Справа № 2610/12441/2012 Головуючий в суді І інстанції Юзькова О.Л.

Провадження № 22ц-824/2262/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,

за участі секретаря Примушка О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за грошовим зобов`язанням,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2012 року, яким стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 638 400, 00 грн. та 3219, 00 грн. судових витрат.

Мотивував свої вимоги тим, що в обґрунтування позову про стягнення боргу позивач ОСОБА_2 посилався на розписки, однак при ухваленні цього рішення місцевим судом не була врахована така суттєва обставина, як фальсифікація розписок, оскільки жодної експертизи у справі не проводилась і ніякого договору позики з позивачем не укладалось, а розписки є підробленими.

Вказує, що на його замовлення було виконано два експертні дослідження зображення його рукописних записів та підписів, які однозначно та безперечно дали відповіді про те, що розписки та підписи виконані не ним, а іншою особою, тому, вважає нововиявленими обставинами висновок експерта № 155 від 08 грудня 2014 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2015 року у справі № 22-ц/785/3117/15, яким встановлено факт підробки розписок, які лягли в основу рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 серпня 2012 року, при цьому дані обставини не були і не могли бути відомі йому, оскільки вони були встановлені рішенням Приморського районного суду м. Києва від 27 січня 2015 року та ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2015 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку із нововиявленими обставинами та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що нововиявленою обставиною є те, що ОСОБА_1 не отримував від ОСОБА_2 ніяких коштів за договором позики та не підписував жодних розписок про отримання коштів, що підтверджується висновком експерта № 155 від 08 грудня 2014 року, виготовленого у справі № 761/20926/13-ц та, що встановлено судовими рішеннями, однак це не було предметом розгляду та дослідження Шевченківським районним судом міста Києва у 2012 році при ухвалення судового рішення, і ці обставини не були і не могли бути відомі йому, однак існували на час розгляду справи Шевченківським районним судом міста Києва, тому зазначені обставини є нововиявленими, а не новими доказами, про що помилково вказав суд першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволені заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що судова почеркознавча експертиза із наданням висновку №155 від 08 грудня 2014 року проведена після ухвалення заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2012 року та є доказом у справі, який не є заздалегідь обов`язковим та оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, при цьому обставини щодо підробки від імені ОСОБА_1 розписок не були предметом судового розгляду в Приморському районному суді м. Одеси справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, а тому цей висновок експертизи є новим доказом, який не може бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 638 400,00 грн. (т.1, а.с.41-42, 124-126).

Ухвалою Апеляційного суд м. Києва від 29 листопада 2012 року вищевказане заочне рішення залишено без змін.

Встановлені судом у даній справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань перед ОСОБА_2 за договором позики, факт укладення якого між ними підтверджується розписками ОСОБА_1 від 15 липня 2007 року, 20 лютого 2008 року та 10 січня 2012 року, згідно яких останній отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 80 000,00 доларів США для придбання автомобіля марки «Lexus LX 470» та зобов`язався повернути борг або придбаний автомобіль у строк до 01 квітня 2012 року.

У поданій заяві про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення від 03 серпня 2012 року заявник, як на нововиявлену обставину посилався на те, що після набрання вищевказаним рішенням законної сили, йому стали відомі обставини, які є істотними для справи та які не були і не могли бути відомі під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 .

Так, заявник вказує, що відповідно до висновку експерта №155 від 08 грудня 2014 року, а також рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеського області від 28 травня 2015 року, було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 на розписках від 15 липня 2007 року, 20 лютого 2008 року та 10 січня 2012 року, на підставі яких було задоволено позов ОСОБА_2 про стягнення з заявника боргу, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, а також встановлено обставини підробки цих розписок, через що, на його думку, ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення даної справи, тому є нововиявленими.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2010 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року скасовано і справу направлено до суду першої інстанції для розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено зокрема те, що почеркознавча експертиза з наданням висновку №155 від 08 грудня 2014 року була проведена після ухвалення заочного рішення Шевченківського районного суду від 03 серпня 2012 року, яким було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики, тому висновок експертизи є новим доказом, і не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 361 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент подачі заяви, посиланням на яке заявник обґрунтовує своє звернення до суду, передбачає, що підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Аналогічні положення місить норма ст. 423 ЦПК України, в редакції, що діє на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.п.1, 2 ч.2 ст. 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», указується, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленнми обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у даній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи на думку колегії суддів не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.

При цьому, висновок експерта є доказом у справі, проте для суду не є обов`язковим і оцінюється у взаємозв`язку і сукупністю з іншими доказами, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду у порядку його перегляду.

Посилання апелянта на те, що місцевий суд не взяв до уваги, що нововиявленими обставинами є саме те, що ОСОБА_1 не отримував від ОСОБА_2 коштів за договором позики та не підписував жодних розписок, що підтверджується висновком експертизи в іншій справі, колегія суддів відхиляє, з підстав, наведених вище, оскільки ці обставини встановлені на підставі нового доказу, який не має для суду заздалегідь встановленої сили та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, також є новим доказом, та не може бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, що також було встановлено постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2010 року і ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року.

Інші доводи апелянта фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а також містять доводи, що були предметом розгляду судів різних інстанцій, які надали їм правову оцінку та які їх обґрунтовано спростували, через що вони не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: