Справа № 219/10440/20

                                        Провадження № 2/219/711/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

       19.02.2021                                                                      м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Шевченко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку спрощеного позовного цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

12.11.2020 позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди, в якому після уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 5622 грн. за договором позики, 10 грн. заборгованості, 50 грн. за друшляк, 600 грн. за відсотки, які він сплатив за споживчий кредит, та моральну шкоду 1000 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 13.05.2018 відповідач – ОСОБА_2 взяв у нього в борг 200 (двісті) доларів США, що у перерахунку складає 5622 грн. і зобов`язався повернути 01.07.2018. Після звернення до поліції, ОСОБА_2 зобов`язався віддати заборгованість 200 доларів США, 10 грн. заборгованість, 50 грн. за друшляк. Однак, відповідач у визначений термін позику не повернув та ухиляється від сплати боргу. Також зазначив, що у зв`язку з тим, що відповідач не повернув йому кошти, він був змушений взяти споживчий кредит на придбання необхідних йому товарів, за що сплатив 600 грн. відсотків. На підставі викладених обставин, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.11.2020 по вказаній справі було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 19.02.2021 надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вказав, що на задоволенні позову наполягає, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Від нього не надійшло клопотання про відкладення слухання справи.

Також у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.

На підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку,  що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що згідно з розпискою від 13 травня 2018 року ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий в м. Київ Міським РУ ГУ МВС України, отримав від ОСОБА_1 у борг 200 доларів США, і зобов`язався повернути 01.07.2018 (арк.с.2).

За інформацією АТ «ПУМБ» офіційний курс гривні по відношенню до долара США, згідно розпорядження Національного банку України на 10.11.2020 становить 28,1116 (а.с.3).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, ? незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Саме до такого зводиться правові позиції, висловлені Верховним Судом України в постановах від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс 15.

Так, постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює загальні умови виконання зобов`язань та закріплює основний принцип виконання зобов`язань – принцип належного виконання, що стосується як суб`єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527?545 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України належне виконання зобов`язання – це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Однією з умов належного виконання зобов`язання є його виконання належними суб`єктами.

Частина перша статті 510 Цивільного кодексу України визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У частині 1 ст. 527 Цивільного кодексу України сформульовано загальне правило, відповідно до якого боржник зобов`язаний особисто виконати зобов`язання, а інша сторона (кредитор) повинна особисто прийняти виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із ч. 2 ст. 527 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання належним боржником або прийняття виконання належним кредитором визнається і у випадках здійснення цих дій уповноваженими особами.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 200 доларів США та зобов`язався повернути 01.07.2018, що підтверджується розпискою.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 5622 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сум у розмірі: 10 грн., 50 грн. та 600 грн. суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки ці суми не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ,розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психологічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Всі негативні моральні, психічні переживання і негативні емоції негативно впливають на стан здоров`я будь-якої людини, зокрема на стан здоров`я позивача.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд дійшов висновку, що діями відповідача нанесено моральну шкоду позивачу, який є людиною похилого віку, несвоєчасне повернення коштів відповідачем у будь-якому разі впливає на стан здоров`я позивача, у зв`язку з чим вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково в сумі 350 грн.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача судовий збір у розмірі 840,80 на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 510, 526, 527, 625, 1046-1048 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий в м. Київ Міським РУ МУ МВС України, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 13.05.2018 у розмірі 5622 (п`ять тисяч шістсот двадцять дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий в м. Київ Міським РУ МУ МВС України, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , моральну шкоду в сумі 350 (триста п`ятдесят) гривень 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення ухвалено в судовому засіданні 19 лютого 2021 року. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 19 лютого 2021 року. Повний текст рішення складено та підписано суддею 22 лютого 2021 року.

          Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

       відповідач: ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий в м. Київ Міським РУ МУ МВС України, адреса: Донецька область, м. Бахмут, вул. Чайковського, 105/32.

       Суддя                                                                 Л.В.Шевченко