Номер провадження: 11-кп/813/496/21

Номер справи місцевого суду: 522/8715/13-к

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С.М.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів Грідіної Н.В. та Мандрика В.О.,

за участю:

секретарки судового засідання Узун Н.Д., ,

прокурора Бойко Н.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ;

захисника Кешкентія Д.В.,

представника потерпілого ТОВ «Європейська агенція високих технологій»адвоката Судакова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційні скарги представника потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція високих технологій» - адвоката Судакова Валерія Валерійовича та прокурора відділу прокуратури Одеської області Моско О.В. на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 08.05.2018 рокувідносно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.361 КК України у кримінальному провадженні №12012170110000408 від 17.12.2012 року,

установив

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 08.05.2018 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.361 КК України та йому призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади програміста строком на 1 (один) рік.

У відповідності до ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладанням обов`язків, передбачених ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ТОВ «ЄАВТ» залишено без розгляду.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Оскаржуваним вироком судуОСОБА_1 , який є колишнім працівником ТОВ «Європейська Агенція Високих Технологій», засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.361 КК України, вчиненного за наступних обставин.

Так, 30.04.2011 року українське підприємство ТОВ «ЄАВТ» і норвезька компанія «Cloud Consulting AS» підписали угоду про розробку сайту для компанії «Visum Service AS» (Норвегія), згідно з якою українське підприємство взяло на себе зобов`язання з розробки вищевказаного сайту та подальшого його адміністрування.

Після виконання робіт з розробки та виготовлення сайту, а також додаткового контенту та підготовки його до здачі замовнику, ТОВ «ЄАВТ» виставило рахунок норвезькій компанії за виконання угоди.

У цей же час, приблизно на початку липня 2012 року, ОСОБА_1 , який працював на посаді програміста в ТОВ «ЄАВТ» та був керівником даного та інших проектів і безпосередньо спілкувався із замовниками - компанією «Visum Service AS», домовився про копіювання та передачу останнім створеного ТОВ «ЄАВТ» та норвезькою компанією «Cloud Consulting AS» сайту, без виконання умов укладеного договору в частині оплати виконаної роботи, за умови наступного підписання з ним договору (угоди) на адміністрування сайту в іншій компанії.

В період часу з 28.07.2012 року по 02.08.2012 року ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що він не має права доступу до створеного ТОВ «ЄАВТ» та «Cloud Consulting AS» сайту, оскільки був 27.07.2012 року звільнений з ТОВ «ЄАВТ», використовуючи отримані ним під час виконання трудових обов`язків у ТОВ «ЄАВТ» паролі та коди доступу до серверів, на яких зберігалися дані сайту компанії «Visum Service AS», скоїв несанкціоноване втручання в роботу серверів корпоративної мережі ТОВ «ЄАВТ» та «Cloud Consulting AS» і скопіював конфіденційну інформацію по проекту, після чого зазначені дані з серверів компанії ТОВ «ЄАВТ» та «Cloud Consulting AS» видалив.

Після знищення файлів проекту, з метою блокування доступу до серверів ТОВ «ЄАВТ» та приховування слідів своїх дій, ОСОБА_1 змінив паролі доступу до серверів, на яких зберігався програмний продукт «Visum Service», співробітникам компанії, чим заподіяв ТОВ «ЄАВТ» значну шкоду.

Згідно з висновком комп`ютерно-технічної експертизи від 16.11.2012 року №1276 ТОВ «Cloud Consulting» має доступ до серверу ІНФОРМАЦІЯ_5 за IP адресою НОМЕР_1 та до серверу ІНФОРМАЦІЯ_4 за IP адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 з комп`ютеру Мас Mani s/n S07H83FEDJD1 (який належить ОСОБА_1 ) по протоколу SSH (мережний протокол складного рівня, який надає можливість проводити видалене управління роботи) через командну оболонку з використанням шифрування даних. На сервері розробки ІНФОРМАЦІЯ_5 за IP адресою НОМЕР_1 та до серверу ІНФОРМАЦІЯ_4 за IP адресою НОМЕР_2 наявна інформація відносно контенту веб-сайтів vsdk.cloudcore.no/dk.

Первинні коди програмних продуктів сайтів «ІНФОРМАЦІЯ_6», наданих на дослідження у якості зразку (резервна копія), вилученого у ході виїмки у ТОВ «ЄАВТ», та коди, що містяться на сервері розробки, вилучені у ході обшуку у ТОВ «Cloud Consulting» (Україна), ідентичні за загальними та частковими ознаками, а саме за загальними - наявність та найменування файлових структур та папок, назви файлових структур, та частковими - зміст файлових структур (контрольна сума по MD5, а також ідентичність змісту перчених кодів)».

Згідно з висновком судової експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів від 18.06.2013 року №1538/23, проведеною за ініціативою захисників обвинуваченого, на жорстких магнітних дисках ноутбуку HP 625 s/n CNU0351592 (який належить ОСОБА_1 ) наявна інформація про введення користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_2 » команд підключення по протоколу SSH до серверу cloudcore.cc, користувача «mulkeroo» до серверів за назвами « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

На жорстких магнітних дисках комп`ютеру Мас Mini, моделі А1347 s/n C07H83FEDJD1 (який належить ОСОБА_1 ) у файлі «known hosts» наявна інформація про налаштування роботи по протоколу SSH з серверами з назвами «ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_7», «ІНФОРМАЦІЯ_8». У «known_hosts» файлі присутні відкриті ключі доступу по SSH. Санкціонований доступ до серверу по протоколу SSH до серверу (ІНФОРМАЦІЯ_6.no) за IP адресою ІНФОРМАЦІЯ_9 та до сервера (ІНФОРМАЦІЯ_4) за IP адресою НОМЕР_3 в період з 28.07.2012 по 02.08.2012 можливо здійснити користувачу комп`ютера, що підключено до глобальної мережі Internet, який має у властивостях програмного забезпечення налаштування з`єднання по протоколу SSH та має ключі доступу».

Відповідно до висновку судової економічної експертизи №5 від 21.01.2013 року, діями ОСОБА_1 ТОВ «ЄАВТ» заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 4 588 173,70 грн., яка більше ніж в 100 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є значною.

Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.361 КК України, за кваліфікуючими ознаками: несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), автоматизованих систем, комп`ютерних мереж, що призвело до втрати, блокування інформації та заподіяло значну шкоду.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник потерпілої особи ТОВ «ЄАВТ» - адвокат Судаков В.В., не оспорюючи фактичні обставини вчинення злочину та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання та залишення цивільного позову без розгляду, є незаконним, необґрунтованим з таких підстав:

- відсутні будь-які підстави для призначення мінімального покарання, передбаченого ч.1 ст. 361 КК України, та звільнення від покарання обвинуваченого ОСОБА_1 ;

- обвинувачений ОСОБА_1 не проявив щирого каяття, не визнав себе винним, не відшкодував нанесену шкоду навіть у незначній частці, не сприяв розкриттю злочину, а навпаки, усіляко затягував судовий розгляд справи, що виключає застосування ст.75 КК України;

- суд першої інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_1 від основного виду покарання, оскільки висновки суду, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, не відповідають фактичним обставинам справи;

- суд взагалі не послався на процесуальну норму, яка дозволяє залишити цивільний позов без розгляду, з метою повноти та обґрунтованості дослідження доказів щодо обґрунтування цивільного позову, необхідно повторно дослідити висновок економічної експертизи № 5 від 21.01.2013 року, згідно з яким злочинними діями обвинуваченого ТОВ «ЄАВТ» заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 4 588 173,70 грн.

Посилаючись на зазначене, адвокат Судаков В.В. просить змінити вирок Приморського районного суду м. Одеси від 08.05.2018 року, а саме призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади програміста строком на 3 роки, змінити запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 - взяти під варту у залі суду, стягнути з ОСОБА_1 витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням комп`ютерно-технічної експертизи у розмірі 2059,68 грн., цивільний позов ТОВ «ЄАВТ» задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄАВТ» матеріальні збитки у розмірі 4 212 000, моральну шкоду 300 000, всього стягнути 4 512 000 грн.

В апеляційній скарзі прокурор Моско О.В., не оспорюючи фактичні обставини вчинення злочину та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, зазначила, що вирок суду є незаконним у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого через м`якість та не вирішення цивільного позову з наступних підстав:

- призначене судом покарання ОСОБА_1 не відповідає тяжкості кримінального правопорушення;

- судом безпідставно застосовано ст.75 КК України та обвинувачений звільнений від відбування покарання у виді позбавленням волі;

- суд не надав оцінку даним щодо особи обвинуваченого, які були встановлені під час судового розгляду кримінального провадження;

- суд не послався на процесуальну норму, яка дозволяє залишити цивільний позов без розгляду.

Посилаючись на такі доводи прокурор Моско О.В. просить скасувати вирок Приморського районного суду м. Одеси від 08.05.2018 року та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_1 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.361 КК України, призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади програміста строком на 2 роки, з конфіскацією технічного засобу, за допомогою якого було вчинено несанкціоноване втручання, цивільний позов ТОВ «ЄАВТ» задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄАВТ» матеріальні збитки у розмірі 4 212 000 грн., моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. та всього стягнути 4 512 000 грн.

На апеляційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_1 адвокатом Сукачовим Є.С. було подане заперечення, в яких, з посиланням на наявність обставин, передбачених ст.66 КК України, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, зазначено, що висновки у вироку суду є вірними щодо можливості застосування мінімального покарання у відношенні ОСОБА_1 та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Аналогічні заперечення надані захисником Петрова О.С. на апеляційну скаргу представника потерпілого (цивільного позивача), а крім того зазначено, що висновок судово-економічної експертизи №5 від 21.01.2013 року щодо визначення розміру шкоди, завданої ТОВ «ЄАВТ», не може вважатись належним доказом, оскільки при визначенні шкоди був застосований нормативний акт, який станом на час проведення експертизи був нечинним.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.02.2020 року було задоволено частково апеляційні скарги представника потерпілого ТОВ «ЄАВТ» - адвоката Судакова В.В. та прокурора відділу прокуратури Одеської області Моско О.В.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 08.05.2018 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, в частині вирішення цивільного позову - скасовано.

Призначено новий розгляд цивільного позову ТОВ «ЄАВТ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в іншому складі суду в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.09.2020 року було частково задоволено касаційну скаргу адвоката Судакова В.В., діючого в інтересах потерпілого ТОВ «ЄАВТ», ухвалу Одеського апеляційного суду від 06.02.2020 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника ТОВ «ЄАВТ» адвоката Судаков В.В., які частково підтримали подані ними апеляційні скарги.

При цьому, адвокат Судаков В.В.зазначив, що, з урахуванням ухвали Одеського апеляційного суду від 06.02.2020 року, якою вирок суду першої інстанції був скасований в частині вирішення цивільного позову, з призначенням нового розгляду цивільного позову в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, відсутні підстави для вирішення апеляційної скарги в цій частині.

Прокурор зазначив, що не наполягає на скасуванні вироку у повному обсязі, зокрема в частині визнання обвинуваченого винним у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки це було обґрунтовано встановлено в оскаржуваному рішенні.

Заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Оскільки вирок суду в частині кваліфікації дій обвинуваченого ніким не оскаржується, а вирок в частині цивільного позову ТОВ «ЄАВТ» скасовано ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.02.2020 року з призначенням нового розгляду в порядку цивільного судочинства, апеляційний суд під час нового розгляду не перевіряє вирок суду першої інстанції в цій частині.

Скасовуючи ухвалу Одеського апеляційного суду від 06.02.2020 року в частині призначеного покарання ОСОБА_1 та призначаючи в цій частині новий розгляд в суді апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи представнику потерпілого в задоволенні його апеляційної скарги, не перевірив належним чином наведених у ній доводів та не навів мотивів, з яких визнав їх необґрунтованими, а лише послався на врахування місцевим судом характеру, обставин та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу ОСОБА_1 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності та має позитивну характеристику, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та взяв до уваги часткове визнання засудженим вини в суді апеляційної інстанції.

Верховий Суд у постанові зазначив, що якщо в результаті нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд не встановить нових позитивних даних про ОСОБА_1 чи нових обставин, що пом`якшують його покарання, то рішення про звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням з огляду на обставини та тяжкість вчиненого злочину і дані, що характеризують його особу, слід вважати незаконним та необґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Апеляційний суд, з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, при новому розгляді апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої особи, переглядаючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання дійшов таких висновків.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з дотриманням приписів ст. 65 КК України, зазначив, що враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, а також з огляду на те, що суд не встановив обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, прийшов до обґрунтованого висновку щодо виду та розміру покарання, та призначив покарання у межах ч.2 ст.361 КК України, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади програміста строком на 1 (один) рік, яке апеляційний суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитися з застосуванням у вироку суду першої інстанції до ОСОБА_1 дії ст.75 КК України, оскільки під час судового та апеляційного розгляду кримінального провадження сторона захисту не надала відповідних доказів щодо існування обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченому, а також інших обставин, які є обов`язковими для вирішення питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, відповідно до приписів ст.75 КК України.

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Положенням ч.1 ст.75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

З огляду на наведене, на думку суду апеляційної інстанції, звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням було застосовано без урахування усіх обставин справи та його особи, отже вирок суду першої інстанції, в частині призначення покарання обвинуваченому з застосуванням випробування, є незаконним, тому, у цій частині, підлягає скасуванню з таких підстав.

Апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_1 фактично не визнає себе винним, не проявив каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також за весь час кримінального провадження не здійснив жодних дій щодо відшкодування шкоди, завданої його злочинними діями, не сприяв розкриттю злочину, а документи відносно особи обвинуваченого, подані стороною захисту під час нового апеляційного розгляду, не дають підстав для застосування відносно обвинуваченого дії ст. 75 КК України.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, до обвинуваченого не можуть бути застосовані приписи ст.75 КК України, та обвинувачений повинен реально відбувати призначене покарання у виді 3 років позбавлення волі, з додатковим покаранням.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційні скарги в частині скасування вироку суду в частині призначення покарання, з призначенням більш суворого покарання у виді 4 років позбавлення волі, за вчинене кримінального правопорушення, задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з приписами ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції може невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Статтею 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Відповідно до п. 2, 4 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду 1-ої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання та неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Отже, апеляційний суд, відповідно до п. 2, 4 ч.1 ст.420 КПК України, вважає, що апеляційні скарги прокурора та представника ТОВ «ЄАВТ» підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню у зазначеній частині, оскільки вироком суду першої інстанції, було необґрунтовано звільнено обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з винесенням нового вироку в частині призначення покарання.

Керуючись ст. 405, 407, 409, 419, 422, 424, 439 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив

Апеляційні скарги представника потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція високих технологій» - адвоката Судакова Валерія Валерійовича та прокурора відділу прокуратури Одеської області Моско О.В. -задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 08.05.2018 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.361 КК України у кримінальному провадженні №12012170110000408 від 17.12.2012 року - скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок у цій частині.

Вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання за ч.2 ст.361 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади програміста строком на 1 рік, без застосування ст.75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням .

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, у той же строк з моменту вручення його копії.

Судді Одеського апеляційного суду

Ю.І. Кравець Н.В. Грідіна В.О.Мандрик