Справа № 2-а-73/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 жовтня 2009 року
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Рудик Л.М.
при секретарі Довгалюк О.П.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дітям війни за період із січня 2006 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% прожиткового мінімуму щомісячно.
В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що вона є дитиною війни та має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% прожиткового мінімуму щомісячно. Відповідачем у 2006-2007 р. р. їй така допомога не виплачувалася взагалі, а у 2008 році призначено вказану допомогу в значно меншому розміру, що не відповідає законодавчо встановленому рівню. Тому вважає такі дії відповідача неправомірними та просить стягнути недоплачену суму державної соціальної допомоги з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30% прожиткового мінімуму щомісячно.
Просить справу розглянути в її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з’явився, але надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю через відсутність фінансового забезпечення таких виплат. Справу просить розглянути у його відсутності, про що подав відповідну заяву.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ч.3 ст.122 КАС України в порядку письмового провадження.
Дослідивши у судовому засіданні докази, з’ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, є дитиною війни.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні та паспортом позивача.
Отже, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію зазначеної статті було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
У відповідності із пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 вищезазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». А тому з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже суд рахує, що з 09.07. 2007 р.по 31.12.2007 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Що стосується дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року у 2008 році, то згідно з пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008року положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.
Таким чином, з 22.05.2008 року позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що діяла в період до внесення змін пп. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. N 107-VI.
Як вбачається із довідки управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області про виплату пенсій, в 2008 році позивачка отримувала: за січень - 47,00 грн., за лютий - 47,00 грн., за березень- 47,00 грн., за квітень- 48,10 грн., за травень- 48,10 грн., за червень- 48,10 грн., за липень- 48,20 грн., за серпень- 48,20 грн., за вересень- 48,20 грн., за жовтень- 49,80 грн., за листопад- 49,80 грн., за грудень- 49,80 грн.. відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, а відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають норми закону, який має вищу юридичну силу ніж постанова КМУ.
Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що у період з 1.01.2006 року по 31.12.2007 року позивач взагалі не отримував підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачці підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є протиправними.
Згідно зі ст. 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, оскільки порушення щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії є триваючим і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, строк позовної давності в даному випадку не застосовується.
В задоволенні вимог позивача щодо стягнення невиплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 року, з 01.01.2007 р. по 08.07.2007 року та з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 року слід відмовити, так як у період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 року дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено п.17 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року № 3235-1Y, а у період з 01.01.2007 р. по 08.07.2007 року дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено п.12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006 року. У період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у відповідності із Законом України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. У період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 року, з 01.01.2007 р. по 08.07.2007 року та з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 року положення Законів України про державний бюджет на 2006-2008 роки, що зупиняло дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладали її в новій редакції, неконституційними не визнавались, не скасовувались, а тому підстав для їх незастосування не було.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 86, 122, 159, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням вже виплачених підвищень до пенсії як дитині війни.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Гощанський районний суд з поданням в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням в 20-денний строк після подачі цієї заяви апеляційної скарги.
Постанову може бути оскаржено без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя