Справа №2-320\07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючої - Щавурської Н.Б. при секретарі - Дручок О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства 'Тернопільське об"єднання 'Текстерно" про визнання незаконним наказу в частині накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ВАТ 'Тернопільське об"єднання 'Текстерно" про визнання незаконним наказу в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись нате, що 27.02.2004 року на нього було накладено дисциплінарне стягнення та звільнено з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, однак відповідачем не додержано вимоги КЗпП України стосовно порядку застосування дисциплінарного стягнення, а тому даний наказ є незаконним. Крім того, незаконним є його звільнення з роботи у зв»язку з грубим порушення трудових обов»язків, що містять підстави для втрати довір»я з боку адміністрації, оскільки жодних дій направлених на крадіжку листів алюмінію він не вчиняв, в день коли був затриманий взагалі не працював, у зв»язку з чим не міг порушувати трудових обов»язків, а також з ним особисто не укладався договір про повну матеріальну відповідальність. Вважаючи своє звільнення з роботи таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, просить скасувати наказ НОМЕР_1 в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення, поновити на роботі на ВАТ 'ТО 'Тектерно" на посаді слюсара-ремонтника та стягнути в його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві; просить його задоволити.
Представник відповідача ВАТ «ТО «Текстерно» - Луцишин-Кобилянська Н.В. позову не визнала. В обґрунтування своїх заперечень суду пояснила, що звільнення ОСОБА_1 за ст.41 п.2 не є дисциплінарним стягненням, а тому, у зв»язку з відсутністю факту притягнення його до дисциплінарної відповідальності безпідставними є позовні вимоги про скасування наказу НОМЕР_1 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в частині звільнення за вищевказаною статтею з роботи. Також пояснила, що з підстав наявності укладеного з колективом бригади, в якій працював ОСОБА_1 договору НОМЕР_2 про повну матеріальну відповідальність та підтвердження як матеріалами проведеної адміністрацією ВАТ «ТО «Текстерно» службової перевірки, так і в ході проведення перевірки органами міліції, факту намагання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 викрасти з підприємства листи алюмінію, обґрунтованими є підстави з боку адміністрації ВАТ «ТО «Текстерно» для втрати до вищевказаних осіб довір»я та звільнення їх за ст.41 п.2 КЗпП України. Крім цього, конкретизувала, що підставою для втрати довір»я стало те, що 10.02.2004 року позивач ОСОБА_1, який того дня був вихідним, однак не вз»явши одноразової перепустки та порушивши контрольно-пропускний режим, пройшов на територію підприємства, та ОСОБА_2, якого вранці того ж дня відпустили з роботи, близько 15 год. були виявлені адміністрацією товариства у приміщенні хімскладу (до якого позивач мав вільний доступ, так як у разі необхідності міг взяти ключі від нього) з двома листами алюмінію в руках, а поряд з даним приміщенням були виявлено підготовлених до виносу 190 кг брухту алюмінію.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив такі факти.
ОСОБА_1 працював у ВАТ 'ТО 'Текстерно" з 1978 року на посаді слюсара-ремонтника, що стверджується наказом про його прийняття на роботу за НОМЕР_3 (а.с.22).
07.05.2003 року між ВАТ "ТО 'Текстерно" та членами колективу ремонтно-механічного цеху обробної фабрики, де працював позивач, було укладено договір НОМЕР_2 про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, згідно якого колектив ремонтно-механічного цеху
2
обробної фабрики бере на себе колективну відповідальність за забезпечення зберігання майна та інших цінностей товариства (а.с. 10).
Укладення вищевказаного договору відповідає п.7 Переліку робіт, затвердженому Наказом Міністерства праці України від 12.05.1996 року № 43, при виконанні яких може запроваджуватись колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
Наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України за грубе порушення трудових обов'язків, які містять підстави для втрати довір"я з боку адміністрації ВАТ 'ТО "Текстерно"(а.с. 12-13).
Як вбачається з даного наказу, 10.02.2004 року при обході території ВАТ "ТО 'Текстерно" в.о. голови правління ВАТ 'Текстерно" та головним інженером підприємства в приміщенні хімскладу були затримані слюсар-ремонтник ремонтно-механічного цеху обробного виробництва ОСОБА_1 і вантажник друкарського цеху ОСОБА_2, які намагалися винести з приміщення хімскладу алюмінієві листи. На місце події були викликані працівники служби безпеки і охорони. При огляді приміщення хімскладу були виявлені алюмінієві деталі: диски, кронштейни, циліндровані стійки з прядильних машин ПК - 100, лапки підйому кільцевої планки з машин П-76-5М6 та інші деталі. Загальна вага металобрухту становить 190 кг, з яких 150 кг -алюмінієвий брухт від демонтажу прядильних машин. Ключі від приміщення хімскладу знаходилися в слюсарів-ремонтників РМЦ обробного виробництва ОСОБА_3 та ОСОБА_1, лише вони там працюють. 10.02.2004 року слюсар-ремонтник ОСОБА_3 був на роботі, але не доповів начальнику РМЦ Яцюку В.В. про те, що в хімскладі знаходяться алюмінієві деталі, які не мають відношення до цього приміщення і до роботи, яку виконують слюсарі-ремонтники РМЦ. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які були того дня вихідні, без будь-якої потреби пройшли на територію об"єднання в приміщення хімскладу, і намагались викрасти алюмінієві листи.
Факти, викладені в наказі, стверджуються також матеріалами службової перевірки, проведеної адміністрацією ВАТ «ТО «Текстерно», що знаходяться в оглянутому судом відмовному матеріалі НОМЕР_4, а також письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 10.02.2004 року, письмовими поясненнями слюсара-ремонтника ОСОБА_3 від 13.02.2004 року; актом зважування алюмінієвого брухту від 10.02.2004 року; доповідною табельника обробного виробництва ОСОБА_4 (а.с.24-30).
Вина ОСОБА_1 у замаху на крадіжку колективного майна доведена також зібраними по справі № 3-8454/04 матеріалами про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.51 КУпАП, оглянутими у судовому засіданні. Зокрема, незважаючи на факт закриття даної справи у зв»язку з закінченням строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 10.02.2004 року (в день, коли був вихідним), порушивши пропускний режим (оскільки не отримав одноразової перепустки), пройшов на територію ВАТ «ТО «Текстерно»; ОСОБА_2, який не повинен був знаходитись на роботі, оскільки вранці того ж дня його відпустили, при розгляді даної справи не зміг надати суду логічне пояснення, чому він у вказаний день після обіду знаходився на території підприємства саме поблизу хімскладу; ОСОБА_1 мав вільний доступ до приміщення хімскладу, оскільки у зв»язку з необхідністю міг отримати ключі від даного приміщення; він також був безпосередньо виявлений з алюмінієвими листами; в приміщенні цеху, з якого він виходив, знаходились ще 190 кг брухту алюмінію, підготовлених до виносу; ОСОБА_2, звільнений з роботи з тих самих підстав, що й ОСОБА_1, своє звільнення не оспорював.
Факт доведеності вини ОСОБА_1 у намаганні вчинити крадіжку стверджується також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Адміністрація ВАТ 'Текстерно" подала матеріали службової перевірки на засідання профкому обробного виробництва для дачі згоди на звільнення позивача ОСОБА_1
Відповідно до витягу з протоколу засідання профкому обробного виробництва НОМЕР_5 профком дав згоду адміністрації на звільнення з роботи на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України за втрату довіри слюсара-ремонтника РМУ обробного виробництва ОСОБА_1 з 27.02.2004 року (а.с.31).
10.06.2004 року постановою опреуповноваженого ВДСБЕЗ ТМВ УМВСУ в Тернопільській області відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину.
У відповідності до ст..41 п.2 КЗпП України трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Основною умовою такого звільнення є матеріальна відповідальність працівника за вчинення ним винних дій, які давали підстави для втрати довір»я до нього.
3
Згідно роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові № 9 від 06.11.1992 року (з наступними змінами та доповненнями), звільнення з підстав втрати довір»я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який обслуговує грошові або товарні цінності, вчинив умисно або необережно такі дії, які діють роботодавцю підстави для втрати до нього довір»я. При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівником будь-якого корисливого правопорушення ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір»я до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов»язані з роботою.
Таким чином, намагання працівника викрасти матеріальні цінності з підприємства, якщо вони і не були ввірені працівникові, могло бути такою підставою для втрати довір»я до нього з боку адміністрації.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та враховуючи те, що в ході судового розгляду доведено наявність в діях ОСОБА_1, з яким був укладений договір про повну колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, ознак корисливого правопорушення за обставин, що мали місце 10.02.2004 року та території ВАТ «ТО «Текстерно», які давали підстави адміністрації останнього для звільнення позивача з роботи за ст.41 п.2 КЗпП України, суд вважає, що дане звільнення відбулося у відповідності до норм трудового законодавства України. А тому, в даному випадку не встановлено порушень відповідачем трудових прав позивача при звільненні з роботи, у зв»язку з чим в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.
Посилання позивача на те, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи проведено з порушенням вимог чинного законодавства, так як при винесені наказу були допущені порушення вимог щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень, а тому він є незаконним і підлягає скасуванню, суд до уваги не приймає, оскільки звільнення з роботи у зв"язку з втратою довіри не є дисциплінарним стягненням і при звільнені за цією підставою не потрібно дотримуватись вимог ст.ст. 147-149 КЗпП України стосовно порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Твердження позивача ОСОБА_1 про відсутність у його діях вини у вчиненні корисливого правопорушення з підстав закриття Верховним Судом України справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.51 КУпАП суд вважає безпідставними, оскільки дана справа у відповідності до постанови від 01.03.2005 року Верховного Суду України закрита лише у зв»язку із закінченням строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а не у зв»язку з відсутністю в його діях ознак правопорушення (а.с.121).
Що стосується фактів, викладених у постанові Верховного суду про формальне, спрямоване на штучне притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно нього, то наведений факт свідчить лише про бездіяльність працівника міліції, який відмовляючи в порушенні кримінальної справи відносно позивача 27.03.2004 року, не вирішив питання про направлення відповідних матеріалів до суду для прийняття рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності, але ніяк - не про відсутність в його діях самого складу адмінправопорушення, як помилково вважає позивач.
Пояснення позивача ОСОБА_1 в частині, що відповідальність за виявлений в приміщенні хімскладу брухт алюмінію повинні нести комірники, спростовується поясненнями начальника відділу матеріально-технічного постачання ВАТ «ТО «Текстерно» Лєбєдєвої Л.К., яка 06.02.2004 року попереджала письмово комірників складу хімікатів про прибуття цистерни з каустиком, у зв»язку з чим нелогічним було б невжиття заходів комірниками в період з 106. до 10 лютого 2004 року для вивезення зі складу металобрухту. Крім цього, як вбачається з тих же пояснень, комірник ОСОБА_8 взагалі знаходився на лікарняному (а.с.21-22, 34 відмовного матеріалу НОМЕР_4).
Необгрунтованими суд вважає твердження позивача про невидачу адміністрації товариства йому трудової книжки, як такі, що спростовуються наявним в матеріалах справи письмовим повідомленням № 6/269 від 03.03.2004 року адміністрації ВАТ «ТО «Текстерно», що направлялося ОСОБА_1 про звільнення його з роботи та необхідність звернутися у відділ кадрів за одержанням трудової книжки (а.с.14). Відсутність у позивача протягом такого тривалого часу трудової книжки, на думку суду, пов»язано лише з небажанням його самого її отримувати з підстав незгоди зі звільненням з роботи.
Необгрунтованими суд вважає також пояснення позивача в частині того, що своє звільнення за ст.41 ч.2 КЗпП він пов»язує з упередженим ставленням до нього адміністрації товариства у зв»язку з його відмовою відчужити акції товариства, власником яких він є (а.с.6),
4
оскільки, по-перше позивачем не надано з даного приводу жодних доказів, а по-друге, звільнення з роботи не позбавляє його як учасника товариства брати участь в управлінні майном останнього. Не свідчить про упереджене ставлення адміністрації ВАТ «ТО «Текстерно» до ОСОБА_1 та звільнення його з вищевказаних підстав і факт направлення матеріалів службової перевірки в органи міліції більш як через місяць після інциденту, що став причиною звільнення, а саме 18.03.2004 року (а.с.15), оскільки у відповідності до ст.95 КПК України термін подачі заяв та повідомлень про злочин не обмежений будь-якими строками.
Керуючись ст.ст.88, 209 ч.1, 2, 3; 213-215, 217, 218 ч.1, 223, 294 ч.1, 295 ч.4 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст. 41 п. 2, 43, 150, 232 Кодексу законів про працю України, суд,-
в ир іш и в:
В позові ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства 'Тернопільське об"єднання 'Текстерно" про визнання незаконним наказу в частині накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо у встановлені для їх подання строки їх не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча: