Справа № 308/1208/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року                                                         м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань – Івашко Я.С.,

прокурора – Запольського Д.Є.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників – Есенова О.Р., Товт М.М., Стецяк Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020070000000071 від 06.02.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із Закарпатської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № №42020070000000071 від 06.02.2020, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч. 3 ст.307 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Ухвалою судді від 04.02.2021 призначено підготовче судове засідання, у вказаному кримінальному провадженні.

До початку підготовчого судового засідання через канцелярію суду надійшли клопотання прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Запольського Д.Є. про обрання запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовані тим, що вказані особи обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 307, ч. 3 ст.307 Кримінального кодексу України, що підтверджується здобутими в ході досудового слідства доказами, зокрема, проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями, допитами свідків, протоколами обшуків та іншими проведеними слідчими діями. Необхідність продовження дії запобіжного заходу, як зазначає сторона обвинувачення, обумовлена наявністю ризиків, зокрема визначених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст 177 КПК України. Вказані ризики доводяться вагомістю доказів, зібраних у справі, а також тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними. Враховуючи наведене, та наявність суспільного резонансу щодо вчинених кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються останні, сторона обвинувачення вважає, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належну поведінку обвинувачених, виконання ними покладених процесуальних обов`язків та запобігання вищезазначеним ризикам.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_5 та просив задовольнити їх з підстав, викладених у клопотаннях. Що стосується поданих клопотань відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , то зазначив, що розгляд таких у даному судовому засіданні вважає неможливим, оскільки не з`явились захисники останніх.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Стецяк Т.І., заперечувала проти клопотання сторони обвинувачення та просила суд відмовити в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, натомість застосувати до її підзахисного цілодобовий домашній арешт. Свою позицію захисник виклала у запереченнях, поданих через канцелярію суду, в яких зазначила наступне. Її підзахисний є інвалідом 2 групи безстроково, отримував пенсію в розмірі 1712, 00 грн., що підтверджується довідкою №34.04.03-08/06 від 12.01.2021. Під час досудового розслідування прокурором не встановлено наявності ризиків, які можуть бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду. З огляду на наявність інвалідності та постійного місця проживання ОСОБА_1 повністю відсутні будь які ризики, оскільки останній ніколи не втікав від правосуддя, органи правопорядку ніколи не розшукували його і не переслідували. Окрім того просить суд взяти до уваги той факт, що її підзахисному було завдано значних тілесних ушкоджень, зокрема зламано руку, якраз ту, пошкодження якої і призвело до наявної у нього інвалідності. У підтвердження вказаного факту надає висновок експерта №10 від 19.01.2021.

За таких обставин, з врахуванням повної відсутності ризиків, наявністю постійного місця проживання ОСОБА_1 , необхідності відновлювати порушене здоров`я після отриманих травм, сторона захисту вважає, що цілодобовий домашній арешт буде достатнім у даному випадку. Разом з тим у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, захисник просить визначити розмір застави, що не перевищує 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, враховуючи відсутність в підзахисного будь яких коштів, аніж тих, що були вилучені під час обшуку в помешканні ОСОБА_1 (в сумі 12350 грн. та 90 Євро), та на які в подальшому накладено арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що заперечує проти задоволення клопотання прокурора та підтримує позицію захисника. Окрім того доповнив, що має сім`ю, зокрема цивільну дружину та двох неповнолітніх дітей: 10 років та 7 років. Свою причетність до вказаних злочинів заперечує, оскільки знайдені в нього слідчими гроші, отримані законним шляхом, а саме внаслідок здачі належної йому бази в оренду та здійснення ним ремонту автомобілів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - Есенов О.Р. проти клопотання сторони обвинувачення також заперечував та просив суд обрати відносно його підзахисного цілодобовий домашній арешт, враховуючи наступне. Ризики у даному провадженні відсутні. Підзахисний раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню доньку 4 років. Матеріальне становище – погане. Батьки підзахисного утримують будинок та його доньку. Відтак можливості внести заставу у випадку застосування тримання під вартою в підзахисного не буде змоги.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника, просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Інші учасники кримінального провадження підтримали позиції, висловлені захисниками обвинувачених, відносно яких розглядаються клопотання про обрання запобіжного заходу.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовуються клопотання, та матеріали справи в межах заявлених клопотань, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

На виконання вказаних вимог стороною обвинувачення подано клопотання про обрання відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про доцільність застосування відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення цих питань судом відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Метою застосування запобіжного заходу, згідно з ч.1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Аналізуючи за змістом наведені правові норми та встановивши фактичні обставини справи, суд, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Обґрунтованість підозри не спростована належними та допустимими доказами та стверджується наявними в матеріалах справи документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

При цьому суд зазначає, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, наявний ризик щодо можливості переховування обвинуваченим від органів досудового розслідування та/або суду. Обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у результаті визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, може переховуватись від слідства та суду.

При оцінці вказаних обставин, суд керується практикою Європейського суду з прав людини, у розумінні якого тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, у тому числі і на інших фігурантів у вказаному кримінальному провадженні, то суд бере до уваги той факт, що у вказаному кримінальному провадженні не проведено допит свідків та інших учасників справи, що у свою чергу збільшує ризик ймовірного впливу обвинуваченого на останніх. Окрім того, як випливає з матеріалів клопотання ОСОБА_1 виконував роль організатора злочинної групи, що у свою чергу збільшує імовірність прояву впливу на інших учасників такої групи.

Водночас є реальним ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який може відобразитись у тому, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення. Існування такого ризику обґрунтовується характером протиправних дій, спосіб вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним.

При оцінці ризику можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_1 обвинувачується, судом враховується той факт, що вчинення кримінальних правопорушень, які є предметом розгляду у даній справі, мало місце під час перебування останнього на іспитовому строці, встановленому вироком суду. Відтак судом вбачається наявність такого ризику.

Відтак доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків не знаходять свого підтвердження.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 , передбачене ч.2 ст. 307 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким злочином, у той час як кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 307 КК України є особливо тяжким злочином.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

На виконання вказаних вимог судом враховуються: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, зокрема те, що найтяжча санкція за вказані правопорушення передбачає позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Судом враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи, наявність судимості.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_1 та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених названим Кодексом. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні , зокрема щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Таким чином проаналізувавши вказану норму, суд розцінює це як право суду а не обов`язок. Відтак, приймаючи до уваги обставини вчиненого злочину та особу обвинуваченого ОСОБА_1 , зокрема його майновий стан, суд вважає за можливе визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначивши розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. При визначенні розміру застави суд виходить з вимог ч.5 ст.182 КПК України та вважає за необхідне визначити розмір такої - триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме цей розмір застави є необхідним та достатньою мірою гарантуватиме виконання останнім покладених на нього обов`язків.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі провадження, не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , то суд встановив наступне.

Суд, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Обґрунтованість підозри не спростована належними і допустимими доказами та стверджується наявними в матеріалах справи документами.

Матеріалами доданими до клопотання доводиться також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, наявний ризик щодо можливості переховування обвинуваченим від органів досудового розслідування та/або суду. Обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у результаті визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, може переховуватись від слідства та суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, у тому числі і на інших фігурантів у вказаному кримінальному провадженні, то суд бере до уваги той факт, що у вказаному кримінальному провадженні не проведено допит свідків та інших учасників справи, що у свою чергу збільшує ризик ймовірного впливу обвинуваченого на останніх.

Водночас є реальним ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який може відобразитись у тому, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення. Існування такого ризику обґрунтовується характером протиправних дій, спосіб вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винним.

При оцінці ризику можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_5 , обвинувачується, судом враховується той факт, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого приходить до висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відтак доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків не знаходять свого підтвердження.

Кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_5 , передбачене ч. 3 ст. 307 КК України є особливо тяжким злочином.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

На виконання вимог ч. 1 ст. 178 КПК України судом враховуються: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, зокрема те, що санкція за вказане правопорушення передбачає позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я обвинуваченого, наявність на утриманні малолітньої дитини, відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та з огляду на тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_5 , та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Виконуючи обов`язок щодо визначення застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, та не скориставшись правом не визначати заставу, суд вважає за доцільне встановити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, на рівні сто вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суд враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_7 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права останніх, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Отже, на думку судді, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_7 інкримінованих їм кримінальних правопорушень, ризики, передбачені ст. 177 КПК України та низки об`єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, приходить до висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення. Застосування інших запобіжних заходів, в даному випадку, не зможе запобігти наявним ризикам та досягнути мети застосування запобіжного заходу. Відтак забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, можливо шляхом застосування відносно вказаних осіб виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 184, 186, 194, 196, 199, 376, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Запольського Д.Є. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 20 квітня 2021 року.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 , покладених на нього обов`язків передбачених Кримінально-процесуальним Кодексом України - триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить – 681 000 (шістсот вісімдесят одна тисяча) грн. 00 коп.

Роз`яснити, що обвинувачений ОСОБА_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до суду на його першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з свідками по справі;

- залишити на зберіганні у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Клопотання прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Запольського Д.Є. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , - задовольнити.

Обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 20 квітня 2021 року.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 , покладених на нього обов`язків передбачених Кримінально-процесуальним Кодексом України – сто вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить – 408 600 (чотириста вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп.

Роз`яснити, що обвинувачений ОСОБА_5 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до суду на його першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з свідками по справі;

- залишити на зберіганні у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».

Повний текст ухвали проголошено 25.02.2021 о 16 год. 30 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області                                                                 М.М. Хамник