18.10.2001р. Виконавче провадження по виконанню наказу було  відкрито 19.10.2001р.

          Вдруге наказ № 4/316 від 28.05.2001р. господарського суду про звернення стягнення на майно ПП Корпанай Л.М. на суму 14 055грн.77коп. (раніш пеня) на користь Відкритого акціонерного товариства “Сніжнянський завод хімічного машинобудування”  м. Сніжне  за заявою стягувача від 26.10.2001р. надійшов до виконання ВДВС м.Сніжне 30.10.2001р. Виконавче провадження було відкрито 31.10.2001р.

Виконавчі провадження на підставі ст. 24 ЗУ “Про виконавче провадження”  були відкрити державним виконавцем 31.10.2001р. та 19.10.2001р. тобто без порушення вимог щодо своєчасності відкриття виконавчого провадження.

З метою виконання наказу господарського суду  по справі № 4/316 від 20.09.2001р. про звернення стягнення на майно ПП Корпанай Л.М. на суму                    29 009грн. 51коп. на користь Відкритого акціонерного товариства “Сніжнянський завод хімічного машинобудування”  м. Сніжне,   відповідно до вимог ст. ст.5, 50 Закону України “Про виконавче провадження” ВДВС Сніжнянського міського відділу юстиції  в рахунок забезпечення позову, постановою від 31.10.2001р. накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою:  м. Сніжне, вул. Советська, 108/18, в якій мешкала на той час боржниця та її сім'я до вирішення питання по суті.

12.11.2001р. відділом виконавчої служби здійснені запити до БТІ, страхової компанії, відділення Ощадбанку, відділення Укрсоцбанку, МРЕВ ДАІ про належність майна боржниці і запит до ДПІ м.Сніжне про наявність рахунків боржниці в установах банку, відповідно до вимог ст.ст.3,5,6,7 ЗУ “Про виконавче провадження”.

12.12.2001р. стягувач звернувся до відділу ДВС з листом, в якому повідомив, що боржницею зареєстрований шлюб з Корпанай О.З., який є приватним підприємцем та засновником приватного підприємства “Інтерком”, тому державним виконавцем зроблені запити до Сніжнянського міськвиконкому –про надання правовстановлюючих документів, ДПІ у м.Сніжне –про наявність рахунків, до МРЕВ, ДАІ, БТІ –про майновий стан. Отриманими довідками встановлено, що майно чоловіка боржниці, розрахункові рахунки, які підлягають опису та арешту, відсутні.

Оскільки ВДВС Сніжнянського міського управління юстиції було накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: м.Сніжне, вул. Советська, 108/18, в якій мешкала на той час боржниця та її сім'я, чоловік і діти боржниці звернулися до Сніжнянського міського суду про виключення  частини описаної квартири (по вул.Совєтської 108/18). На підставі цього та згідно вимог п.7 ст.34 ЗУ “Про виконавче провадження”  ВДВС Сніжнянського міського управління юстиції 19.12.2001р. виконавче провадження було зупинено в зв’язку з обставинами, що зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження, у частині реалізації квартири боржниці.

25.02.2002р. до Відповідача 1. надійшло рішення  Сніжнянського міського суду  Донецької області  від 08.01.2002р. про  виключення  частини квартири №18 будинку 108 по вул.Совєтська, які належать на праві спільної власності чоловіку і дітям боржниці з акту опису та арешту від 11.12.2001р. 25.02.2002р. ВДВС виніс постанову про поновлення виконавчого провадження в частині реалізації квартири.

Оскільки квартиру реалізувати не представлялося можливим, то 15.04.2002р. ВДВС Сніжнянського міського відділу юстиції м.Сніжне до Сніжнянського міського суду було надіслане подання про виділення частки квартири в натурі. Згідно висновку Шахтарської будівельно-технічної експертизи № 185/2002СТ, яка надійшла до ВДВС 22.11.2002р., вартість квартири становить 3 443грн. 65коп., у т.ч. вартість  частини, яка належить боржниці дорівнює 860грн. 91коп. 25.11.2002р. боржницею в касу позивача, в рахунок погашення боргу внесено 860 грн. 91 коп., в зв'язку з чим 25.11.2002р.  знято арешт з квартири.

Згідно відповіді філії “Відділення Промінвестбанку в м.Сніжне” грошові кошти на рахунку, який належить боржниці, відсутні, останній рух по рахунку відбувався 30.01.2001р. у сумі 0,25грн. Згідно довідки ДПІ в м.Сніжне боржниця Корпанай Л.М. зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності 29.04.1992р. Починаючи з січня 2002р. декларації про доходи надавалися нею з нульовим результатом. 31.10.2003р. надана заява про зняття з податкового обліку.

          9 січня 2002р. до Сніжнянського місцевого суду  було надіслано подання про виділення частки майна боржниці в натурі у спільній власності Корпанай по ПП “Інтерком”. Виконавче провадження в частині накладення арешту на майно ПП “Інтерком” було зупинено до вирішення питання по суті.

22.11.2002р., 16.12.2002р., 16.01.2003р. Відповідачем 1. повторно були надіслані запити до Сніжнянського місцевого суду про розгляд подання від 09.01.2002р. про виділення частки майна боржниці в натурі у спільній власності Корпанай по ПП “Інтерком”. 27.01.2003р. судом подання було повернуто до ВДВС м.Сніжне без розгляду, у зв’язку  з тим, що така форма звернення до суду не передбачена законодавством.

05.05.2003р.  державним виконавцем винесена постанова  про закінчення виконавчого провадження на підставі ст.37 ЗУ “Про виконавче провадження”  керуючись ст.20 ЗУ “Про виконавче провадження” у зв’язку з тим, що боржниця виїхала на постійне мешкання в м.Євпаторія, вул.Крупської, 40/101, АР Крим, майно, що належить боржниці, в м.Сніжне відсутнє. Згідно ст.20 ЗУ “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем мешкання боржника або за місцем знаходження його майна, тобто виконавчі дії повинні були провадитися за адресою мешкання боржниці Корпанай Л.М. в м.Євпаторія АР Крим. В зв’язку з чим, накази були надіслані до ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції.

Відділом ДВС Євпаторійського міського управління юстиції 27.06.2003р. винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі ст.ст.40, 76 ЗУ “Про виконавче провадження”  (в редакції чинної на час надходження виконавчих документів) з аргументацією: боржник за вказаною адресою, зі слів працівників гуртожитку, прописаний, але не мешкає, майно боржника не встановлено. Стягувачу, згідно ст.21 ЗУ “Про виконавче провадження” (в редакції чинної на час надходження виконавчих документів) встановлено строк для повторного надіслання  виконавчих документів для виконання до ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції до 27.09.2003р.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.12.2003р. розглянута скарга стягувача на дії ВДВС Сніжнянського міського управління юстиції.

При розгляді заяви скаржника судом встановлено, що стягувач повторно звернувся до ВДВС Сніжнянського міського управління юстиції .з заявою про відкриття виконавчого провадження. ВДВС  відмовив у відкритті виконавчого провадження, оскільки боржник приватний підприємець  знаходиться у м. Євпаторія і тому провадження повинно бути відкрите  ВДВС м. Євпаторія. Суд  встановив, що ВДВС Сніжнянського міського управління юстиції неправомірно відмовив стягувачу у відкритті виконавчого провадження, оскільки не прийняв всі міри, які мусили бути проведені виконавчою службою по розшуку майна, яке належить на праві власності боржниці відповідно ст. 50 Закону України „ Про виконавче провадження” у зв’язку  з чим зобов’язав ВДВС Сніжнянського міського управління юстиції прийняти виконавчі документи до свого провадження і вчинити дії  направлені на виконання рішення

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 3.03.2004р. у справі № 4\316 встановлено, що 14.05.2003р. стягувач звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність відділу ДВС. Відділом ВДВС представлено рішення Сніжнянської міськради від 20.05.1995р. № 205 про реєстрацію приватного малого підприємства „ Інтерком” засновником якого є чоловік боржниці  Корпанай Олександр Золтанович , а також заява № 9223 від 26.11.2002р. та акти приймання –передачі документації, штампу та печатки по ПМП „ Інтерком” Перепетайло В.В. від 2.12.2002р. Ці дії були здійснені у період відкриття виконавчого провадження у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що своєю бездіяльністю відділ ДВС не виконав рішення суду та зобов’язав  його виконати рішення суду.

Постановою від 26.03.04р. прийнято накази до виконання, актом від 23.12.04р. встановлена відсутність боржниці за місцем проведення перевірки та неможливість стягнення. В матеріалах справи відсутні будь-які докази закриття виконавчого провадження.

Аналізуючи докази у справі суд першої інстанції не дав належної оцінки ухвалам господарського суду Донецької області  від 9.12.2003р. та 3.03.2004р., якими  були розглянуті скарги стягувача на дії ВДВС при виконанні рішення суду, та не врахував встановлені цими ухвалами фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і відповідно до ст.35 ГПК України не потребували доказування.

Таке порушення процесуальних норм права призвело до необґрунтованого висновку про те, що ВДВС Сніжнянського міського відділу юстиції м.Сніжне   виконав усі необхідні заходи по виконанню наказів господарського суду від 28.05.2001р. та 20.09.2001р. по справі  № 4/316, тоді як матеріалами справи доведено, що ВДВС до 3.03.04р. не прийняло необхідних заходів по розшуку майна, яким боржниця володіла спільно з іншими особами і з жовтня 2001р. не забезпечила ефективного виконання рішення суду протягом розумного строку.

В процесі розгляду справи судовими інстанціями, було ліквідовано ВДВС Сніжнянського міського відділу юстиції м. Сніжне - відповідача у справі, наказом № 1482/к Міністерства юстиції України від 19.08.2005р. “Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції”

Державним реєстратором виконкому Сніжнянської міської ради 13.12.2005р. до Єдиного Державного реєстру  підприємств та організацій України внесено запис про Державну реєстрацію припинення юридичної особи відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2005р. № 320 “Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції” створено Департамент державної виконавчої служби як урядовий орган державного управління.

Наказом № 46/к Департаменту Державної виконавчої служби від 26.10.2005р. у складі Департаменту Державної виконавчої служби утворено державну виконавчу службу у м. Сніжному.

Згідно Положення про державну виконавчу службу у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах державна виконавча служба у м. Сніжному не є правонаступником прав та обов’язків відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції.

Згідно пояснень представника Департаменту у зв’язку з ліквідацією ВДВС всі незакінчені виконавчі провадження передані для подальшого провадження  створеним державним виконавчим службам.

Висновок суду проте, що державна виконавча служба не є правонаступником Відділу державної виконавчої служби Сніжнянського міського управління юстиції м.Сніжне і тому не може бути відповідачем у справі є хибним, оскільки відповідно до Конституції України та Конвенції про захист  прав і основних свобод людини до якої приєдналася Україна, ефективне виконання судових рішень є позитивним обов’язком держави, тому саме новостворений орган державного управління –державна виконавча служба у м. Сніжному, на яку покладені функції виконання судових рішень, є належним відповідачем у справі.

Суд також не правомірно зробив висновок про те, що відсутність механізму стягнення шкоди за рахунок державного бюджету є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки  це суперечить Конституції України, ст.1173 та 1174 ЦКУ, які гарантують відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету у випадках неправомірних дій органів державної влади та їх посадових осіб.   

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується  в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди виконавчою службою є встановлення судом наступних обставин :

наявність вини у діях (бездіяльності) відповідної посадової особи; причинного зв’язку між неправомірними діями чи бездіяльністю та  шкодою; наявність реальної шкоди, що може бути обчислена у грошовому еквіваленті.

Позивач вважає, що з вини виконавчої служби втратив можливість виконання стягнутої на його користь суми 43165 грн.28 коп. і що саме ця сума є реальною шкодою, яка виникла з вини державних органів і яка повинна бути відшкодована йому за рахунок держави.

Бездіяльність виконавчої служби при виконанні наказів суду від 28.05.01р. за рішенням суду у справі № 4\316 встановлені ухвалами господарського суду від 9.12.2003р. та від 3.03.2004р.,однак для покладення відповідальності на ВДВС, як заподіювача шкоди позивач повинен був довести її конкретний розмір.

Позивачем не доведено, що на час відкриття виконавчого провадження у боржника існувало майно вартості якого вистачило б на погашення його боргів перед стягувачем.

Доводи позивача про те, що на погашення його боргів вистачило б майна ПП “Інтерком”, засновником якого є чоловік боржниці , апеляційною інстанцією не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про склад та вартість майна ПП „ Інтерком” та розмір долі у цьому майні боржниці. Відповіді на запити ВДВС  Торезського МРЕВ ДАЇ, установ банку, Сніжнянської БТІ (т.1л.с. 98-100)свідчать про те, що у ПП      "Інтерком” відсутні грошові кошти на рахунках, будь-які транспортні засоби, нерухомість.

Пояснення гр. Перепетайло В.В надані начальнику ВДВС (т.1л.с.101) щодо обставин за яких йому чоловіком боржниці Корпанай А.З. було передано у грудні 2002р. ПП „ Інтерком” (за борги) не є належним та допустимим доказом наявності частки майна у спільній власності боржниці, на яку могло б бути звернено стягнення у рахунок погашення боргу стягнутого на користь позивача рішенням суду у справі № 4\316.

Оскільки наявні в матеріалах справи докази не підтверджують сукупність необхідних складових для застосування відповідача до цивільної відповідальності ( не підтверджується причинно-наслідковий зв’язок між не правомірними діями виконавчої служби та розміром шкоди) у суду не має правових підстав для задоволення позову.

             Враховуючи те, що рішення суду відповідає чинному законодавству та обставинам справи, керуючись ст. 99,101,п.1 ст.103,105 ГПК України судова колегія -                              

  П О С Т А Н О В И Л А :

   Рішення господарського суду Донецької області по справі  № 4/269 від 30.05.2006 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Сніжнянський завод хімічного машинобудування” м.Сніжне без задоволення.

Головуючий          Величко  Н.Л.

Судді:          М'ясищев  А.М.

          Скакун  О.А.

          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС