Справа № 2-а-371/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

             08 квітня 2010 року

    Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області як адміністративний суд у складі:

головуючої судді:                                                            Воронкова Д.В.,

при секретарі:                                                                            Спиридоновій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Макіївці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

 В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначає, що вона віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01 січня 2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 %. Просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його зробити нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року.  

Позивачка в судове засідання не з’явилася, просила розглянути справу без її присутності. Надала суду заяву, в якій уточнює та підтримує позовні вимоги в частині перерахування сум за період з 2007 по 2009 роки. Крім того, у зазначеній заяві позивачка зазначила, що в  силу похилого віку та стану здоров’я вона не розуміється у законах, а службові особи органу Пенсійного фонду України на протязі всього часу безпідставно переконували, у тому числі в засобах масової інформації, у правомірності своїх дій. Про порушення своїх прав вона дізналася тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації після прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 року за № 6-рп-2007 та до теперішнього часу її соціальні права не захищені. Просила суд поновити йому строк для звернення з адміністративним позовом з 09 липня 2007 року про захист порушеного права.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи суду не надав. За таких обставин і відповідно до ст. 128 КАС суд визнав можливим розглянути справу без участі представника відповідача та на підставі доказів, наданих у справі.

Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії підлягають  з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше18 років.

ОСОБА_1, 1938 року народження, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в  Червоногвардійському районі м. Макіївки та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією посвідчення „Дитини війни ”, що знаходиться у матеріалах даної справи.

На звернення позивача про перерахування пенсії, відповідач листом № 1218/Л-27-01-04 від 19.10.2009 року відмовив їй у перерахуванні і призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (а.с.6-7).    

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. У той же час ст. 7 вказаного Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом ( 489-16 ), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Факт відсутності визначення та врегулювання на законодавчому рівні питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" не може бути підставою для позбавлення позивачки визначених державою соціальних гарантій та підтримки її як дитини війни.

Стаття 9 КАС України визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505–4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року («Урядовий кур’єр» від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 387 гривень, з 1 жовтня – 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року («Урядовий кур’єр» та «Голос України» від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Крім того, підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до  01 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з  22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн.

Разом з тим, оскільки навіть після прийняття Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року з 01.04.2007 року, яким визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік ”, Пенсійний фонд України сплачував позивачу підвищення до пенсії за віком в розмірах, встановлених визнаними недійсними законодавчими актами, а не чинним Законом № 2195-5 – суд приходить до висновку, що дії відповідача не ґрунтуються на законі, не відповідають вимогам п.1 ч.3 ст.2 КАС України та ст. 19 Конституції України, а тому визнаються судом протиправними.

З 22.05.2008 року відповідачем виконувався підзаконний нормативний акт (постанова КМУ № 530), який суперечив чинному на той час закону (закон № 2195-5), а тому, за принципами верховенства закону та ієрархічності нормативно-правових актів, не міг бути застосований взагалі. Отже, такі дії відповідача теж не ґрунтуються на законі та не відповідають п.1 ч. 3 ст. 2 КАС України, ст. 19 Конституції України, а тому також визнаються судом протиправними.

Таким чином,  з огляду на зазначене, керуючись принципами верховенства права і закону, суд приходить до висновку, що протягом 2007-2008 років позивач мав право на отримання  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути меншим, ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.

Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 року №835-6 передбачено надання права Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Аналіз приписів даної норми передбачає три різновиди соціальних виплат, розмір яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме: які:

-   визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати;

-   в абсолютних сумах;

-   у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Але, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, норми Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” не передбачають право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії, тобто, суд вважає, що  при сплаті соціальних виплат „Дітям війни” у 2009 році, у зв’язку з вищевикладеним, необхідно застосовувати саме норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Приймаючи до уваги викладені позивачкою обставини, доведеність існування у нього суб’єктивного права і факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала гарантованих законом і нормами Конституції України соціальних зобов’язань перед позивачкою відносно здійснення підвищення до пенсії як дитині війни за відповідні терміни 2007-2008 років у розмірі передбаченому законом, судом причина пропуску строку звернення позивачки з адміністративним позовом до суду визнається поважною і відповідно до вимог статей  100,102 КАС України судом цей строк поновлюється.

Враховуючи викладене суд визнає, що вимоги позивачки про виплату їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду і розглядом адміністративної справи.

Відповідач є державною установою, тому суд вважає можливим у відповідності до положень статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Пропущений з поважних причин ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права у 2007 – 2008 роках поновити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки щодо нездійснення  ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року щомісячних виплат підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки провести  ОСОБА_1 нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України  № 10-рп-2008 від  22.05.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по  31 грудня  2009 року та забезпечити її виплату.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: