АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Копаничук С.Г.
Суддів: Сороки Л.А. ,Нікушина В.П.
при секретарі Кирилюк Л.В.
за участю представника позивача Колісник О.Ф. ,Козінської О.В.,
розглянувши у відкритому засіданні м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Автобусний парк» до ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку, стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг та визнання ордеру недійсним ,-
В с т а н о в и л а :
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 лютого 2010 року позовні вимоги ВАТ«Автобусний парк» до ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку було залишено без розгляду.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.03.2010 року зупинено провадження в справі .
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначену ухвалу скасувати через порушення судом норм процесуального права ,а по справі ухвалити відповідне рішення ,а саме : залишити позовні заяви без розгляду. Зазначив ,що розгляду справи з процесуально неіснуючим позивачем - ПАТ "Автобусний парк" , оскільки такого позову у справі немає і суд не замінював позивача; позовна заява про виселення прийнята без сплати судового збору і витрат на ІТЗ на час заявлення позову у 2005 році .Так само з порушенням ст.ст.119-122 ЦПК України ,без сплати судового збору в необхідному розмірі та ІТЗ були фактично прийняті до розгляду позови про стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг (а.с.31,69) та нових позовних вимог про визнання ордеру недійсним.
Заперечуючи проти скарги ПАТ "Автобусний парк" вважає ухвалу суду законною ,а доводи скарги безпідставними.
Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги , колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково .
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження в справі за позовними вимогами про стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг (т.1 а.с.31,69) та нових позовних вимог про визнання ордеру недійсним (а.с.184 ) суд послався на п.4 ч.1 ст.203 ЦПК України.
При цьому суд не звернув увагу, що підлягає закриттю провадження в справі, яке відповідно до ст.122 ЦПК України повинно бути відкрите.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції по справі ,суд апеляційної інстанції в ухвалі від 12.01.2010 року вказав ,що, позивач ,подаючи заяви про зміну чи уточнення позовних вимог (а.с.31,69), в яких заявив вимогу про стягнення заборгованості з комунальних послуг , змінив не тільки підстави ,але й предмет позову ,що є фактично новою вимогою ,яка повинна бути оформлена відповідно до ст.ст.118,119 ЦПК і відповідати іншим вимогам ,що пред'являються до позовних заяв. Предметом судового розгляду така вимога могла бути лише після вирішення питання про відкриття провадження в справі.
Згідно із ст.122 ЦПК України суддя відкриває провадження в справі не інакше як на підставі заяви ,поданої і оформленої в порядку ,встановленому цим Кодексом, тобто з дотриманням вимог ст.ст.118-121 ЦПК України .
З матеріалів справи вбачається ,що по справі було відкрито провадження лише з вимоги про виселення (а.с.1 т.1),яка ухвалою суду від 11.02.2010 року була залишена без розгляду (а.с.173).
По нових вимогах позивача – про стягнення заборгованості по оплаті комунальних платежів ( т.1 а.с.31,69,184) , суд не перевірив відповідність їх ст.ст.118-120 ЦПК і так і не відкрив по них провадження в справі (не об'єднав), постановивши 11.02.2010 року ухвалу лише про призначення справи за цим позовом до розгляду.(а.с.173).
В подальшому суд ухвалою від 01.03.2010 р прийняв до провадження заяви про уточнення позовних вимог щодо збільшення та зміни позовних вимог ( з вимогою про визнання ордеру недійсним (а.с.184) ) та приєднав її до позовної заяви про стягнення заборгованості за комунальні послуги, яка не перевірена на відповідність вимогам закону і провадження по якій відкрито не було. ( т.1 а.с.230)
При цьому суд , в порушення ч.2 ст .311 ЦПК, не врахував висновки і мотиви апеляційної інстанції ,з яких було скасоване попереднє рішення і те ,що вимога про визнання ордеру недійсним , також є фактично новою вимогою , не перевірив при подачі нових вимог дотримання позивачем ст.ст.118-120 ЦПК України ,в тому числі і щодо сплати державного мита в передбаченому законом розмірі.
Крім того ,зупиняючи провадження в справі суд виходив з того ,що без остаточного з'ясування питання про визнання права власності та визначення власника майна ,дана справа підлягає зупиненню. Разом з тим, ,питання що ставляться, стосуються стягнення заборгованості за комунальні послуги, які ,як стверджує позивач, вже понесені ним і не стосуються того ,хто буде визнаний власником за рішенням господарського суду.За таких обставин відсутня неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає ,що ухвалу про зупинення провадження в справі не можна визнати законною і вона підлягає скасуванню ,а позовні заяви – направленню на новий розгляд для вирішення питання про їх прийняття відповідно до ст.ст.118-120 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.307,312 ,315 ЦПК України ,-
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.
Ухвалу Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.03.2010 року скасувати, а позовні заяви про стягнення заборгованості за комунальні послуги та визнання ордеру недійсним направити на новий розгляд для вирішення питання про відкриття провадження в справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: