Справа № 22- 524 - 2010 р. Головуючий у 1-й інст. – Дужич С.П.
Категорія № 57 Доповідач - Оніпко О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2010 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Оніпко О.В.
Суддів - Григоренка М.П., Шеремет А.М.
При секретарі - Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 26 березня 2009 р. в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист прав власника шляхом знесення самовільної прибудови.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 26 березня 2009 р. задоволено позовом ОСОБА_3 : зобов»язано ОСОБА_2 привести коридор загального користування біля АДРЕСА_1 та сходову клітку біля сміттєзбірної труби між 8 та 9 поверхами будинку у первинний стан, що існував до цього, шляхом знесення збудованої цегляної перегородки у коридорі загального користування біля вказаних квартир та кладовки біля сміттєзбірної труби. Стягнуто з відповідача на користь позивачки : 51 грн. витрат понесених на сплату судового збору, 30 грн. витрат з ІТЗ та 1000 грн. – на правову допомогу.
В поданій на рішення апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 вказує на його незаконність, оскільки висновки суду не відповідають вимогам закону та обставинам справи. Спірний тамбур було збудовано за згодою позивачки, яка також давала гроші на його зведення . Інші сусіди також не заперечували щодо цього та була згода начальника ЖКП « Сонячне». Приписи ЖКП « Сонячне» стосувалися не лише відповідача, а й власника квартири № 30 , тобто, позивачки. Що стосується зведеної ним кладовки між 8 та 9 поверхами, то вона взагалі будь-яким чином не порушує права позивачки, враховуючи також, що сміттєзбірник мешканцями на даний час не використовується. Також суд порушив права відповідача, оскільки фактично розглянув справу без його участі. Не витребував докази щодо притягнення його до адмінвідповідальності – рішення адмінкомісії від 28.04.2007 р. та не викликав і не допитав свідків в справі, хоча клопотання про це задовольнив. Безпідставно стягнуто на користь позивачки 1000 грн. витрат за надання правової допомоги з відповідача, який є інвалідом. Адвокат приймав участь в справі як представник, і витрати на це згідно з нормами ЦПК України, не відшкодовуються . Правова допомога не є співрозмірною з витраченим адвокатом часу та з об»ємом його роботи . Просить рішення скасувати, , справу направити на новий розгляд.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - частковому скасуванню, з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка та відповідач в справі є власниками та проживають у АДРЕСА_1, біля яких на сходовій клітці у 2003 р. було зведено тамбур .
Згідно вимог п. 2 ст. 10 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення ( кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
ОСОБА_3 звернулася з даним позовом до суду, вважаючи, що її право, як власника квартири та співвласника іншого майна у багатоквартирного будинку, де вона розташована, порушено проведеною відповідачем самовільно, без її згоди, прибудовою тамбура та кладовки біля сміттєзбірника між 8 та 9 поверхами.
У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи представника відповідача про те, що була згода адміністрації ЖКП «Сонячне» на зведення вказаної прибудови, також на це давала згоду і сама позивачка та сторони порівну внесли кошти за неї, доказами не стверджено і позивачка вказані обставини категорично заперечувала .
Окрім того, у відповідності до вимог « Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. № 76 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 927/ 11207 , зокрема , п. 3.7.7, у разі реконструкцій, перепланування, капітального ремонту приміщень, будинків необхідно дотримуватись протипожежних вимог, визначених нормативними документами, а згідно з п. 3.7.18 не дозволяється улаштовувати у загальних коридорах комори, вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій.
Також, згідно з листом начальника відділу з питань наглядово –профилактичної діяльності Рівненського МУ ГУ МНС України в Рівненській області від 28.03.2007 р. за № 766 ( а.с. 15) самовільним облаштуванням перегородок у коридорах загального користування за адресою сторін, порушуються вимоги п. 4.2.2 « Правил пожежної безпеки в Україні». У зв»язку з цим начальнику ЖКП « Сонячне», на балансі якого перебуває вказаний будинок, вручено припис органу держпожежнагляду з метою усунення вказаних недоліків. За результатами контрольної перевірки через невиконання вказаного припису, начальника ЖКП притягнуто до адмінвідповідальності у вигляді штрафу.
За таких обставин посилання представника відповідача на відсутність у суду доказів щодо притягнення останнього до адмінвідповідальності та щодо сплати ним у зв»язку з цим штрафу, не є підставою для скасування рішення суду в частині зобов»язання відповідача за власний кошт знести самовільно зведені ним конструкції.
Доводи представника відповідача про розгляд справи судом без участі відповідача не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 приймала участь в судових засіданнях 18.03.2008 р., 26.06.2008 р.( а.с. 35, 51-52), надавала суду пояснення та заперечення з приводу пред»явленого ОСОБА_3 позову, за винятком судового засідання від 26.03.2009 р. , де судом проводилися судові дебати та було оголошено резолютивну частину рішення ( а.с. 68).
Однак, що стосується доводів про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки витрат, понесених нею на правову допомогу в сумі 1000 грн., то вони заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст. 79 ЦПК України, до судових витрат належать і витрати на правову допомогу.
У відповідності до вимог ст. 84 ЦПК України, витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної допомоги.
На підставі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно зі ст.12 Закону України « Про адвокатуру» оплата допомоги адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином або юридичною особою й адвокатським об»єднанням або адвокатом.
18.03.2008 р. між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено угоду на представництво інтересів останньої по цивільній справі в суді м. Рівне ( а.с. 24).
Угода між адвокатом та позивачкою про надання правової допомоги в справі відсутня, а квитанція про отримання ним від позивачки 1000 грн. не свідчить про надання адвокатом такої допомоги.
Окрім того, доказом обсягу наданої правової допомоги має бути письмовий звіт адвоката у конкретній справі , який в матеріалах даної справи також відсутній.
У зв»язку з наведеним, вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на її користь понесених нею вказаних витрат в сумі 1000 грн. до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 26 березня 2009 р. в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 000 грн. за отримання нею правової допомоги – скасувати та відмовити останній у стягненні вказаних витрат. В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий Судді