Справа № 148/1165/16-ц

Провадження №2/148/227/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 лютого 2021 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганич С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на житловий будинок та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про скасування рішення сесії та визнання свідоцтва про право власності недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Тиманівської сільської ради Тульчинського району Вінницької областіпро визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на житловий будинок, мотивуючи свої вимоги тим, що його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_4 помер.

До 1987 року їхня сім`я проживала разов в будинку АДРЕСА_1 .

В 1987 році батько купив йому житловий будинок АДРЕСА_2 .

24.09.1989 на підставі рішення виконкому Тульчинської районної ради №76 від 27.03.1986 та рішення виконкому Тиманівської сільської ради йому було видано свідоцтво про право особистої власності на будинок АДРЕСА_2 .

24.10.1989 Тульчинським МБТІ був виготовлений технічний паспорт на його ім`я. З тих пір він є законним власником вищевказаного житлового будинку АДРЕСА_2 .

В квітні 2016 року його мати ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до нього про усунення перешкод в здійсненні права власності у якій вказала, що їй відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2002 належить житловий будинок АДРЕСА_2 . Так він дізнався, що належний йому будинок на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Тиманівської сільської ради 25.11.2002 на підставі рішення від 25.10.2002 №56, начебто належав його батькові. Тобто, його мати, неправомірно отримавши в 2002 році свідоцтво про право власності на ім`я покійного батька на належний йому будинок, 07.12.2002 в Тульчинській державній нотаріальній конторі отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Про наявність даних свідоцтв він дізнався лише в квітні 2016 року, отримавши позовну заяву.

В книгах погосподарського обліку по Тиманівській сільській раді на будинок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 записано наступне:

- в погосподарській книзі №4 за період з 1986 по 1990 роки головою двору будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , а головою двору будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 ;

- в погосподарській книзі №7 за період з 1991 по 1995 роки головою двору будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , а головою двору будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 (до 18.12.1993), ОСОБА_2 ;

- в погосподарській книзі №7 за період з 1996 по 2000 роки головою двору будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , а головою двору будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 ;

- в погосподарській книзі №3 за період з 2001 по 2005 роки головою двору будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 (внесено зміни згідно спадкової справи від 07.12.2002), а головою двору будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 .

Тобто, записи в книгах погосподарського обліку підтверджують, що його батько ОСОБА_4 до своєї смерті проживав в будинку АДРЕСА_1 та не він, ні його мати ніякого відношення до будинку АДРЕСА_2 не мали.

Відповідно до діючого на 1987 рік законодавства, зокрема ст.101 ЦК УРСР, у його батьків міг бути тільки один житловий будинок, що належав би на праві особистої власності одному з них або був у їх спільній власності.

Саме тому в 1987 році його батько і оформив на нього на праві особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_2 і з того часу він будь-кому даний будинок будь-яким способом у власність не передава та не відчужував.

За таких обставин прийняття виконкомом Тиманівської сільської ради рішення від 25.10.2002 №56 про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 на ім`я його покійного батька та видача виконкомом Тиманівської сільської ради 25.11.2002 даного свідоцтва є протиправними і містять в собі ознаки кримінального правопорушення, оскільки в протиправний спосіб позбавили його права власності на житловий будинок, а тому вони підлягають скасуванню.

Також підлягає скасуванню і свідоцтво про право на спадщину за законом, яке було видано його матері 07.12.2002 в Тульчинській державній нотаріальній конторі, оскільки батько при житті не був власником житлового будинку АДРЕСА_2 , не мав на нього прав, так як будинок був його особистою власністю, а тому він не міг успадковуватись будь-ким після смерті його батька.

В зв`язку з даними обставинами він змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить поновити йому строк звернення до суду з даним позовом, як пропущений з поважних причин, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.12.2002, видане Тульчинською державною нотаріальною конторою на житловий будинок АДРЕСА_2 , а також визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , видане виконкомом Тиманівської сільської ради 25.11.2002 на підставі рішення від 25.10.2002 №56 на ім`я ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати покласти на ОСОБА_2

21.02.2017 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади, третьої особи - ОСОБА_1 про скасування рішення сесії та визнання свідоцтва про право власності недійсним, відповідно до якої ОСОБА_2 просить скасувати рішення виконкому Тиманівської сільської ради №71 від 15.12.1987 про видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_3 , як голові колгоспного двору АДРЕСА_2 та визнати свідоцтво № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння від 24.10.1989, видане виконавчим комітетом Тиманівської сільської ради на ім`я голови колгоспного двору ОСОБА_3 , недійсним.

Свої зустрічні позовні вимоги обгрунтовує тим, що влітку 2016 року її син почав виганяти її з належного їй на праві власності будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , заявивши, що даний будинок належить йому. Через дані обставини вона звернулась до суду про усунення перешкод у користуванні своїм майном. Тоді її син ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на житловий будинок. Однак ІНФОРМАЦІЯ_2 її син помер. Його правонаступником стала його дружина ОСОБА_1 , тому вона із зустрічним позовом звертається до неї.

Також ОСОБА_2 вказала, що 22.08.1985 вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 за їхні спільні кошти купили житловий будинок АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу був оформлений на ім`я її чоловіка. На момент купівлі будинку їх син ОСОБА_3 з ними не проживав і участі у купівлі даного будинку не приймав, так як він був військовозобов`язаним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер і після його смерті вона прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

ОСОБА_3 надав суду копію свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння від 24.10.1989, видане Тиманівською сільською радою на підставі рішення виконкому Тиманівської сільської ради №71 від 15.12.1987. Однак, на момент винесення даного рішення ОСОБА_3 з ними не проживав і ніяких коштів на придбання будинку не надавав. Ставши офіцером Радянської Армії, він вибув із членів колгоспу, а тому, не будучи членом колгоспного двору, не мав ніякого права на отримання свідоцтва про право власності як голова колгоспного двору. Через це рішення виконкому Тиманівської сільської ради №71 від 15.12.1987 є незаконним, протиправним і таким, що підлягає скасуванню в частині прийняття рішення про видачу ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_2 , а тому і свідоцтво № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння від 24.10.1989, видане Тиманівською сільською радою на підставі рішення виконкому Тиманівської сільської ради №71 від 15.12.1987 являється недійсним.

Ухвалою суду від 23.05.2017 замінено первісного позивача ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13.06.2017 замінено відповідача - Тиманівську сільську раду Тульчинського району Вінницької області на Тульчинську міську об`єднану територіальну громаду.

Ухвалою суду від 25.07.2017 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади, за участю третьої особи - ОСОБА_1 , про скасування рішення сесії та визнання свідоцтва про право власності недійсним, до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на житловий будинок.

В судове засідання позивач та її представник за первісним позовом не з`явилися, від представника позивача надійшла заява, згідно якої він просить розглянути справу у відсутність позивача та її представника та позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 за первісним позовом в судове засідання не з`явилась, подала до суду клопотання, згідно якого просить розгляд справи провести без її участі. Позовні вимоги ОСОБА_1 до неї не визнає та заперечує проти їх задоволення, зустрічні позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідач - представник Тульчинської міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, згідно якого просить розглянути справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Тульчинської міської ради у відсутність представника Тульчинської міської ради за наявними в матеріалах справи документами. Проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутность учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб від 22.04.1961 серія НОМЕР_2 (а.с.202 т.2) 22.04.1961 ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_5 та остання після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Згідно копії повторного свідоцтва про народження від 20.05.2016 серія НОМЕР_3 (ас.191 т.2) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно копії договору купівлі- продажу будинку від 22.08.1985 (а.с.61 т.1) вбачається, що ОСОБА_7 продала ОСОБА_4 належний їй на праві особистої власності жилий будинок, що знаходиться в с.Тиманівка, Тульчинського району, Вінницької області. Встановити в судовому засіданні, який саме житловий будинок було продано не виявилось можливим, так як належних та допустимих доказів для встановлення даного факту матеріали справи не містять, а учасники справи не виявили бажання бути присутніми в судовому засіданні.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 20.12.1993 серія НОМЕР_4 (а.с.203 т.2) ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Тиманівка, Тульчинського району, Вінницької області помер ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно.

Згідно копії спадкової справи №285/94 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 (а.с.136-151 т.1) вбачається, що 08.09.1994 до Тульчинської державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_2 , відповідно до якої остання вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_8 та на день його смерті залишилось спадкове майно, яке вона прийняла та просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом. На частину спадкового майна ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.09.1994. Згодом, 07.12.2002 на адресу Тульчинської державної нотаріальної контори надійшла додаткова заява від ОСОБА_2 , відповідно до якої остання вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 та після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з: житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 ; майнового паю в розмірі 6252 грн. в майні КСП ім.Желюка, яке вона прийняла та просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом за вищевказане майно. Того ж дня державним нотаріусом Мовчан В.І. на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_2 , який належав померлому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Тиманівської сільської ради 25.11.2002 на підставі рішення виконкому Тиманівської сільської ради від 25.10.2002 №56 та зареєстрованого в Тульчинському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 25.11.2002 за р.№720.

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу від 07.04.1988 серія НОМЕР_5 (а.с.38 т.1) 07.04.1988 ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_9 та остання після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Відповідно до копії витягу з послужного списку ОСОБА_3 НОМЕР_6 (а.с.201 т.1) вбачається, що останній з 19.11.1980 по 26.10.1982 проходив службу в Збройних Силах, з 07.05.1985 по 24.06.2002 служив в органах внутрішніх справ.

Відповідно до копії листа начальника Тульчинського МБТІ від 26.03.1986 №40 (а.с.233 т.2) вбачається, що останній звернувся до голови виконкому Тульчинського районної Ради народних депутатів з проханням винести рішення про технічну інвентаризацію та реєстрацію жилих будинків, оскільки оформлення права власності на жилі будинки з подальшою їх реєстрацією вирішується виконкомом районної Ради народних депутатів.

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Тульчинського районної Ради народних депутатів №76 від 27.03.1986 "Про технічну інвентаризацію та реєстрацію житлових будинків належних громадянам та колгоспним дворам на праві особистої власності" (а.с.232 т.2) виконком районної Ради народних депутатів вирішив: 1. Провести технічну інвентаризацію жилих будинків належних громадянам та колгоспним дворам на праві особистої власності, розташованих на території Тульчинського району. 2. Визначити право особистої власності на жилі будинки за громадянами та колгоспними дворами згідно представлених сільськими Радами списків. 3. Виконкомам сільських Рад району видати свідоцтва про право особистої власності згідно пункту 2 даного рішення. 4. Реєстрацію та технічну інвентаризацію житлового фонду провести силами Тульчинського бюро технічної інвентаризації за рахунок власників житлових будинків.

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Тиманівської сільської Ради народних депутатів від 15.12.1987 "Про технічну інвентаризацію та реєстрацію житлових будинків та колгоспним дворам на праві особистої власності" (а.с.163 т.1) виконком сільської Ради народних депутатів вирішив, зокрема: 1. Провести технічну інвентаризацію житлових будинків належних громадянам та колгоспним дворам на праві особистої власності, розташованих на території сільської Ради. 2. Оформити право особистої власності на жилі будинки за громадянами та колгоспними дворами та видати їм свідоцтво про право особистої власності згідно представлених списків (список додається). 3. Реєстрація та обмір жилих будинків буде провадитись силами Тульчинського бюро технічної інвентаризації за рахунок власників житлових будинків.

Згідно копії технічного паспорту на жилий будинок по АДРЕСА_2 , виданого 24.10.1989 (а.с.8-12 т.1) вбачається, що жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 , про свідчить наявне в ньому свідоцтво № НОМЕР_1 право особистої власності на домоволодіння від 24.10.1989, видане виконавчим комітетом Тиманівської сільської Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Тульчинського районної Ради народних депутатів №76 від 27.03.1986 та рішення виконкому Тиманівської сільської ради №71 від 15.12.1987, зареєстроване того ж дня в бюро технічної інвентаризації.

Згідно довідки виконкому Тиманівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 11.07.2016 №417 (а.с.30 т.1) вулицю П.Комуни, яка розташована в с.Тиманівка, Тульчинського району, Вінницької області перейменовано на вулицю Відродження згідно рішення Тиманівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області за №63 6 сесії 7 скликання від 09.02.2016.

Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Тиманівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 05.04.2016 №334 (а.с.17 т.1) за адресою: АДРЕСА_2 розташований житловий будинок з господарськими будівлями, власником якого є ОСОБА_3 . Підстава: погосподарська книга №3 по Тиманівській с/раді.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 01.07.2016 серія НОМЕР_7 (а.с.39 т.1) ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт.Томашпіль, Томашпільського району, Вінницької області помер ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно.

Згідно копії спадкової справи №238/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с.185-199 т.1) вбачається, що 08.07.2016 до Томашпільської державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_2 , відповідно до якої остання вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер її син ОСОБА_3 та на день його смерті залишилось спадкове майно, яке вона приймає. 12.07.2016 та 11.01.2017 надійшли заяви від ОСОБА_1 , відповідно до якої остання вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер її чоловік ОСОБА_3 та на день його смерті залишилось спадкове майно, яке вона приймає та прийняла. 12.07.2016 надійшла заява від ОСОБА_10 , відповідно до якої він відмовився від належної йому частки спадкового майна після смерті його батька ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 11.01.2017 державним нотаріусом Іськовою Н.М. на ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_2 , який належав померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Тиманівської сільської ради 24.10.1989 на підставі рішення Тульчинського райвиконкому від 27.03.1986 №76 та зареєстрованого в КП "Тульчинському міжрайонному бюро технічної інвентаризації" 14.10.1989 за р.№720.

В судовому засіданні були оглянуті інвентаризаційні справи на житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Дослідивши їх, судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки приналежності будов домоволодіння АДРЕСА_2 вбачається, що на даний час ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Тульчинською державною нотаріальною конторою 07.12.2002, є власником житлового будинку АДРЕСА_2 . Початковий власником відповідно до свідоцтва про право особистої власності, виданого виконкомом Тиманівської с/Ради н/д №701 від 24.10.1989 зазначено колгоспний двір, головою якого є ОСОБА_3 . Відповідно до довідки приналежності будов домоволодіння АДРЕСА_1 вбачається, що на даний час відповідно до свідоцтва про право особистої власності, виданого виконкомом Тиманівської с/Ради народних депутатів №803 від 03.01.1994, власником житлового будинку АДРЕСА_1 зазначено колгоспний двір, головою якого є ОСОБА_2 . Попереднім власником відповідно до свідоцтва про право особистої власності, виданого виконкомом Тиманівської с/Ради н/д №698 від 20.10.1989, зазначено колгоспний двір, головою якого є ОСОБА_4 .

Також в документах двох інвентаризаційних справ знаходяться оригінал та копія договору купівлі- продажу будинку від 22.08.1985, який досліджувався судом раніше.

Окрім цього, в матеріалах інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 наявне свідоцтво № НОМЕР_8 право особистої власності на домоволодіння від 20.10.1989, видане виконавчим комітетом Тиманівської сільської ради на підставі рішення виконкому Тульчинського районної ради народних депутатів №76 від 27.03.1986 та рішення виконкому Тиманівської сільської ради №71 від 15.12.1987, зареєстроване того ж дня в бюро технічної інвентаризації, відповідно до якого жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить колгоспноному двору, головою якого ОСОБА_4 . Також там наявне рішення Тиманівської сільської Ради народних депутатів Тульчинського району Вінницької області №48 від 20.12.1993, відповідно до якого виконком Тиманівської сільської Ради народних депутатів вирішив: переоформити документи на право особистої власності на жилий будинок АДРЕСА_1 на ім`я нового голови колгоспного двору ОСОБА_2 ; видати свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок по даному рішенню; Тульчинському міжміському бюро технічної інвентаризації провести перерегістрацію жилого будинку.

В матеріалах же інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_2 наявна ксерокопія свідоцтва про право власності на житловий будинок від 25.11.2002, виданого на підставі рішення виконкому Тиманівської сільської ради від 25.10.2002 №56, зареєстрованого в Тульчинському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 25.11.2002, відповідно до якого ОСОБА_4 належить житловий будинок АДРЕСА_2 . Також там наявне рішення виконавчого комітету Тиманівської сільської ради від 25.10.2002 №56 "Про оформлення права приватної власності за ОСОБА_4 на житловий будинок в АДРЕСА_2 ", де відсутній підпис та прізвище сільського голови та прізвище сектетаря, відповідно до якого вбачається, що розглянувши клопотання ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу будинку, посвідчений Тиманівською сільською радою 22.08.1985 №86, матеріали представлені Тульчинським МБТІ, виконком Тиманівської сільської ради вирішив: оформити право приватної власності на об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 ; видати свідоцтво про право приватної власності згідно п.1; Тульчинському МБТІ провести державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна.

Відтак, з огляду на викладене, судом встановлено, що між ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 виник спір з приводу правомірності набуття права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Правонаступник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 стверджує, що даний житловий будинок належав її покійному чоловікові відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння від 24.10.1989 і ним даний будинок будь-кому та у будь-який спосіб у власність не передавався. Видача ж свідоцтва про право власності на житловий будинок від 25.11.2002, а згодом на підставі нього і свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2002 є протиправною.

Відповідач - позивач ОСОБА_2 за первісним позовом заперечує даний факт та вважає, що померлий ОСОБА_3 ніякого відношення до спірного будинку немає і вона правомірно набула права вланості на нього.

Проаналізувавши обставини справи та відповідні норми законодавства, які регулюють ці відносини, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.101 ЦК УРСР 1963 року ( в редакції чинної станом на 24.10.1989) в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності. Право власності одного або кількох громадян з числа зазначених в частині другій цієї статті на частину будинку не позбавляє права інших з цих громадян мати у власності другу частину (частини) цього ж будинку. Проте в багатоквартирному будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників подружжя, що проживає спільно, їх неповнолітні діти можуть мати лише одну квартиру.

Відповідно до ч.1-4 ст.103 ЦК УРСР 1963 року (в редакції чинної станом на 14.10.1989), якщо в особистій власності громадянина або у подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей стане з підстав, що допускаються законом, більше одного жилого будинку, власник вправі на свій вибір залишити у своїй власності будь-який з цих будинків. Інший будинок (будинки) повинен бути власником протягом одного року проданий, подарований або відчужений іншим способом. Річний строк для добровільного відчуження власником будинку (будинків) обчислюється з дня виникнення права власності на інший будинок (будинки). Якщо власник протягом одного року не скористується своїм правом на відчуження будинку в будь-якій формі, цей будинок за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів підлягає примусовому продажу в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом Української РСР для виконання судових рішень. Виручені від продажу суми після відшкодування витрат, пов`язаних з здійсненням примусового продажу, передаються колишньому власникові будинку. В разі, коли продаж будинку в примусовому порядку не відбудеться через відсутність покупців, будинок за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів безоплатно переходить у власність держави.

Правовий режим колгоспного двору визначався положеннями ЦК УРСР.

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15.04.1991 Закону України "Про власність" була ліквідована різниця правового режиму майна у «колгоспному дворі» та в «робітничому дворі», встановлено єдиний правовий режим майна, незалежно від місця проживання чи місця праці особи.

З огляду на те, що цей Закон набув чинності 15.04.1991, його дія не поширилася на майно, яке було придбане раніше. Це означає, що на таке майно і далі поширюється правовий режим майна колгоспного двору - спільна сумісна власність усіх його членів. Ця обставина і сьогодні має братися до уваги при відчуженні цього майна, а також при його спадкуванні.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Правильне застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР 1963 року передбачає з`ясування питання про віднесення будинку до відповідної суспільної групи господарств.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-350цс15.

Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25.05.1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22.02.1995 № 48.

Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, відносяться до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

В свою чергу, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику, у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 №20 із змінами і доповненнями, судам було роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991. До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.199, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

З досліджений судом копій погосподарських книг Тиманівської сільської/ради народних депутатів №4 на 1986-1990 роки (а.с.176-178 т.2) та на 1991-1995 роки ( а.с.179-180 т.2, а.с.138-140 т.3) вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи домогосподарств колгоспний двір. В погосподарській книзі №4 на 1986-1990 роки (особовий рахунок № НОМЕР_9 ) в списку членів сім`ї зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як голів двору, а також міститься відмітка відносно ОСОБА_3 , що він зовсім вибув в погосподарський двір № НОМЕР_10 без зазначенння року вибуття. В погосподарській книзі на 1991-1995 роки (особовий рахунок № НОМЕР_11 ) в списку членів господарства зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 як голів двору, а також міститься відмітка, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В інших погосподарських книгах на 1996-2000 роки (особовий рахунок № НОМЕР_12 ) (а.с.174-175 т.2, а.с.144-146 т.3), на 2001-2005 роки (особовий рахунок № НОМЕР_13 ) (а.с.172-175 т.2, а.с.131-134 т.3) та на 2006-2019 року (а.с.171 т.2) в списку членів господарства зазначено ОСОБА_2 , як голову двору та домогосподарства.

З досліджений судом копій погосподарських книг Тиманівської сільської/ради народних депутатів №4 на 1986-1990 роки (а.с.182-184 т.2) та на 1991-1995 роки ( а.с.185-186 т.2, а.с.135137 т.3) вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_2 відносився до суспільної групи домогосподарств колгоспний двір. В погосподарській книзі №4 на 1986-1990 роки ( особовий рахунок № НОМЕР_10 ) в списку членів сім`ї зазначено ОСОБА_4 , як голову сім`ї, ОСОБА_2 , як мати, та ОСОБА_3 , як сина, а також містяться відмітки, що ОСОБА_4 зовсім вибув в погосподарський двір № НОМЕР_9 без зазначення року вибуття, а ОСОБА_3 зовсім вибув в погосподарський двір № НОМЕР_9 без зазначенння року вибуття та повернувся 1989 року. В погосподарській книзі на 1991-1995 роки (особовий рахунок № НОМЕР_14 ) в списку членів господарства зазначено ОСОБА_3 як голову двору, та ОСОБА_2 , як мати, а також міститься відмітка, що ОСОБА_2 зовсім вибула в погосподарський двір № НОМЕР_11 без зазначення року вибуття, а ОСОБА_3 тимчасово вибув до Радянської Армії. В копії погосподарської книги на 1996-2000 роки (особовий рахунок № НОМЕР_15 ) (а.с.187-188 т.2, а.с.141-143 т.3) в списку членів господарства зазначено ОСОБА_3 , як голову сім`ї, та ОСОБА_10 , як сина, а також містяться відмітки, що ОСОБА_3 та ОСОБА_10 прибули на територію даної сільської ради 4.05.2000 р. смт.Томашпіль. В копії погосподарської книги на 2001-2005 роки (особовий рахунок № НОМЕР_16 ) (а.с.189-190 т.2, а.с.128-131 т.3) в списку членів домогосподарства зазначено ОСОБА_3 , як голову двору, ОСОБА_10 , як сина, та ОСОБА_2 , як голову двору, а також містяться відмітки, що ОСОБА_3 та ОСОБА_10 зовсім вибули з домогосподарства 16.01.2002 м. Томашпіль. В копії погосподарської книги на 2006-2010 року (а.с.181 т.2) зазначено, що ОСОБА_2 є головою.

Таким чином, відповідно до досліджених судом матеріалів справи судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 відносився до суспільної групи домогосподарств колгоспний двір та належав ОСОБА_3 , як голові колгоспного двору, на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння від 24.10.1989, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 24.10.1989, і ним даний будинок будь-кому та у будь-який спосіб у власність не передавався.

Також судом встановлено, що станом на 15.04.1991 року головою двору АДРЕСА_2 був ОСОБА_3 . Відповідач - позивач ОСОБА_2 зовсім вибула в погосподарський двір № НОМЕР_11 , тобто до домогосподарстваАДРЕСА_1 .

Оскільки право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 було зареєстровано у встановленому порядку, відповідно до діючого на той час законодавства, як власність колгоспного двору, головою якого на момент припинення існування колгоспних дворів був ОСОБА_3 , тому вищевказане свідоцтво № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння від 24.10.1989 є правовстановлюючим документом та свідчить про те, що спірний житловий будинок належить колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_3 .

При цьому, судом враховано, що свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , яке було видане 25.10.2002 виконкомом Тиманівської сільської ради на ім`я ОСОБА_4 на підставі клопотання його дружини ОСОБА_2 , видано вже після смерті останнього. При прийнятті 25.10.2002 рішення №56 "Про оформлення права приватної власності за ОСОБА_4 на житловий будинок в АДРЕСА_2 " виконавчий комітет Тиманівської сільської ради виходив з договору купівлі-продажу, посвідченого Тиманівською сільською радою 22.08.1985. Між тим, станом на момент прийняття даного рішення чинним було свідоцтво № НОМЕР_1 право особистої власності на домоволодіння, видане виконавчим комітетом Тиманівської сільської Ради народних депутатів 24.10.1989.

Відтак, враховуючи наведене, та те, що виконавчий комітет Тиманівської сільської ради вирішив питання щодо прав та обов`язків померлої особи, суд приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Тиманівської сільської ради від 25.10.2002 №56 "Про оформлення права приватної власності за ОСОБА_4 на житловий будинок в АДРЕСА_2 " є незаконним і ОСОБА_11 , як голова колгоспного двору, на момент пред`явлення даного позову до суду був протиправно позбавлений належного йому майна, зокрема житлового будинку АДРЕСА_2 .

Наявність свідоцтва про право власності на житловий будинок від 25.10.2002, виданого на ім`я ОСОБА_4 на даний час порушує право ОСОБА_1 , як правонаступника позивача, на спадщину.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що право приватної власності надувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Проаналізувавши вищенаведені обставини та матеріали даної справи, дослідивши докази надані сторонами, суд вважає, що оскільки ОСОБА_3 , як голові колгоспного двору, за життя належав житловий будинок АДРЕСА_2 , а оформлення права власності на спірний будинок за ОСОБА_4 після його смерті відбулося з порушенням законних прав та інтересів ОСОБА_3 , тому позовна вимога щодо визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , виданого виконкомом Тиманівської сільської ради 25.11.2002 на підставі рішення від 25.10.2002 №56 на ім`я ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає задоволенню.

Також судом враховано, що відповідач-позивач ОСОБА_2 на підставі вищевказаного свідоцтва отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.12.2002, видане Тульчинською державною нотаріальною конторою.

Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із п.27 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 30.05.2008 №7 "Про судову практику усправах про спадкування" зазначено, що відповідно до ст.1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Таким чином нормами законодавства передбачено можливість визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, а не його скасування, як про те просить позивач.

Оскільки при видачі даного свідоцтва було порушено право ОСОБА_3 , як голови колгоспного двору, тобто у спадкове майно увійшло майно, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, відтак, наявні правові підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2002, виданого Тульчинською державною нотаріальною конторою.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2002, виданого Тульчинською державною нотаріальною конторою є безпідставною і задоволенню не підлягає, оскільки даний спосіб захисту не передбаченний чинним законодавством.

Окрім цього, позивач у позовній заяві просить поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, відповідно до ч. 1, 4 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові лише у випадку, коли позов доведений. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи, що ОСОБА_3 дізнався про порушення свого права в травні 2016 року, коли його мати ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною вимогою до нього, про що свідчить копія ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с.14 т.1) та копія позовної заяви (а.с.15 т.1), а з даним позовом до суду він звернувся 31.05.2016, тому суд приходить до висновку, що ним не було пропущено строк позовної давності. Відтак позовна вимога щодо поновлення строку звернення до суду з даним позовом задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічних позовних вимог судом враховано наступне.

Пред`являючи зустрічний позов, ОСОБА_2 стверджує, що житловий будинок АДРЕСА_2 був куплений 22.08.1985 нею з її чоловіком ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу та оформлений на її чоловіка. Їх син ОСОБА_3 з ними не проживав та коштів на придбання даного будинку не надавав. Ставши офіцером Радянської Армії, він вибув із членів колгоспного двору та не мав права отримувати свідоцтво про право власності як голова колгоспного двору.

Між тим, з даними твердженнями суд погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до п.1, 4 діючої на той час Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995), реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP проводили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Реєстрації підлягають всі будинку і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належить громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Відповідно до п.10, 12, 13 Розділу III даної Інструкції при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій Інструкції (додаток №1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це.

Для вирішення питання про можливість оформлення права власності (п.10) виконком місцевої Ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації вчинити відповідні дії.

Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення (п.13).

Відповідно до пункту 20 Інструкції при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспних дворам. На підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається свідоцтво про це (додаток №2, 2-а), або реєстраційне посвідчення (додаток №3, 3-а).

Відповідно до пункту 4.1 Розділу 4 Інструкції, яким був встановлений порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, передбачалося, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11: а) місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування: фізичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта державної комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію.

Судом взято до уваги, що фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна, зокрема житлового будинку АДРЕСА_2 , й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений 24.10.1989 за результатом його технічної інвентаризації, де наявне також свідоцтво № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння від 24.10.1989, видане колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 .

В свою чергу, договор купівлі- продажу будинку від 22.08.1985, на який посилається позивач за зустрічним позовом досліджувався судом раніше та судом надана йому оцінка як доказу.

При цьому, судом взято до уваги, що за життя ОСОБА_4 не заперечував проти визначення спірного житлового будинку до категорії колгоспного двору та того, що його син є його головою. Також, відповідно до чинного на той час законодавства, у подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що ОСОБА_3 не міг бути членом колгоспного двору є безпідставними, оскільки як вбачається з витягу з послужного списку (а.с.201 т.1) станом на 15.04.1991 останній перебував на дійсній строковій військовій службі, а тому не являється таким, що втратив право на частку в майні колгоспного двору.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що станом на момент прийняття виконкомом Тиманівської сільської Ради народних депутатів №71 від 15.12.1987 та видачі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння від 24.10.1989,житловий будинок АДРЕСА_2 не відносився до колгоспного двору.

Як встановлено судом раніше, спірний житловий будинок таки відноситься до категорій колгоспного двору.

Відтак, правових підтстав для задоволення зустрічних позовних вимог судом не встановлено, а тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача, а згодом і його правонаступника, в заявлених них межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення, а також недоведеність зустрічних позовних вимог позивачем - відповідачем в заявлених нею межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача - позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені позивачем ОСОБА_3 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1102,40 грн ( а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.101, 103, 120, 123 ЦК УРСР 1963 року ( в редакції чинної станом на 24.10.1989), Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженою Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966 (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995), ст. 15, 16, 21, 256, 257, 261, 267, 293, 321, 328, 1301 ЦК України,ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на житловий будинок задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.12.2002, видане Тульчинською державною нотаріальною конторою на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , видане виконкомом Тиманівської сільської ради 25.11.2002 на підставі рішення від 25.10.2002 №56 на ім`я ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Тульчинської міської об`єднаної територіальної громади, третьої особи - ОСОБА_1 про скасування рішення сесії та визнання свідоцтва про право власності недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_17 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_18 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , судові витрати з оплати судового збору в сумі 1102,40 грн (одна тисяча сто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: