ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року 

м. Харків

Справа № 640/16718/18

Провадження № 22-ц/818/1192/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

Суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

Учасники справи :

Позивач:         ОСОБА_1 ,

Відповідач:         ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадженнябез повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Губською Я.В., -

в с т а н о в и в :

11 вересня 2018 року  ОСОБА_1  звернулася до Київського районного суду м. Харкова з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просила стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію Ѕ частини вартості автомобіля Toyota Corolla, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , у розмірі 98 725,00 грн.

Позов мотивований тим, що сторони перебували у шлюбі з 27.07.1979 року по 24.02.2016 року. В період шлюбу ними було придбано майно: автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_2 20.05.2009 року. Під час розгляду справи їй стало відомо, що даний автомобіль 13.11.2018 року було перереєстровано на нового власника ОСОБА_3 (їх спільного сина) на підставі договору купівлі-продажу і згоди на відчуження даного майна вона не надавала. Вартість спірного транспортного засобу відповідно до звіту №17/08/19 від 13.08.2019 року на момент відчуження становила 197 450 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частку вартості проданого автомобіля Toyota Corolla, 2008 року випуску, що перебував у спільній власності подружжя, в сумі 98 725,00 грн. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 987,25 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний автомобіль придбаний сторонами у період шлюбу за спільні кошти родини, тому він визнається судом спільним сумісним майном подружжя, а тому підлягає поділу на загальних підставах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що спірний автомобіль був проданий сину, тому інтереси сім`ї не були порушені. Вважає, що надані позивачем докази вартості автомобіля є фальшивими, оскільки оцінювач не проводив огляд автомобіля, не мав права проводити оцінку без особистого огляду автомобіля, звіт, який не зареєстрований в Єдиній базі та не має присвоєного унікального номера є недійсним.

ОСОБА_1 до апеляційного суду надано відзив, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивований тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не спростовує фактичних обставин, що були встановлені під час розгляду справи.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 липня 1979 року (а.с. 13 т.1) по 24 лютого 2016 року (а.с. 23 т. 1).

Згідно з повідомленням Регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України від 21.01.2019 року автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску був зареєстрований 20.05.2009 року за відповідачем ОСОБА_2 та 13.11.2018 року зазначений автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску був перереєстрований на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, а 04.01.2019 року перереєстрований на ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу (а.с 60 т.1).

Отже, спірний автомобіль Toyota Corolla, 2008 року випуску був придбаний у 2009 році у період шлюбу сторін.

Згідно зі звітом оцінювача - ФО-П ОСОБА_5 №17/08/19 від 13.08.2019 року, ринкова (дійсна) вартість автомобіля Toyota Corolla, 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1 на дату оцінки 13.11.2018 року складає 197 450 грн (а.с. 136-145).

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 71 СК України, частиною другою статті 364 Цивільного кодексу України поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Встановивши, що спірний транспортний засіб сторони придбали за час перебування у зареєстрованому шлюбі, відповідач здійснив продаж зазначеного майна без повідомлення про це ОСОБА_1 та без отримання її згоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 98 725 грн у рахунок компенсації вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу враховуючи його ринкову (дійсну) вартість.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково врахував звіт про оцінку транспортних засобів від 13 серпня 2019 року, є необґрунтованими та суперечать правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження дійсної вартості спірного транспортного засобу, а також не спростував належними доказами визначений розмір вартості автомобілія.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не спростував презумпцію спільності майна подружжя, що є його процесуальним обов`язком.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач вжила всіх можливих заходів для доведення дійсної вартості транспортного засобу, тоді як відповідач, маючи реальний доступ до автомобілю (так як відчужив своєму сину в період розгляду даної справи), не надав жодного доказу, який би спростував заявлену позивачем ринкову вартість автомобіля. Крім того, зазначена відповідачем вартість автомобіля у розмірі 30 000 грн є договірною, а не дійсною ринковою вартістю транспортного засобу. Отже, позивач свій процесуальний обов`язок доказування виконала - надала суду докази, що підтверджують орієнтовну ринкову вартість транспортного засобу, а відповідач жодного доказу на підтвердження іншого не надав та не скористався своїм правом щодо надання інших доказів на спростування визначеного розміру вартості автомобіля та підтвердження іншої його вартості, а також правом ініціювання перед судом призначення відповідної експертизи для з`ясування таких обставин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374, ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України.

Головуючий                                                                 С.С. Кругова

Судді                                                                         О.В. Маміна

                                                                       О.Ю. Тичкова