ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р. Справа№ 910/4351/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2020

у справі №910/4351/20 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Черкаської міської ради

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 127 756, 40 грн,

УСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Черкаська міська рада (далі - позивач) звернулась у Господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) та просила суд стягнути з відповідача 127 756,40 грн безпідставно отриманих коштів (орендної плати).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 20.08.2016 є власником нерухомого майна - автозаправного комплексу з секцією супутніх товарів за адресою: м.Черкаси, вул. Смілянська, 147, який розташований на земельній ділянці площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, що належить територіальній громаді міста Черкаси. Оскільки договір оренди вказаної земельної ділянки сторони уклали лише 11.07.2019 року, який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.08.2019 року, позивач, посилаючись на статтю 1212 Цивільного кодексу України, просив стягнути відповідача 127 756,40 грн. за фактичне користування вказаною земельною ділянкою з 1 квітня 2018 року по 13 серпня 2019 року.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що він звертався до позивача з клопотанням, зокрема, від 29.08.2018 року №Е.19.0.0.0/4-638447, про надання дозволу на оформлення права користування вказаною земельною ділянкою. У той же час рішення позивача № 2-4318 про передачу відповідачу вказаної земельної ділянки в оренду було прийнято лише 23 травня 2019 року, що, на думку відповідача, свідчить про прострочення позивачем виконання передбачених законом дій щодо належного оформлення відповідного договору оренди, а також підтверджує відсутність правових підстав для задоволення вимог. Крім того, відповідач вказував на необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заявленого до стягнення розміру грошових коштів у зв`язку з ненаданням останнім, зокрема, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, який діяв у період з 1 квітня 2018 року по 5 червня 2019 року, а також доказів встановлення конкретного розміру відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідного цільового призначення за 2018 та 2019 роки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08 вересня 2020 року позов задоволено.

З Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" стягнуто на користь Черкаської міської ради 127 756 грн 40 коп. боргу, а також 2102 грн 00коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки разом з позовною заявою позивач не подав доказів, які б належним чином обґрунтовували розрахунок заборгованості, про що відповідачем було зазначено у відзиві на позов, а відповідні докази були подані лише разом з відповіддю на відзив і неправомірно прийняті судом до розгляду. Також відповідач неодноразово протягом тривалого часу звертався до позивача для оформлення права користування земельною ділянкою, однак позивачем не вчинялось жодних дій для оформлення договору оренди і отримання орендної плати, що стало причиною виникнення даної судової справи, тому слід керуватись доктриною римського права - "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римського права "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

02 грудня 2020 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що разом з позовом був наданий обґрунтований розрахунок заборгованості і докази, які його підтверджують, а рішення міської ради щодо встановлення плати за землю є актами податкового законодавства і опубліковані на офіційному сайті ради. Правовідносини із попереднім власником нерухомого майна припинились на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці. Наявність або відсутність вини відповідача не впливає на його обов`язок повернути позивачу безпідставно утримані кошти.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 заяву суддів Руденко М.А., Кропивної Л.В., Поляк О.І. про самовідвід від розгляду справи задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Іоннікової І.А. (доповідач у справі), суддів Тарасенко К.В. та Разіної Т.І.) задоволено заяву про самовідвід головуючого судді Іоннікової І.А.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., КравчукаГ.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку письмового провадження, без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20 серпня 2016 року відповідачем на підставі договору іпотеки від 04 серпня 2016 року №664 було набуто право власності на нерухоме майно - автозаправний комплекс з секцією супутніх товарів, розташований на вулиці Смілянській, 147, у місті Черкаси.

Право власності відповідача на вказану нерухомість зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 31034070 від 20 серпня 2016 року, номер запису про право власності - 16009993, що підтверджується інформаційною довідкою від 23 жовтня 2019 року №185941000.

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1604га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, яка перебуває у комунальній власності Черкаської міської ради (номер запису про право власності - №29026788).

Листом від 29.08.2018 відповідач заперечував проти здійснення оплати за користування земельною ділянкою у зв`язку із відсутністю укладеного договору та просив надати дозвіл на оформлення права користування вказаною земельною ділянкою.

Листом від 01.10.2018 Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, у відповідь на лист відповідача від 29.08.2019, запропонував повторно подати заявку щодо оформлення права користування земельною ділянкою та запросив відповідача на чергове засідання комісії для визначення збитків власникам землі.

10 грудня 2018 року відповідачем було подано пакет документів, необхідний для оформлення права користування земельною ділянкою.

Листом від 27.02.2019 відповідач повідомив, що двічі подавав пакет документів щодо надання земельної ділянки у користування, однак не одержував рішення Черкаської міської ради щодо оформлення права користування земельною ділянкою, тому заперечував проти здійснення оплати за користування земельною ділянкою у зв`язку із відсутністю укладеного договору.

Листом від 21.03.2019 Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради повідомив відповідачу про підготовку проектів рішень щодо надання земельних ділянок в оренду, у тому числі по вул.Смілянській, 147.

Рішенням Черкаської міської ради від 23 травня 2019 року №2-4318 відповідачу вирішено надати в оренду строком на 49 років під автозаправний комплекс з секцією супутніх товарів земельну ділянку площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, розташовану на вулиці Смілянській, 147, у місті Черкаси, без зміни її цільового призначення, яка за цільовим призначенням віднесена до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код КВЦПЗ-12.04).

11 липня 2019 року між сторонами було укладено договір оренди землі (з протоколом розбіжностей), за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування вищенаведену земельну ділянку під автозаправний комплекс з секцією супутніх товарів.

Відповідно до пункту 5 цієї угоди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 778 084,36 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаському районі та м.Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 5 червня 2019 року № 3392/0/25-19.

Згідно з пунктом 9 договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 12 % від її нормативної грошової оцінки і на час укладення договору становить 9370,12 грн.

Обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (пункт 10 цього договору).

Право оренди відповідача на земельну ділянку площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, за вказаним договором було у встановленому законом порядку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 серпня 2019 року (номер запису - № 32894153).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався на те, що у період з 01 квітня 2018 року до 13 серпня 2019 року (день, що передує дню реєстрації права оренди відповідача цієї земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) відповідач користувався земельною ділянкою площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, без відповідних правовстановлюючих документів, а тому, згідно доданого до позову розрахунку, йому нараховані 127 756,40 грн заборгованості за фактичне користування земельною ділянкою, які відповідач мав би заплатити позивачу, як власнику земельної ділянки, тому вказані кошти підлягають стягненню на підставі ст.1212 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Предметом спору є вимога про стягнення коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, у зв`язку із відсутністю договору оренди у період з 01 квітня 2018 року до 13 серпня 2019 року, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у вигляді орендної плати. Позов заявлено на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

За змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельні ділянці площею 0,1604 га, кадастровий номер 7110136700:06:050:0034, яка знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул. Смілянська, 147.

Отже, вказана земельна ділянка є сформованою та може бути об`єктом цивільних прав.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у разі неоформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, та сталою практикою Верховного Суду з таких спорів.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов юридично вірного висновку про те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача про те, що він неодноразово звертався до позивача із заявами щодо прийняття рішення про оформлення права користування земельною ділянкою, а тому мало місце прострочення кредитора (позивача) і відсутня вина відповідача, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а положення ст. 1212 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки потерпілого.

За встановлених фактичних обставин справи доводи позивача про те, що він був позбавлений можливості отримувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у вказаний період підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем, що надає підстави для висновку про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України.

Відповідно до пункту 289.1 ст.289 Податкового кодексу України та ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст.1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості за час фактичного користування спірною земельною ділянкою відповідачем, загальна сума неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою у період з 1 квітня 2018 року по 13 серпня 2019 року склала 127 756,40 грн., а саме: з 1 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 70 027,59 грн. та з 1 січня 2019 року по 13 серпня 2019 року - 57 728,81 грн. Прийнятий для розрахунку розміру плати відсоток нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 12, грошова оцінка - 778 084,36грн.

Зазначені суми позивачем розраховані виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік.

Розмір відсотків від грошової оцінки землі, затверджений рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2017 №2-2219, який є локальним нормативним актом і оприлюднений у встановленому порядку, також позивачем разом з позовом було надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2019 рік (№3392/0/25/19 від 05.06.2019), згідно якого нормативна грошова оцінка становить - 778084,36 грн.

Відповідач у відзиві на позов вказував на необґрунтованість розрахунку, у зв`язку із чим позивач разом з відповіддю на відзив подав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2018 (№42/0/25-18 від 17.04.2018), згідно якого нормативна грошова оцінка також становить 778084,36 грн.

З положень ст. 166 ГПК України вбачається, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу, зокрема, до відповіді додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв вказані докази до розгляду, та вірно встановив, що розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки протягом 2018-2019 років був незмінним та становив 778084,36 грн., що також було відображено у пункті 5 укладеного між сторонами договору оренди землі від 11.07.2019 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості за користування земельною ділянкою, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду в постановах у справах №910/353/19, №390/34/17, №916/1004/18, №136/1942/16-ц, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки зазначені постанови прийняті за інших обставин справи, інших правовідносин та за іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а понесені заявником витрати по сплаті судового збору покладаються на нього.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Приватбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08 вересня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.02.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук