385/1628/20

2/385/66/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

19.02.2021 року м. Гайворон Гайворонський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Венгрина М.В.

за участю секретаря судового засідання Шевченко Л.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Гайворон цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін.

Позиція позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 32771,58 грн. за кредитним договором від 20.03.2019.

В обгрунтування позову покликається на те, що 20.03.2019 між сторонами було укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) на підставі заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту).

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії на платіжну картку, однак відповідач порушила умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів, що привело до виникнення заборгованості, яка станом на 18.09.2020 року складає - 32771,58 грн., з яких: 24919,29 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом); 5792,05 грн. - проценти за користування кредитом; 723,95 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу; 370,53 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 6,58 грн. сума заборгованості за процентами за несанкціонованим овердрафтом; 716,04 грн. - розмір 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 184,73 грн. - розмір 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 35,56 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 22,85 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Позиція відповідача.

Відповідачка не скористалась правом на подання відзиву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак до суду 26.01.2021 подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому також зазначено про підтримання позовних вимог у повному обсязі, та відсутність заперечень проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Представником позивача 26.01.2021 подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача та незаперечення проти заочного розгляду справи (а.с. 48).

Ухвалою від 16.01.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 05.02.2021 судове засідання відкладено на 19.02.2021.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до довідки про причини повернення/досилання рекомендованого відправлення - судової повістки на 19.02.2021, що надсилалась на зареєстровану адресу її проживання - така повернута у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, а отже, згідно вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, судова повістка вважається врученою.

Крім того, суд викликав відповідачку в судове засідання на 19.02.2021 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке оприлюднене на сайті 05.02.2021.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на те, що відповідачка була належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, заяв про причини неявки чи про відкладення не подала, відзиву не подала, суд, на підставі п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України розглянув справу за її відсутності та згідно ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, згідно ч.8 ст.178 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до заяви встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії від 20.03.2019, яка підписана ОСОБА_1 : підписанням даної заяви Відповідач погоджується на отримання Кредиту в АТ "Державний ощадний банк України"; просить надати їй кредит на споживчі потреби в національній валюті шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Бажаний розмір кредиту - 25000,00 грн. Процентна ставка становить 38,00 процентів річних за користування кредитними коштами у всіх випадках, крім випадку користування кредитними коштами протягом Грейс - періоду. Датою укладання кредитного договору є дата підписання цієї заяви уповноваженим представником банку(а.с.24-25).

Згідно з випискою по картковому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період 20.03.2019 -18.09.2020 ОСОБА_1 здійснювалися різні банківські операції, в результаті на дату 18.09.2020 кінцевий баланс- «--31812,40 грн.». (а.с.27-29).

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Суд відхиляє ряд доказів, що надані позивачем, а саме: Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, паспорт споживчого кредиту (а.с.20-21), таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за кредитним договором (а.с.22-23), тарифи за обслуговування поточного рахунку(а.с.26), оскільки на жодному з них немає підписів сторін договору - зокрема відповідачки ОСОБА_1 , а тому вважає такі неналежними доказами з наступних мотивів.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг та регулюються вимогами Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п.22 ч.1 ст. 1 вказаного Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Банком не підтверджено, що відповідачу були запропоновані саме ці конкретні умови Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у заяві на встановлення (збільшення) відновлюваної кредитної лінії відсутні домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, а тому наданий банком договір комплексного банківською обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Вказаний договір відповідачем не підписаний. Тому суд вважає такий Договір неналежним доказом.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Державний ощадний банк України» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 при розгляді справи № 342/180/17.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Як вбачається з Заяви на встановлення (збільшення) кредитної лінії, між АТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії.

В п.п.3.2, 3.6 Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) від 20.03.2019 зазначено, що заявниця просить встановити/збільшити кредит шляхом надання відновлювальної кредитної лінії на її картковий рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 25000 грн. та що процентна ставка за кредитом є фіксованою, і складає 38% річних за користування кредитними коштами у всіх випадках, крім випадків користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду. Вказана заява підписана відповідачкою (а.с.24 зворот).

Таким чином, суд погоджується з аргументами позивача про те, що сторонами погоджено розмір наданого кредиту, розмір та підстави стягнення процентів за користування кредитними коштами.

Зважаючи на виписку по картковому рахунку № НОМЕР_3 (а.с.27-29), яка є належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, що відповідає висновку викладеному в постанові ВС від 17 грудня 2020 року в справі № 278/2177/15-ц, суд приходить до висновку, що банком надано відповідачці ОСОБА_1 кредит, однак нею зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувались, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості позичальника ОСОБА_1 , станом на 18.09.2020 загальна сума заборгованості боржника за договором становить 32771,58 грн., з яких: 24919,29 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом); 5792,05 грн. - проценти за користування кредитом; 723,95 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 370,53 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 6,58 грн. - сума заборгованості за процентами за несанкціонованим овердрафтом; 716,04 грн. - розмір 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 184,73 грн. - розмір 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 35,56 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 22,85 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а.с.30-31).

Суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, надання відповідачці кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, встановлення процентів за користування кредитом в розмірі 38% річних.

Водночас, банком не надано належних та допустимих доказів погодження сторонами умов договору, які б встановлювали положення про відповідальність відповідачки у випадку порушення умов договору у вигляді неустойки (пені), підстави та порядок нарахування заборгованості за процентами за несанкціонованим овердрафтом, умови щодо встановлення строків сплати процентів та погашення суми кредиту, оскільки в умовах Кредитного договору, які підписані сторонами (зокрема відповідачкою) такі положення відсутні, а тому в задоволенні позову в частині цих вимог слід відмовити.

Оскільки в умовах кредитного договору, що підписані сторонами, відсутнє положення про строки повернення суми кредиту та нарахованих процентів, суд вважає, що в даному випадку слід застосовувати вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. А також положення абз.2 ч.1 ст. 1048 ЦК України, згідно якогоу разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Моментом пред`явлення вимоги слід вважати момент пред`явлення позову про стягнення заборгованості.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту суд приходить до висновку що такі вимоги до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Можливість нарахування та стягнення таких сум передбачена ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ВП ВС в постанові від 10 квітня 2018 року в справі № 910/10156/17 вказала на існування двох значень терміну «користування чужими коштами». Перше - це одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Велика Палата дійшла висновку, що наслідком неправомірного користування чужими грошовими коштами, тобто прострочення виконання грошового зобов`язання (як договірного, так і позадоговірного), є нарахування процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати сплату процентів, розмір яких визначений договором або законом (зокрема ч. 1 ст. 1048 ЦК України - у правовідносинах, що виникають з договору).З огляду на зазначене ключовим у застосуванні наведених вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання грошового зобов`язання. До цього моменту можливе нарахування процентів як плати, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, після цього моменту нараховуються проценти річні відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ВП ВС у постанові від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 зазначила наступне: за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, беручи до уваги, що умовами договору, які були узгоджені сторонами шляхом підписання не встановлено строків повернення кредиту, позивачем не доведено прострочення ОСОБА_1 виконання грошового зобов`язання, тому суд вважає, що банк не мав підстав застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а тому в частині позову про стягнення 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), втрат від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів за кредитом, то відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що в умовах кредитного договору, які підписані сторонами відсутнє положення про порядок та строки виплати процентів за користування кредитом.

Тому такі повинні виплачуватись щомісячно, до дня повернення позики.

Відповідачка ж такі не сплачувала, а отже виникло прострочення сплати даних сум, у зв`язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачка зобов`язана сплатити суму боргу за такі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на наведене, суд вважає вірним задоволити позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів за кредитом.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, заборгованості за процентами за користування кредитом та 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів за кредитом.Водночас суд вважає правильним відмовити позивачу у стягненні сум пені за несвоєчасне погашення основного боргу і процентів,3% річних та втрат від інфляції від простроченої суми основного боргу, а також суми заборгованості за процентами за несанкціонованим овердрафтом за недоведеністю позовних вимог в цій частині.

Отже суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ч.1,3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1983,24 грн (30918,92 х 100% : 32771,58 = 94,35%; 2102,00 : 100% х 94,35% = 1983,24 грн.).

На підставі викладеного ст.ст. 11, 207, 526, 629, 634, 638, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна 12-Г, код ЄДРПОУ 0032129) заборгованість за кредитним договором від 20.03.2019 в сумі 30918,92 грн., з яких 24919,29 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом); 5792,05 грн. - проценти за користування кредитом; 184,73 грн. - розмір 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 22,85 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом та 1983,24 грн. сплаченого судового збору, а всього 32902,16 (тридцять дві тисячі дев`ятсот дві) грн. 16 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду або через Гайворонський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: М. В. Венгрин

Дата документу 19.02.2021