Справа №2-412/10

                      Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                  І М Е Н Е  М          У К Р А Ї Н И

18 травня  2010 року                 Близнюківський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Мороза О.І,

                                  при секретарі –       Коняєвій Н.Ю.,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Близнюки Харківської області цивільну справу за  позовом прокурора Близнюківського району Харківської області в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Близнюківському  районі Харківської області  про визнання бездіяльності протиправною та покладення обов’язку здійснити  перерахунок  і виплату підвищення  до пенсії ,-

                                             В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

     13.04.2010 року прокурор Близнюківського району Харківської області звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 яким просить визнати  протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Близнюківському  районі Харківської області   щодо відмови в перерахунку та виплаті доплати до пенсії і зобов’язати зазначене Управління   провести  перерахунок  пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»  та провести відповідні виплати  за 2009 рік з 01 січня по 31 грудня 2009 року.

       В обгрунтування своїх позовних вимог  посилаються на те, що ОСОБА_1  належить до соціальної категорії "дитина війни" та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за вищевказаний період має право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.  Відповідач, всупереч Рішень Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2007 від 22 травня 2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік", в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії за цей період.

      Прокурор в судовому засіданні на задоволені позову наполягав, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи.  ОСОБА_1 надала письмову заяву про розгляд справи за її  відсутності, позов підтримує.

      Відповідач, будучи належним чином повідомленим  про час та місце  розгляду справи в судове засідання надав письмову заву про розгляд справи без участі їх повноважного представника, проти задоволення позову заперечують,  посилаючись на те, що  управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі діяло згідно чинного законодавства, не порушуючи норм пенсійного права, а отже вимоги позивачки є безпідставними. Вказують,  що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений  законодавством, до яких виплати підвишення пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не відносяться. УПФУ  вважає свої дії  правомірними також через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати  при обчисленні таких доплат.   При цьому зазначає про необгрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1

частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених цим Законом.

      Суд вирішив за можливе  розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

      Перевіривши матеріали справи,  суд знаходить, що позов підлягає задоволенню.

       З матеріалів справи та наявних в ній доказів судом встановлено наступне.

       Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

      ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає на території Близнюківського району Харківської області на підтвердження чого свідчать дані  паспорта (а.с.3).

       Вона має статус «Дитини війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Близнюківському  районі Харківської області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням  №НОМЕР_1 від 15.06.1994 р. (а.с.4).

      Враховуючи зазначений статус, вона, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

       Із заперечень УПФУ в Близнюківському  районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

       Згідно ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

      Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: “ Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”),  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.

     Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  за №10-рп2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пп.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

        Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

       Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

        Тобто з 22.05.2008 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

        На 2009 рік редакція статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не змінювалася, тобто позивачу повинна була нараховуватись та сплачуватись доплата до пенсії у розмірі передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції станом на 22.05.2008 року.

         Згідно ч.ч.1,8 ст.8 ЦПК України суд вирішує справи  відповідно  до Конституції України… Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості  законодавства, що регулює спірні відносини.

         Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.  

        Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

        За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

      З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

      Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

        Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

       Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в Близнюківському  районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

     Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

      Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

      Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх прав.

      За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

     Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.

     Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

       Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

      Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

     Пунктом  1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2, управління Пенсійного фонду  України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

      Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

      Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважної причини.

      Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності  невиконання  своїх зобов'язань перед позивачем.

    Крім того, відповідачем, в порушення ст.60 ЦПК України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.      

      Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення

позивачу виплат, гарантованих йому Конституцієї України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

        Керуючись ст.ст. 10,11,57,60, 209,212,214-215, 218  ЦПК України,  на підставі  ст.ст.3 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд,-

                            В И Р І Ш И В :

     Позовні вимоги ОСОБА_1   до Управління Пенсійного

фонду України у Близнюківському  районі Харківської області   про визнання бездіяльності протиправною та покладення обов'язку здійснити  перерахунок  та виплату підвищення  до пенсії  задовольнити.

      Визнати протиправною бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області щодо відмови позивачеві  в перерахунку та виплаті доплати до  пенсії.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області провести  ОСОБА_1   перерахунок  пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»  та провести відповідні виплати за 2009 рік.

             Виплати провести з урахуванням фактично нарахованих і виплачених сум.

     Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

        Суддя: