Справа № 426/13151/19

Провадження № 22-ц/810/760/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року                                                         м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого                Стахової Н. В.

суддів:                        Кострицького В. В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря

судового засідання        Вовчанської С. В.

учасники справи:

позивач         Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк»

відповідачі  ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк»

на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 02 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Половинки В.О., в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

                                        в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року позивач ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» звернувся із вказаним позовом, який мотивував тим, що між АБ «УКРГАЗБАНК» (далі - Банк, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК») та відповідачем ОСОБА_1 (далі Відповідач-1, Позичальник) був укладений кредитний договір № 355/2012-Р від 18 вересня 2012 року (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати відповідачу грошові кошти на придбання житла, а відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором.

Відповідно до умов Кредитного договору сума кредиту 200000,00 грн (п. 1.1), процентна ставка за користування кредитом 16,00 % річних (п. 1.4.1.), за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 16,00 % річних (п. 1.4.2.), строк повернення кредитних коштів до 17 вересня 2027 року (п. 1.3.1).

В якості забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2, Поручитель) був укладений договір поруки № 335/2012-Р/П від 18 вересня 2012 року (далі - Договір поруки), за умовами пункту 1.1. якого Відповідач-2 зобов`язався в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі Позичальником зобов`язань по Кредитному договору.

Банк виконав свої договірні зобов`язання за Кредитним договором, надавши Відповідачу-1 кредитні кошти, проте останній не виконав належним чином зобов`язання за Кредитним договором та не повернув кредитні кошти у визначений Кредитним договором строк.

Станом на 15 жовтня 2019 року заборгованість за кредитним договором складає 201400,22 грн, з яких: нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року – 25726,41 грн, заборгованість за кредитом -175 673,81 грн, які позивач з посиланням на застосування до виниклих спірних правовідносин вимог ст. 526, 553, 554, 611, 612, 623, 625, 1052, 1054 ЦК України просив стягнути на свою користь з відповідачів солідарно, а також стягнути судові витрати.

Відповідачі просили застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, посилаючись на те, ОСОБА_1 з червня 2014 року не виконує зобов`язання, з моменту невиконання чергового платежу минуло більше трьох років, а до суду позивач звернувся у 2019 році, і встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк минув, що має наслідком відмову в позові до поручителя через припинення поруки.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 02 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» в особі представника Легезіна Олексія Геннадійовича вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким вимоги Банку задовольнити.

Доводами апеляційної скарги є те, що виконання зобов`язання погоджено сторонами щомісячно, тому до кожного такого окремого зобов`язання підлягає застосуванню строк позовної давності, що судом помилково не взято до уваги та неправильно застосовано норми матеріального права. Направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не свідчить про відсутність порушення його прав, тому кредитор має право вимагати їх захисту в судовому порядку. Умовами договору поруки передбачений обов`язок поручителя у разі зміни адреси проживання, перебування, реєстрації повідомляти про це кредитора. На час подання позову відповідачі жодних письмових повідомлень про фактичну зміну місця проживання, реєстрації, перебування кредитору не надсилали. Посилаючись на те, що останній платіж за кредитом був здійснений у 2014 році, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування строку позовної давності щодо всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судове засідання представник ПАТ АБ «Укргазбанк» не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином і в установленому законом порядку.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, представник відповідачів в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав.

Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 335/2012-Р від 18 вересня 2012 року, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати відповідачу грошові кошти на придбання житла – однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та 4-я ОСОБА_3 , а відповідач зобов`язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором (п. 1.1., 1.2. Кредитного договору).

Відповідно до умов Кредитного договору сума кредиту становить 200000 грн (п. 1.1., 1.2.), процентна ставка за користування кредитом 16,00 % річних (п. 1.4.1.), за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 16,00 % річних (п. 1.4.2.), строк повернення кредитних коштів до 17 вересня 2027 року (п. 1.3.1.), повернення кредиту здійснюється щомісячно з 1-го та не пізніше 28-го числа кожного місяців в розмірі не менше 1112,00 грн, останній платіж - у сумі 952,00 грн не пізніше 17 вересня 2027 року.

Відповідно до п. 4.3.1. Кредитного договору Відповідач-1 зобов`язався використати кредит на зазначені у п. 1.2. цього Договору цілі, повернути банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі, у строки та у порядку згідно цього Договору.

Згідно п. 5.1. Кредитного договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 7.3. Кредитного договору цей договір набирає законної сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

В якості забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 335/2012-Р/П від 18 вересня 2012 року, за умовами пункту 1.1. якого Відповідач-2 зобов`язався в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі Позичальником зобов`язань по Кредитному договору.

Пунктами 5.1., 5.2. Договору поруки сторонами погоджено припинення поруки припиненням забезпеченого нею зобов`язання позичальника за Кредитним договором, а також якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за Кредитним договором не пред`явить вимоги до Поручителя.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що Банк виконав свої договірні зобов`язання за Кредитним договором, надавши Відповідачу-1 кредитні кошти, проте останній не виконав належним чином зобов`язання за Кредитним договором та не повернув кредитні кошти у визначений Кредитним договором строк, внаслідок чого станом на 15 жовтня 2019 року заборгованість за кредитним договором складає 201400,22 грн, з яких: нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року – 25726,41 грн, заборгованість за кредитом -175673,81 грн, які він просив стягнути з обох відповідачів на свою користь солідарно.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 554 ЦК України передбачено що, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частини 4 статті 559 ЦК України порука порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Порука це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж за кредитним договором був здійснений 13.06.2014, а з позовом банк звернувся до суду 01.11.2019 року, отже, з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом та за процентами до відповідача ОСОБА_1 банк звернувся поза межами строку позовної давності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , суд першої інстанції послався на те, що Банком не надано доказів надіслання на адресу відповідача – поручителя письмової вимоги про необхідність повернення кредиту, як передбачено п.2.2. договору поруки.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду з огляду на наступне.

Переглядаючи рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зауважує наступне.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважаться порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу (зокрема Постанова ВС від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12).

Оскільки виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 погоджено сторонами щомісячними платежами, що належно не виконується з червня 2014 року, а до суду Банк із теперішнім позовом звернувся 01 листопада 2019 року, і Відповідачами заявлено про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, то задоволенню підлягають позовні вимоги за три роки, що передували такому зверненню - тобто з листопада 2016 року.

Суд, визначившись із початком перебігу строку позовної давності, помилково взяв до уваги останній платіж по тілу кредиту, чим припустився неправильного застосування норм матеріального права.

Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України). До поручителя - протягом шести місяців, якщо закінчення строку поруки не встановлено самим договором (частина четверта статті 559 ЦКУ країни), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.

За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

Направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі N 521/21255/13-ц (провадження N 14-600цс18).

Відповідно до п.5.2 Договору поруки сторони встановили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

       З матеріалів справи вбачається, що до червня 2014 року відповідач ОСОБА_1 не мала прострочення погашення кредиту.

       З позовом Банк звернувся до суду 01.11.2019, що підтверджується штампом на поштовому конверті, таким чином перебіг строку звернення позивача до відповідачів обраховується з листопада 2016.

       Таким чином, солідарному стягненню підлягає заборгованість, що виникла з листопада 2016 року.

Згідно розрахунку остання дата нарахування процентів 30 квітня 2015 року. Отже, строк позовної давності та трирічний строк дії поруки по процентах сплинув.

Відтак позовні вимоги банку про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми заборгованості за тілом кредиту за період з 28.11.2016 по 15.10.2019 в сумі 77840 грн (поточна заборгованість – 38920 грн., прострочена заборгованість – 38920 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, заборгованість строк сплати якої настав за період до листопада 2016 року у сумі 97833,81 грн (175 673,81 – 77840), та процентах за період з 01.06.2014 по 30.04.2015 у сумі 25726,41 грн стягненню з відповідача ОСОБА_1 не підлягають у зв`язку з пропуском строку позовної давності, а з відповідача ОСОБА_4 - у зв`язку зі спливом трирічного строку дії поруки.

За таких обставин, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», скасування рішення Сватівського районного суду Луганської області від 02.09.2020 на підставі ч. 4 ст. 376 ЦПК України і ухвалення нового про часткове задоволення позову.

       Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то з відповідачів відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1459 грн 50 коп. з кожного. (1167,59 грн – за подання позову + 1751,39грн - за подання апеляційної скарги/ 2).

       Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» задовольнити частково.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 02 вересня 2020 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 (зареєстрованої АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстрованого АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за тілом кредиту у сумі 77 840 (сімдесят сім тисяч вісімсот сорок) грн за період з 28.11.2016 по 15.10.2019.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі, яка виникла до 28.11.2016 в сумі 97 833 (дев`яносто сім вісімсот тридцять три) грн 81 коп. та процентів за період з 01.06.2014 по 30.04.2015 у сумі 25726 (двадцять п`ять сімсот двадцять шість) грн 41 коп. відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, яка виникла до 28.11.2016 в сумі 97 833 (дев`яносто сім вісімсот тридцять три) грн 81 коп. та процентів за період з 01.06.2014 по 30.04.2015 у сумі 25726 (двадцять п`ять сімсот двадцять шість) грн 41 коп. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованої АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (зареєстрованого АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» ( код ЄДРПОУ 23697280) судовий збір у розмірі 1459 (тисяча чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 50 коп. з кожного.

Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 29 січня 2021 року.

Головуючий 

Судді: