АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22- 2682007р.                                                 Головуючий у 1-й інстанції: Голубкова М.А.

                                                                             Суддя-доповідач: Денисенко Т.С

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«08» лютого 2007 р.                                                                                                              м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                                                          Ломейка В.О.

Суддів:                                                                     Коваленко А.І.

                       Денисенко Т.С.

При секретарі:   Степановій Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2

на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від «20» листопада 2006 року по справі за позовом КП ВРЕЖО №10 Шевченківського району м. Запоріжжя до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилою площею та за зустрічним позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 до КП ВРЕЖО №10 Шевченківського району м. Запоріжжя про визнання права користування жилою площею, -

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2006 року КП ВРЕЖО №10 Шевченківського району м. Запоріжжя звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилою площею.

В позові зазначало, що відповідачі є наймачами житлової кімнати загальною площею 17,3 кв.м у 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_1.

Зазначена квартира була службовою і надавалась ОСОБА_3 на підставі наказу ЖКО Абразивного комбінату м. Запоріжжя від 19.02.1988 року НОМЕР_1. Згідно акту

2

приймально-здавальної комісії від 01.02.2000 року даний житловий будинок був переданий до Фонду ЖКГ Запорізької міськради.

У 1996 році відповідачі залишивши житлове приміщення, виїхали на інше місце проживання в Генічеський район Херсонської області, проте знятися з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 в добровільному порядку відмовляються.

Посилаючись на ці обставини, КП ВРЕЖО №10 Шевченківського району м. Запоріжжя просило суд визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - житловою кімнатою загальною площею 17,3, кв. м у 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_1. Зобов'язати Шевченківський відділ паспортизації, імміграції і реєстрації фізичних осіб м. Запоріжжя зняти відповідачів з реєстрації по цій адресі.

ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до КП ВРЕЖО № 10 Шевченківського району м. Запоріжжя про визнання права користування жилою площею.

У позові зазначала, що згідно рішення адміністрації та профкому Запорізького Абразивного комбінату від 24.05.1985 року їй було надано жилу кімнату пл.12,6 кв.м в 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_1, в другій кімнаті проживали ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які в 1996 році виїхали на місце проживання в Генічеський район Херсонської області.

Посилаючись на ті обставини, що вона разом з членами своєї родини перебуває на обліку з поліпшення житлових умов, тому має право на вселення в житлову кімнату загальною площею 17,3, кв.м у 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування вказаним жилим приміщенням. Визнати за нею та членами її родини право користування жилим приміщенням загальною площею 17,3, кв. м у 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2006 року в задоволенні позову КП ВРЕЖО №10 Шевченківського району м. Запоріжжя та зустрічному позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, відмовлено.

В апеляційній скарзі на це рішення суду ОСОБА_1, яка діє в своїх

інтересах та інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм

матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення

для справи, просить рішення скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити

позов в повному обсязі.                                                               

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1, заперечення ОСОБА_5, що дія в своїх інтересах та в інтересах відповідачки ОСОБА_3, його представника - адвоката ОСОБА_6, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 є комунальною двокімнатною квартирою. Квартира була службовою, наймачами кімнати житловою площею 17,8 кв.м являлися ОСОБА_3, її чоловік ОСОБА_7, сини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, а наймачами другої кімнати, житловою

3

площею 12,6 кв. м. - ОСОБА_1, її син ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_2, її дочка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_9,  ІНФОРМАЦІЯ_3.

З 2002 року в спірній кімнаті жилою площею 17,8 кв. м постійно проживає ОСОБА_5   Між його жінкою та сусідами - сім'єю ОСОБА_1   не склалися відношення і  з вересня 2004 року дружина виїхала до своїх батьків, він з квартири не виїздив. З довідки ТОВ "Будимпекс" вбачається, що з грудня 2005 року робота ОСОБА_5 пов'язана з постійними тривалими відрядженнями (а.с.63).

Як він пояснив суду, його мати ОСОБА_3 з неповнолітнім сином з поважних причин не проживає в їх кімнаті, оскільки доглядає за хворою матір'ю.

В листопаді 2005 року вони вирішили приватизувати кімнату, тому зібрали необхідні документи і у грудні 2005 року він з матір'ю звернувся до суду про визнання ОСОБА_7 таким, що втратив право користування спірною кімнатою. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.03.2006 ОСОБА_7 був визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

1 грудня 2005 року ОСОБА_5 погасив заборгованість по комунальним платежам.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім наданим суду доказам у їх сукупності і дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Що стосується вимог позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права користування спірною кімнатою, то вони такого права не мають, оскільки не являються членами сім'ї наймача ОСОБА_3 Квартира не звільнена, тому питання про її надання володільцем житла не вирішувалося.

Доводи апелянтів про неправильність висновків суду спростовуються матеріалами цієї справи та цивільної справи №2-646/06 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, які були досліджені судом першої та апеляційної інстанції. До того ж, за нормами Житлового Кодексу України ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як наймачі іншого житлового приміщення, не наділені правом звертатись з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням.

Рішення суду відповідає обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307,308,314,315, 317   ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2   відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.