ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р. Справа№ 911/1540/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Остапенка О.М.

Полякова Б.М.

за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.

у присутності представників сторін згідно протоколу судового засідання

від 27.01.2021 року

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на ухвалу господарського суду Київської області від 12.06.2020 року

(повний текст складено 22.06.2020 року)

у справі №911/1540/18 (суддя Н.Г. Шевчук)

за заявою б/н від 25.10.2018 року акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Аграрні технології"

про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології",

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2020 року у справі №911/1540/18 кредиторські вимоги акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (надалі по тексту - АТ КБ "ПриватБанк", скаржник, Банк) у розмірі 319 722 197,59 грн., як такі що забезпечені заставою майна боржника, та 24,00 грн. - відхилено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, 02.07.2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Київської області від 12.06.2020 року у справі №911/1540/18, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу, прийняте нове рішення, яким: - задовольнити заяву АТ КБ "ПриватБанк"; - визнати грошові вимоги АТ АБ "ПриватБанк" до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрні системні технології" (надалі по тексту - ТОВ "Аграрні системні технології", боржник) у загальному розмірі 319 772 197,59 грн. (з них: 319 722 197,59 грн. - вимоги четвертої черги, 24,00 грн. - вимоги шостої черги); - включити грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Аграрні системні технології" у сумі 24,00 грн. - до шостої першої черги задоволення, 319 772 197,59 - до четвертої черги.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу незаконною, такою, що прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування та прийняття нового рішення про задоволення вимог АТ КБ "ПриватБанк".

Скаржник вважає, що новий розгляд вимог АТ КБ "ПриватБанк" господарським судом Київської області мав бути здійснений відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства.

Посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства скаржник зазначає, що останнім було виконано вимоги законодавства щодо порядку заявлення відповідних вимог, які підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами по справі №911/1540/18 в обсязі, необхідному для визнання його вимог та включення до четвертої черги, свідченням чого є докази та процесуальні документи подані Банком, що знаходяться в матеріалах даної справи.

Скаржник вважає, що місцевий суд мав визнати Банк конкурсним кредитором, а відповідні вимоги включити до четвертої черги, однак в порушення приписів Кодексу України з процедур банкрутства, місцевий суд відхилив кредиторські вимоги АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 319 772 197,59 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Скаржник не погоджується з висновками місцевого суду стосовно відмови в задоволенні заяви Банку про відмову від забезпечення, зазначаючи, що відповідна заява жодним чином не змінювала вимоги Банку про визнання та включення грошових вимог Банку до боржника на загальну суму 319 772 221,59 грн., а лише містила уточнення щодо бажаного для Банку порядку їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Аграрні системні технології". Таке рішення Банку перш за все було направлене на підвищення ефективності судових процедур відновлення платоспроможності боржника із урахуванням інших обставин даного провадження.

Вказана заява не змінювала первісні обставини, які були підставами для подання Банком заяви до суду про визнання його кредиторських вимог, а лише доповнювала відповідну заяву нормами матеріального права, що було зумовлено необхідністю уточнення юридичної кваліфікації відповідних вимог Банку з метою ефективного захисту його прав.

Скаржник зазначає, що заява про відмову від забезпечення має зовсім іншу правову природу та наслідки, ніж заява про зміну предмету або підстав позову, а відповідно вказані положення ст. 46 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути застосовані до даних правовідносин, які підпадають під регулювання ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, яка є спеціальною нормою.

Також скаржник у своїй апеляційній скарзі заперечує, щодо висновку місцевого суду, стосовно того, що наданий Банком розрахунок пені за період з 26.02.2017 року по 02.08.2018 року виконаний невірно. Скаржник вважає, що Банк цілком правомірно здійснював нарахування відсотків, а також пені за Кредитним договором від 27.12.2013 року протягом всього періоду до 02.08.2018 року, що підтверджується умовами укладеного договору.

Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, є такими, що зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права, що свідчить про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а відповідно наявність підстав для його скасування і прийняття нового судового рішення про визнання кредиторських вимог Банку, та включення їх до реєстру вимог кредиторів у заявленому розмірі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.07.2020 року, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Копитова О.С., судді: Грек Б.М., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Київської області від 12.06.2020 року у справі № 911/1540/18 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, але не менший, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До апеляційної інстанції від скаржника, на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 року надійшла заява про усунення недоліків від 21.07.2020 року, до якої додано платіжне доручення №PROM9BMKX2 від 09.07.2020 року, згідно якої вбачається, що заявником судовий збір сплачено в розмірі 5286,00 грн.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 року у зв`язку з відпусткою судді Станіка С.Р., призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1540/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.08.2020 року справу №911/1540/18 за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Полякова Б.М., Грека Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ АБ "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Київської області від 12.06.2020 року у справі № 911/1540/18 та призначено розгляд справи на 24.09.2020 року.

16.09.2020 року через відділ документообігу суду від боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В поданому відзиві представник боржника зазначає, що для визнання кредиторських вимог необхідно надати належні докази, що підтверджували б права вимоги кредитора до попереднього боржника, а за відсутності таких доказів кредиторські вимоги до боржника визнанню не підлягають.

Банк подаючи заяву з кредиторськими вимогами взагалі не надав жодних доказів які б підтверджували факт надання Банком грошових коштів в межах Кредитного договору на користь приватного акціонерного товариства «ТАКО» (надалі - по тексту - ПрАТ «ТАКО»), що було попереднім боржником в правовідносинах по Кредитному договору № DNH1LON04722 від 27.12.2013 року. Його вимоги обґрунтовувались виключно договором про заміну боржника у зобов`язанні № DNH1LON04722/1 від 12.02.2015 року між Банком, ПрАТ «ТАКО» та ТОВ "Аграрні системні технології".

Договір про заміну боржника у зобов`язанні №DNH1LON04722/1 від 12.02.2015 року між Банком, ПрАТ «ТАКО» та ТОВ "Аграрні системні технології" не відповідає критеріям ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, тобто новий боржник ТОВ "Аграрні системні технології" не є правонаступником попереднього кредитора, не був заставодавцем чи поручителем за попереднього кредитора, вказаний договір не несе ознак виконання обов`язку боржника третьою особою чи уступки прав вимоги (переведення боргу). Фактично, за вказаним договором ТОВ "Аграрні системні технології" взяло на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони та взяв себе зобов`язання внаслідок чого став неплатоспроможним.

Також представник боржника зазначає, що Банк у своїх нових поясненнях, в якості доказів, що підтверджують факт виникнення його кредиторських вимог зазначає Кредитний договір №DNH1LON04722 від 27.12.2013 року, виписку з рахунку № НОМЕР_1 , а також платіжні доручення від 27.12.2013 року та від 30.12.2013 року.

Боржник зазначає, що погодитись з тим, що запропоновані докази підтверджують наявність кредиторських вимог у Банку та факт видачі кредиту на користь ПрАТ «ТАКО» не можна, оскільки договір про надання кредиту є реальним договором, то сам по собі факт підписання договору без фактичного надання грошових коштів позикодавцем не створює обов`язку боржника повернути грошові кошти, тому сам факт наявності кредитного договору не свідчить про факт надання грошових коштів.

Щодо наданих виписок, платіжних доручень, меморіальних ордерів, що додані Банком до своїх пояснень, боржник зазначає, що зазначені документи подані Банком жодним чином не засвідчені та жодним чином не підтверджують факту надання Банку грошових коштів позичальнику.

Посилання скаржника на те, що його фактичні вимоги відповідно до заяви про визнання кредиторських вимог стосувались лише включення та визнання його кредиторських вимог на суму 319 772 221,59 грн., а відмова від забезпечення містила лише уточнення бажаного для заявника кредиторських вимог порядку їх визнання на думку боржника не відповідають обставинам справи, оскільки, фактично, скаржник звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог лише 25.10.2018 року, тобто, пропустивши строк встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тому подання своїх вимог як таких, що забезпечені заставою майна боржника дозволяло Банку наполягати на тому, щоб його вимоги були визнані і включені до реєстру вимог кредиторів незалежно від пропуску строку подання відповідної заяви.

Таким чином, на думку боржника, відмова Банку від забезпечення при новому розгляді справи була зміною підстав предмету своєї заяви в непередбачений процесуальним законодавством термін, тому судом правомірно відмовлено у задоволенні такої заяви.

24.09.2020 року через відділ документообігу суду від скаржника надійшла відповідь на відзив боржника.

В поданій відповіді скаржник зазначає, що не погоджується з твердженням боржника стосовно того, що Банк подаючи заяву з кредиторськими вимогами взагалі не надав жодних доказів, які б підтверджували факт надання Банком грошових коштів в межах кредитного договору на користь ПрАТ «ТАКО», оскільки, на думку скаржника, належним доказом на підтвердження наявності кредиторських вимог Банку до первісного боржника - ПрАТ «ТАКО» є Кредитний договір №DNH1LON04722 від 27.12.2013 року.

Зазначений Кредитний договір, разом з додатками та додатковими угодами до нього, було подано Банком разом з заявою з вимогами до ТОВ "Аграрні системні технології", яка міститься в матеріалах справи.

Також, скаржник зазначає, що в подальшому останнім було подано виписки по рахунку та платіжні доручення, які підтверджують факт надання Банком первісному боржнику кредитних коштів за Кредитним договором №DNH1LON04722 від 27.12.2013 року.

Крім того, скаржник вважає, що виписки по рахункам з платіжними дорученнями і меморіальними ордерами, які знаходяться в матеріалах даної справи, свідчать про те, що протягом періоду існування правовідносин між Банком та ПрАТ «ТАКО», останній, як боржник за відповідним кредитним договором, здійснював часткове погашення суми боргу та сплату відсотків за відповідним Кредитним договором №DNH1LON04722 від 27.12.2013 року, що є додатковим підтвердженням надання Банком кредитних коштів ПрАТ «ТАКО» згідно умов Кредитного договору.

Щодо тверджень боржника відносно того, що відмова Банку від забезпечення при новому розгляді справи була зміною підстав предмету своєї заяви в непередбачений процесуальним законодавством термін, скаржник зазначає, що відповідна заява жодним чином не змінювала вимоги Банку про визнання та включення грошових вимог Банку до боржника на загальну суму 319 772 221,59 грн. , а лише містила уточнення щодо бажаного для Банку порядку їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника.

Зазначене рішення Банку перш за все було направлене на підвищення ефективності судових процедур відновлення платоспроможності боржника із урахуванням інших обставин даного провадження.

Таким чином, скаржник вважає, що заперечення боржника викладені у відзиві на апеляційну скаргу є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що підлягають відхиленню.

24.09.2020 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Копитової О.С. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 року розгляд справи №911/1540/18 за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" призначено на 13.10.2020 року.

13.10.2020 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Грека Б.М., який входить до складу суду і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Грека Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2020 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Полякова Б.М., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 року вищевказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" та призначено справу№911/1540/18 до розгляду на 24.11.2020 року.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Полякова Б.М., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 24.11.2020 року вищевказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" та призначено справу №911/1540/18 до розгляду на 24.11.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 року розгляд справи №911/1540/18 відкладено на 23.12.2020 року.

15.12.2020 року на електронну адресу суду від скаржника надійшли пояснення щодо окремих обставин та підстав для задоволення апеляційної скарги.

В поданих поясненнях щодо факту переказу коштів ПрАТ «ТАКО» за кредитним договором, скаржник зазначає, що в матеріалах справи містяться всі належні та допустимі докази, які є більш вірогідними в розумінні процесуального закону для беззаперечного встановлення факту перерахування коштів ПрАТ «ТАКО».

Скаржник зазначає, що вимоги ПрАТ «ТАКО» від 27.12.2013 року та від 30.12.2013 року свідчать про те, що сам первісний боржник безпосередньо в тексті відповідних вимог вказав рахунок НОМЕР_2 як рахунок для перерахування кредиту в сумі 4 221 180,00 доларів США за Кредитним договором №DNH1LON04722 від 27.12.2013 року, кредиту в сумі 2 778 820,00 доларів США за Кредитним договором №DNH1LON04722 від 27.12.2013 року.

На виконання умов Кредитного договору та вказаних вимог, ПрАТ «ТАКО», Банк 27.12.2013 року та 30.12.2012 року здійснив перерахування кредитних коштів в сумі 4 221 180,00 доларів США та 2 778 820,00 доларів США, відповідно, на вказаний позичальником поточний рахунок, що зокрема, підтверджується платіжним дорученням від 27.12.2013 року та від 30.12.2012 року.

Щодо права на відмову від забезпечення, скаржник у своїх поясненнях зазначає, що в порушення умов Кредитного договору №DNH1LON04722 від 27.12.2013 року, та норм актів чинного законодавства, боржник належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, визначені Кредитним договором, в порядку та строки не здійснило погашення тілу кредиту, процентів, Договір застави та застава за Договором застави № DNH1LON04722/DZ3 від 12.02.2015 року на момент відмови Банку від забезпечення не були припиненими.

Таким чином, застава за Договором застави №DNH1LON04722/DZ3 від 12.02.2015 року, на момент відмови Банку від забезпечення, не була припинена, як і сам Договір застави.

Крім того, скаржник зазначає, що жодним судовим рішенням не було встановлено та визнано, що Договір застави №DNH1LON04722/DZ3 від 12.02.2015 року чи окремі його положення є недійсним, що доводить відсутність підстав для сумнівів у дійсності відповідного договору.

Також скаржник зазначає, що строк дії господарських договорів, який вказаний в Контракті №01122014 від 01.12.2014 року, Контракті №010615/Z від 01.06.2015 року, Контракті №01L від 20.11.2015 року є лише строком виконання зобов`язання за цими договорами, який не свідчить ані про припинення договору, ані про припинення зобов`язань за договором. На думку скаржника, зазначене, однозначно не може трактуватися як припинення правовідносин застави. Даний строк не є терміном дії права відповідно до ст. 28 Закону України «Про заставу», а відтак і не є підставою для припинення застави за Договором застави.

Отже, Банк, подаючи до суду першої інстанції заяву з вимогами до боржника, а в подальшому відмовляючись від забезпечення, діяв добросовісно та правомірно, в межах чинного законодавства.

Також скаржник зазначає, що всупереч своєму обов`язку вчиняти всі залежні від боржника дії як сторони Договору застави та відповідних контрактів, майнові права на отримання коштів за якими передані в заставу Банку щодо належного виконання зобов`язання та не порушення прав Банку, зокрема, обов`язку вживати заходи, необхідні для збереження предмета застави, навпаки, фактично своєю протиправною поведінкою - не поставкою відповідного товару та не повідомлення про це Банк призвів до «припинення права вимоги».

16.12.2020 року через відділ документообігу суду від скаржника надійшли пояснення щодо окремих обставин та підстав для задоволення апеляційної скарги аналогічні поясненням, які надійшли на електронну адресу суду 15.12.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 року розгляд справи №911/1540/18 відкладено на 27.01.2021 року.

15.01.2021 року через відділ документообігу суду від скаржника на виконання вимог ухвали суду від 23.12.2020 року надійшли пояснення по справі стосовно перерахування коштів ТОВ «Київрестсервіс» у рахунок погашення заборгованості боржника перед банком та врахування їх при розрахунку вимог до боржника.

В поданих поясненнях, скаржник зазначає наступне.

Разом із заявою про визнання вимог Банку було надано їх розрахунок. Відповідний розрахунок виконано у валюті надання кредиту - долар США.

Із наданого розрахунку очевидно та однозначно видно, що отримані 18.12.2017 року кошти ТОВ «Київрестсервіс» були спрямовані на погашення заборгованості ТОВ "Аграрні системні технології".

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за Кредитним договором №DNH1LON04722 від 27.12.2013 року, станом на 19.12.2017 року Банком були зараховані кошти в розмірі 165 552,40 доларів США - 4 660 300,00 грн.

Таким чином, кошти в розмірі 4 660 300,00 грн., сплачені ТОВ «Київрестсервіс» в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Аграрні системні технології" перед Банком за Кредитним договором №DNH1LON04722 від 27.12.2013 року, було зараховано АТ КБ "ПриватБанк" в рахунок часткового погашення відповідної заборгованості.

Оскільки, положення Договору про внесення змін та доповнень від 18.12.2017 року до Договору іпотеки №DNH1LON04722/D1 від 27.12.2013 року, укладеного з ТОВ «Київрестсервіс», не містять будь-яких умов та застережень щодо порядку й черговості зарахування сплачених коштів в рахунок погашення відповідної заборгованості за Кредитним договором №DNH1LON04722 від 27.12.2013 року, то Банк, відповідно до положень Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору, здійснив зарахування коштів у порядку, передбаченому умовами Кредитного договору та нормами Цивільного кодексу України.

Відповідне ж зарахування коштів від ТОВ «Київрестсервіс» враховано при розрахунку вимог Банку до боржника, що прямо відображено у наданих розрахунках заборгованості за Кредитним договором №DNH1LON04722 від 27.12.2013 року.

Підсумовуючи подані пояснення скаржник зазначає, що вимоги Банку до боржника у даній справі є розрахованими правильно та у належному розмірі.

27.01.2021 року представники сторін, які з`явились в судове засідання, надали усні пояснення по справі.

27.01.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Згідно зі ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч. 1 та ч.2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 02.08.2018 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Аграрні системні технології"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів; призначено розпорядником майна ТОВ "Аграрні системні технології" арбітражного керуючого Демчана О.І.

01.11.2018 року до суду звернулось АТ КБ "Приватбанк" із заявою від 25.10.2018 року про визнання кредиторських вимог, в якій (з урахуванням уточнень та додаткових пояснень) просило суд визнати грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" у загальному розмірі 319 772 221,59 грн, а саме: 319 772 197,59грн - як забезпечені вимоги, 24,00грн - вимоги шостої черги, та включити їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Аграрні системні технології" у сумі 24,00грн - до шостої черги задоволення вимог кредиторів, судовий збір 3 524,00грн - до першої черги задоволення, 319 772 197,59грн - окремо як забезпечені заставою майна боржника.

Кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 319 772 197,59грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та 24,00грн. ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2019 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 року, відхилено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2019 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.12.2019 року) за результатами розгляду касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" на постанову апеляційного суду від 02.09.2019 року, прийняту за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції від 03.06.2019 року в частині відхилення кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк", зазначені ухвала та постанова скасовані, справа у скасованій частині передана на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Дійшовши висновку про необхідність скасування зазначених постанови та ухвали в частині розгляду вимог АТ КБ "Приватбанк" з передачею справи у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд вказав на необхідність при новому розгляді врахувати викладене у постанові касаційного суду, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, встановити процесуальний статус АТ КБ "Приватбанк" по відношенню до боржника, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін.

Зокрема Верховним Судом зауважено на необхідності належного дослідження доказів, зокрема первинних бухгалтерських документів, які згідно закону є єдиними належними доказами здійснення господарських операцій для визначення обставин щодо припинення зобов`язань за договором застави з моменту закінчення строку дії контрактів з наданням конкретної оцінки поведінки позивача, боржника щодо вчинення сторонами будь-яких дій за відповідними контрактами.

Також Верховним Судом вказано на необхідність дослідження розміру грошових вимог Банку з урахуванням перерахування коштів ТОВ «Київрестсервіс» в розмірі 4 660 300 грн.

При новому розгляді ухвалою господарського суду від 12.06.2020 року кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 319 772 197,59 грн., як такі що забезпечені заставою майна боржника, та 24,00 грн. відхилено.

Суд першої інстанції приймаючи оспорюване рішення відмовив в задоволенні заяви банку про відмову від забезпечення з посиланням на положення ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, розглянув подану банком заяву в редакції, що надійшла до суду 01.11.2018 року та прийшов до висновку, що забезпечення його вимог не підтверджується належними доказами, зобов`язання за контактами, отримання коштів за якими було передано в якості застави в забезпечення зобов`язань перед банком є припиненими, а відтак термін дії права, що складає предмет застави-право вимоги ТОВ «Аграрні системні технології» на отримання грошових коштів за контрактами, закінчився, а відтак і відповідна застава є припиненою.

Зазначена ухвала господарського суду міста Києва від 12.06.2020 року у справі №911/1540/18 і оскаржується апелянтом до суду апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, АТ КБ "Приватбанк" звернувся про визнання кредиторських вимог у загальному розмірі 319 772 221,59 грн, а саме: 319 772 197,59грн. - як забезпечені вимоги, 24,00 грн. - вимоги шостої черги, судовий збір 3 524,00 грн. - першої черги задоволення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв в період розгляду господарським судом Київської області справи № 911/1540/18 про банкрутство боржника та звернення АТ КБ «ПриватБанк» 01.112018 року із заявою про визнання його кредиторських вимог, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Аграрні системні технології" було здійснено 03.08.2018 року, таким чином, строк на пред`явлення грошових вимог закінчувався 02.09.2018 року (вихідний день).

АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду 01.11.2018 року, тобто, після спливу строку, встановленого ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 4 та ч. 7 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються у шосту чергу в ліквідаційній процедурі, окрім вимог щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Таким чином, згідно приписів ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов`язаннями зобов`язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки протилежне матиме наслідком їх включення до реєстру як вимог шостої черги.

При цьому зазначене правило в силу викладених положень закону не розповсюджується на вимоги заставних кредиторів, які зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Як убачається з матеріалів справи 01.11.2018 року Банк подав свою заяву саме, як кредитор з забезпеченими вимогами до боржника ( за виключенням 24 грн.) та наполягав на окремому включенні його до реєстру вимог кредиторів.

Саме на такому характері своїх вимог наполягав Банк і під час апеляційного і під час касаційного розгляду справи. Не змінив своєї позиції Банк і під час нового розгляду справи. Звертаючись до місцевого суду з заявою про відмову від забезпечення Банк не посилався на обставини втрати застави або її припинення, а лише заявляв про відмову від забезпечення в звяз ку з тривалим невиконанням боржник своїх зобов`язань за кредитним договором.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Докази відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України повинні бути належними - на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; допустимими - підтверджують обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються; достовірними - на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми - які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, 27.12.2013 року між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ "ТАКО" (позичальник) укладено Кредитний договір №DNH1LON04722, із відповідними змінами та доповненнями, відповідно до пункту 1.1 якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит в формі згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом і на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору в обмін на зобов`язання позивальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди обумовлені цим договором.

Згідно пунктів А.1, А.2 Кредитного договору вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія; ліміт цього договору - 7 350 125, 11 дол. США.

Пунктом А.3 Кредитного договору встановлено термін повернення кредиту: згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до цього Договору).

Пунктом 6.1 Кредитного договору встановлено, що він діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

12.02.2015 року між ПрАТ "ТАКО" (первісний боржник), ТОВ "Аграрні системні технології" (новий боржник) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) укладено договір №DNH1LON04722/1 про заміну боржника у зобов`язанні, із відповідними змінами та доповненнями (далі - Договір про заміну боржника), відповідно до пункту1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника, як зобов`язану сторону у Кредитному договорі, укладеному між первісним боржником та кредитором.

За цим договором новий боржник стає зобов`язаним здійснити замість первісного боржника наступні обов`язки: повернути кредит у сумі 6 899 999,91 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити проценти за користування кредитом у випадку порушення будь-якого з грошового зобов`язання, винагороди, неустойки (пені, штрафи), а також виконати всі інші обов`язки, які були покладено на первісного боржника за кредитним договором, додатками та договорами про внесення змін до нього (пункти 1.2, 1.3.1 Договору про заміну боржника).

Переведення боргу за цим договором здійснюється на наступних умовах, зокрема, забезпечення виконання зобов`язань нового боржника перед кредитором за Кредитним договором, а саме, договором застави №DNH1LON04722/DZ3 (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) від 12.02.2015 року між кредитором та новим боржником (пп. 1.3.5 п. 1. 3 Договору про заміну боржника).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 05.02.2016, а по зобов`язаннях, не виконаних у зазначений строк, - до моменту повного виконання цих зобов`язань (п.п. 4.1-4.2 Договору про заміну боржника).

Керуючись умовами Договору про заміну боржника АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Аграрні системні технології" 12.02.2015 року уклали договір про внесення змін №3 до Кредитного договору, яким Кредитний договір виклали в новій редакції, пунктом А.3 якого встановлено термін повернення кредиту: згідно Додатків №1 (графік зменшення поточного ліміту) та №2 (план поставок). У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.

Договором про внесення змін №5 від 25.04.2016 до Кредитного договору АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Аграрні системні технології" Додаток №1 виклали в новій редакції, відповідно до якої ліміт Кредитного договору визначений у 6 342 038,35 доларів США та визначений графік його зменшення (Додаток №1) щомісячними платежами з 25.10.2016 року, датою погашення кредиту визначено 25.02.2017 року.

Пунктом А.6 Кредитного договору (з урахуванням додаткових угод) встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12% річних.

Згідно пункту А.7 у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку, передбаченого пунктом А.3 цього договору, … проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються.

Датою сплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця (пункт А.8 Кредитного договору).

Пунктом 4.3 Кредитного договору визначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у дату сплати процентів, зазначену у пункті А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.

Згідно пункту 4.7 Кредитного договору у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки за цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню; а якщо позичальник має відкриті в Банку поточні рахунки, позичальник має право в порядку та на умовах, передбачених пунктами2.4.3, 2.4.4 цього договору, здійснювати погашення кредиту та/або процентів за його користування у відповідний вихідний або святковий день.

Таким чином, місцевим судом вірно встановлено, що передбачені Кредитним договором проценти за користування кредитом можуть нараховуватись в межах строку кредитування - до 25.02.2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги.

Пунктом 5.1 Кредитного договору (з урахуванням додаткових угод) встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2 цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань, передбаченої пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цього договору , здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання повинне було бути виконане позичальником.

Апеляційний суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, АТ КБ "Приватбанк" по Кредитному договору був наданий кредит ПрАТ "ТАКО", заборгованість по якому у сумі 6 899 999,91 доларів США (тіло кредиту) по Договору про заміну боржника була переведена та ТОВ "Аграрні системні технології"; в останній день визначеного Кредитним договором строку кредитування 25.02.2017 року залишок заборгованості по тілу кредиту у сумі 6 039 999,91 доларів США та процентах за користування кредитом у сумі 281 651,95 доларів США, а також нарахована на них пеня у сумі 261 080,70 доларів США не були сплачені.

У подальшому 21.04.2017 року були сплачені проценти у сумі 31 206,68 доларів США, а тому заборгованість по процентах станом на 02.08.2018 року становить 250 445,27 доларів США, що за курсом НБУ - 28,118832 - станом на 01.11.2018 року (дата звернення до суду) становить 7 042 228,47 грн.

Місцевим судом встановлено, що боржником погашено кредит 31.05.2017 року у сумі 15 000,00 доларів США, 25.07.2017 року у сумі 30 000,00 доларів США, 15.02.2018 року у сумі 119 214,06 доларів США, 03.03.2018 року у сумі 29 739,76 доларів США, і станом на 02.08.2018 року заборгованість по Кредитному договору по тілу кредиту становить 5 846 046,09 доларів США, що за курсом НБУ - 28,118832 - станом на 01.11.2018 року (дата звернення до суду) становить 164 383 988,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що наданий АТ КБ "Приватбанк" розрахунок пені за період з 26.02.2017 року по 02.08.2018 року виконаний невірно, оскільки за цей період пеня нараховувалась і на проценти, які були нараховані Банком і після 25.02.2017 року.

За розрахунком суду пеня за період з 26.02.2017 року по 02.08.2018 року становить 2 578 940,80 доларів США, що за курсом НБУ - 28,118832 - станом на 01.11.2018 (дата звернення до суду) становить 76 516 803,10грн.

Щодо вказівок Верховного Суду відносно дослідження врахування проплати, що була здійснена ТОВ «Київрестсервіс» у відповідності до укладеного 18.12.2018 року між ТОВ «Київрестсервіс» та ПАТ КБ «Приватбанк» договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №NDH1LON04722/D1 від 27.12.2013 року судом встановлено, що у відповідності до поданого разом з кредиторською заявою Банком розрахунку зазначена проплата була врахована банком в рахунок погашення штрафних санкцій у відповідності до положень п. 4.9. Договору про внесення змін №3 від 12.02.2015 року до Кредитного договору №№DNH1LON04722 від 27.12.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2015 року між ТОВ "Аграрні системні технології" (заставодавець) та АТ КБ "Приватбанк" (заставодержатель) укладено договір застави №DNH1LON04722/DZ3, відповідно до п. 1 якого (із відповідними змінами та доповненнями) предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу майнових прав на отримання грошових коштів в повному обсязі по: контракту №01122014 від 01.12.2014 року на суму 20 000 000,00дол США з Noyex Business Inc., контракту №010615/Z від 01.06.2015 на суму 20 000 000,00дол США з Dalecity Industries Limited Гонконг, контракту №01L від 20.11.2015 на суму 26 000 000,00дол США з AST Global Export Limited, які укладені між застоводавцем та Noyex Business Inc., юридична адреса якого: Drake Chambers, Tortola, British Islands; Dalecity Industries Limited Гонконг, юридична адреса якого: Suite 2405, Progress Commercial Building, 9 Irving Street, Causeway Bay, Hong Cong; AST Global Export Limited, юридична адреса якого: 33 Porter Road, P.O. Box 3169 PMB 103. Road Town Tortola, British Islands, в забезпечення виконання зобов`язань заставодавця перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) у випадку невиконання заставодавцем зобов`язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов`язань за цим договором одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Відповідно до п. 2, п. 3 Договору застави заставою забезпечується виконання зобов`язань заставодавцем, що випливають з Кредитного договору; максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає суму 19 026 115,05 доларів США.

Сторони у пункті 8 Договору застави визначили, що загальна вартість предмету застави складає 66 000 000,00дол США.

Згідно п.п. 13.1 пункту 13 Договору застави заставодержатель має право одержати задоволення за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця суму за господарським договором, зазначеним у п.п. 1.6 цього договору, списується з рахунку № НОМЕР_3 та зараховується в рахунок погашення заборгованості заставодавця за Кредитним договором згідно із черговістю, визначеною Кредитним договором.

Згідно пункту 22 Договору застави термін дії договору - до повного виконання заставодавцем та заставодержателем зобов`язань за Кредитним договором та всіх договорах про внесення змін до нього.

Застава за цим договором підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (п. 25 Договору застави).

Судом встановлено, що на виконання п. 25 Договору застави 02.03.2015 року, 02.02.2016 року та 28.04.2016 року Банком було здійснено реєстрацію відповідно обтяження, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, станом на 21.01.2019 року.

Як було встановлено вище, ТОВ "Аграрні системні техгнології" передало АТ КБ "ПриватБанк" майнові права на отримання грошових коштів у повному обсязі по контракту №01122014 від 01.12.2014 року (далі - Контракт-1), укладеному між ТОВ "АСТ" та Noyex Business Inc.; контракту №010615/Z від 01.06.2015 року (далі - Контракт-2), укладеному між боржником та Dalecity Industries Limited Гонконг; контракту №01L від 20.11.2015 року, укладеному між ТОВ "АСТ" та AST Global Export Limited (далі - Контракт-3).

Судом встановлено, що товаром, що поставляється згідно вищевказаних Контрактів, є: зерно кукурудзи 3-го класу на кормові потреби, урожай 2015 року (за Контрактом-1); кукурудза, 3-го класу для кормових потреб, врожай 2015 року; соя, насипом, врожаю 2015 року (за Контрактом-2); кукурудза, 3-го класу для кормових потреб, врожай 2016 року (за Контрактом-3).

Пунктом 6.3 контрактів визначені строки поставки відповідного товару, а саме: за Контрактом-1, строк постачання товару є 15.10.2015-15.12.2015; за Контрактом-2, строк постачання товару є 15.10.2015-15.12.2015; за Контрактом-3, строк постачання є 01.11.2016-30.03.2017.

У пунктах 8.1 контрактів сторонами погоджено загальну суму зазначених контрактів, а саме: 20 000 000,00дол США +/- 5% на вибір продавця (за Контактом-1); 26 000 000,00дол США +/- 5% на вибір продавця (за Контрактом-3); 20 000 000,00дол США +/- 5% на вибір продавця (за Контактом-2).

У розділах 9 контрактів сторони домовились, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. При постачанні залізничним та/або автомобільним транспортом покупець сплачує 100% вартості відвантаженого/прийнятого терміналом товару протягом 60 банківських днів після надання продавцем документів, зазначених у п.9.3 та/або п.9.4 (за Контрактами-1, -2) та п.9.2 та/або п.9.3 (за Контактом-3).

У пунктах 11.1 контрактів сторони визначили строк їх дії, а саме: Контракт-1 діє до 31.03.2016 включно; Контракт-2 діє до 31.03.2016 включно; Контракт-3 діє до 30.05.2017 включно.

Пунктами 11.2 контрактів передбачено, що по закінченню цієї дати зобов`язання сторін по контракту, за винятком оплати поставленого товару і тих, що виникли у зв`язку з відповідальністю сторін за його порушення, припиняються.

За твердженнями боржника, жодних поставок та розрахунків по даним Контрактам не здійснювалось. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

У свою чергу, Банк вказує, що зобов`язання сторін за відповідними контрактам не припинились, у зв`язку із чим не є припиненою і сама застава, а тому заборгованість ТОВ "Аграрні системні технології" перед АТ КБ "Приватбанк" за Кредитним договором у розмірі 319 772 197,59грн. є такою, що забезпечена заставою.

З такими твердженнями банку суд першої інстанції не погодився в силу наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, зокрема, статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, Закону України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку".

Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення, зокрема, ст. 19 Закону України "Про заставу" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України "Про заставу" у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (аналогічне положення міститься у ст. 572 Цивільного кодексу України).

За Договором застави ТОВ "АСТ" було передано АТ КБ "Приватбанк" в заставу майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі по контактах. Сума за контрактами списується із рахунку № НОМЕР_3 та зараховується в рахунок погашення заборгованості заставодавця за Кредитним договором (пункт 13.1). Отже, за зазначеним договором у заставу були передані майнові права, які виникатимуть у майбутньому.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про заставу" встановлено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.

У свою чергу, ст. 576 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому (ст. 573 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про заставу" заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов`язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Отже, чинним законодавством України передбачено право осіб передавати у заставу майнові права, які будуть отримані застоводавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною 1 ст. 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Разом з цим, строк та термін виконання зобов`язання можуть збігатися зі строком договору, а можуть бути відмінними від нього (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

Згідно із ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як зазначалось вище, сторонами у пунктах 11.1 контрактів погоджено, що строк дії останніх становить: до 31.03.2016 включно (за Контактами-1, -2) та до 30.05.2017 включно (за Контактом-3).

Проте, учасниками справи не було надано суду жодних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження вчинення будь-яких дій, визначених у пунктах 9.3 та/або пунктах 9.4 за Контрактами-1, -2 та пункті 9.2 та/або пункті 9.3 за Контактом-3.

Водночас, із змісту пунктів 11.2 контрактів вбачається, що по закінченню цієї дати (визначеної у пункті 11.1 Контрактів) зобов`язання сторін по контракту, за винятком оплати поставленого товару і тих, що виникли у зв`язку з відповідальністю сторін за його порушення, припиняються.

Зважаючи на те, що учасниками справи не було надано суду доказів, які б у своїй сукупності дали змогу дійти висновку про вчинення сторонами будь-яких дій за відповідними контрактами, то ураховуючи положення ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України та пунктів 11.2 контрактів, зобов`язання за останніми є припиненими з моменту закінчення строку їх дії.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про заставу" строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється, зокрема, при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

Як встановлено судом, зобов`язання за контрактами є припиненими, а відтак термін дії права, що складає предмет застави - право вимоги ТОВ «Аграрні системні технології» на отримання грошових коштів за контрактами, закінчився, а відтак відповідна застава є припиненою.

Таким чином, твердження заявника-1 про те, що строк дії відповідних контрактів, майнові права за якими передані у заставу, не є терміном дії права у розумінні статті 28 Закону України "Про заставу", а є строком виконання зобов`язання, спростовується вищенаведеними обставинами.

Твердження АТ КБ "ПриватБанк" про те, що Договір застави діє до повного виконання зобов`язань ТОВ «Аграрні системні технології» за Кредитним договором, які боржник порушив, суд до уваги не приймає, оскільки застава є припиненою у зв`язку із закінченням терміну дії права, що складає предмет застави.

АТ КБ "ПриватБанк" у своїй заяві зазначає, що згідно довідки ТОВ "Аграрні системні технології" від 22.01.2016 року №743, боржником було відгружено AST Global Export Limited 13 255,11 тон кукурудзи та отримано оплату від останнього у розмірі 2 200 000,00грн за Контрактом-3.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна відповідна довідка, із змісту якої вбачається, що боржником станом на 22.01.2016 року реалізовано AST Global Export Limited вищевказану кількість кукурудзи та отримано 2 200 000 грн. Проте, із змісту вказаної довідки неможливо встановити за яким саме договором було здійснено відповідні дії.

Тому, суд зазначає, що посилання Банку про те, що відповідна поставка була здійснена саме на виконання Контракту-3, є лише припущенням останнього та правомірно місцевим судом не прийнято до уваги.

Враховуючи те, що і боржник, і Банк були в повній мірі обізнані з умовами Кредитного договору (зокрема щодо строку кредитування), Договору застави та контрактів щодо строку їх дії, а отже і виконання сторонами зобов`язань по контрактах, докази вчинення ними дій по виконанню договірних зобов`язань, по можливій заміні предмета застави відсутні.

В даному контексті колегія суддів погоджується з твердженнями місцевого суду, що оскільки Банком не було подано суду доказів наявності предмета застави, що у свою чергу є обов`язковою умовою для визнання кредитора заставним, місцевий суд прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 319 772 197,59 грн, як таких, що забезпечені заставою.

На думку, апеляційного суду вказані вимоги банку підлягали включенню до реєстру вимог кредиторів шостої черги, як не забезпечені та подані з порушенням строку встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Однак, як убачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2019 року було затверджено мирову угоду та провадження по справі № 911/1540/18 закрито.

Зазначена ухвала господарського суду оскаржувалась в апеляційному та касаційному порядку та постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 року та Постановою Верховного Суду в зазначеній справі від 16.06.2020 року залишена без змін.

Таким чином, станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції та відповідно постанови апеляційного суду провадження по справі про банкрутство боржника закрито.

Також судом першої інстанції правомірно відхилено поточні грошові вимоги за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 24,00грн.

Крім того, слід зазначити про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи при новому розгляді АТ КБ "Приватбанк" 04.06.2020 року з посиланням на ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства подало заяву б/н від 03.06.2020 року про відмову від забезпечення, в якій просило визнати незабезпечені заставою грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до боржника ТОВ "Аграрні системні технології" у загальному розмірі 319 772 221,59 грн. (з них: 319 772 197,59грн - вимоги четвертої черги, 24,00грн. - вимоги шостої черги); включити грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Аграрні системні технології" у сумі 24,00грн. - до шостої черги задоволення вимог кредиторів, судовий збір 3 524,00грн. - до першої черги задоволення, 319 772 197,59грн. - до четвертої черги.

Заявлені кредиторські вимоги обґрунтовані невиконанням боржником зобов`язань перед Банком по Кредитному договору №№DNH1LON04722 від 27.12.2013 року між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ "ТАКО" (позичальник) та договору №DNH1LON04722/1 від 12.02.2015 року між ПрАТ "ТАКО" (первісний боржник), ТОВ "Аграрні системні технології" (новий боржник) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) про заміну боржника у зобов`язанні.

21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.

Місцевим судом встановлено, що обставини, на які Банк посилається у своїй заяві про відмову від забезпечення, а саме наявність Кредитного договору №DNH1LON04722 від 27.12.2013 року між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ "ТАКО" (позичальник) та договору №DNH1LON04722/1 від 12.02.2015 року між ПрАТ "ТАКО" (первісний боржник), ТОВ "Аграрні системні технології" (новий боржник) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) про заміну боржника у зобов`язанні та їх невиконання боржником, мали місце ще до звернення Банку 01.11.2018 року до господарського суду із заявою від 25.10.2018 року про визнання кредиторських вимог.

При цьому, слід зазначити, що в даному випадку судом за вказівками Верховного Суду проводиться повторний розгляд кредиторської заяви банку, поданої 01.08.2018 року та встановлюються саме обставини, що існували на вказану дату.

Колегія суддів не заперечує права Банку відмовитись від забезпечення, якщо така відмова вчинена у відповідності до приписів діючого законодавства, здійснена в належній формі, тощо. Більш того, вказане право кредитора було передбачено і Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і передбачено Кодексом України з процедур банкрутства. Однак, на думку колегії суддів, подання окремої заяви про відмову від забезпечення, яке фактично припинено в зв`язку з закінченням терміну дії права, що складає предмет такого забезпечення є безпідставним.

З урахуванням викладеного колегія суддів, підтримує висновок місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви Банку б/н від 03.06.2020 року про відмову від забезпечення.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вказаних обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Київської області від 12.06.2020 року у справі № 911/1540/18 залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду Київської області від 12.06.2020 року у справі № 911/1540/18 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи №911/1540/18 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 18.02.2021 року в зв`язку з перебуванням головуючого судді Копитової О.С. у відпустці.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді О.М. Остапенко

Б.М. Поляков