Судове рішення 22-1970/10 від 04.06.2010

Судове рішення #9223073

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1970/10 Головуючий у 1-й інстанції: Селіверстов С.М.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Маловічко С.В.

Подліянової Г.С.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_3 з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому зазначив, що 16.04.2009 року у Токмацькому вкладиші до газети «Суббота плюс», відповідальною за випуск якого є відповідач, була опублікована стаття, автором якої також є відповідач, під назвою «О кадровом пасьянсе в Партии регионов, несуществующем профкоме и неудачном посредничестве». Вказана стаття була опублікована на сторінці 58 в рубриці «Конкретно». Позивач вважає, що інформація, яка була викладена в цій статті є недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а саме: «За недолгие годы пребывания Плискина во главе сине-белых он стал участником многих скандалов», «Следующий конфликт возник на мартовской сессии, когда рассматривался вопрос о результатах работы ДОЛ «Солнечный», «Плискин лично обещал, что руководство ОАО «Юждизельмаш» погасит остаток долга за путевки в 9,6 тысяч гривен». Також позивач вважає, що розповсюдженням недостовірної інформації йому була завдана моральна шкода, розмір якої він оцінює в 1690 грн.

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 21 вересня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію, поширену в газеті «Суббота плюс» від 16.04.2009 року в статті «О кадровом пасьянсе в Партии регионов, несуществующем профкоме и неудачном посредничестве», а саме: «За недолгие годы прибывания Плискина во главе сине-белых он стал участником многих скандалов».

Зобов’язано ОСОБА_3 спростувати відомості, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 шляхом опублікування протягом місяця після набрання рішенням суду законної сили спростування на тому ж місці шпальти, де містилася неправдива інформація, і тим же шрифтом.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 300 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати – державне мито в сумі 17 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 125 грн., та витрати на розміщення оголошення в розмірі 100 грн, а всього 242 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо її неналежного повідомлення про судові засідання, в зв»язку з чим вона не змогла прийняти участь у розгляді справи та була позбавлена можливості довести, що інформація, викладена в опублікованій в Токмацькому вкладиші газети «Субота плюс» статті «О кадровом пасьянсе в Партии регионов, несуществующем профкоме і неудачном посредничестве», автором якої вона є, відповідає дійсності.

Перевіривши ці доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що відповідач сповіщалась про судове засідання 21 вересня 2009р., в якому було постановлено заочне рішення, через публікацію повідомлення в засобах масової інформації / а.с. 25/.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі.

Обираючи передбачений цією вимогою процесуальної норми спосіб сповіщення відповідача, суд першої інстанції припустився помилки.

Так, місце проживання відповідача є відомим та її адреса зазначена в позовні заяві, а також зазначено номер її мобільного телефону. За цією адресою ОСОБА_3 отримувала першу судову повістку 12.07.2009р. / а.с. 16-а/. Відомим є також і місце роботи відповідача, яка до тепер продовжує працювати у газеті «Субота плюс».

За таких обставин, у суду не було підстав для сповіщення відповідача шляхом публікації оголошення в пресі, а тому таке повідомлення про розгляд справи є неналежним.

Отже, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд.

Крім того, судом не враховано роз»яснення, які містяться в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р., згідно яких відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред»явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належним відповідачем є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що

виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації».

Зобов»язуючи відповідача в особі автора статті спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування в пресі, суд не врахував, що таким рішенням фактично зачіпаються інтереси інформаційного видання, в якому повинно бути розміщене це спростування, а тому у такому разі воно повинно бути учасником судового розгляду у такій справі.

Зазначені порушення з боку суду першої інстанції також є безумовною підставою у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України для скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді до участі у справі слід залучити редакцію печатного органу, в якому містилась інформація, на недостовірності якої наполягає позивач, а також повно та всебічно дослідити в порядку змагальності викладені позивачем обставини та заперечення відповідача і докази на їх підтвердження, та у випадку підтвердження факту недостовірності розповсюдженої інформації в резолютивній частині рішення ретельно викласти зміст та спосіб її спростування, а також правильно зазначити особу, на яку покладається такий обов»язок.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21 вересня 2009 року у цій справі скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: