Ухвала

22 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 727/1568/20

провадження № 61-1951ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Штефанчук Світланою Василівною, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 вересня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної обласної спеціалізованої школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунальної обласної спеціалізованої школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ Комунальної обласної спеціалізованої школи-інтернату ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей» від 17 січня 2020 року № 09-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити його на посаді помічника директора з адміністративно-господарської частини ліцею з дати незаконного звільнення; виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 59 144,72 грн; стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за невикористану щорічну відпустку за час вимушеного прогулу за період часу з 10 квітня 2019 року до 23 грудня 2019 року, яка підлягала виплаті у день звільнення 17 січня 2020 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Комунальної обласної спеціалізованої школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за час вимушеного прогулу за період часу з 10 квітня 2019 року до 23 грудня 2019 року, що підлягала виплаті у день звільнення 17 січня 2020 року у розмірі 7 791,52 грн за вирахуванням суми податку та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Штефанчук С. В., на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 вересня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 грудня 2020 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктами 1, 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 270 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі щодо вимог майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку) становить 66 936,24 грн (59 144,72 грн + 7 791,52 грн = 66 936,24 грн), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн * 100 = 227 000 грн).

Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних.

Крім того, позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру щодо визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Штефанчук Світланою Василівною, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 вересня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної обласної спеціалізованої школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів «Багатопрофільний ліцей для обдарованих дітей» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк