ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 904/3214/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.

за участі секретаря: Купрейчук С.П.

за участі: боржника (представник ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш") - Різника О.Ю. ( дов. від 09.02.2021 року); кредитора (представник АТ "Сбербанк") - Алюніної О.О. ( дов. № 127 від 06.04.2020)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича

на постанову Господарського суду Харківської області від 30.07.2020

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020

за заявою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця"

про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції обставини справи

1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Гришина М.А.

Ухвалою суду від 15.11.2018 звільнено арбітражного керуючого Гришина М.А. від виконання обов`язків розпорядника майна ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кошовського С.В.

Ухвалою суду від 07.05.2019 за результатом проведення попереднього засідання, судом затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" на загальну суму 210 425 309,50 грн та призначено проведення підсумкового засідання суду на 18.06.2019.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 ухвалу господарського суду Харківської області від 07.05.2019 у справі №904/3214/18 в частині включення грошових вимог Акціонерного товариства "Сбербанк" в сумі 182 165 652,14 грн як таких, що забезпечені заставою майна боржника, окремо до реєстру вимог кредиторів, скасовано частково. Пункти 1, 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 07.05.2019 викладені в такій редакції (з урахуванням ухвали про виправлення арифметичної помилки від 02.08.19):

"1. Затвердити реєстр грошових вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" з такими вимогами:

- Публічного АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" - 20 790 433,60 грн (четверта черга), 5 539 973,06 грн штрафних санкцій і пені (шоста черга);

- Акціонерного товариства "Сбербанк" - 3524,00 грн судових витрат (перша черга); 41 491 899,72 грн (четверта черга); 2 241 786,52 грн (шоста черга)";

- Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - 3842,00 грн судових витрат (перша черга).

Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" вимоги АТ "Сбербанк", які забезпечені заставою майна боржника, в розмірі 22 209 307, 00грн».

В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.05.2019 (пункти 3, 4, 5, 6, 7) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.06.2020 касаційну скаргу АТ "Сбербанк" залишено без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 залишено без змін.

Таким чином, розмір визнаних грошових вимог кредиторів в процедурі розпорядження майном складає 94 213 222,33 грн.

На виконання вимог ухвали суду та приписів ст. 48 Кодексу розпорядником майна скликано збори кредиторів, надано аналіз фінансово-господарського стану боржника, з якого вбачається стійка фінансова неспроможність боржника.

До суду від голови комітету кредиторів, кредитора АТ "Сбербанк", надійшло клопотання про визнання ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а також про призначення ліквідатором банкрута, арбітражного керуючого Демчана О.І. (свідоцтво №1732 від 11.11.15). Разом з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури суду надано протокол зборів кредиторів №б/н від 28.11.19 та від 02.12.2019, згідно якого кредиторами боржника більшістю голосів було прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про відкриття процедури ліквідації відносно боржника (п.4 протоколу від 02.12.2019), оскільки розпорядник майна не розробив плану санації боржника, не надав жодної пропозиції щодо відновлення платоспроможності, натомість розпорядник майна в своїх звітах постійно зазначає про стійку неплатоспроможність підприємства. На час проведення засідання кредиторів, боржник неспроможний погасити борги кредиторам в зв`язку із відсутністю осіб, які бажають взяти участь у санації боржника та недостатністю майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 боржника визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кошовського С.В., визнано ТОВ «НВК «Дніпроспецмаш» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І., що виконує з дня свого призначення функції з управління та розпорядження майном банкрута та виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

2.1. Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що: від АТ «Сбербанк» надійшло клопотання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а також про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчан О.І.;

- згідно з протоколами зборів кредиторів від 28.11.2019 р. та від 02.12.2019 р. кредиторами боржника більшістю голосів було прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про відкриття ліквідаційної процедури відносно боржника, оскільки розпорядник майна не розробив плану санації боржника, не надав жодної пропозиції щодо відновлення платоспроможності, натомість у своїх звітах постійно зазначав про стійку неплатоспроможність підприємства; на час проведення засідання кредиторів боржник неспроможний погасити борги перед кредиторами у зв`язку з відсутністю осіб, які бажають взяти участь у санації боржника та недостатністю майна боржника для задоволення вимог кредиторів;

- згідно зі звітом розпорядника майна АК Кошовського С.В. активи боржника на суму 22 209 307,00 грн складаються з майна, яке перебуває в заставі АТ «Сбербанк», відтак не можуть бути направлені на задоволення вимог інших кредиторів, дебіторську заборгованість не виявлено, проте загальна сума заборгованості боржника складає 94 213 222,33 грн;

- за результатами аналізу фінансового стану, розробленого ТОВ «Юридична компанія «Брейн» у 2019 році, вбачаються ознаки стійкої фінансової неспроможності підприємства.

3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 постанову господарського суду Харківської області від 30.07.2020 р. у справі № 904/3214/18 залишено без змін, а апеляційну скаргу арбітражного керуючого Кошовського С.В. - без задоволення.

3.1. У наведеній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що незважаючи на те, що у ч. 6 ст. 242 ГПК України законодавцем не закріплено того, що повернення до суду судового рішення за закінченням терміну зберігання є днем його вручення адресату, арбітражний керуючий Кошовський С.В. не вжив жодних заходів, спрямованих на прискорення процедури слухання справи. Крім того, як стверджує скаржник у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи від 23.07.2020, про призначення підсумкового засідання на 23.07.2020 він дізнався в цей же день з ЄДРСР, проте в матеріалах справи відсутні докази, спрямовані на подальшу зацікавленість арбітражного керуючого Кошовського С.В. у розгляді справи (ознайомлення з матеріалами справи, надання звіту, інших документів тощо).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 4 ст. 120 ГПК України відхилено з огляду на сплив строків процедури розпорядження майном, що не заперечується і самим скаржником, розпорядник майна мав достатньо часу для складання плану санації за наявності відповідного інвестора, чого ним здійснено не було.

Доводи апеляційної скарги про неповне дослідження місцевим господарським судом всіх обставин справи та передчасність прийняття оскаржуваної постанови за можливості введення процедури санації відносно боржника, на думку колегії суддів другої інстанції, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції встановив, що арбітражний керуючий Кошовський С.В. не подавав суду звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном, відтак, саме внаслідок бездіяльності та пасивної процесуальної поведінки АК Кошовського С.В. господарським судом Харківської області не було розглянуто звіт, про який йдеться у ч. 6 ст. 30 КУПБ, та не було постановлено відповідну ухвалу.

Крім того, суд констатував, що за період з 15.11.2018 по 31.08.2019 арбітражному керуючому Кошовському С.В. за виконання повноважень розпорядника майна банкрута сплачено винагороду в сумі 77 937,00 грн, а доводи скаржника про те, що суд позбавив розпорядника майна права на затвердження його винагороди та компенсацію витрат відхиляються за безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки зазначене обумовлено виключно бездіяльністю самого скаржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Арбітражний керуючий Кошовський С.В. звернувся до касаційного господарського суду зі скаргою на постанову Господарського суду Харківської області від 30.07.2020

та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі №904/3214/18 з проханням про їх скасування та направлення справи до місцевого господарського суду для подальшого розгляду на стадію розпорядження майном.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що:

5.1. Судом першої інстанції грубо порушено ст. 42, 120 ГПК України щодо належного повідомлення розпорядника майна про підсумкове засідання, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості реалізувати надані йому законом права, справу було розглянуто за відсутності учасника, який не був належним чином повідомлений про слухання справи, що призвело до прийняття судом незаконного та необґрунтованого рішення, оскільки не було належним чином досліджено необхідні докази та встановлено усі обставини справи, чим порушено основні принципи судочинства - рівності сторін, змагальності, об`єктивності, повноти та справедливості судового рішення.

5.2. Під час прийняття оскаржуваної постанови, судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Зокрема, Велика Палата у постанові від 12.02.2019 у справі №906/142/18 вказала, що приписи ГПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду про призначення розгляду скарги з вказівкою причини повернення: «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення із вказаної причини не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

5.3. Скаржник переконує, що апеляційним судом взагалі не досліджено доводів, зазначених у скарзі, не встановлено належності обставин, що мали місце при прийнятті постанови про відкриття ліквідаційної процедури та не враховано обставин щодо доцільності, можливості та підстав закінчення процедури розпорядження майном, що відповідно суперечить дійсним обставинам справи та спрямованості процедури банкрутства в цілому. Судом апеляційної інстанції також не враховано важливості обставин щодо реальної можливості відновлення платоспроможності боржника.

Водночас, в оскаржуваному рішенні від 26.10.2020 судом апеляційної інстанції не враховано, що суд першої інстанції не здійснив аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, передбачених у процедурі розпорядження майном, та не дослідив поважності причин неподання розпорядником майна належних та допустимих доказів на підтвердження повноти проведення ним заходів у процедурі розпорядження майном боржника.

Також, без заслуховування звіту за підсумками закінчення процедури розпорядження майном місцевий господарський суд об`єктивно не міг зробити висновки для повного, всебічного та неупередженого розгляду справи та прийняття рішення про доцільність і, взагалі, підставність відкриття ліквідаційної процедури.

5.4. Стосовно порушення апеляційним судом норм процесуального права, скаржник зазначив, що 26.10.2020 перед початком судового засідання від арбітражного керуючого Кошовського С.В. апеляційним судом отримано клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого останній посилається на зайнятість у інших судових процесах. Відмовляючи у задоволенні клопотання суд зазначив, що законодавство не визначає пріоритетності одних судових процесів над іншими. Проте, як зазначив ЄСПЛ у своєму рішенні «Бартая проти Грузії» (заява №10978/06) відмова у перенесенні засідання через участь у іншому процесі є порушенням Конвенції. Зокрема, відмова суду перенести засідання за клопотанням адвоката, що брав участь в іншому процесі є порушенням ст. 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Оскільки арбітражним керуючим Кошовським С.В. завчасно було подано клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважної причини, суд апеляційної інстанції необґрунтовано та безпідставно відмовив у його задоволенні.

5.5. Скаржник переконує, що не розглянувши звіт про витрати, суд, фактично, позбавив розпорядника майна права на затвердження його винагороди та компенсацію витрат, а також права на оскарження відповідної ухвали, оскільки такої ухвали судом не винесено, при тому, що в ліквідаційній процедурі розгляду зазначеного звіту про витрати саме за підсумками розпорядження майно передбачено.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. Ліквідатором банкрута Демчаном О.І. та АТ «Сбербанк» подано відзиви на касаційну скаргу, з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

7. Арбітражним керуючим Кошовським С.В. подано відповідь на відзиви ліквідатора Демчана О.І. та АТ «Сбербанк».

8. АТ «Укрзалізниця» подано клопотання про розгляд справи за відсутності товариства.

9. Арбітражним керуючим Кошовським С.В. 09.02.2020 подано додаткові пояснення до касаційної скарги.

Провадження у Верховному Суді

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/3214/18 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.12.2020.

Ухвалою Верховного суду від 15.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 904/3214/18 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича на постанову Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у даній справі.

Призначено до розгляду касаційну скаргу арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича на 27 січня 2021 року о 12:30 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

Ухвалою Верховного суду від 27.01.2021 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 904/3214/18 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича на постанову Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 до 10 лютого 2021 року о 12:50 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані постанови господарських судів попередніх інстанцій залишити без змін, з огляду на таке.

12. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

13. Предметом касаційного перегляду у даній справі є питання правомірності припинення судом процедури розпорядження майном та визнання боржника ТОВ ВКП "Кредо" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури.

21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019.

14. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст. 441).

15. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

16. У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

17. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

18. Частиною 3 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

19. За приписами ч. 4 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п`яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

20. Аналіз положень ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства, з застосуванням судового розсуду.

21. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Законом про банкрутство, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

22. Під ліквідацією розуміється припинення суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

23. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

24. Завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі.

25. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №910/21400/17 та від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17).

26. Відхиляючи доводи касаційної скарги, що викладені у п.п. 5.3 п. 5 цієї постанови, Касаційний господарський суд виходить з такого.

27. Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

28. Відповідно до ч. 2 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, процедура розпорядження майном вводиться строком до 170 календарних днів, а за приписами ч. 1 ст. 49 цього кодексу саме у процедурі розпорядження майном у підсумковому засіданні здійснюється перехід до наступної судової процедури.

29. Отже, невиправдане затягування судового процесу після спливу строків процедури розпорядження майном є порушенням процесуальних прав інших учасників справи.

30. Згідно із частинами 1, 2 статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень:

схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації;

подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

31. Частиною 3 наведеної статті встановлено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень:

ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом;

ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом;

постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

32. Як встановлено під час розгляду справи, згідно з протоколом зборів кредиторів ТОВ «НВК «Дніпроспецмаш» 02.12.2019, визнано незадовільною роботу розпорядника майна боржника Кошовського С.В. та зауважено, що Кошовський С.В. не отримує кореспонденцію, направлену поштою.

При розгляді питання про прийняття рішення щодо подальшої процедури банкрутства представником АТ «Сбербанк» зазначені наступні обставини:

- з 02.10.2018 р. розпорядником майна не надано жодної пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності та не розроблено й не надано кредиторам план санації;

- з 2018 року боржник не здійснює свою діяльність;

- з листів потенційного інвестора не вбачається жодної дієвої пропозиції щодо заходів та механізму відновлення платоспроможності та погашення заборгованості;

- введення санації без плану санації та потужностей підприємства, які відсутні - лише затягування процедури банкрутства, що в подальшому призводить до більших збитків кредитора.

33. На зборах комітету кредиторів 02.12.2019 р. більшістю голосів ухвалено рішення звернутися до господарського суду Харківської області з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, про призначення ліквідатора ТОВ «НВК «Дніпроспецмаш», а також щодо надання банку повноважень на звернення до суду з відповідним клопотанням.

34. 08.01.2020 до суду першої інстанції надійшло клопотання АТ «Сбербанк» про визнання ТОВ «НВК «Дніпроспецмаш» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І.

35. Крім того, як встановлено судом першої інстанції у оскаржуваній постанові, із поданого звіту розпорядника майна Кошовського С.В., арбітражний керуючий довів суду та кредиторам, що після публікації про відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства потенційних інвесторів з дієвими конкретними пропозиціями щодо відновлення платоспроможності боржника, не виявлено, активи боржника на суму 22 209 307,00 грн складаються з майна, що перебуває в заставі у АТ "Сбербанк", а отже не можуть бути направлені на задоволення вимог інших кредиторів, дебіторську заборгованість не виявлено, проте загальна сума кредиторської заборгованості боржника складає 94 213 222,33 грн.

Як встановлено із поданого суду розпорядником майна аналізу фінансового стану, розробленого ТОВ "Юридична компанія "Брейн" в 2019 році, у розрізі порівняння фінансового стану підприємства за останні три роки вбачається: розмір чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) стрімко зменшувався з кожним роком (станом на 31.12.15 цей показник складав 6580 тис.грн, станом на 31.12.17 - 23,7 тис.грн, а станом на 31.03.18 - відсутній); тенденція постійної наявності чистого збитку, який збільшується (станом на 31.12.15 це показник складав (272 тис.грн), станом на 31.12.17 - (2352,7 тис.грн)); тенденція стрімкого зменшення середньооблікової чисельності працівників (станом на 31.12.15 цей показник складав 89 осіб, станом на 31.12.17 - 32 особи, станом на 31.03.18 - 1 особа); стабільне збільшення непокритого збитку, що призводить до зменшення показника власного капіталу (станом на 31.12.15 цей показник складав (4812 тис.грн), станом на 31.12.17 - (23255,9 тис.грн), а станом на 31.03.18 - (23259,8 тис.грн)); зменшення необоротних активів підприємства у 2016 році приблизно вдвічі; постійний ріст розміру довгострокових зобов`язань (станом на 31.12.15 цей показник складав 29727 тис.грн, станом на 31.03.2018 - 38587,7 тис.грн); помірне зменшення власних оборотних засобів (станом на 31.12.15 цей показник складав 45989 тис.грн, а станом на 31.03.2018 - 31516,4 грн); тенденція стрімкого зменшення продуктивності праці (станом на 31.12.15 цей показник складав 73,93 тис.грн/особа, а станом на 31.12.17 - 0,74 тис.грн/особа) що є негативним показником для підприємства; коефіцієнт поточної ліквідності є нижчим за нормативне значення та зменшується, що є несприятливою тенденцією для підприємства (станом на 31.12.15 цей показник складав 0,68, а станом на 31.12.17 - 0,5 при нормативному значенні більше 1,5); коефіцієнт покриття є меншим за нормативне значення, що характеризує підприємство ознаками надкритичної неплатоспроможності (станом на 31.12.15 цей показник складав 0,68, а станом на 31.12.17 - 0,5 при нормативному значенні більше 1,0); коефіцієнт абсолютної ліквідності є меншим за нормативне значення та станом на 31.03.19 цей показник складає 0,00 при нормативному значенні 0,2 - 0,35; маневреність власних оборотних засобів, яка характеризує частку запасів у розмірі власних оборотних засобів, зберігається в межах нормативного значення; спадання коефіцієнту фінансової автономії та коефіцієнту концентрації власного капіталу, що свідчить про зменшення фінансової стійкості, стабільності та незалежності підприємства від позикових коштів (станом на 31.12.15 цей показник складав (0,08), а станом на 31.03.2018 - (0,59) при нормативному значенні більше (0,5); збільшення значення коефіцієнту співідношення позикових і власних коштів, що свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства (станом на 31.12.15 цей показник складав (14,07), а станом на 31.03.18 - (2,69)); коефіцієнт забезпечення власними засобами є меншим, ніж граничне значення, що знижає ймовірність можливості неплатоспроможного підприємства використати позасудові заходи відновлення платоспроможності; від`ємний результат показника поточної платоспроможності, що свідчить про поточну неплатоспромжність підприємства.

Тобто, за результатами аналізу вищевказаних показників вбачаються ознаки стійкої фінансової неспроможності підприємства.

36. Враховуючи: недостатність майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів; провадження у справі про банкрутство відкрито 02.10.2018, тобто процедура розпорядження майном триває понад встановлені Кодексом України з процедур банкрутства строки; арбітражний керуючий Кошовський С.В. призначений розпорядником майна боржника 15.11.2018 у встановлені наведеним Кодексом строки не розробив плану санації, відповідне рішення про перехід до процедури ліквідації було прийнято комітетом кредиторів 02.12.2019, суд першої інстанції. Рішення якого підтримав апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про застосування до ТОВ «НВК «Дніпроспецмаш» ліквідаційної процедури.

37. Отже, доводи касаційної скарги про неповне дослідження судами всіх обставин справи та передчасність прийняття рішення щодо переходу до ліквідаційної процедури, за можливості введення процедури санації відносно боржника, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду у суді касаційної інстанції.

38. Стосовно доводів касаційної скарги (п.п. 5.1., п.п. 5.2., п.п. 5.4. п. 5 цієї постанови) про порушення судами обох попередніх інстанцій права арбітражного керуючого Кошовського С.В. щодо прийняття участі у судових засіданнях, рішення яких є предметом касаційного розгляду, слід зазначити таке.

39. Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2020 р. призначено справу до розгляду у підсумковому засіданні на 23.07.2020 р., зобов`язавши розпорядника майна надати суду докази виконання п. 6 резолютивної частини ухвали суду від 07.05.2019 р. - організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів.

40. 23.07.2020 до місцевого господарського суду від арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого він посилається на зайнятість в іншому судовому процесі, а також на те, що тільки цього дня йому стало відомо про призначення ухвалою від 14.07.2020 р. підсумкового засідання на 23.07.2020 р., зазначивши, що ухвалу він не отримував, про призначення засідання повідомлений завчасно не був, у зв`язку з чим виконання вимог суду є об`єктивно неможливим.

41. У судовому засіданні суду першої інстанції 23.07.2020 р. оголошено перерву до 30.07.2020 р., про що відповідною ухвалою від 23.07.2020 р. повідомлено учасників справи.

42. Отже, арбітражний керуючий Кошовський С.В., у цьому випадку, зважаючи на оголошену перерву судом першої інстанції, не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух поданого ним клопотання провідкладення, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими можливостями не скористався.

Водночас ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.07.2020 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.07.2020.

43. Наведене не протирічить висновкам, що викладені у постанові Великої Палати у від 12.02.2019 у справі №906/142/18.

44. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).

45. Стосовно участі скаржника у судовому засіданні апеляційного господарського суду, останнім встановлено, що 26.10.2020 до початку судового засідання від скаржника отримано клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого Кошовський С.В. посилається на зайнятість у інших судових процесах.

46. Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

47. Пославшись на те, що чинне процесуальне законодавство не визначає пріоритетності одних судових процесів перед іншими, тому викладені у клопотанні причини неявки скаржника судом апеляційної інстанції поважними не визнано, у зв`язку з чим зазначене клопотання арбітражного керуючого Кошовського С.В. відхилено у судовому засіданні.

48. Відхиляючи доводи касаційної скарги, де скаржник посилається на рішення «Бартая проти Грузії», де зазначено. що відмова у перенесенні засідання через участь у іншому процесі є порушенням ст. 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки арбітражним керуючим Кошовським С.В. завчасно було подано клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважної причини, суд апеляційної інстанції необґрунтовано та безпідставно відмовив у його задоволенні, Суд виходить з такого.

49. Фактичні обставини у справі "Бартая проти Грузії" та у справі №904/3214/18 в аспекті забезпечення права на участь адвоката є різними, висновки апеляційного суду про відмову у відкладенні розгляду справи є достатньо мотивованими, прийнятими з врахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство, яка передбачає необхідність врахування інтересів багатьох учасників провадження у справі щодо вжиття судом заходів до ефективного її розгляду, із застосуванням принципу рівності всіх учасників провадження перед законом і судом.

50. Колегія суддів касаційного суду не вбачає порушення принципів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при прийнятті оскаржуваної постанови та не вважає обґрунтованими посилання скаржника на тотожність обставин даної справи з обставинами у справі "Бартая проти Грузії", які б підтверджували порушення статті 6 Конвенції згідно з висновками ЄСПЛ.

51. Отже, посилання на висновок Європейського суду з прав людини у справі "Бартая проти Грузії" не є прийнятним, оскільки в згаданій справі зазначалося про розгляд національним судом справи без захисника, тоді як у даній господарській справі йдеться про участь у судовому засіданні розпорядника майна, а не про захисника (захисників).

52. Суд враховує тривалість розгляду цієї справи, неодноразове звернення Кошовського С.В. із клопотаннями про відкладення розгляду справи, а також те, що із заявою про відкладення розгляду справи звернувся саме арбітражний керуючтий Кошовський С.В., правова позиція якого у справі наведена у касаційній скарзі.

53. При цьому колегія суддів зазначає, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

54. У справі, що розглядається у касаційному порядку, не вбачається, що скаржник максимально використовував всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, як і не вбачається, що у скаржника існують об`єктивно непереборні обставини забезпечити свою участь у засіданні суду касаційної інстанції.

55. Доводи, що викладені у п.п. 5.5. п. 5, де скаржник переконує, що не розглянувши звіт про витрати, суд, фактично, позбавив розпорядника майна права на затвердження його винагороди та компенсацію витрат, підлягають відхиленню, з огляду на таке.

56. Згідно з частиною 6 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

57. Як встановлено судом другої інстанції, арбітражний керуючий Кошовський С.В. не подавав суду звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном, незважаючи на те, що 23.07.2020 р. (за його твердженням) дізнався про повернення матеріалів справи до місцевого господарського суду після закінчення касаційного провадження Верховним Судом та про призначення господарським судом Харківської області підсумкового засідання у справі.

58. Крім того, слід додати, що перебування матеріалів справи на розгляді у судах вищих інстанцій не перешкоджає подання арбітражним керуючим відповідного звіту до місцевого господарського суду, отже, саме внаслідок бездіяльності та пасивної процесуальної поведінки арбітражного керуючого Кошовського С.В. господарським судом Харківської області не було розглянуто звіт, про який йдеться у частині 6 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, та не було постановлено відповідну ухвалу.

59. Відтак, наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних постанов попередніх судових інстанцій, оскільки вони не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права при розгляді питання щодо переходу до ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

61. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

62. Переглядаючи у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не встановив порушення норм матеріального та процесуального права, на які посилається скаржник.

63. За таких обставин Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі №904/3214/18 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог процесуального права, і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі №904/3214/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

Н.Г. Ткаченко