Справа № 2-1011/10                                                    

                                                               РІШЕННЯ

                                               ІМЕНЕМ                 УКРАЇНИ

17.05.2010р. Євпаторійський  міський  суд  А.Р. Крим

У складі головуючого                     Горюнової Л.І.

При секретарі                                    Кравченко А.В.

Розглянувши у відкритому  судовому  засіданні в м. Євпаторії справу за позовом ОСОБА_2  на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4  до Комунального підприємства  «Житловик-2»  про визнання  недійсним договору про надання послуг а утримання будинку і прибудинковій території.

                                                               ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Житловик-2» про визнання недійсним договору  про  надання послуг з обслуговування будинку і прибудинкової території АДРЕСА_1 від  05.02.2007р. Вимоги мотивує тим, що в домоволодінні по АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по ? частині.. Це її родичі,они тимчасово проживають за межами України, а вона наглядає за вказаною квартирою.

Майстер КП «Житловик-2» Менумерова Е.Н.  поводилася до неї з проханням підписати договір по обслуговуванню будинку і прибудинкової території від імені  власників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Позивачка пояснила, що до квартири жодного відношення не має, а лише здійснює за нею нагляд на прохання власників. Не дивлячись на це, майстер КП «Житловик-2» стверджувала, що  не має значення, ким підписаний договір  і вона, не підозрюючи про  правові наслідки, піддавшись на прохання, підписала вказаний договір.

23.12.2009р. власникам квартири стало відомо про наявність такого договору і про те, що він був підписаний без їх відома і згоди і без наявності з їх боку повноважень, у зв'язку з чим висловили своє негативне відношення до факту підписання договору і від виконання зобов'язань за договором відмовляються .

Оскільки позивачка  не мала повноважень з боку власників квартири на укладення від їх імені договору з КП «Житловик-2» на обслуговування будинку і прибудинкової території, у  якому розташована квартира власників , просить визнати вказаний договір недійсним  і розірвати його, оскільки  КП «Жіліщник-2» відмовляється від розірвання договору в добровільному порядку.

Позивач і його представники в суді позов підтримали.

Представник відповідача позов не визнав і пояснив, що позивачка  не заперечувала проти підписання договору і вона бачила у неї доручення від власників, проте на що було видано доручення, вона не знає, копію з неї не знімала і в договорі не вказала про те, що позивачка  підписує договір  від імені власників за дорученням.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.. 202 ч.1 ЦК України та ст.. 626 ч.1  ЦК України  правочином, а саме, договором  є домовленість сторін,  спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Частина 4 статті 202 ЦК України вказує, що дво –чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 627 ЦК України  передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента  та визнання умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших  актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи , сторонами договору від 05.02.2007р. були юридична особа –Комунальне підприємство «Житловик-2» та фізична особа –ОСОБА_3. Такий право чин, відповідно до ст.. 208ч.1п.2ЦК України  належить вчиняти у письмовій формі.

Суд встановив, що на момент укладення договору, ОСОБА_3 перебувала за межами України , тобто від імені  ОСОБА_3 договір може укласти уповноважена на це  людина.

Відповідно до ст.. 237 ч.1, 3. ЦК України представництвом є правовідношення , в якому одна сторона ( представник) зобов»язана ,  або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства..

Відповідно до ст.. 238ч.1 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих право чинів, право на вчинення яких має особа, яку він  представляє.

З матеріалів справи виходить, що квартира  за адресою : АДРЕСА_1 належить на праві власності  в рівних долях, по ? частині  ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 31.10.2004р.(а.с.4).

05.02.2007р. між Комунальним підприємством  «Житловик-2» і ОСОБА_3 був укладений  договір  про надання послуг на утримання  будинку  і прибудинкових територій житлового будинку по АДРЕСА_1, власниками якої є ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Від імені ОСОБА_3, як споживача послуг  договір підписала її мати ОСОБА_2.  Другий співвласник  ОСОБА_4 в договорі не вказаний.

Договір не містить відомостей про те,что ОСОБА_2 була уповноважена власниками квартири  підписувати договір.

Як пояснила позивачка   ОСОБА_2, доручення від власників на підписання договору у неї не було. Вона  піддалася на прохання  майстра КП «Житловик-2», не маючи на те належних  повноважень.

Представник КП «Житловик 2» підтвердив, що договір підписувала від імені ОСОБА_3 її мати ОСОБА_2, при цьому представник стверджувала, що в ОСОБА_2 було доручення від дочки у вигляді довіреністі. .

Суд критично відноситься до даних тверджень, оскільки в самому договорі немає вказівки про те, що договір від імені власників підписаний уповноваженою особою за дорученням, немає посилання на дату видачі доручення, ким вона була видана  та  к  екземпляру, який знаходитися в КП «Житловик-2»  не прикладена її копія.  Крім того, позивачкаОСОБА_2. прояснила, що довіреність від імені власників вона отримала лише 9червня 2008р., що підтверджується  їх копіями  ( а.с. 16).

Як пізніше з'ясувалося, власники квартири не бажали укладати договір з КП «Житловик-2» і наполягали на його розірванні.

При таких обставинах суд вважає, що вимоги позивачки про  визнання договору недійсним та розірвання договору є обгрунтованими, оскільки сторона  не бажала укладати договір,  нікому на це повноважень не давала, а особа, яка підписала договір від імені  власника, була  введена в оману, тому відповідно до ст.. 215,  230  ЦК України суд визнає договір не дійсним і він підлягає розірванню.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 11,208-218 ЦПК України  ст.ст. 202,208,215,230,237,238,626,627 ЦК України суд

                                                ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним і розірвати договір   від 05.02.2007р., укладений між  Комунальним  підприємством  «Житловик - 2»  і   ОСОБА_3,   підписаний ОСОБА_2 за наданням послуг за утримання  будинку   і прибудинковій території  житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Стягнути з Комунального підприємства «Житдловик-2» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 38гр.50коп. і на користь держави збір на ІТЗ

7 гр.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду А.Р. Крим  через Євпаторійський міський  суд  . Заява про оскарження рішення подається протягом 10 днів, з дня  оголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом  20 днів, з дня  подачі заяви.

                      Суддя                                                           Л.І.  Горюнова.

.