Справа № 308/7028/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

        15 лютого 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Джуги С. Д., Фазикош Г. В.,

з участю секретарки судового засідання Балаж Н. С.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2020 року, постановлене суддею Ганьком І.І.,

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 9 жовтня 2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» (правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1576-009/06Р, згідно з умовами якого банк надав їй грошові кошти у розмірі 41 000 доларів США строком до 09.10.2031, зі сплатою 12 % річних за користування кредитом, для придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а також для сплати страхових платежів відповідно до договору страхування нерухомого майна, укладеного на підставі пункту 6.1.14 цього кредитного договору. Пунктами 4.1, 4.2, 9.1 зазначеного кредитного договору передбачено, що ОСОБА_1 зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом шляхом унесення коштів рівними частинами в розмірі 137 доларів США до 10-го числа наступного місяця, відсотки за користування кредитом щомісяця за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця у строк до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків і на момент припинення дії договору вказаного в пункті 1.2 такого, а також пеню за кожен день прострочення строків погашення кредиту або внесення відсотків у розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в пункті 1.2 кредитного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь час прострочення.

Посилалось, що 31 травня 2017 року між товариством та ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами № 1, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейшло право грошової вимоги за цим кредитним договором, договором іпотеки № 1576-009/06Р від 27.09.2007, укладеним між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 , а також договором поруки № 1576-009/06Р від 09.10.2006, укладеним між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» і ОСОБА_2 .

Згідно з реєстром боржників до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 1 від 31.05.2017 розмір заборгованості ОСОБА_1 на момент відступлення прав вимоги становить 82 011,48 грн, з яких 46 861,69 грн заборгованість за тілом кредиту та 35 149,79 грн заборгованість за відсотками.

Указувало, що відповідно до положень ст. 625 ЦК України відповідачі зобов`язані сплатити суму боргу також з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на те, що станом на червень 2019 року відповідачами так і не виконано взятих на себе зобов`язань, а тому товариство просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1576-009/06Р від 09.10.2006 у розмірі 158 492,44 грн, з яких: 46 861,69 грн заборгованість по тілу кредиту; 35 149,79 грн заборгованість за відсотками; 4 995 грн 3 % річних за період з 31.05.2017 по 11.06.2019; 53 462,49 грн пені за період з 31.05.2017 по 11.06.2019 та 18 023,47 грн інфляційного збільшення боргу за період з 31.05.2017 по 11.06.2019, а також 2 366,94 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Малюка В.М. від 9 вересня 2019 року цю справу було направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Перечинського районного суду Закарпатської області.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» подало на нього апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про виконання відповідачкою ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором від 09.10.2006, строк дії якого встановлено до 09.10.2031, оскільки рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2011 було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного товариства «Правекс Банк» лише заборгованість, яка існувала станом на 28.09.2009 в розмірі 40 411 доларів США, що еквівалентно 323 562,80 грн, та цим рішенням суду не задовольнялися вимоги кредитора про дострокове повернення всієї суми боргу.

За наведених обставин просило оскаржене рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не скористалися.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представниця позивача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - Даніліна Н.С. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав наведених у ній. Також звернула увагу на подані апеляційному суду додаткові письмові пояснення апелянта від 11.02.2021 б/н про те, що кредитний договір не припинив своєї дії, а тому банк відповідно до умов кредитного договору надалі обґрунтовано нараховував відсотки за користування кредитом, та стягнуті за рішенням суду кошти, згідно з ч. 1 ст. 534 ЦК України та пунктів 6.1.5, 10.9 кредитного договору, першочергово були спрямовані на погашення супутніх витрат кредитора, пов`язаних із виконанням зобов`язання, потім на погашення неустойки і відсотків за кредитом та лише в останню чергу на погашення основної суму боргу, а відтак на теперішній час залишаються непогашеними у повному розмірі тіло кредиту та відсотки за користування ним, що надає позивачу безумовну правову підставу для застосування положень ст. 625 ЦК України.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися повторно, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому, на думку колегії суддів і відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представниці позивача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - Даніліну Н.С., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом установлено, що 9 жовтня 2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1576-009/06Р, згідно з умовами якого банк надав їй 41 000 доларів США для придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а також для оплати страхових платежів відповідно до договорів страхування нерухомого майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог пункту 6.1.14 договору, на строк до 9 жовтня 2031 року та зі сплатою 12 процентів річних /т.1, а.с.5-12/.

9 жовтня 2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 1576-009/06Р. Згідно з пунктом 1.1 цього договору іпотекодавець для забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором № 1576-009/06Р від 09.10.2006 та можливих змін і доповнень до нього, передала в іпотеку банку (іпотекодержателю) належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 /т.2, а.с.7, 8/.

Також 9 жовтня 2006 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1576-009/06Р, відповідно до якого остання, як поручитель, зобов`язалася нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 1576-009/06Р від 09.10.2006 та можливих змін і доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 09.10.2031 у розмірі 41 000 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості /т.1, а.с.13-16/.

Згодом через порушення позичальницею ОСОБА_4 (після зареєстрованого шлюбу 07.08.2010 за актовим записом № 13 – ОСОБА_5 /т.2, а.с.15/) та поручителькою ОСОБА_2 узятих на себе зобов`язань за наведеними вище договорами, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 лютого 2011 року позов АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення 40 411 доларів США, що еквівалентно 323 562,80 грн, а саме: 37 438 доларів США (299 758,58 грн) непогашеного кредиту; 115 доларів США (920,78 грн) пені на суму непогашеного кредиту; 2 704 доларів США (21 650,39 грн) несплачених відсотків за користування коштами; 154 доларів США (1 233,05 грн) пені на суму несплачених відсотків, було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» цю суму боргу за кредитним договором у розмірі 323 562,80 грн, а також сплачений позивачем-банком судовий збір у розмірі 1 700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу /т.2, а.с.2-4/.

У зв`язку з припиненням договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. від 09.10.2006 за реєстровим номером 5059, 11 липня 2011 року ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_6 подали цій приватній нотаріусці спільну заяву про зняття заборони відчуження із нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 /т.2, а.с.13/. Також 11.07.2011 в. о. директора відділення «Закарпатської ОД» ПАТ КБ «ПРАВЕК-БАНК» Бабалик Г.В. просив зазначену нотаріуску зняти заборону відчуження № 5060 від 09.10.2006 цієї квартири внаслідок її добровільної реалізації /т.2, а.с.12/.

Як наслідок, 11 липня 2011 року приватною нотаріускою Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. прийнято дану заяву про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна та виключено запис з Державного реєстру іпотек відносно цієї квартири /т.2, а.с.11, 14/.

Постановою головного державного виконавця МВ ДВС Ужгородського МРУЮ Сухана М.М. від 31.07.2012 установлено фактичне виконання в повному обсязі вказаного рішення суду, згідно з виконавчим документом на підставі квитанцій № 7 від 08.06.2011 та № 20 від 11.07.2011, внаслідок чого постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3184/11, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 05.04.2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» суми заборгованості у розмірі 325 382,80 гривень /т.2, а.с.5, 6/.

Із квитанцій № 7 від 08.06.2011 та № 20 від 11.07.2011 убачається, що ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» за цим кредитним договором було сплачено, відповідно, 2 700 доларів США, що еквівалентно 21 528,45 грн, і 37 972 доларів США, що еквівалентно 302 655,83 грн, а загалом становить 40 672 (2 700 + 37 972) доларів США, що еквівалентно 324 184,28 (21 528,45 + 302 655,83) грн /т.2, а.с.9, 10/.

Отже, за цих обставин зазначене рішення суду першої інстанції є фактично та повністю виконаним, що підтверджено й ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 10.08.2011, якою це рішення місцевого суду залишено без змін та нею встановлено і констатовано, що після ухвалення судом оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 було реалізовано предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 , та 08.06.2011 і 11.07.2011 кошти в загальній сумі 43 372 доларів США, що еквівалентно 324 184,28 грн, унесені на рахунок банку для погашення боргу, а тому рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21.02.2011 є фактично виконаним. Ці судові рішення набрали законної сили та відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені у них, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, в якій бере участь та сама особа, тобто ОСОБА_7 , щодо якої установлено ці обставини.

31 травня 2017 року між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» (продавець) та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (покупець) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 1, згідно з якого і додатку до нього, акту приймання-передачі, покупець придбав у продавця без права регресу права вимоги за кредитами, у тому числі за № 1576-009/06Р від 9 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_1 щодо її заборгованості у розмірі 82 011,48 грн станом на 31.01.2017, з яких 46 861,69 грн боргу за тілом кредиту та 35 149,79 грн боргу за відсотками /т.1, а.с.94-131/.

9 червня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» направило ОСОБА_1 вимогу про погашення у строк до 29.06.2017 кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 81 500,71 гривень /т.1, а.с.91/.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», місцевий суд зазначив про те, що ОСОБА_7 належним чином повністю виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 1576-009/06Р від 09.10.2006, а тому є відсутніми підстави для задоволення позову.

З огляду на правові підстави для звернення до суду з указаним позовом та фактичні обставини, встановлені у справі, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такого суд дійшов із додержанням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Так, звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач зазначав про наявність у відповідачів станом на червень 2019 року заборгованості за кредитним договором № 1576-009/06Р від 09.10.2006 у розмірі 158 492,44 грн, з яких: 46 861,69 грн заборгованість по тілу кредиту; 35 149,79 грн заборгованість за відсотками; 4 995 грн 3 % річних за період з 31.05.2017 по 11.06.2019; 53 462,49 грн пені за період з 31.05.2017 по 11.06.2019 та 18 023,47 грн інфляційного збільшення боргу за період з 31.05.2017 по 11.06.2019 за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк /термін/ (ст. 530 ЦК України).

Згідно з правилами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Положеннями ст. 610 ЦК України регламентовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України констатовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки зроблені, зокрема, і в постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 303/5633/15-ц (провадження № 61-16250св19), від 4 лютого 2021 року у справі № 607/10943/15-ц (провадження № 61-3920св19).

У даному кредитному договорі сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту - 9 жовтня 2031 року (пункт 1.2 кредитного договору), а також термін щомісячного виконання ОСОБА_1 зобов`язань, зокрема, відповідно до пунктів 4.1, 4.2 кредитного договору, щодо повернення нею банку заборгованості по кредиту рівними частинами щомісячно у розмірі 137 доларів США до 10 числа наступного місяця та щомісячною сплатою відповідних відсотків.

Водночас пунктом 4.4 цього кредитного договору сторони узгодили між собою, що у випадку виникнення у позичальниці ОСОБА_1 прострочення по погашенню заборгованості за кредитом та/або сплати процентів за користування ним, то строк користування кредитом, зазначений у пункті 1.2 даного договору, тобто до 09.10.2031, припиняється достроково на 10-ий день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення, про що банк письмово повідомляє позичальницю про закінчення строку користування кредитом.

Також пунктом 7.1.4 вказаного кредитного договору сторони погодили між собою, що в разі виникнення обставин, зокрема зазначених у пункті 4.4. цього договору, банк управі достроково стягнути заборгованість у повному обсязі за рахунок переданого в іпотеку майна чи звернути стягнення на грошові кошти та майно, які належать позичальниці.

На переконання апеляційного суду, внаслідок порушення позичальницею ОСОБА_1 та поручителькою ОСОБА_2 узятих на себе зобов`язань, банк був скористався своїм правом дострокового солідарного стягнення із них у судовому порядку всієї суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 40 411 доларів США, що еквівалентно 323 562,80 грн, а саме: 37 438 доларів США (299 758,58 грн) непогашеного кредиту; 115 доларів США (920,78 грн) пені на суму непогашеного кредиту; 2 704 доларів США (21 650,39 грн) несплачених відсотків за користування коштами; 154 доларів США (1 233,05 грн) пені на суму несплачених відсотків, чим де-юре та де-факто змінив строк кредитування. А тому доводи позивача-апелянта ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», що цей кредитний договір діє на тих самих умовах і надалі, оскільки банк не звертався до суду про повне погашення відповідачами заборгованості, а лише частково про стягнення такої станом на 28.09.2009, на думку колегії суддів, є безпідставними. При цьому, після такого звернення з позовом до суду про повне погашення всього розміру заборгованості, строк дії кредитного договору до 09.10.2031 припинився, а отже, і припинилося право кредитора для подальшого нарахування по ньому відсотків, неустойки, за винятком положень ст. 625 ЦК України.

Однак колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2011 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» боргу за кредитним договором у розмірі 323 562,80 грн, а також сплачений позивачем-банком судовий збір у розмірі 1 700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, є повністю виконаним, що підтверджується наведеними вище квитанціями про сплату заборгованості, постановою головного державного виконавця про закінчення примусового виконавчого провадження внаслідок фактичного виконання рішення суду та ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 10.08.2011.

Твердження апелянта про те, що кредитний договір не припинив своєї дії, оскільки стягнуті за рішенням суду кошти, відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України та пунктів 6.1.5, 10.9 кредитного договору, першочергово були спрямовані на погашення супутніх витрат кредитора, пов`язаних із виконанням зобов`язання, потім на погашення відсотків, неустойки і лише в останню чергу на погашення основної суми боргу, а відтак на теперішній час не є погашеними в повному розмірі тіло кредиту і відсотки за користування ним, що дає правові підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України, апеляційний суд уважає безпідставними, так як отриманні за рішенням суду кошти повинні були бути скеровані банком саме на його обов`язкове виконання і для зарахування 323 562,80 грн, тобто: 37 438 доларів США (299 758,58 грн) непогашеного кредиту; 115 доларів США (920,78 грн) пені на суму непогашеного кредиту; 2 704 доларів США (21 650,39 грн) несплачених відсотків за користування коштами;  154 доларів США (1 233,05 грн) пені на суму несплачених відсотків, а не на виконання умов кредитного договору щодо першочергового зарахування коштів на супутні витрати банку чи інші нараховані після ухвалення судового рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості банківські витрати, неустойку, відсотки.

З огляду на це, на переконання колегії суддів, зобов`язання ОСОБА_7 та ОСОБА_2 за цими кредитним договором та договором поруки є припиненими внаслідок їх виконання, проведеним належним чином у розумінні ст. 599 ЦК України, а відтак є відсутніми правові підстави для застосування ст. 625 ЦК України на неіснуючу заборгованість за кредитним договором № 1576-009/06Р від 09.10.2006 .

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд констатує, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами своїх вимог, які не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції його ухвалив із додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскаржене рішення суду є законним та обґрунтованим і відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» залишити без задоволення.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 лютого 2021 року.

Суддя-доповідачка

Судді