Постанова

Іменем України

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 127/12686/18

провадження № 61-4059св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Марчук В. С., Матківської М. В., Сопруна В. В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» ( яке є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»). Відповідно до кредитного договору від 24 грудня 2007 року № 014/035-43/50555 ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було надано ОСОБА_1 кредит за програмою кредитування «Житло в кредит на вторинному ринку» у сумі 100 000,00 доларів США строком до 24 грудня 2027 року із сплатою 13 % річних, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначенні договором.

В забезпечення належного виконання умов кредитного договору, між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки зареєстрований в реєстрі 24 грудня 2007 року за № 6991, згідно якого виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме: Ѕ частини житлового будинку, з відповідною часткою господарських будівель і споруд, розташованого по АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем кредитного договору, станом на 08 грудня 2017 року заборгованість за кредитом складала 108 883,01 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 2 952 837,87 грн) та заборгованості по сплаті відсотків становить 114 825,53 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 3 113 995,23 грн), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 114 282,61 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 3 099 271,59 грн).

Враховуючи зазначене, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просив суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить іпотекодавцю шляхом реалізації його на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити за ціною, не нижчою 843 838 грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року у задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки передбачено лише на підставі укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Отже, за змістом умов іпотечного договору задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а за рішенням суду звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається за правилами статті 39 Закону України «Про іпотеку». З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України, статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, тому позов задоволенню не підлягає.

Рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

Не погодившись з вказаним заочним рішенням, 29 березня 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» оскаржило його в апеляційному порядку та надало суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року (а.с. 201-203).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 квітня 2019 року визнано наведені АТ «Райффайзен Банк Аваль» підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження у вказаній справі (а.с 212-213).

27 червня 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заява мотивована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року в задоволенні позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено з підстав, що суд не наділений повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за банком. Проте, позивач звертався до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, а не шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Заочним рішенням суду першої інстанції вказаних позовних вимог вирішено не було.

З огляду на викладене, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просив суд ухвалити додаткове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі: в рахунок погашення заборгованості у сумі 817 824,85 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 22 178 888,98 грн) за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 014/035-43/50555 звернути стягнення на предмет іпотеки: Ѕ частини житлового будинку, з відповідною часткою господарських будівель і споруд, розташованого по АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І. 24 грудня 2007 року за № 6984, зареєстрованого в ДРП 24 грудня 2007 року за № 2597830, зареєстрованого КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» у реєстрову книгу № 176 (35) 24 грудня 2007 року за реєстраційним № 9717, шляхом реалізації її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, початкову ціну продажу встановити за ціною, не нижчою 843 838 грн.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2019 року, з урахуванням ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2019 року про виправлення описки, заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості у сумі 817 824, 85 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 22 178 888,98 грн) за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 014/035-43/50555 звернути стягнення на предмет іпотеки: Ѕ частини житлового будинку, з відповідною часткою господарських будівель і споруд, розташованого по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І. 24 грудня 2007 року за реєстровим номером 6984, зареєстрованого в ДРП 24 грудня 2007 року за № 2597830 КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу № 176 (35) 24 грудня 2007 року за реєстровим номером № 9717, шляхом реалізації її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Встановлено початкову ціну продажу встановити за ціною, не нижчою 843 838 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки судом не було ухвалено рішення стосовно позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації його на прилюдних торгах з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку», позовні вимоги банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження є обґрунтованими та доведеними.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що ухваливши зазначене додаткове рішення, місцевий суд, фактично переглянув справу вдруге, що є грубим порушенням діючих правових норм, яке призвело до ухвалення двох діаметрально протилежних судових рішень за одним і тим же позовом. З огляду на викладене, заява про ухвалення додаткового рішення, яке фактично має на увазі задоволення позовної заяви, яка вже вирішена заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року, задоволенню не підлягає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Вінницького міського суду Вінницької області.

У липні 2020 року справу № 127/12686/18 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення

АТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Законом чітко встановлено, що відсутність ухвалення рішення стосовно певної позовної вимоги є підставою для винесення додаткового рішення у справі, тим самими складом суду й у тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України). Позовна вимога банку стосовно звернення стягнення на нерухоме майно, шляхом реалізації його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження - судом не розглядалась та стосовно вказаної вимоги судове рішення ухвалено не було.

Посилання апеляційного суду на роз`яснення пункту 20 постанови Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 щодо додаткового рішення не є висновком щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом про захист порушеного права, звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом реалізації його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (а.с. 3-9).

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог АТ «Райфайзен Банк Аваль» відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.

Не погодившись з вказаним заочним рішенням, 29 березня 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» оскаржило його в апеляційному порядку та надало суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року (а.с. 201-203).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 квітня 2019 року визнано наведені АТ «Райффайзен Банк Аваль» підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження у вказаній справі (а.с 212-213).

27 червня 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось у суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі (а.с. 216-218).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки була вирішена по суті.

Звернення стягнення на предмет іпотеки є самостійною позовною вимогою. Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки не є самостійною позовною вимогою, а є визначенням способу виконання основної позовної вимоги.

Таким чином, надання судом оцінки не тому способу звернення стягнення на предмет іпотеки, який просив у позовній заяві позивач, не свідчить про те, що суд першої інстанції взагалі не ухвалив судового рішення по позовній вимозі про звернення стягнення на предмет іпотеки .

Вказане є підставою для оскарження рішення суду першої інстанції, а не підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що додаткове рішення повністю змінило суть заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено, тобто ухвалюючи додаткове рішення по справі, суд першої інстанції фактично переглянув справу вдруге , в результаті чого було створено ситуацію коли по одній справі ухвалено два судових рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, що є порушенням норм процесуального права.

З огляду на вищевказане, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення по справі, на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 755/11612/13-ц.

Загалом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку позивача свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України

(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної

інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук